Постанова

від 02.11.2023 по справі 520/4568/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 р.Справа № 520/4568/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 05.07.23 року у справі № 520/4568/23

за позовом Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

'Державне підприємство "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" (далі по тексту - ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податку на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. (один мільйон дев`ятсот дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень ) 25 коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" посилалося на протиправність оскаржуваного рішення податкового органу та наявність у зв`язку з цим правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у задоволенні адміністративного позову ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено повністю.

ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, скасувавши повністю податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. 25 коп. Крім того, прохає судові витрати зі сплати судового збору у справі №520/4568/23 покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає, що 19.01.2023 р., до прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 р. №00017250717, ним були подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств (уточнююча, без додатка РІ, з відміткою «+» про наявність Рішення про незастосування коригувань фінансового результату) за 2020-2021 р.р. Отже, з дати подання позивачем уточнюючої декларації без додатка РІ (19.01.2023 р.), спірні обставини більше не існували і, відповідно, не могли бути підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Посилається на положення п.50.3 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). Зазначає, що оскільки, за правилами, передбаченими ПК України, наслідком подання позивачем уточнюючих декларацій (розрахунків) є формування об`єкту оподаткування податком на прибуток без коригувань фінансового результату, що кореспондує із п.134.1.1 ПК України, суд першої інстанції зобов`язаний був перевірити і встановити законність прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення в першу чергу з огляду на податкові наслідки, які виникли у зв`язку з поданням позивачем уточнюючої декларації без додатка РІ. Натомість, суд першої інстанції не з`ясував вищенаведені обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог. Вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 р. у справі №520/4568/23 не може вважатись законним та обґрунтованим. Вказує, що судом першої інстанції порушена норма процесуального права - ст.242 КАС України. Крім того, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального закону. Вказує, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач повідомив контролюючий орган про наявність рішення про незастосування коригувань фінансового результату на усі різниці, він не порушував та взагалі не міг порушити п.139.2.1 ПК України саме через те, що ця норма матеріального права на нього не розповсюджує свою дію. Проте, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дійшов безпідставного висновку про порушення позивачем норм ПК України, що само по собі суперечить мотивувальній частині рішення, де встановлений факт недосягнення позивачем доходу 40 млн. грн. за звітні періоди 2019-2020 р.р. Вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 р. у справі №520/4568/23 прийняте з порушенням норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у Харківській області скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги та законність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, просило залишити без задоволення скаргу ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 16.12.2022 було здійснено позапланову виїзну перевірку ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, валютного за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 15.12.2022.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було складено та направлено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717 прийнято на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 02.01.2023 № 120-40-07-17-05 00993069.

Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у даній справі врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Згідно приписів п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписами пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Як встановлено з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області 16.12.2022 було здійснено позапланову виїзну перевірку ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, валютного за період з 01.01.2017 по 15.12.2022, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 15.12.2022, результати якої було оформлено актом від 02.01.2023 №1/20-40-07-17-05/00993069.

Згідно вказаного акту встановлено порушення ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" вимог п.44.1, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 розділу ІІІ ПК України від 02.12.2010 №2755-VI.

Вищевказаний акт відповідача став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податку на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. (один мільйон дев`ятсот дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень ) 25 коп.

Надаючи правову оцінку вищевказаному рішенню відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена п.50.3 ст.50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Наведений вище правовий висновок в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справа №815/4013/14, від 21 серпня 2019 року у справі №805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 826/8894/18, від 04 серпня 2021 року у справі №240/9597/19.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено з матеріалів справи, 19.01.2023 року, тобто до прийняття оспорюваного у даній справі рішення контролюючого органу, позивачем були подані останньому податкові декларації з податку на прибуток підприємств (уточнююча, без додатка РІ, з відміткою "+" про наявність рішення про незастосування коригувань фінансового результату) за 2020 - 2021 р.р.

Відтак, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, позивачем було реалізовано його право, як платника податку, передбачене п.50.3 ст.50 ПК України, на внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій звітності.

Таким чином, позивачем було усунуто помилку шляхом подання уточнюючої податкової декларації без додатка РІ щодо наявності рішення про незастосування коригувань фінансового результату на усі різниці, а том не допущено порушень пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України.

Разом з тим, зазначені вище обставини не були враховані податковим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, а відтак останнім не було встановлено дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

У зв`язку з вищенаведеним, як наслідок, суд першої інстанції мав надати зазначеному власну правову оцінку в оскаржуваному рішенні, перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення відповідача, з огляду на подання позивачем уточнюючих податкових декларацій.

Однак, судом першої інстанції не було досліджені відповідні питання, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог у спірних правовідносинах, не було витребувано додаткових доказів у справі, пояснень з порушеного питання і підстав прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення вже після подання позивачем таких декларацій.

Щодо доводів суду першої інстанції, а також посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що порушення податкового законодавства відбулося за рахунок нездійснення позивачем коригування фінансового результату, а саме не збільшено фінансовий результат на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів, чим порушено вимоги пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, то колегія суддів відхиляє такі доводи суду, як необґрунтовані та такі, що суперечать наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції.

Одночасно, колегія суддів також звертає увагу, відповідно до приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

Відтак, аналіз наведеної вище норми ПК України вказує на те, що здійснювати коригування фінансового результату повинні саме платники податків, у яких річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів даної справи вбачається, що дохід позивача за звітні періоди, які перевірялися податковим органом, був менше сорока мільйонів гривень.

Відтак, приписи пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України не поширюються на позивача в частині обов`язку останнього проводити коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат по нарахуванню резерву сумнівних боргів.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме приписів пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, що призвело до необґрунтованих та помилкових висновків у даній справі щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. (один мільйон дев`ятсот дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень ) 25 коп.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі.

Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкового повідомлення - рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. 25 коп., а відтак останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення - рішення є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність свого рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та прийнявши постанову про задоволення позову.

Щодо питання про розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання адміністративного позову ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" було сплачено судовий збір у розмірі 26 840 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №48 від 24 лютого 2023 р. (т.1, а.с.4, зворотній бік арк.). Крім того, за подання апеляційної скарги ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" було сплачено судовий збір у розмірі 40 260 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №116 від 01 серпня 2023 р. (т.2, а.с.58). Загалом сума витрат ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги склала 67 100 грн. 00 коп.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи позовні вимоги підлягають задоволенню, відтак за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 67 100 грн. 00 коп.

Пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України визначено, що відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі № 520/4568/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2023 №00017250717, за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1 990 896 грн. 25 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 13.11.2023 року