Постанова

від 13.11.2023 по справі 160/7246/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/7246/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя Жукова Є.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС АРТ»

до Волинської митниці

про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС АРТ» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000059/2 від 28.02.2023 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000138 від 28.02.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Натомість на виконання ухвали суду апеляційної інстанції позивач подав пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛАСС АРТ», Україна (Покупець) та компанією «New place Sp. z.o.o.», Польща (Продавець) укладено Контракт від 11.10.2022 № 20221011, за умовами якого Продавець продає скло. Асортимент, номенклатура, кількість, ціна, умови та строки постачання товару зазначаються у Специфікаціях. Валюта контракту і валюта платежу ЄВРО. Товар постачається відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року, умови кожного постачання зазначаються у відповідній Специфікації. Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати суми, зазначеної у специфікації.

Позивачем через представника 27.02.2023 було подано до митного органу митну декларацію № 23UA205030002958U5 для здійснення митного оформлення партії товару відповідно до Інвойсу № 3/02/2023 від 23.02.2023.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту в розмірі 10279,28 EUR.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару було надано: зовнішньоекономічний контракт № 20221011 від 11.10.2022; комерційну пропозицію б/н від 13.02.2023; замовлення № 1 від 14.02.2023; рахунки-проформа (Proforma invoice) № Р2/02/2023 від 16.02.2023, № РЗ/02/2023 від 16.02.2023, № 3/02/2023 від 23.02.2023; банківський платіжний документ № 60 від 16.02.2023; договір (контракт) про перевезення (Договір-замовлення № 2) від 16.02.2023; специфікацію № 26 від 23.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 23.02.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 3/02/2023 від 23.02.2023; пакувальний лист (Packing list) від 23.02.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційні послуг № 43 від 24.02.2023; довідку про транспортні витрати від 24.02.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23PL321050E0038670 від 24.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 300920221-6 від 30.09.2022.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. А саме: згідно з правилами Інкотермс, за умовами поставки FCA поза місцем завантаження, яке належить відправнику товару, вартість за таке навантаження лягає на покупця товару. Фактичною адресою продавця товару є - 02-739 Ul. Walbrzyska 11/250С, Warszawa Республіка Польща, що відрізняється від місця завантаження FCA Sliwice, зазначеного в товаротранспортній накладній від 24.02.2023 б/н. Витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи не включені до митної вартості, не відображені в довідці про транспортні витрати та не відображені в рахунку-фактурі, що суперечить умовам поставки FCA; Договір-замовлення на транспортування містить інформацію щодо договору від 12.12.2022 № 01/12/2022, про що відсутня інформація в митного органу. В повідомленні від 28.02.2023 запропоновано декларанту відповідно до ст.ст. 53, 54 МКУ в 10-денний термін надати додаткові документи , що підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Декларант 28.02.2023 повідомив митний орган про надання всіх належних документів, на підставі яких просив завершити митне оформлення товару. Додатково декларант листом № 2 від 28.02.2023 надав пояснення продавця від 28.02.2022 щодо наявності складського приміщення, а також щодо договору № 01/12/2022 від 12.12.2022 та умов поставки товару на умовах FCA Sliwice, Польща.

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205030/2023/000059/2 від 28.02.2023, відповідно до якого вартість товару визначена на рівні 13847,17 EUR.

Також митним органом складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205030/2023/000138 від 28.02.2023.

Незгода позивача з прийнятими рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку зауваженням митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами Специфікації № 26 від 23.02.2023 визначено ціну поставленого товару в розмірі 18591,70 EUR для умов FCA.

Митний орган в повідомленні від 28.02.2023 обґрунтовано зауважив, що фактичною адресою продавця товару є - 02-739 Ul. Walbrzyska 11/250С, Warszawa Республіка Польща, що відрізняється від місця завантаження FCA Sliwice, зазначеного в товаротранспортній накладній від 24.02.2023 б/н, що свідчило про недостатність поданих декларантом документів для перевірки правильності визначення заявленої митної вартості товару.

Разом з цим матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надано митному органу пояснення продавця від 28.02.2022 щодо наявності складського приміщення, а також пояснення щодо договору № 01/12/2022 від 12.12.2022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст вказаних документів залишився без дослідження судом першої інстанції, що розглядається як неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано відповідні пояснення з перекладом на українську мову, згідно з якими продавець товару підтверджує, що одне зі складських приміщень, з якого відбувається відвантаження продукції, знаходить за адресою 89-530 м. Слівиця (Польща).

Оцінюючи умови поставки, суд першої інстанції помилково послався на правила Інкотерм 2010 та умови поставки EXW, адже зі змісту Контракт від 11.10.2022 № 20221011 вбачається, що товар постачається відповідно до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2020 року, умови кожного постачання зазначаються у відповідній Специфікації до цього Контракту.

Відповідно до Специфікації № 26 від 23.02.2023 в адресу позивача посталено скло безбаране 4 мм 3300х2140 на умовах поставки FCA. Ціна товару визначена для умов FCA.

Умовами поставки FCA передбачено, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Ціна FCA включає оплату продавцем за товар і всі транспортні витрати від місця продажу до зазначеного покупцем місця, де вантаж вивантажується продавцем.

Позивачем надано копію договору № 01/12/2022 від 12.12.2022, укладеного між ТОВ «ГЛАСС АРТ» (замовник) та ТОВ «АЛГОСЕРВІС» (виконавець) про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. При цьому зі змісту названого договору вбачається, що виконавець забезпечує перевезення та доставку вантажу до пункту призначення.

Також під час митного оформлення товару декларантом були подані, в тому числі, первинні документи, пов`язані з наданням та оплатою транспортно-експедиційні послуг, якими підтверджується, що покупець забезпечив та оплатив доставку товару з місця навантаження у Польщі до місця розвантаження в Україні.

Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити складові митної вартості товару та які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Первинні документи, які були подані позивачем до митного органу, є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень.

Натомість окремі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині мотивів його прийняття.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року в адміністративній справі № 160/7246/23 змінити в частині мотивів його прийняття.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 13 листопада 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 13 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова