Рішення

від 13.11.2023 по справі 357/7140/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7140/23

Провадження № 2-др/357/110/23

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Товстоног С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника відповідача ТОВ «Озерна-Агро» адвоката Грибенникова Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі.

17 жовтня 2023 року за вх. № 45722 судом отримано заяву від представника відповідача ТОВ «Озерна-Агро» адвоката Грибенникова Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у вищевказаній справі, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Озерна-Агро» витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 гривень та зазначену заяву розглянути без участі відповідача та його представника.

Вказана заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі.

09 жовтня 2023 року у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі, - залишені без задоволення.

Між адвокатським об`єднанням «Грибенников та Фатєєв» та ТОВ «Озерна-Агро» укладено договір про надання правової допомоги № 228/21 від 23.09.2021 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 228/21 від 23.09.2021 року, вартість наданих послуг узгоджується шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт.

17 липня 2023 року між адвокатським об`єднанням «Грибенников та Фатєєв» та ТОВ «Озерна-Агро» підписано акт надання послуг № 36 щодо обсягів правничої допомоги у ході представництва інтересів товариства у справі № 357/7140/23.

Таким чином, у справі № 357/7140/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди, згідно платіжних інструкцій № 363 та № 572 Товариством вже понесено витрати на правничу допомогу у загальній сумі 30 000 грн.

Отже, між Товариством та АО «Грибенников та Фатєєв» було досягнуто домовленості про сплату саме фіксованої суми за надання правничої допомоги у даній справі, у якій враховано: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, час витрачений на аналіз чинного законодавства України з метою забезпечення належного способу захисту, визначення правової позиції, підготування та подача відзиву на позовну заяву, прийняття участі у судових засіданнях.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду від 17.10.2023 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І.

Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 01.11.2023 року, враховуючи перебування судді ( колегія ) в нарадчій кімнаті по кримінальній справі.

Частина 3 статті 270 ЦПК України передбачає, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не викликалися, оскільки необхідності в їх виклику суд не вбачає, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 270 ЦПК України ( у разі необхідності суд може викликати сторони ).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі були залишені без задоволення.

Зазначене судове рішення на час розгляду даної заяви про ухвалення додаткового судового рішення набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Як зазначено вище, розгляд справи по суті було проведено 09 жовтня 2023 року, за результатами якого було ухвалене судове рішення.

Так, в судовому засіданні, яке відбувалося 09.10.2023 року представник відповідача - адвокат Грибенников С.О., на виконання положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, повідомляв суд, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем, будуть подані протягом п`яти днів.

Тобто, з боку відповідача ( його представника ) у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України було зроблено відповідну заяву.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначена заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат була отримана судом 17.10.2023 року, що підтверджується відповідним штампом суду, але направлена до суду 13.10.2023 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується відповідним поштовим конвертом, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ( 09.10.2023 року ухвалено рішення, п`ять днів для подачі відповідної заяви ).

Отже, як зазначено вище, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року позовні вимоги позивача були залишені без задоволення. Проте, ця обставина сама по собі не може свідчити про те, що відповідач не може взагалі звернутись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про судові витрати, оскільки згідно положень ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання, зокрема, про те як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа N 755/9215/15-ц, провадження N 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором № 228/21 про надання юридичних послу від 23.09.2021 року; Актом надання послуг № 36 від 17 липня 2023 року; Рахунком на оплату № 24 від 17.07.2023 року; Платіжною інструкцією № 363 від 21.07.2023 року про сплату 20 000 грн. та платіжною інструкцією № 572 від 11.11.2023 року про сплату 10 000 грн., в зазначених квитанціях зазначено платника ТОВ «Озерна-Агро», а отримувач АО «Грибенников та Фатєєв».

Відповідно до п. 4.1 Договору № 228/21 про надання юридичних послу від 23.09.2021 року, вартість наданих послуг узгоджується шляхом підписання Сторонами акту виконаних робіт. Такий акт підписується сторонами кожного місяця не пізніше 5-го числа.

За надані послуги, передбачені цим Договором, Клієнт сплачує Адвокатській компанії гонорар ( винагороду ) в розмірі та порядку, погодженому Сторонами ( п. 4.2 цього Договору ).

Так, Актом надання послуг № 36 від 17 липня 2023 року, Сторони склали цей акт про те, що на підставі наведених документів, виконавцем були виконані наступні роботи ( надані такі послуги ): представництво інтересів за позовом Бількевич про розірвання договору оренди по справі № 357/7140/23. Загальна вартість послуг склала 30 000 гривень.

Зазначене свідчить, що відповідачем понесено витрати на правову допомогу.

Так, у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відповідно до якої визначено: «24. У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі N9813/481/18 зроблено такий висновок: Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу; адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті. "

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Як зазначено вище, між АО «Грибенников та Фатєєв» та ТОВ «Озерна-Агро» дійсно існують договірні відносини стосовно надання правової допомоги, що підтверджується доданими з боку відповідача відповідними документами.

Отже, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 27.06.2021 року у справі № 922/2495/20, від 25.06.2021 року у справі № 922/902/20, від 23.06.2021 року у справі № 910/2478/20, від 18.06.2021 року у справі № 905/411/17, від 15.06.2021 року у справі № 910/3419/20, від 01.06.2021 року у справі № 922/2385/20, від 21.03.2021 року у справі № 712/1720/19, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвокатом іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19). Колегія суддів врахувала, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Так, на час розгляду справи, з боку позивача ( його представника ) не надходило до суду заяви або клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Хоча, з опису та інформації про відправлення від 13.10.2023 року вбачається, що на адресу ОСОБА_1 ( позивач у даній справі ) було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками.

В свою чергу, на час розгляду вказаної заяви, з боку позивача не надходило до суду заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Окрім цього, 09.10.2023 року під час розгляду справи з боку представника відповідача заявлялося, що на виконання положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті позивачем, будуть подані протягом п`яти днів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з цього приводу, жодних заперечень, пояснень не висловлював.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки від позивача не надходило заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

В даній постанові Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.

Суд не може в повній мірі погодитися з тим, що за представництво інтересів за позовом ОСОБА_2 про розірвання договору оренди по справі № 357/7140/23, про що зазначено у Акті надання послуг № 36 від 17.07.2023 року, загальна вартість робіт склала 30 000 гривень.

Так, звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача адвокат Грибенников С.О. зазначав, що між Товариством та АО «Грибенников та Фатєєв» було досягнуто домовленості про сплату саме фіксованої суми за надання правничої допомоги у даній справі, у якій враховано: складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, час витрачений на аналіз чинного законодавства України з метою забезпечення належного способу захисту, визначення правової позиції, підготування та подача відзиву на позовну заяву, прийняття участі у судових засіданнях.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, де Верховний Суд також зазначав, що гонорар має враховувати витрачений адвокатом час.

Однак, суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, не вважає, що всі витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який міг би витратити адвокат на виконання відповідних робіт або надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що були дійсно необхідними та пов`язаними з розглядом справи.

Так, з боку представника відповідача було надано відзив на позовну заяву з додатками ( а. с. 49-53, 54-112 ). Доданий відзив з боку представника відповідача на думку суду не потребував значного часу для аналізу чинного законодавства України з метою забезпечення належного способу захисту та визначення правової позиції.

Інших заяв, клопотань з боку представника відповідача до суду не надавалося та з відповідним останній не звертався.

Стосовно прийняття участі у судових засіданнях представника відповідача, суд зазначає про наступне.

Так, представник відповідача приймав двічі участь у судових засіданнях ( 1 раз - підготовче засідання, а 2 раз розгляд справи по суті ).

В підготовчому судовому засіданні 18.09.2023 року представник відповідача був присутнім трішки більше 10 хвилин ( початок засідання 12:51 хвилин, а закінчення 13:03 хвилини ), при цьому жодних заяв та клопотань з боку останнього на адресу суду не надходило та судом з цього приводу процесуальних дій не вчинялося.

На вказаному судовому засіданні ( підготовче засідання ) протокольною ухвалою судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 09.10.2023 року.

09 жовтня 2023 року в судовому засіданні представник відповідача надав лише пояснення та підтримав позицію викладену у відзиву на позовну заяву.

Суд, оцінюючи подані документи, якими відповідач обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката на аналіз чинного законодавства України, підготування та подача відзиву на позовну заяву, прийняття участі у судових засіданнях.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок позивача до 15 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263, 264, 270, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ТОВ «Озерна-Агро» адвоката Грибенникова Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» про розірвання договору оренди землі, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» судові витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 15 000 ( п`ятнадцять тисяч ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро» ( адреса місцезнаходження: 09129, Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки, буд. 2, ЄДРПОУ: 37122524 ).

Повний текст додаткового рішення складено 13 листопада 2023 року.

Додаткове рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов