Рішення

від 13.11.2023 по справі 420/7987/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7987/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

представника відповідача :Пономаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 2 ; код ЄДРПОУ 39781624), Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1; код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 2 ; код ЄДРПОУ 39781624), Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1; код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС.

Ухвалою від 20.09.2023р. Одеським окружним адміністративним судом прийнято до провадження адміністративну справу №420/7987/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС.

29.09.2023 року (вх. №ЕП/39318/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

11.10.2023 року (вх. № ЕП/41090/23) представником Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до канцелярії суду подано заяву про участь у судових слуханнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.10.2023 року заяву представника відповідача про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції задоволено.

16.10.2023 року (вх. №35345/23) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про долучення доказів.

Ухвалою від 17.10.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

26.10.2023 року (вх. №ЕП/43126/29) представником відповідача до канцеляріяї суду подано заяву про участь у судовому судових слуханнях в режимі відеоконференції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем прийнято постанови від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС щодо накладення на ОСОБА_1 штрафів у розмірі 166920,00 грн. та 500706,00 грн. Вказані постанови були прийняті на підставі Акту фактичної перевірки №316/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 11.11.2019. При цьому, в оскаржуваних постановах зазначено, що під час перевірки булп виявлена особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебувють у трудових відносинах із позивачем не оформлених належним чином. Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач не перебуває із позивачем у будь-яких трудових відносинах, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останні діяи у межах наданих їм повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачем прийнято від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС щодо накладення на ОСОБА_1 штрафів у розмірі 166920,00 грн. та 500706,00 грн. Вказані постанови були прийняті на підставі Акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області №316/15-32-33-04/ НОМЕР_1 від 11.11.2019. При цьому, в оскаржуваних постановах зазначено, що під час перевірки були виявлені особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебувають у трудових відносинах із позивачем не оформлених належним чином. Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач не перебуває із позивачем у будь-яких трудових відносинах, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У ст.24 Кодексу законів про працю України зазначено: «… Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. …».

Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до п.2 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого 17.07.2013 постановою Кабінету Міністрів України №509 (надалі «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення»), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: (…) акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оплату праці» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено: «Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи доходів і зборів. Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб`єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством. …».

Згідно з п.3 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених вабзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку. (…).

Відповідно до п.4 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Відповідачем не надано до суду доказів у спростування зазначеного у письмових поясненнях, наданих позивачем про те, що останні працюють на підставі цивільно-правових договорів, що не свідчить про наявність трудових відносин між позивачем та вищевказаними особами.

Під час винесення постанови про накладення штрафу №37/ ДПС/ТС-ФС від 12.12.2019 року відповідачем встановлено використання позивачем найманої праці без оформлення трудових відносин у порушення ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, та без повідомлення територіального органу ДПС про прийняття працівників на роботу у порушення постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 на підставі акту ГУ ДПС в Одеській області від 11.11.2019 року. При цьому, суд зазначає, що відповідач самостійно перевірку не проводив, прийняв оскаржувані постанови виключно на підставі інформації, яка надійшла від ГУ ДПС в Одеській області.

Під час винесення постанови про накладення штраяу №37 ДПС/МГ-ФС від 12.12.2019 року встановлено, що ОСОБА_6 (в серпні, жовтні 2018 року), ОСОБА_7 (в січні 2018 року), ОСОБА_8 (в серпні-грудні 2018 року) та ОСОБА_9 (в квітні-вересні 2018 року), праця яких використовувалась згідно митних декларацій позивачем, без оформлення трудових відносин, повинна була нараховуватись та виплачуватися заробітна плата не нижче законодавчо встановленого мінімуму.

При цьому, суд зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року позов №420/7900/20 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008023304 від 10.12.2019 року Головного управління ДПС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008043304 від 10.12.2019 року Головного управління ДПС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008053304 від 10.12.2019 року Головного управління ДПС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення №0008073304 від 10.12.2019 року Головного управління ДПС в Одеській області.

Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0008063304 від 10.12.2019 року, винесену Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Вказане рішення, у якому брав участь позивач, встановлені обставини проведення позапланової перевірки (акт перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 11.11.2019 року №316/15-32-33-04/ НОМЕР_1 ) без належного та не обґрунтування та з порушенням встановленого ПК України порядку, що виключає можливість вважати прийняті її висновки та рішення правомірними.

Крім того, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що рішення контролюючого органу випливають із хибного висновку про трудовий характер правовідносин позивача із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та висновок про обов`язок позивача оформити цих осіб, як найманих працівників є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано розглядав порушення, визначені у Акті перевірки відповідачем, лише в контексті необхідності укладання з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 трудового договору.

Матеріали справи містять копії договорів про наданням послуг, укладених між позивачем та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с.70-74).

Відповідно до пункту 1 даних договорів замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати послуги по перевезенню вантажу та вчиненню дій, пов`язаних з документальним оформленням вантажу, що перевозиться від імені замовника.

Згідно з пунктом 5 встановлен термін дії договорів .

Факт виплати за цивільно-правовими договорами підтверджується видатковими касовими ордерами.

На переконання суду, факт сплати позивачем податкових зобов`язань є вагомим аргументом на підтвердження своїх доводів.

При цьому суд звертає увагу, що судження про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем (суб`єктом господарювання) і третіми особами, які не підтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника без оформлення трудового договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.04.2020 по справі № 160/8902/18.

Підсумовуючи наведе, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з того приводу, що позивач перебував із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у цивільно-правових, а не трудових відносинах.

За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Водночас відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та вказаними особами. Відповідний факт, в силу частини 1 статті 204 ЦК України, яким встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, може бути встановлений лише судом, однак будь-яких рішень стосовно цього або посилань на такі рішення до суду не надано.

Чинне законодавство дозволяє позивачу укладати відповідні договори з фізичними особами, а обґрунтування протилежного відповідачем не надано.

Отже, позивач не мав позитивного зобов`язання щодо повідомлення податкового органу про укладання трудових договорів із вказаними особами, оскільки таких договорів укладено і не було. Позивач отримав послуги від осіб за цивільно-правовими договорами, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відтак, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління ДПС в Одеській області під час проведення перевірки дійшло помилкових висновків щодо наявності у діях позивача порушень чинного законодавства і поклало ці висновки в основу оскаржуваного рішення, повною мірою не дослідивши особливості проведення робіт та умов надання послуг. Вказане свідчить про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, їх протиправність.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що оскаржувані Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС прийнято ГУ Держпраці в Одеській області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною і підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 6676,89 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 2 ; код ЄДРПОУ 39781624), Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: 54003, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/1; код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов від 12.12.2019 р. № 37 ДПС/МГ-ФС, №37ДПС/ТД-ФС - задовольнити.

Визнати протиправною протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № 37/ДПС/МГ-ФС від 12.12.2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 166920,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №37 ДПС/ТД-ФС від 12.12.2019 року про накладення штрафу на особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 500706,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 6676,89 грн. (шість трисяч шістсот сімдесят шість грн. 89 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023 р.

СуддяО.М. Тарасишина