Рішення

від 06.11.2023 по справі 569/7409/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 569/7409/23

Провадження № 2/752/5461/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 листопада 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.,

у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Дебтфорт Україна» про повернення грошових коштів -

в с т а н о в и в:

14 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 травня 2021 року між нею та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2036400748, відповідно до умов якого їй, як позичальнику, було надано банком споживчий кредит у розмірі 7489 грн., який нею 9 травня 2022 року сплачений в повному обсязі. 8 червня 2022 року вона отримала вхідний дзвінок від особи, який представився працівником АТ «ОТП Банк» і запитав чи підтверджує вона списання коштів зі свого карткового рахунку також повідомив, що щоб заблокувати трансакції необхідно продиктувати коди із смс повідомлень, які вона отримає на свій телефон. Зрозумівши, що невідомі особи намагаються зняти кошти із її рахунку, вона повідомила АТ «ОТП Банк» про шахрайські дії невідомої їй особи і попросила зупинити та відмінити трансакцію і повернути списані грошові кошти на її рахунок. Звертає увагу суду, що картковим рахунком вона не користувалася, пластикова картка у неї відсутня, оскільки знищила її в день отримання кредиту 13 травня 2021 року. Про кредитний ліміт у сумі 8000 грн. їй не було відомо, вважала, що кошти на картковому рахунку відсутні.. В той же день, 08.06.2022 вона звернулася в Рівненське РУП із заявою про зняття коштів із її банківського рахунку внаслідок вчинення шахрайських дій невідомої їй особи. 9 червня 2022 року у відділенні банку вона написала заяву про несанкціоноване зняття коштів невідомою особою і повідомила банк про вчинення шахрайських дій. Оскільки вказані трансакції здійснювалися без її погодження та без її відому, вона неодноразово зверталася в банк з проханням зафіксувати факт незаконного списання грошових коштів на суму 7969,52 грн. та повернути незаконно списані грошові кошти на її рахунок, на що відповіді не отримала. Проте, до неї з листом-вимогою сплатити борг звернулося ТОВ «Дебтфорт Україна». 13 березня 2023 року їй стало відомо, що кримінальне провадження, відомості про яке внесено 9 червня 2022 року за її заявою до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України закрито. Із інформації, наданої банком щодо стану її карткового рахунку № НОМЕР_1 , їй стало відомо, що кредитні кошти були списані/зараховані 09.06.2022 рівними сумами по 997 грн., вісім платежів. Вважає, що банк зобов`язаний був зупинити списання коштів із її карткового рахунку після її повідомлення 08.06.2022 та захистити її персональні дані про номер її карткового рахунку, що є банківською таємницею. Враховуючи фактичні обставини справи вважає, що банком було порушено її права, а саме розголошено третім особам конфіденційну інформацію про стан її рахунку та персональні дані, а також не було вжито всіх належних заходів для запобігання зупиненню списання кредитних коштів із її карткового рахунку.

Позивач просить суд зобов`язати АТ «ОТП Банк» повернути їй грошові кошти у розмірі 7976 грн., які були несанкціоновано та незаконно списані з карткового рахунку № НОМЕР_2 , карта № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ОТП Банк» в період з 08.06.2022 по 09.06.2022 шляхом перерахування на користь невідомої їй третьої особи; відновити стан карткового рахунку № НОМЕР_2 , карта № НОМЕР_1 , що існував станом на 08.06.2022, до несанкціонованого списання коштів 09.06.2022.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 квітня 2023 року вказану цивільну справу передано до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю (а.с. 51-54).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 вказану справу розподілено судді Плахотнюк К.Г. (а.с. 62-63).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 19 червня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 64-65).

Відповідачу наданий строк для надання відзиву, третій особі - для надання письмових пояснень.

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.

Позивач ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач АТ «ОТП Банк» про причини неявки представника суд не повідомило, відзиву на позов не подало, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталося.

Третя особа ТОВ «Дебтфорт» про причини неявки представника суд не повідомило, письмових пояснень щодо позову не подало, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталося.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається що 13 травня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та позивачем було укладено кредитний договір № 2036400748, відповідно до якого позивачу було надано кредит в розмірі 7489 грн. (а.с. 9-12). Також позивач підписала заяву - анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2036400748_CARD від 13.05.2021 (а.с.37-38). Після цього їй був відкритий рахунок у АТ «ОТП БАНК» та видана платіжна картка з лімітом кредитних коштів.

Згідно вказаної заяви-анкети за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами банку та інформаційним листом, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору. На дату укладення Заяви - Анкети розмір процентної ставки становить 5 % річних. На дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних.

З тексту позовної заяви вбачається, що 08.06.2023 позивачу стало відомо, що невстановлена особа намагається зняти кошти з її рахунку, про що вона невідкладно повідомила АТ «ОТП Банк» і попросила зупинити та відмінити трансакцію і повернути списані грошові кошти на її рахунок.

В той же день, 08.06.2023, позивач звернулася в Рівненське РУП із заявою про зняття коштів із її банківського рахунку внаслідок вчинення шахрайських дій невідомої їй особи.

09.06.2022 СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області за заявою позивача було внесено в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України.

Позивач 9 червня 2022 року у відділенні АТ «ОТП Банк» написала заяву про несанкціоноване зняття коштів невідомою особою і повідомила банк про вчинення шахрайських дій (а.с. 22).

Як вбачається з наданої АТ «ОТП Банк» відповіді від 22.09.2022, на підставі заяви про спірну транзакцію банком було відмовлено у поверненні коштів у сумі 7976 грн. та рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с. 28).

В подальшому, з метою досудового врегулювання спору, остання неодноразово зверталася в банк з проханням зафіксувати факт незаконного списання грошових коштів та повернути незаконно списані грошові кошти на її рахунок, однак відповідь АТ «ОТП Банк» не надав.

Відповідно до вимог ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

В судовому засіданні не доведено, що позивач вчиняла розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку.

Згідно з вимогами ст. 1073 ЦК України у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Нормами ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем.

Відповідно до вимог п. 32.3.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Приписами ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з-поміж іншого визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Також визначено, що неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Крім того, визначено, що неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Приписами ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно з вимогами п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Приписами пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року (втратило чинність на підставі постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року) було визначено, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, на що вказав у своїй правовій позиції Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14ц.

Аналогічні норми викладені у пунктах 8 та 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року (чинне), відповідно до яких, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналізом вищевказаних норм та правового висновку Верховного суду встановлено, що обов`язок з доказування та доведення, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - покладено саме на банк.

У судовому засіданні, з-поміж іншого, встановлено, що позивач, зрозумівши, що невідомі особи намагаються зняти кошти із її рахунку, відразу, 08.06.2022, повідомила АТ «ОТП Банк» про шахрайські дії невідомої їй особи і попросила зупинити та відмінити трансакцію і повернути списані грошові кошти на її рахунок, а на наступний день, 09.06.2022, звернулася до відповідача із письмовою заявою про повернення безпідставно списаних коштів. Дані обставини, відповідачем жодним чином не спростовані, а доказів на підтвердження того, що банком проведено розслідування, в ході якого встановлено, що операція, заявлена клієнтом як спірна, виконана згідно із усіма вимогами платіжної системи, суду не надано. Тому суд вважає, що позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно списаних коштів - невідкладно.

Приписами ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін, згідно з якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Лазаренко та інші проти України» (№ 70329/12, п. 37) вказує на те, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Оскільки відповідачем жодних доказів, які б безспірно доводили, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не надано, суд доходить висновку про несанкціоноване списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача.

Нормами ст. 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У судовому засіданні не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що позивач вчиняла будь-які розрядження про списання грошових коштів зі свого рахунку, також як і нічим не підтверджено, що вона вчиняла будь-які дії, що могли б призвести до списання грошових коштів, зокрема не доведено.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості).

Тому з рахунку позивача списання коштів було вчинено відповідачем незаконно, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягаю задоволенню, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в сумі 7976 грн.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України суд стягує із відповідача на користь держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 76-81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебтфорт Україна» про повернення грошових коштів -задовольнити.

Зобов`язати акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, повернути ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , безпідставно списані з банківського/карткового рахунку № НОМЕР_2 , карта № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ОТП Банк» грошові кошти в сумі 7976 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень, шляхом їх відновлення на картковому рахунку № НОМЕР_2 .

Стягнути з акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк