Рішення

від 13.11.2023 по справі 280/7429/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2023 року Справа № 280/7429/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

доВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 )

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму відшкодування 15 065,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старший сержант ОСОБА_1 , під час несення військової служби, впав, розбив нижню губу, пошкодивши два зуба. Позивача доставлено до лікувального закладу у м. Покровську, де йому поставлено діагноз «стан після синкопального стану». Проте, оскільки призначених ліків у санітарного інструктора не було, а також у зв`язку із відсутністю у військовій частині лікаря-стоматолога, позивач здійснював лікування та протезування зубів за власний кошт. Посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що має право на відшкодування за рахунок відповідача витраченої суми. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №280/7429/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, подав відзив (вх. від 03.10.2023 №43497), в якому зазначив, що як вбачається з консультативного висновку КНП «Покровська лікарня» Покровської селищної ради Дніпропетровської області, лікарем-стоматологом позивачу установлено діагноз: «Вивих (продольний) 11 зуба. Зуб консервативному лікуванню не підлягає» та зазначено про проведене лікування, а саме: анестезія, видалення 11 зубу, гемостаз. Відомостей про травмування інших зубів при первинному огляді не виявлено. Також, позивачу призначено: мілдронат, вінпоцетин, неофітам та контроль артеріального тиску та роботи серця за допомогою електрокардіографії. Зазначає, що призначені ліки відносяться до ліків вузької фармакологічної групи та до штатного комплектування сумки санінструктора не входять. Водночас, у відповідача у штаті є посада лікаря-стоматолога, до якого позивач не звертався. Крім того, закладом охорони здоров`я, який безоплатно обслуговує військовослужбовців НГУ, в т.ч. військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , є Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області». Однак, до медичної служби військової частини за направленням до даного закладу позивач не звертався. Також, отримати лікування військовослужбовці можуть і у Запорізькому військовому шпиталі, проте позивач до шпиталю не звертався. Крім того, звертає увагу на наявність у наданих позивачем документах протиріч. Також наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду, у зв`язку із чим наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Просить у задоволенні позову відмовити.

11.10.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 44742), відповідно до якої позивач дізнався про порушення своїх прав з наказу відповідача від 16.08.2023 № 1220 «Про результати проведення службового розслідування за фактами викладеними в скарзі громадянина ОСОБА_2 », яким відмовлено у відшкодуванні витрачених на лікування коштів. Також, у лікувальному закладі у м. Покровську позивачу не надано необхідної кваліфікованої медичної допомоги, і жодних направлень в інші заклади охорони здоров`я не видано. Отже, позивач був вимушений звернутися до приватної стоматології. Крім того, в акті виконаних послуг допущено описку, у зв`язку із чим надано коригувальний акт та виписку з медичної карти.

31.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 48335), в яких він не погоджується з доводами представника позивача.

06.11.2023 від представника позивача надійшли пояснення щодо заперечення на відповідь (вх. № 49057).

Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне.

За правилами частин першої, другої, п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом з матеріалів справи установлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.08.2023 № 1220 «Про результати проведення службового розслідування за фактами викладеними в скарзі громадянина ОСОБА_2 », серед іншого, вирішено, що витрати ОСОБА_1 на лікування в приватній стоматології «Престиж» ООО «ВИСА» за власні кошти відшкодуванню не підлягають.

Тобто, датою, з якої позивач пов`язує порушення своїх прав, є 16.08.2023. Відповідно, відлік строку звернення до суду розпочався наступного дня 17.08.2023. До суду позовна заява ОСОБА_1 надійшла 17.09.2023, тобто із додержанням строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України. Звідси, підстави для залишення позову без розгляду у суду відсутні, у зв`язку із чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.08.2023 № 1220 «Про результати проведення службового розслідування за фактами викладеними в скарзі громадянина ОСОБА_2 », серед іншого, наказано вважати закінченим службове розслідування за фактами, викладеними у скарзі громадянина ОСОБА_2 ; вирішено, що витрати ОСОБА_1 на лікування в приватній стоматології «Престиж» ООО «ВИСА» за власні кошти відшкодуванню не підлягають.

При цьому, встановлено, що 09.03.2023 старший сержант ОСОБА_1 , після несення служби, втратив свідомість, після чого впав, розбив нижню губу, пошкодивши два передніх зуби. Санітарним інструктором надано домедичну допомогу, після чого військовослужбовця доставлено до лікувального закладу в м. Покровську, де його оглянуто черговим терапевтом, хірургом, невропатологом, лікарем-стоматологом, видалено один передній зуб та призначено ліки. В аптеці ОСОБА_1 придбав ліки за власні кошти в розмірі 567,38 грн. Після повернення до м. Запоріжжя в період з 19.03.2023 по 02.04.2023 ОСОБА_1 до лікаря-стоматолога медичного пункту військової частини, лікарів Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» та Запорізького військового шпиталю не звертався. Лікування та протезування зубів здійснював самостійно на власний розсуд та за власні кошти на загальну суму 27028,00 грн. Про дане лікування медичних працівників військової частини не повідомляв.

Вважаючи, що має право на відшкодування за рахунок відповідача витраченої суми, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті першої Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

В силу статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За правилами підпункту 1 пункту 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Частиною першою статті 11 Закону № 2011-XII передбачено, серед іншого, що охорона здоров`я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Частиною десятою статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 № 876-VII установлено, що військовослужбовцям Національної гвардії України, державним службовцям, працівникам, особам, звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, та ветеранам військової служби Національної гвардії України гарантується безоплатне медичне забезпечення в лікувально-профілактичних закладах Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України.

У відповідності до пп. 2 п. 1 р. ІІ Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.06.2016 № 462 право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС мають: військовослужбовці Національної гвардії України (далі - НГУ), військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, державні службовці та працівники головного органу військового управління НГУ, оперативно-територіальних об`єднань НГУ, з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Прикріплення на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС проводиться за місцем роботи, служби (військової служби) та попередньої роботи, служби (військової служби) громадян України та в межах видатків, передбачених на утримання цих закладів. (п. 6 р. ІІ Інструкції).

Інструкцією про порядок надання стоматологічної допомоги в закладах охорони здоров`я та медичних підрозділах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18.08.2015 № 414 визначено, що медичні підрозділи Збройних Сил України - стоматологічні підрозділи закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, що надають стоматологічну допомогу: стоматологічні відділення та кабінети із зуботехнічними (зубопротезувальними) лабораторіями або стоматологічні відділення та кабінети, що мають у штаті посади лікарів-стоматологів (ортопедів, терапевтів, хірургів, зубних техніків) та утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до кошторису (п. 2 р. Інструкції).

Разом із тим, позивач звертається до суду з вимогою про відшкодування коштів на лікування, проведене йому у приватній стоматологічній клініці, а також коштів, витрачених на ліки.

Проте, у позовній заяві відсутні посилання на правові норми, якими передбачено право на таке відшкодування та його процедура. Тобто, позовні вимоги не обґрунтовані.

Крім того, у відповідності до приписів частини першої статті 11 Закону № 2011-XII, а також інших вищезазначених нормативно-правових актів, військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я, а у невідкладних випадках державних або комунальних закладах охорони здоров`я.

Таким чином, вимоги щодо відшкодування витрат на стоматологічне лікування, проведене у приватній клініці, за власним вибором позивача та за власний кошт, відшкодуванню за рахунок військової частини не підлягають.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач звертався до відповідача із скаргами на здоров`я та рапортами щодо направлення його на безоплатне лікування, або самостійно звертався до лікаря-стоматолога військової частини, лікарів Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» та Запорізького військового шпиталю.

При цьому, безоплатну первинну медичну допомогу позивачу надано у лікарні м. Покровська, що не заперечується сторонами та відповідає вимогам Закону № 2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення суми відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 13.11.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко