Ухвала

від 19.10.2023 по справі 2-2997

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2997

У Х В А Л А

19 жовтня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Арбімаркет» та зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

скаржником подано до суду скаргу у якій просить: визнати неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зняти арешт з майна ОСОБА_1 накладеного відповідно до постанови державного виконавця № 1603/8 від 20.08.2010 (реєстраційний номер обтяження 10367103).

В обґрунтування скарги покликається на те, що у провадженні відділів державної виконавчої служби перебивали виконавчі провадження № 21933075 та № 35761867 з примусового виконання виконавчого документа № 2-2997 виданого Подільським районним судом м. Києва 22.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115483,80 грн. У межах виконавчих проваджень 30.12.20211 та 27.12.2023 було постановлено постанови про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна у боржника, однак арешт не був знятий Повторно виконавчі листи, у межах строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, стягувач не пред`явив до виконання. Така бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника, перешкоджає останньому розпоряджатися своїм майном. У зв`язку із наведеним просить скасувати арешт з нерухомого майна накладеного у межах виконавчого провадження. Просить скаргу задовольнити.

Заінтересована особа ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направило до суду повідомлення про те, що 12.06.2018 між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «ФК «Арбімаркет» укладено договір про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором № 02-196/06-ШД від 25.09.2006 укладеного між банком та ОСОБА_2 та договір поруки між банком та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Заінтересованою особою ТОВ «ФК Арбімаркет» не подано жодних заперечень щодо скарги.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.06.2023 (справа №369/12754/220 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна та зобов`язання вчинити дії у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку розділу VII ЦПК України.

11 вересня 2023 року ухвалою судді прийнято скаргу до розгляду та поновлено процесуальний строк для подання такої скарги.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у їх відсутності у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, адже їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали додані до скарги, суд прийшов до наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд установив, 25 вересня 2006 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 02-196/06-ШД.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Банк «Фінанси та кредит та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Дані обставини підтверджено повідомленням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відступлення права вимоги від 14.09.2023 № 60-10874/23.

12 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» про відступлення права вимоги № 000123-а за основними договорами.

Згідно з договору відступлено право вимоги за кредитним договором від 25.09.2006 № 02-196/ШД, що підтверджено додатком № 1 до цього договору, боржник ОСОБА_2 .

З метою виконання судового рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-2997 про стягнення з ОСОБА_1 (як поручителя) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 115483,80 грн видано виконавчий документ, який пред`явлений до примусового виконання в орган державної виконавчої служби.

Відповідно до листа управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.07.2023 № 35951/3.2-23/ви.34417/3-23, розглянувши звернення адвоката Якимчука О., повідомило наступне.

На виконані Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 21933075 з примусового виконання виконавчого документа № 2-2997 виданого 22.06.2010 Подільським районним судом м. Києва. 30.11.2011 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконанні Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 35761867 з примусового виконання виконавчого документа № 2-2997 виданого 22.06.2010 Подільським районним судом м. Києва. 27.12.2013 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна інформація міститься у листі Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.06.2023 № 23089. Окрім цього, зазначено, що виконавчі провадження № 21933075 та № 35761867 знищені, а тому неможливо надати інформацію в рамках якого виконавчого провадження внесено обтяження № 10367103.

Будь-яких інших виконавче проваджень, боржником у яких був ОСОБА_1 інформація відсутня, що підтверджено відомостями з Єдиного реєстру боржників від 09.08.2023.

13.07.2023 стягувач звертався до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, однак листом відділу від 09.08.2023 № 31577 повідомлено про неможливість зняття арешту у зв`язку із відсутністю відомостей про виконавче провадження на підставі якого накладено арешт на нерухоме майно № 1603/08 від 20.08.2010 ВДВС Києво-Святошинського РУЮ.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10367103; зареєстровано: 15.10.2010 11:01:15 за № 10367103 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ. А; підстава обтяження: постанова 1603/8, 20.08.2010, відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_1 ; обтяжувач та заявник: відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, код 34903037, 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Л. Українки, 8.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна) (далі - Закон № 606-XIV ) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом (частина друга статті 24 Закону № 606-XIV).

Враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з правової позиції Конституційного суду України викладеної у рішенні від 05 квітня 2001 року (справа № 3-рп/2001) зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2020 року (справа № 820/6376/16).

Вимоги до виконавчого документа були встановлені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа); згідно з пунктом 2) частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час видачі виконавчого листа) виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII та Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення"; відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавчі документи пред`являються до примусового виконання протягом трьох років; згідно з пунктом 5) розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим законом, тобто протягом трьох років.

Отже, аналізуючи наведені норми, суд прийшов до переконання про те, що положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Суд установив, що виконавчий документ № 2-2997 виданий судом 22.06.2010, такий відповідав вимога Закону № 606-XIV, строк пред`явлення його до виконання становив один рік; було відкрито виконавче провадження з його примусового виконання № 21933075, однак 30.12.2011 виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку із відсутністю майна у боржника у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV; повторно пред`явлено до примусового виконання та постановою державного виконавця повернуто з аналогічних підстав 27.12.2013.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про те, що до 27.12.2014 стягувач мав право у відповідності до вимог Закону повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, однак надане право не було ним реалізовано та із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не звертався, оскільки будь-які докази цього відсутні, а відтак строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до виконання закінчився до набрання чинності Законом № 1404-VIII, а тому положення норм цього закону не мають зворотної дії до виконавчого документа № 2-2997, а тому виконавчий документ не міг бути пред`явлений до виконання у відповідності до Закону №1404-VIII.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав за яких виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна. В усіх інших випадках, як вбачається з п. 5 ст. 59 цього Закону, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, та враховуючи те, що виконавчі провадження по виконанню виконавчих документів, у яких боржником є ОСОБА_1 на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебувають; повторно виконавчий лист № 2-2997 до примусового виконання правонаступником банку не пред`являвся; строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив у відповідності до Закону 606-XIV та норми дії Закону № 1404-VIII не мають зворотної дії на спірні правовідносини, зокрема щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а відтак суд прийшов до переконання про те, що відсутні підстави для існування арешту.

Враховуючи встановлене вище, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування його до фактичних обставин справи, суд прийшов до переконання про те, що дії державного виконавця щодо не скасування накладеного арешту на нерухоме майно свідчать про порушення прав боржника, а відтак бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту із майна боржника є неправомірною, у зв`язку із чим необхідно зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця № 1603/8 від 20.08.2010 (реєстраційний номер обтяження 10367103).

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до переконання про те, що скаргу необхідно задовольнити повністю.

Окрім цього, скаржник покликається на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.11.2021 (справа № 161/14034/20), 22.12.2021 (справа № 645/6694/15), 09.01.2023 (справа № 2-3600/09), 18.01.2023 (справа № 127/1547/14-ц), у яких вказано, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Однак, зазначені висновки у наведених судових рішенням не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цих справах суди встановили, що боржник погасив борг у добровільному порядку, відсутності майнових претензій із боку стягувача, водночас у справі, що переглядається, відсутні докази погашення ОСОБА_1 заборгованості перед стягувачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ФК «Арбімаркет» та зняття арешту з майна - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного відповідно до постанови державного виконавця № 1603/8 від 20.08.2010 (реєстраційний номер обтяження 10367103).

Зняти арешт з нерухомого майна, тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 10367103; зареєстровано: 15.10.2010 11:01:15 за № 10367103 реєстратором Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ. А; підстава обтяження: постанова 1603/8, 20.08.2010, відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ); обтяжувач та заявник: відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції, код 34903037.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала проголошена суддею, що вважається днем її підписання 19 жовтня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець