Постанова

від 07.11.2023 по справі 320/30469/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/30469/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" до Міністерства економіки України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економіки України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, у якому просило суд:

- визнати протиправними дії Міністерства економіки України по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі Основних фактів та висновків про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки, на підставі якого було прийнято рішення від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки";

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки";

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення та встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" не може бути суб`єктом переглядів антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки".

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки" до моменту набрання законної сили рішення по справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зокрема зазначив, що за результатами проведення антидемпінгового розслідування Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі було прийнято рішення від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки", яким встановлено застосування остаточних антидемпінгових заходів строком на 5 років шляхом запровадження остаточного антидемпінгового мита за ставкою 32,6%. Вказане рішення набрало чинності з 02.08.2023.

Позивач зауважив, що вказане рішення завдасть Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" збитків, оскільки позивачем при імпорті товару (дроту) необхідно буде сплатити мито у розмірі 52,60% від вартості товару (митний платіж - 20% та антидемпінгове мито - 32,6%).

Вказане, в свою чергу, призведе до того, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" необхідно буде підвищити ціну на товар, який і так дорожчий від товарів національного виробництва, що зумовить втрату покупців та розірвання договорів з контрагентами.

Крім того, позивач зазначив, що після прийняття відповідачем спірного рішення деякі контрагенти позивача (ТОВ "Свармастер", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Зварцент", ТОВ "Булат" та ТОВ "Агромаш-Калина" повідомили про намір розірвати укладені з позивачем договори у зв`язку з підвищенням цін на відповідний товар.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення у справі, заяву про забезпечення позову задовільнити. Забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки" до моменту набрання законної сили рішення по справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у цій справі є, зокрема, правомірність рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки".

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Водночас, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Перевіряючи обґрунтованість висновку суду про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, колегія судів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки".

Однак, позивачем не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач фактично зазначає ті самі підстави, на які посилається і в позовній заяві в обґрунтування протиправності прийняття відповідачем спірних дій та рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтування вказаної вимоги тотожне обґрунтуванню позовних вимог, що є неприпустимим, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваним у цій справі рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки" застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Китайської Народної Республіки, що має такий опис:

- дріт із сталі кремнієво-марганцевої, який класифікується згідно з УКТ ЗЕД за кодом 7229 20 00 00.

Вирішено, що остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п`ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита за ставкою 32,6 %.

Зазначено, що остаточне антидемпінгове мито справляється у відсотках до митної вартості товару.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 13.07.2023 №АД-549/2023/441-01 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну дротів походження з Китайської Народної Республіки" є нормативно-правовим актом, оскільки: стосується не конкретного постачальника, а певного товару з визначеної країни експорту (дріт із сталі кремнієво-марганцевої, який класифікується згідно з УКТ ЗЕД за кодом 7229 20 00 00 походженням з Китайської Народної Республіки), тобто розраховано на невизначене коло осіб; має визначений строк дії - п`ять років, тобто застосовується неодноразово.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення, слід відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Однак, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 420/4262/19.

Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року),Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство Градієнт-Україна" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «13» листопада 2023 року.