Рішення

від 07.11.2023 по справі 545/760/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/760/23

Провадження № 2/545/901/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації(на час дії воєнного стану Полтавська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права приватної власності та витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01.04.2021, яке набрало законної сили 29.06.2021, задоволений позов заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 : визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Заворсклянської сільської ради за межами населенного пункту площею 2 га у власність ОСОБА_1 »; скасовано державну реєстрацію та припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області; витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельну ділянку лісового фонду площею 2 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 у ОСОБА_1 та передано її постійному користувачеві ДП «Новосанжарське лісове господарство»; стягнуто понесені судові витрати - по 3 153 гривні з кожного. Під час судового розгляду ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 14.01.2021 за №22, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, та проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 40117932. Посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та не може передаватись у приватну власність, отже, ОСОБА_1 не набув прав власника, тому не мав права на її відчуження.

Просив визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 від 14.01.2021 за №22, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В.; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.01.2021 за №40117932 та припинити право приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 ; витребувати на користь Полтавської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 та стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Співвідповідачі відзив на позов не надали.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав та надав пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 адвокат Курило Н.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що на момент укладення договору продавець був законним власником земельної ділянки і мав усі повноваження щодо розпорядження нею. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем і вона з об`єктивних причин не могла знати про існування будь-яких обмежень щодо земельної ділянки. Також у разі задоволення позову просила не покладати на неї судові витрати з огляду на відсутність у її діях будь-яких порушень вимог чинного законодавства.

Співвідповідач ОСОБА_1 та представник ДСГП «Ліси України» - у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора, представника співвідповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01.04.2021 задоволений позов заступника прокурора Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 : визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області № 10620-СГ від 17.10.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Заворсклянської сільської ради за межами населенного пункту площею 2 га у власність ОСОБА_1 »; скасовано державну реєстрацію та припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140, що розташована на території Заворсклянської сільської ради Полтавського району та області; витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельну ділянку лісового фонду площею 2 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140 у ОСОБА_1 та передано її постійному користувачеві ДП «Новосанжарське лісове господарство»; стягнуто понесені судові витрати - по 3 153 гривні з кожного. Рішення набрало законної сили 29.06.2021(а.с.19-24). Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 14.01.2021 за №22, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Юлією Василівною, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140(а.с.25-26). На підставі зазначеного договору проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 40117932(а.с.27-28).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка належить до лісового фонду і не може передаватись у приватну власність громадян, заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин суд, встановивши, що земельна ділянка, передана у власність відповідача, належить до лісового фонду, приходить до висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про витребування відповідного майна, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Суд критичнооцінює твердженняпредставника відповідачапро те,що ОСОБА_2 є добросовіснимнабувачем іне моглазнати проналежність спірноїземельної ділянкидо лісовогофону,оскільки всилу зовнішніх,об`єктивних,явних івидимих природнихознак такоїземельної ділянкиособа,проявивши розумнуобачність,може іповинна знатипро те,що вонає лісовоюземельною ділянкою.

З огляду на викладене вище, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_2 у збереженні земельної ділянки у власності.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках,висловлених упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 15травня 2018року усправі N372/2180/15-ц,від 22травня 2018року усправі N469/1203/15-ці від30травня 2018року усправі N469/1393/16-ц), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Позовна вимогапро визнаннядоговору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2021 недійсним задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей387і388ЦК України власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

Позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, задоволенню не підлягають.

У цьому разі майно витребовується від особи, яка не є стороною недійсного правочину, що і було зроблено.

Отже, позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

Зазначена правовапозиція викладенау постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 07.11.2018усправі № 488/5027/14-ц,від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

У частині скасування державної реєстрації та припинення права власності на земельну ділянку позов задоволенню не підлягає з наведених нижче підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Не є ефективним способом захисту та не підлягає задоволенню також і вимога про припинення права приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 з огляду на те, що остання як особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Оскільки вона незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належить іншій особі власникові, який має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Зазначена правовапозиція викладенау постановахВеликої ПалатиВерховного Судувід 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц(провадження N 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі N 19/028-10/13 (провадження N 12-158гс19, пункт 10.29), від 9 листопада 2021 року № 466/8649/16ц, від 23 листопада 2021 року , справа N 359/3373/16-ц.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України,на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.1, ч.3ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно зч.1ст.24 ЗаконуУкраїни «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Отже, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури відповідно до закону уповноважений на здійснення представництва інтересів держави у суді шляхом пред`явлення позову.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разівідсутностітакого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурорзазначаєпро це в позовній заяві, і в такому разі прокурорнабуваєстатусу позивача (абзац 2 частини п`ятоїстатті 56 ЦПК України).

Вказана правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 р. по справі №698/119/18.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 26.06.2019 року по справі №587/430/16-ц, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив вказаний позов до суду в інтересах держави як позивач.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

Прокурор сплатив за дві немайнові та за одну майнову вимогу 8052 грн за подання позовної заяви та 1342 грн за подання заяви про забезпечення позову. За результатами розгляду спору задоволеною є одна майнова вимога, а відмовлено у задоволенні двох немайнових вимог.

З огляду на вищевикладене, на користь прокуратури Полтавської області слід стягнути із співвідповідачів у рівних частинах 3131,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 263, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації(на час дії воєнного стану Полтавська обласна військова адміністрація) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права приватної власності та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати на користь Полтавської обласної військової адміністрації з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324081000:00:001:0140.

У задоволеннні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3131,30 грн у рівних частинах по 1565,66 грн з кожного .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. І. Стрюк