Постанова

від 13.11.2023 по справі 140/18554/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Дмитрук В.В.

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/18554/23 пров. № А/857/18318/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міо Флор" на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 140/18554/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міо Флор" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІО ФЛОР» (далі по тексту ТзОВ «МІО ФЛОР») звернувся з позовом до Волинської митниці, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.01.2023р. №UA205140/2023/000004/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт ТзОВ «МІО ФЛОР» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023р. скасувати та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2022р. ТзОВ Міо Флор (покупець) та фірма CHANGZHOU HUAREN DECORATIVE MATERIAL CO., LTD (Китай) (продавець) уклали контракт №F2201.

Із змісту умов договору видно, що продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі покупцю будівельних матеріалів (SPC кам`яно-композитна підлога) (товар) на умовах поставки FOB правил Інкотермс. Валютою контракту є долар США. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказується в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід`ємною частиною. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та строки, встановлені контрактом. Поставка товару здійснюється продавцем партіями, загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно з додатками (специфікаціями). Загальна сума контракту складається із загальної суми товарів поставлених відповідно до підписаних додатків (специфікацій) до контракту. Продавець здійснює всі митні формальності та витрати, необхідні для експорту товару, в тому числі всі мита, податки та інші обов`язкові платежі, що сплачуються при експорті. Митні формальності та витрати для імпорту на території України здійснюються за рахунок покупця. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в розмірі 30 % вартості товару у якості авансу, а решта 70% - протягом трьох банківських днів після розміщення вантажу на борту судна та надання покупцеві коносаменту.

Декларант ТзОВ Міо Флор в порядку електронного декларування до Волинської митниці подав митну декларацію №23UA205140000200U0 з описом товару: Композитна підлога SPC (Stone Plastic Composit), підлогове покриття (ламінат) підвищеної стійкості, яке складається з каменю (вапняку, карбонату кальцію) в поєднанні з вінілом в співвідношенні 80% мінералу і 20% ПВХ, склад підкладка, SPC основа, декоративний принт, зносостійкий шар, UV захист: арт. 88345-5 (SPC кам`яно-композитивна), згідно якої фактурна вартість товару становить 20 213,25 доларів США (графа 42).

До митного оформлення разом із вказаною митною декларацією декларант подав такі документи: пакувальний лист №2201_4/1 від 14.11.2022р.; рахунок-проформа - попередній інвойс на передоплату №F2201_4 від 03.10.2022р.; рахунок-фактура (інвойс) №F2201_4/1 від 14.11.2022р.; коносамент №SZZY22100046 від 16.11.2022р.; автотранспортна накладна №1169 від 30.12.2022р.; супровідний документ Т1 №22ROCT190000814242 від 30.12.2022р.; сертифікат про походження товару №С227437202360025 від 22.11.2022р.; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA205000-0019-2022 від 20.09.2022р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 15.12.2022р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №12 від 28.12.2022р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №6 від 05.10.2022р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №003318 від 22.12.2022р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №003362 від 27.12.2022р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційні послуг №119 від 30.12.2022р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційні послуг №120 від 30.12.2022р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №LV0078 від 30.12.2022р.; прайс-лист від 11.11.2022р.; некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) - Дистриб`юторський договір №1 від 05.09.2022р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 03.10.2022р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4/1 від 14.11.2022р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу), стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №F2201 від 01.06.2022р.; договір про надання послуг митного брокера №14/22 від 14.11.2022р.; договір (контракт) про перевезення №072022 від 20.07.2022р.; договір (контракт) про перевезення - Заявка на трансп.експ. №LV0078 від 04.11.2022р.; інші некласифіковані документи - лист роз`яснення №110 до інвойса №F2201_3/1 від 14.11.2022р.; інші некласифіковані документи - лист-підтвердження заяви на реєстрацію ТМ від 18.11.2019р.; інші некласифіковані документи - Характеристика товару №24202G1 від 16.09.2022р.; копія митної декларації країни відправлення №223120220003791529 від 14.11.2022р..

04.01.2023р. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000004/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів.

Із змісту рішення видно, що митний орган зазначив: Митна вартість товару №1, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом за митною декларацією №UA205140/2023/000200 документи містять розбіжності, зокрема:

- згідно рахунку на транспортування №003318 від 22.12.2022р. міжнародне морське перевезення за межами державного кордону України по маршруту: Шанхай (Китай) - Констанца (Румунія) становить 98735,22 грн. Згідно рахунку на транспортування №003362 від 27.12.2022р. транспортні витрати по маршруту: Констанца (Румунія) - кордон України становить - 110000 грн. Тобто, згідно вищезазначених рахунків на транспортування, загальна вартість транспортування становить 316321,10 грн., а з врахуванням навантажувально-розвантажувальних та портових витрат -38397,03 грн - становить 354718,13 грн., що не відповідає заявці на транспортування №LV0078 від 04.11.2022р., згідно якої транспортні витрати по маршруту Шанхай-Констанца-Луцьк становить 10050 Дол.США. Курс долара США національного банку на дату складання рахунків на транспортування становив - 36,5686 грн, тобто загальна вартість транспортування у валюті становить 9 700,07 дол. США, що не відповідає сумі транспортних витрат, що зазначені в заявці на транспортування;

- в заявці на транспортування №LV0078 від 04.11.2022р. зазначений договір на транспортування №072022 від 20.07.2022р., однак він не поданий до митного оформлення;

- в п.3.6 Контракту №F2201 від 01.06.2022р. зазначено що страхування здійснюється за рахунок покупця. Проте декларантом не надано документів на страхування.

Для перевірки числового значення витрат на транспортування, чітко не виділено та не підтверджено документально суму експедиційних витрат по іноземній території, а також витрат на страхування вантажу, що не дає можливості перевірити числовий розрахунок транспортних витрат, які є складовою митної вартості.

Декларант надав договір на транспортування №072022 від 20.07.2022р., рахунок №003356 від 26.12.2022р.. В рахунку №003356 від 26.12.2022р. вказані послуги, який надав перевізник-експедитор (транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи понаднормативне використання контейнерного обладнання), тобто дані витрати не включені до митної вартості. Декларант не надав інших додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомив листом від 04.01.2023р.

Митну вартість тов. 1 визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 2,04 дол.США/кг за митною декларацією №UA401020/2022/32824 від 26.07.2022р. з врахуванням ст. 64 МК України.

Одночасно митний орган видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000015.

Однак, в подальшому спірний товар випущено у вільний обіг за МД №23UA205140000562U8 від 04.01.2023.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Стосовно покликань апелянта на відсутність у митного органу підстав для витребування додаткових документів, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним ч.2 ст. 53 МК України, колегія суддів зазначає про таке.

З метою підтвердження витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України ТзОВ «МІО ФЛОР» надав довідку про транспортно-експедиційні витрати від 30.12.2022р. експедитора, який надавав послуги з організації перевезень, в якій зазначено, що всі витрати на транспортування за межами державного кордону України складають 247 132,25 грн., в.т.ч. по кононсаменту SZZY22100046, за маршрутом Шанхай, Китай - Констанца, Румунія складають 98 735,22 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи, портові збори, складські послуги на тер. Румунії - 38 397,03 грн; автодоставка до кордону України Констанца, Румунія - кордон України - 110 000,00 грн.

Крім того, із змісту рахунку на оплату №003318 від 22.12.2022р., №003362 від 27.12.2022р., №003356 від 26.12.2022р. видно, що вартість витрат по транспортуванню за межами території України становить - 247 132,25 грн.

Оплата за транспортні послуги ТзОВ МІО ФЛОР проведена, що підтверджується платіжними дорученнями №119 від 30.12.2022р., №120 від 30.12.2022р.,№121 від 30.12.2022р.

При цьому, в заявці на транспортування №LV0078 від 04.11.2022р., згідно якої транспортні витрати по маршруту Шанхай-Констанца-Луцьк становить 10050 Дол.США. Курс долара США національного банку на дату складання рахунків на транспортування становив - 36,5686 грн, тобто загальна вартість транспортування у валюті становить 9 700,07 Дол. США, що не відповідає сумі транспортних витрат, що зазначені в заявці на транспортування.

Декларант надав митному органу додаткові документи: договір на транспортування №072022 від 20.07.2022р., рахунок №003356 від 26.12.2022р.. В рахунку №003356 від 26.12.2022р. вказані послуги, який надав перевізник-експедитор (транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи понаднормативне використання контейнерного обладнання), тобто дані витрати не включені до митної вартості.

Декларант мав подати до митного контролю та оформлення відповідні документи для підтвердження усіх понесених витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи містять розбіжності, тому неможливо в повній мірі встановити достовірність розміру понесених витрат на перевезення товару, а отже і заявленого розміру митної вартості товару.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 2,04 дол.США/кг за МД №UA401020/2022/32824 від 26.07.2022.

Стосовно доводів апелянта про те, що митний орган, зазначивши у спірному рішенні про проведення письмових консультацій з декларантом, не надав доказів того, що він їх провів у належний спосіб. Саме лише покликання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону», колегія суддів звертає увагу на таке.

ч.3 ст.58 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснювати обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В ч.5 ст.55 МК України також визначено, що декларант може провести з митним органом консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Факт проведення консультації спростовується перепискою із декларантом, а саме копії повідомлень від 04.01.2023р. (14:42:2), які додавалися до матеріалів справи з відзивом. Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що при проведенні консультації декларанту пропонувалося, у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України, повідомити про це митному органу для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару.

Про факт її належного проведення також свідчить відсутність будь-яких зауважень з боку декларанта, надісланих як в паперовій, так і в електронній формі.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Волинської митниці діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міо Флор" залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 140/18554/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13.11.2023р.