Ухвала

від 08.11.2023 по справі 991/9578/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/9578/23

Провадження 1-кс/991/9675/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 листопада 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52017000000000799 від 17.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2023 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на об`єкти рухомого та нерухомого майна, які належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 .

В обгрунтування клопотання зазначено, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України

В ході досудового розслідування встановлено, що у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 народний депутат України ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діяли в інтересах ОСОБА_6 та підконтрольного йому ТОВ «СТОВ «Континент», заволоділи земельними ділянками державної власності загальною площею 323,3572 га ринковою вартістю 123 037 845 грн, що розташовані на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та знаходилися у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «Леанка»).

Прокурор вказав, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 у постійному користуванні ДП «Леанка» перебували земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області.

За версією слідства, ОСОБА_6 вступив у змову із директором ДП «Леанка» ОСОБА_9 , який мав відмовитися від права постійного користування підприємством визначеними земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області, а також ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які мали здійснити дії, направлені на отримання на праві власності ТОВ «СТОВ «Континент» земельних ділянок, що перебували в користування ДП «Леанка», а також начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 , яка мала видати необхідні ОСОБА_6 накази про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та накази про їх подальшу передачу у власність підконтрольним ОСОБА_6 фізичним особам.

Зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було достеменно відомо, що на території Ірлявської сільської ради у постійному користуванні ДП «Леанка» перебувають земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, з яких до державного земельного кадастру було внесено відомості та присвоєно кадастрові номери 19 земельним ділянкам загальною площею 251,9972 га, а щодо земельних ділянок загальною площею 71,36 га такі відомості до Державного земельного кадастру ще не вносилися.

У той же час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право постійного користування 19 земельними ділянка ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га були відсутні.

При цьому, з метою заволодіти земельними ділянками, що розташовані на території Ірлявської сільської ради та перебувають у постійному користуванні ДП «Леанка», першочерговим було необхідно сформувати як об`єкти речових прав земельні ділянки загальною площею 71,36 га, зареєструвати відомості про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внести відомості до вказаного реєстру про право постійного користування щодо 19 земельних ділянок ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га. Зазначене було виконано ОСОБА_11 у період з 26.12.2016 по 10.03.2017, який діяв від імені ОСОБА_9 .

У період часу з 19.01.2017 по 16.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_9 підписав заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га, які завірив у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та передав ОСОБА_11 .

При цьому, враховуючи, що частина земельних ділянок, якими планували заволодіти, ще не сформовані як об`єкти речових прав та їм не присвоєно кадастрові номери, ОСОБА_9 уклав 12.01.2017 з ФОП ОСОБА_14 договір на розробку технічної документації із землеустрою (в кількості 7 шт.) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Ірлявської сільської ради: площею 10,1 га, площею 11,4 га, площею 15,0 га , площею 22,4 га, площею 2,96 га, площею 4,1, площею 5,4 га.

В подальшому, 28.02.2017 начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 розглянуто 7 проектів землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та видано відповідні накази про їх затвердження, а директор ДП «Леанка» ОСОБА_9 , підписав 7 заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 71,36 га, та направив їх до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, де було видано накази, якими припинено право постійного користування цими земельними ділянками.

У свою чергу, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у період часу з 25.01.2017 по 16.03.2017 направили до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області підписані ОСОБА_15 заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками загальною площею 251,9972 га.

Після цього, У період часу з 07.02.2017 по 06.04.2017 начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 видала накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.

Крім того, у зв`язку з тим що, частина земельних ділянок ще не сформовані як об`єкти речових прав та їм не присвоєно кадастрові номери, ОСОБА_9 уклав 12.01.2017 з ФОП ОСОБА_14 договір на розробку технічної документації із землеустрою (в кількості 7 шт.) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Ірлявської сільської ради: площею 10,1 га, площею 11,4 га, площею 15,0 га , площею 22,4 га, площею 2,96 га, площею 4,1, площею 5,4 га.

Проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) було розглянуто ОСОБА_10 та видано відповідні накази про їх затвердження, а після державної реєстрації вказаних 7 земельних ділянок як об`єктів речових прав, 10.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_9 , підписав 7 заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 71,36 га, та направив їх до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яка видала 20.03.2017 накази та припинили право постійного користування цими земельними ділянками.

У свою чергу, ОСОБА_11 , виконуючи розроблений план заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», у період часу з 27.01.2017 по 14.06.2017 залучив 175 громадян України, які погодилися використати своє право в інтересах ОСОБА_6 , а саме отримати у власність до 2 га земель сільськогосподарського призначення, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка», і в подальшому оформити їх у власність ТОВ «СТОВ «Континент», та вмовив їх видати довіреності на його ім`я для представництва інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.

Із використанням виданих на його ім`я довіреності, з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_11 подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, та було отримано відвідні накази про надання дозволу.

У період часу з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_11 , діючи з метою заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», на підставі виданих на його ім`я довіреностей забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну та скерував їх для затвердження до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

За результатами розгляду поданих ОСОБА_11 проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, було підписано накази про затвердження 175 проектів землеустрою та передачу їх у приватну власність 175 підконтрольним співучасникам злочину осіб.

Після реєстрації права власності на земельні ділянки на заздалегідь визначених громадян, ОСОБА_11 забезпечив у період з 07.07.2017 по 13.02.2019 явку до приватного нотаріуса громадян, які відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, отримали у власність земельні ділянки, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент».

За даними слідства, для кожної залученої фізичної особи було відкрито розрахунковий рахунок в АТ КБ «Львів», якими ОСОБА_11 мав право розпоряджатись.

При чому, зазначені дії він виконував у координації з ОСОБА_16 , який підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені ТОВ «СТОВ «Континент», а також він організував та забезпечив здійснення оплати за вказані земельні ділянки з рахунку ТОВ «СТОВ «Континент».

За вказаних обставин, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 заволоділи на користь ОСОБА_6 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.

Як зазначає прокурор, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно даних досудового розслідування ОСОБА_6 на праві приватної власності належить:

-квартира АДРЕСА_1 ;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2123286301:02:005:0001 площею 0,3261 га;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2123286300:02:005:0025 площею 0,3261 га;

-автомобіль марки Lexus ES 350 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Також дружині ОСОБА_6 ОСОБА_8 на праві приватної власності належить автомобіль Lexus СТ 200Н 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

Прокурор вказує, що вказане майно є спільною сумісною власністю, посилаючись на положення ст. 60,63,70 Сімейного кодексу України.

Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 є лише номінальним власником майна, яке належить ОСОБА_6 та який самостійно приймає рішення щодо управління таким майном, в тому числі щодо складення та корегування установчих документів суб`єктів господарювання, введення нових засновників, корегування сум внесків тощо.

Так, дочці ОСОБА_6 ОСОБА_7 на праві приватної власності належить:

-житловий будинок загальною площею 132,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:46:001:0297 площею 0,0471 га;

-квартира АДРЕСА_3 ;

-автомобіль Skoda Octavia A5 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ;

-причіп Прагматек A0-2515, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .

Крім цього, ОСОБА_7 є однією із засновників ТОВ «СТОВ Континент» ( ОСОБА_7 належить 30,92 %, що становить 21955833,67 грн., код ЄДРПОУ 32269994), розмір статутного капітулу 71 004 236,94 грн.

Окрім цього, ТОВ «СТОВ Континент» (код ЄДРПОУ 32269994) є засновником ТОВ «Преміум Плантс» (код ЄДРПОУ 41961396, ТОВ «СТОВ Континент», бенефіціаром якого є ОСОБА_7 , належить 70 % статутного капіталу), розмір статутного капіталу 100000 грн.

Також ОСОБА_7 є засновницею ТОВ «Дастер-Ужгород» ( ОСОБА_7 належить 100 %, код ЄДРПОУ 34325992), розмір статутного капіталу 34000000 грн.

Окрім цього, ТОВ «Дастер-Ужгород» (код ЄДРПОУ 34325992) є засновником ТОВ «А.В.П.» (код ЄДРПОУ 22088768, ТОВ «Дастер-Ужгород», бенефіціаром якого є ОСОБА_7 , належить 100 % статутного капіталу), розмір статутного капіталу 101000000 грн.

ОСОБА_7 є однією із засновників ТОВ «Агропром-Закарпаття» ( ОСОБА_7 належить 30,06 %, що становить 4797470 грн., код ЄДРПОУ 39862514), розмір статутного капіталу 14797470 грн.

ТОВ «Агропром-Закарпаття» (код ЄДРПОУ 39862514) належить автомобіль марки Audi Q8 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .

Також ОСОБА_7 є засновницею ТОВ «Фундук Закарпаття» ( ОСОБА_7 належить 100 %, код ЄДРПОУ 40899385), розмір статутного капіталу 1000 грн.

ОСОБА_7 є однією із засновників ТОВ «Закарпатвапняк» ( ОСОБА_7 належить 25 %, що становить 25000 грн., код ЄДРПОУ 43822823), розмір статутного капіталу 100000 грн.

Прокурор зазначає, що однією з підстав арешту майна, згідно з статетю 170 КПК Укарїни є забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Інкримінований ОСОБА_6 злочин передбачає можливість застосування конфіскації як виду покарання, а тому просить накласти арешт із вказаною метою.

Також підставою арешту майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_8 , а також дочці ОСОБА_7 є наявність ризику того, що вказане майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування.

Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Необхідність арешту, на переконання прокурора, обґрунтовується запобіганням можливості його приховування, передачі чи відчуження на користь інших осіб чи іншими особами з метою уникнення конфіскації вказаного майна.

2. Позиції сторін у судовому засіданні

Прокурор частково підтримав вимоги свого клопотання, а саме уточнив прохальну частину, виключивши з неї об`єкти майна, зареєстровані на ОСОБА_7 (житловий будинок, земельну ділянку, квартиру, автомобіль та причіп), а також корпоративні права ТОВ «Преміум Плантс», ТОВ «Фундук Закарпаття», ТОВ «Закарпатвапняк».

Враховуючи статус ОСОБА_6 народного депутата України, він був викликаний на розгляд вказаного клопотання у відповідності до 482-2 КПК України, однак у судове засідання не прибув. Захисники підозрюваного повідомили, що він перебуває у Верховній Раді України та не заперечує розгляду клопотання за його відсутності.

Захисники ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри. Також захисники просили відмовити в накладенні арешту на майно ОСОБА_7 , оскільки із заявленою прокурором метою можливо арештовувати майно виключно підозрюваного. Захисники вказали, що прокурором жодним чином не обгрунтовано належність такого майна ОСОБА_6 . Адвокати вважають, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 здійснює управління та контроль корпоративними правами товариств.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання.

Також за ч. 5 ст. 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:

1)чи набула особа статусу підозрюваного чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;

2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;

3)чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

4)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням;

5)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, набуття особою статус підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру 24.10.2023 було вручено особисто ОСОБА_6 , про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.

При цьому, таке вручення відбулося із дотриманням особливих вимог ст. 481 КПК України, якими встановлено особливості повідомлення про підозру народному депутату України, отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про наявність обгрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_6 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Зі змісту клопотання та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельними ділянками державної власності, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 знаходилися на праві постійного права користування ДП «Леанка».

Так, зокрема, слідством встановлено, що народний депутат України ОСОБА_6 , за попередньою змовою з керівником ДП «Леанка» ОСОБА_9 , начальником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 , директором СТОВ «Континент» ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , всупереч положенням чинного законодавства, спільно вчинили дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та наступну безоплатну передачу їх у приватну власність заздалегідь визначеним фізичним особам, які згодом передали свої права на землю у власність ТОВ «СТОВ «Континент».

Висунута версія слідства передбачає вчинення злочину поетапно, на яких кожен із співучасників мав виконати обсяг необхідних дій.

Так, за версією слідства, перший етап злочинної діяльності полягав в тому, що ОСОБА_9 , будучи керівником ДП «Леанка», відмовився від права постійного користування земельними ділянками, розташованими території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області. При цьому, вказаній відмові передувало вчинення ще ряду необхідних дій, зокрема отримання кадастрових номерів земельних ділянок, їх сформування як об`єктів речових прав загальною площею, реєстрація відомостей про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внесення відомостей до вказаного реєстру про право постійного користування такими земельними ділянками ДП «Леанка». В подальшому, підписані директором ДП «Леанка» ОСОБА_9 заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» були передані до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, після чого ОСОБА_10 , будучи начальником вказаного Головного управління, видала накази про припинення права постійного користування цими земельними ділянками.

При цьому, з отриманих у ході здійснення досудового розслідування матеріалів, а саме протоколів огляду листування та матеріалів негласних слідчих дій, вбачається, що вказані дії здійснювалися ОСОБА_9 під контролем та з відома інших осіб, зокрема і ОСОБА_6

Наступний етап передбачав передачу у власність заздалегідь підшуканим особам земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 2 га, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка». Відповідальним за пошук осіб, які б погодилися отримати у власність такі земельні ділянки та в подальшому відчужити їх на користь підконтрольного ОСОБА_6 приватного підприємства, був ОСОБА_11 , який залучив 175 осіб та отримав від них нотаріальні довіреності на представництво їх інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.

Після чого, ОСОБА_11 , використовуючи видані на його ім`я довіреності, подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за результатами розгляду яких начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 видала накази про надання дозволу на розроблення відповідних проектів землеустрою.

У подальшому, ОСОБА_11 забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну, які потім були затвердженні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Кінцевий етап передбачав реєстрацію права власності на земельні ділянки на вказаних осіб, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент» від імені якого діяв ОСОБА_12 . Так, ОСОБА_11 , використовуючи видані на його ім`я довіреності на представлення інтересів таких осіб, від їх імені підписував договори на підставі яких і було здійснено відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «СТОВ «Континент».

При цьому, ТОВ «СТОВ «Континент» як власник таких земельних ділянок був обраним, у зв`язку з тим, що донька ОСОБА_6 ОСОБА_7 стала учасницею вказаного товариства 26.07.2016, придбавши частки статутного капіталу у розмірі 100 %. Однак, із матеріалів наданих стороною обвинувачення, зокрема листування ОСОБА_6 з іншими імовірними співучасниками вбачається, що контроль та організацію діяльності цього товариства, зокрема в частині набуття права власності на земельні ділянки, які раніше перебували у користуванні ДП Леанка».

За версією слідства, за вказаних обставин ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заволоділи на користь ТОВ «СТОВ «Континент», фактичним контролером якого є ОСОБА_6 , земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.

Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, певний рівень підпорядкованості, розподіл передбачених для вчинення дій та їх вчинення, а ОСОБА_6 виконував імовірно роль організатора.

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками інкримінованого йому складу злочину.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості підозри ОСОБА_6 встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів:

-протоколу огляду від 08.02.2023 в якому міститься листування щодо придбання ТОВ «СТОВ «Континент», дій щодо внесення змін до складу засновників, плани та дії щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Агропромислова фірма «Леанка»;

-протоколу огляду від 14-15.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка» за період з 26.05.2017 по 07.05.2018;

-протоколу огляду від 13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 за період з 12.06.2017 по 09.05.2018;

- висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 06.07.2020 № 12794/19-41/13540?14106/20-41;

-протоколу огляду від 11.09.2023 в якому зафіксовані факти спілкування ОСОБА_6 з директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9 , начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 , співробітниками та керівниками Мінагрополітики;

-- протоколу огляду від 03.03.2023, який містить докази зацікавленості ОСОБА_6 в отриманні земельних ділянок;

-нотаріально посвідчені заяви про відмову від права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9 , наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення права постійного користування земельними ділянками за підписом начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_10 ;

-протоколів допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 від 14.10.2023, відповідно до яких підтверджується їх залучення до отримання земельних ділянок за грошову винагороду або використання їх документів, та факт не отримання ними грошових коштів при продажі земельних ділянок;

-- висновку експертів за результатами проведення судової земельно технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.04.2019 №18493/18-41/7635-7701/19-41;

-- висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 15.08.2023 № 20764/23-41;

-протоколу огляду від 14.09.2023, в якому міститься листування ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ;

-іншими матеріалами кримінального провадження.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто конфіскація майна передбачена у санкції відповідного інкримінованого підозрюваному злочину, як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, яка передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна, у разі доведення його вини в інкримінованому йому діянні. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

3.2. Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому, враховуючи заявлені прокурором підстави арешту забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, арешт може накладатися виключно на майно підозрюваного.

У ході судового засідання прокурор уточнив прохальну частину свого клопотання, відмовившись від деякого майна, а тому з урахуванням уточнень, ставиться питання про накладення арешту на таке майно:

- зареєстроване на праві власності за ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з Реєстру прав на нерухоме майно, реєстраційною карткою транспортного засобу та відомостями із поземельних книг земельних ділянок:

1) квартиру АДРЕСА_1 ;

2) земельну ділянку з кадастровим номером 2123286301:02:005:0001 площею 0,3261 га;

3) земельну ділянку з кадастровим номером 2123286300:02:005:0025 площею 0,3261 га;

4) автомобіль марки Lexus ES 350 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

- зареєстрований на праві власності за дружиною ОСОБА_6 ОСОБА_8 автомобіль марки Lexus СТ 200Н 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями з реєстраційної картки транспортного засобу.

З огляду на вид такого майна та дату набуття на нього, слідчий суддя вважає, що воно може підлягати арешту.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19 та ).

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Як встановлено слідчим суддею з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_6 перебуває у шлюбі із ОСОБА_8 з 09.11.1991 і до цього часу шлюб між ними не розірваний.

Враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

Крім того, з урахуванням уточнень прокурора також ставиться питання про накладення арешту на майно, яке зареєстроване на праві власності доньці ОСОБА_6 ОСОБА_7 , а саме частки у статутних капіталах ТОВ «СТОВ «Континент», ТОВ «Агропром-Закарпаття» ТОВ «Дастор-Ужгород», частки, належній ТОВ «Дастер-Ужгород» у статному капіталі ТОВ «А.В.П.» та автомобіль марки Audi Q8 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ТОВ «Агропром-Закарпаття».

Право власності ОСОБА_7 на такі корпоративні права підтверджується відомостями з витягу Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_6 здійснює контроль та управління таких товариств, що свідчить про те, що він є фактичним власником корпоративних прав, які зареєстровані на доньку.

Однак, слідчий суддя не може погодитися із такими твердженнями та відповідно накласти арешт на таке майно, оскільки з наданих матеріалів та пояснень прокурора недостатньо підстав вважати, що майно (корпоративні права, якими володіє ОСОБА_7 ) належать на праві власності чи ними володіє ОСОБА_6 .

Зокрема, слідчий суддя відзначає, що зазначені корпоративні права були набуті ОСОБА_7 протягом 2019-2021 років, придбані нею за договорами купівлі-продажу, що підтверджується відомостями наданими захисниками.

У судовому засіданні прокурором не надано інформації, що ОСОБА_6 був попереднім власником корпоративних прав, а підтверджуючі дані про здійснення контролю такими товариствами фактично обгрунтовуються виключно слідчою версією щодо використання ТОВ «СТОВ «Континент» при вчиненні розслідуваного злочину.

Також прокурор наголошував на віці доньки та неспроможності нею самостійно придбати відповідні активи, однак слідчий суддя зауважує, що такі сумніви не можуть бути єдиними підставами для такого обмеження прав як арешт.

До того ж слідчий суддя вважає такі аргументи неспроможними у контексті доведення фактичного володіння (власності) корпоративними правами, зокрема з огляду на той факт, що стороною обвинувачення не було представлено доказів, що майновий стан ОСОБА_7 не дозволяв їй самостійно придбати такі корпоративні права, або ж переконливі відомості зв`язку ОСОБА_6 із кожним із товариств.

Так само слідчий суддя вважає безпідставним прохання прокурора накласти арешт на автомобіль марки Audi Q8 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , що належить ТОВ «Агропром-Закарпаття». Слідчий суддя відзначає, що згідно з відомостей ЄРДПОУ учасниками ТОВ «Агропром -Закарпаття» є ОСОБА_7 , яка володіє 32,42% часткою статутного капіталу, ОСОБА_24 , частка якого складає 67,58% у статутному капіталі.

Такий розподіл часток учасників товариства, з урахуванням ч.10 ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», відповідно до якого товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника, свідчить про неспроможність позиції прокурора про належність такого автомобіля виключно ОСОБА_7 .

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя приходить висновку, що майно, яке зареєстроване на право власності ОСОБА_7 не може підлягати арешту з метою забезпечення можливої конфіскації.

3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)

Як зазначалося вище, відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного.

При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Водночас, слідчий суддя зауважує, що вказана підстава для арешту була зазначена прокурором для арешту у клопотанні, однак у судовому засіданні прокурор фактично проігнорував обґрунтування накладення арешту із вказаною метою, не надаючи жодних пояснень щодо розміру шкоди та її співмірності майна підозрюваного.

Слідчий суддя бере до уваги, що однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка закріплена ст. 22 КПК України. Так, засада змагальності полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Враховуючи відсутність будь-якого обгрунтування щодо відповідності такого майна та наявності підстав для накладення арешту із вказаною метою, слідчий суддя вважає, що у цій частині вимог клопотання слід відмовити.

3.4. Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість його переховування, втрати, передачі, відчуження вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлена детективом мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

3.5. Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб, в т.ч. і для іншого співвласника. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі належного підозрюваному майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

При цьому, слідчий суддя вважає непропорційним накладення арешту на майно, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_7 а також ТОВ «Агропром-Закарпаття», враховуючи недоведеність відповідності такого майна ознакам ст. 170 КПК України, зокрема його належності підозрюваному.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52017000000000799 від 17.11.2017, - задовольнити частково.

2.Накласти арешт (із забороною відчуження та розпорядження) на об`єкти рухомого та нерухомого майна, які на праві приватної власності належать ОСОБА_6 , а саме на:

-квартиру АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123286301:02:005:0001 площею 0,3261 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123286300:02:005:0025 площею 0,3261 га;

- автомобіль марки Lexus ES 350 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

3.Накласти арешт (із забороною відчуження та розпорядження) на автомобіль марки Lexus СТ 200Н 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належать дружині ОСОБА_6 ОСОБА_8 .

4.В іншій частині вимог клопотання відмовити.

5.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

6.Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам судового засідання.

7.Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

8.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

9.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1