Рішення

від 08.11.2023 по справі 600/1601/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/1601/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Остапенка В.В., представника позивача Биструшкіна О.С., представника відповідача Теутуляк С.А., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Василик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про стягнення коштів, а саме: 3% річних у розмірі 295600,00 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; заяву позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору задоволено та залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Згідно поданої у ході підготовчого провадження заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат 3% річних у розмірі 295600,00 грн та інфляційні в розмірі 2587324,67 грн, а всього 2882924,67 грн.

У ході підготовки справи до судового розгляду по суті судом: з`ясовано зміст заявлених вимог та позицію відповідача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; отримано від учасників справи заяви по суті справи та докази, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат строк звернення до суду з позовом; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 01.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно поданих позивачем заяв по суті справи та наданих у судовому засіданні пояснень, даний позов обґрунтовано приписами статей 625 та 1212 Цивільного кодексу України й обумовлений поверненням відповідачем позивачу безпідставно отриманих коштів в розмірі 1000000,00 грн, які були сплачені позивачем у зв`язку із прийняттям податковим органом щодо нього податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 року №0000312300, №0000302300, №0011981700, в подальшому скасованих у судовому порядку.

Відповідно до позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву та запереченнях, а також додаткових поясненнях, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки приписи статей 625 та 1212 Цивільного кодексу України, якими обґрунтовано позов, не застосовуються до відносин між платником податку та податковим органом, між якими не виникало договірних правовідносин і відповідних грошових зобов`язань. Натомість податкові відносини врегульовані Податковим кодексом України, які не передбачають стягнення з податкового органу на користь платника податку 3% річних та інфляційних витрат в порядку Цивільного кодексу України, нарахованих на сплачену суму податку суб`єктами господарювання.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, заперечувала щодо задоволення позову, підтримавши доводи податкового органу. При цьому у поданих письмових поясненнях також викладено позицію щодо проведення платежів органами Казначейства та щодо повернення надміру сплаченого податку.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом на підставі наявних у справі матеріалів (зокрема судових рішень, що набрали законної сили) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» зареєстроване Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області 26.05.2004 року як юридична особа та взяте на податковий облік в органах державної податкової інспекції у Кіцманському районі 09.06.2004 р. за № 24.

Кіцманською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 23.07.2012 року складено акт № 1093/30/2200/32898324.

На підставі висновків акту та за результатами розгляду заперечення на акт, Кіцманською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.08.2012 року.

За наслідками їх адміністративного оскарження Державна податкова служба в Чернівецькій області 06.09.2012 року (вих. № 4464/10/10-208) винесла рішення, на підставі якого Кіцманською міжрайонною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.09.2012 року: №0000312300 за формою «Р» про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств у сумі 288 605.25 грн.; №0000302300 за формою «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 974 351,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 387 553,00 грн.; №0011981700 за формою «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 39 155,29 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 10 288,20 грн.

У зв`язку з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» сплатило на користь Відділу державного казначейства Кіцманського району Чернівецької області грошову суму 1000000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №178 від 27.09.2012 року.

Водночас, вважаючи названі вище податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» оскаржило їх до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі №2а/2470/2302/12 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення- рішення Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області від 07.08.2012 року №0000212300 за формою «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1708 359,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 115851,00 грн; скасовано податкове повідомлення-рішення Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області від 18.09.2012 року №0000312300 за формою «Р» про застосування штрафних (фінансових) санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 288605,25 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області від 18.09.2012 року № 0000302300 за формою «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 974351,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 387553,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року апеляційну скаргу Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області задоволено повністю, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року у справі №2а/2470/2302/12 скасовано, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» відмовлено.

В подальшому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №2а/2470/2302/12, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 05.11.2019 року, заяву ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року за нововиявленими обставинами задоволено повністю, скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 року та залишено без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.05.2013 року.

Отже, в судовому порядку були визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з якими 27.09.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» сплачено до бюджету 1000000,00 грн податку на додану вартість.

04.08.2022 року Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» грошові кошти в розмірі 1000000,00 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру №98235825 від 04.08.2022 року на суму 967101, 05 грн та копією меморіального ордеру № 98235825 від 04.08.2022 року на суму 32898,95 грн.

За таких обставин та посилаючись на норми статті 1212 (загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави) та статті 625 (відповідальність за порушення грошового зобов`язання) Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мамаївський агропромисловий комбінат» звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, згідно названої статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, аналіз змісту частини другої статті 625 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки такі правовідносини виникли у публічній площині та регулюються Податковим кодексом України як спеціальним нормативно-правовим актом, а тому стягнення інфляційних нарахувань та 3% боргових за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Окрім того, стаття 625 Цивільного кодексу України, якою передбачена цивільна відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час такого прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не може застосовуватися до спірних у цій справі правовідносин, адже відшкодування податку на додану вартість не є цивільним зобов`язанням в розумінні частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, а сторони цієї справи не набули статусу кредитора та боржника у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України

Поряд з цим суд зауважує, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України). При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд знову наголошує, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Вказані положення Податкового кодексу України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано відповідний компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі. Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Суд звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Наведене судом відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1212 Цивільного кодексу України у спорах між платником податку та податковим органом про стягнення 3% річних та інфляційних витрат (постанови Верховного Суду від 20.07.2023 року у справі №160/10140/21, від 02.05.2023 року у справі №420/11860/20, від 02.02.2023 року у справі №160/3542/21).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, суд вважає про відсутність правових підстав для стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат 3% річних у розмірі 295600,00 грн та інфляційні в розмірі 2587324,67 грн, а всього 2882924,67 грн.

При цьому варто зауважити, що оскільки у спірних правовідносинах відсутні цивільно-правові договірні відносини між позивачем та відповідачем як суб`єктом владних повноважень, та відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, то помилковим є обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому застосуванні позивачем норм матеріального права, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1212 Цивільного кодексу України у спорах між платником податку та податковим органом про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Позивачем у ході судового розгляду справи не наведено доводів щодо відступу судом касаційної інстанції від правових висновків, викладених у постановах від 20.07.2023 року у справі №160/10140/21, від 02.05.2023 року у справі №420/11860/20, від 02.02.2023 року у справі №160/3542/21.

Посилання ж у позові, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях на низку інших рішень Верховного Суду суд оцінює критично, оскільки такі були постановлені до указаних постанов Верховного Суду та, відповідно, не спростовують наведених вище висновків щодо застосування норм матеріального права у цих відносинах.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідач довів їх безпідставність. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13.11.2023.

Повне найменування учасників справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Мамаївський агропромисловий комбінат (вул. Лісова, буд. 1А, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, ЄДРПОУ 32898324), відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 44057187), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. В. Аксенина, буд. 2Е, 37836095).

Суддя О.П. Лелюк