Ухвала

від 13.11.2023 по справі 521/3368/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/3368/23

Провадження № 2-з/522/367/23

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 листопада 2023 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А., розглянувши заяву представника відповідача адвоката Кудрика Андрія Івановича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому2023рокупозивачзвернувся доМалиновськогорайонногосуду м.Одесизпозовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просить суд:

-Здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на частку квартири АДРЕСА_1 та на частку машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 14,5 кв.м., в будинку АДРЕСА_2 .

20.02.2023 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси справу № 521/3368/23 передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

23.03.2023 за результатами автоматизованого розподілу судової справи справу № 521/3368/23 передано на розгляд судді Павлик І.А.

18.04.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.06.2023 ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, у якій просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- чотирьох кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску;

- колекційний автомобіль марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску;

- спільні кошти подружжя у розмірі 123500 доларів США.

16.10.2023 до суду надійшла заява відповідача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

автомобіль марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ універсал;

колекційний автомобіль марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску, темно-сірого кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов (коляска) № VIN: НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 6523283300:02:001:0271, площею 2 га., розташовану за адресою: Херсонська обл., Калачанський р-н., с/рада Новокиївська;

будинок тваринника з вбудованим крупоцехом, площею 522,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;

квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Також представник відповідача просить суд заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, в тому числі укладати будь-які цивільно-правові угоди, акти та інші дії, пов`язані з відчуженням та переходом права власності рухомого майна, а саме:

автомобіля марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ універсал;

колекційного автомобіля марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску, темно-сірого кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов (коляска) № VIN: НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Заяву обґрунтовано тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову обраним позивачем шляхом, існує ризик відчуження відповідачем спірного майна, яке перебуває у його власності.

19.10.2023 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд поданої ним заяви про забезпечення позову після вирішення судом питання про прийняття зустрічної позовної заяви.

09.11.2023 ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Надавши належну правову оцінку підставам, якими заявник обґрунтовує подану ним заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За нормами ст. 149 ЦПК України суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За змістом ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 вищевказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що вимоги позивача за зустрічним позовом стосуються, зокрема:

автомобіля марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ універсал;

колекційного автомобіля марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску, темно-сірого кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов (коляска) № VIN: НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Представник позивача за зустрічним позовом просить суд забезпечити позов шляхом одночасного накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, та заборони вчиняти дії щодо відчуження рухомого майна.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі № 317/2155/21 навів наступні висновки: «Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову, однак їх одночасне застосування не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної заяви, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на автомобіль марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ універсал, та колекційний автомобіль марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску, темно-сірого кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов (коляска) № VIN: НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 , оскільки у разі відчуження їх позивачем виконання рішення суду, у разі задоволення позову, може бути суттєво ускладнено.

При цьому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на: земельну ділянку з кадастровим номером 6523283300:02:001:0271, площею 2 га., розташовану за адресою: Херсонська обл., Калачанський р-н., с/рада Новокиївська; будинок тваринника з вбудованим крупоцехом, площею 522,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки це майно не є предметом спору ані за первісним позовом, ані за зустрічним позовом.

При цьому, суд зауважує, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 149, 150,153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представникавідповідача адвокатаКудрика АндріяІвановича прозабезпечення позовуу справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя таза зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя задовольнити частково.

Накласти арешт на:

автомобіль марки «Porshe», модель «Cayenne», 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ універсал;

колекційний автомобіль марки ГАЗ 31113-100, 2000 року випуску, темно-сірого кольору, двигун № НОМЕР_3 , кузов (коляска) № VIN: НОМЕР_4 , тип ТЗ легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя І.А. Павлик