Постанова

від 07.11.2023 по справі 916/4692/15

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/4692/15Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Богацької Н.С., Таран С.В

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 у зв`язку звільнення суддів Головея В.М. та Будішевської Л.О. у відставку)

за участю представників учасників справи:

від позивача - Рибкіна Н.В. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1648 від 21.05.2019, довіреність № б/н від 26.09.2023

від відповідача Кобелєв О.О. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003598 від 16.01.2019; ордер серія ВН №1299710 від 06.11.2023

/третя особа не використала свого права на участь у судовому засіданні хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи/

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2021, проголошене о 17:44:24 головуючим суддею Погребною К.Ф., суддями Бездолею Ю.С., Гутом С.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 15.04.2021

у справі № 916/4692/15

за позовом скаржника, нова назва якого Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»

до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „ЧОРНОМОРЕЦЬ

про стягнення 43 371 675,85 доларів США та 46 608 814,15 грн

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - АТ "Сбербанк") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб (далі ПрАТ "ФК) "Чорноморець" з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог від 26.10.2016 про стягнення з поручителя заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та за договором поруки від 26.04.2013 у розмірі 42 352 220,60 дол. США, та 45 773 758,97 грн., з яких: загальна заборгованість за кредитною лінією - 36 773 937,32 дол. США; проценти за користування кредитною лінією - 5 578 283,28 дол. США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 15 802 012,75 грн.; пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією 29 971 746,22 грн..

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 позов задоволено цілком. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 змінено в частині стягнення пені та викладено резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013: загальної заборгованості за кредитною лінією 36 773 937,32 дол. США, процентів за користування кредитною лінією 5578 283,28 дол. США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; - загалом 42 352 220,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить - 1 138 081 502 (один мільярд сто тридцять вісім мільйонів вісімдесят одна тисяча п`ятсот дві) грн. 67 коп., а також: пеню за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією та за прострочення сплати загальної заборгованості за Кредитною лінією у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн."

Постановою Верхового Суду від 06.03.2019 касаційну скаргу ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 у справі №916/4692/15 в частині стягнення боргу по процентах, пені за прострочення повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів скасовано. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 у справі №916/4692/15 (в частині стягнення 36 773 937,32 дол. США боргу) залишено без змін.

Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2021 здійснено заміну найменування позивача ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на АТ "Сбербанк".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 провадження у справі в частині стягнення частини процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357 (чотири мільйона сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сім) доларів США 70 центів закрито. Позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" на користь АТ "Сбербанк" пеню за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією за період з 03.02.2015 по 30.06.2015 в сумі 24 779 767 (двадцять чотири мільйони сімсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 93 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за той же період в сумі 15 115 779 (п`ятнадцять мільйонів сто п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 72 коп. та судовий збір в сумі 182 700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот)грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у стягненні частини процентів за користування кредитом мотивовано тим, що позивачем не вірно визначено період нарахування процентів та їх сума, які за власним розрахунком суду першої інстанції становлять період з 15.07.2014 по 08.07.2015 та суму процентів за користування кредитною лінією 4 156 357,70 дол. США. Провадження в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 4 156 357,70 доларів США судом першої інстанції закрито на підставі ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України з огляду на те, що вони нараховані за період з 15.07.2014 по 08.07.2015 та входять в суму відсотків, які є погашеними за рахунок предмету іпотеки.

Вимоги про стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 31.12.2014 по 30.06.2015 в сумі 15 802 012,75грн. та пені за період з 31.12.2014 по 30.06.2015 в сумі 29 971 746,22 грн суд першої інстанції задовольнив частково, оскільки при перевірці розрахунку позивача було встановлено його методологічну помилковість, пов`язану із неврахуванням дати втрати чинності договору №14, а також неврахуванням правової позиції Верховного Суду України, сформульованої в постанові від 01.04.2015 у справі №909/660/14, та на підставі висновків судово-економічної експертизи № 3267/3268 від 07.09.2016 (з додатком від 19.10.2019 до висновку експерта № 3267/3268 судово-економічної експертизи від 07.09.2016) в частині, що стосується визначення розміру грошового зобов`язання, суд визнав обґрунтованим нарахування та обчислення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 03.02.2015 по 30.06.2015 на суму 15 115 779,72 грн. та за прострочення сплати загальної заборгованості на суму 24 779 767,93 грн.

Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився позивач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Сбербанк» та стягнути з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 1507.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013 згідно з розрахунком станом на 03.08.2016 в розмірі 5 578283,28дол. США- процентів за користування Кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; 15 802 012,75грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 31.12.2014 по 30.06.2015 та 29 971 746,22грн пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією за період з 31.12.2014 по 30.06.2015

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд під час нового розгляду даної справи порушив вимоги ст. 75 ГПК України та ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», оскільки процитував текст та висновки Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 щодо втрати банком права нарахування відсотків та про беззаперечне застосування для вирішення відповідних спорів правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 14.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, тоді як правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду.

Позивач звертає увагу, що висновки Верховного суду щодо нарахування процентів, (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц та №161/12771/15-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16) стосуються застосування положень ст. 1048 ЦК України (Проценти за договором позики) і не підлягають застосуванню до нарахування процентів за користування кредитом в даній справі з огляду на те, що сторони керувались ст. 1056-1 ЦК України та визначили умовами кредитного договору розмір процентів та порядок їх сплати (в тому числі момент припинення нарахування процентів).

Апелянт зазначає, що чинним законодавством не заборонено нарахування процентів за час неправомірного користування кредитними коштами, в тому числі не встановлено заборону на нарахування процентів згідно зі ст. 536. 625 та 1056-1 ЦК України, тому судом першої інстанції було невірно застосовано положення законодавства, яке регулює правовідносини щодо нарахування процентів за кредитним договором.

На думку апелянта посилання суду першої інстанції на припинення Банком подальшого кредитування позичальника за кредитним договором з 09 липня 2015 року не відповідають дійсним правовідносинам сторін спору. На думку Банку, як суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги Позичальника у даній справі, так і суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення на новому розгляді, не врахували умови договору, ототожнили вимогу Банку про дострокове повернення кредиту з вимогою про дострокове розірвання договору та припинення зобов`язань, та не врахували додаткові умови договору щодо порядку сплати відсотків за користування кредитом.

Позивач звертає увагу, що умовами кредитного договору (пункти 1.З, 6.1, 6.2) врегульовано обов`язок сплати та визначено розмір процентів за користування кредитними коштами як за період правомірного користування кредитом, так і у разі прострочення повернення кредиту.

Банк вказує, що судом не застосований до спірних правовідносин принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Позивач вказує на те, що питання правомірності нарахування відсотків за договором про відкриття кредитної лінії від 15.07.2011р. №14-В/11/44/ЮО вже було встановлено рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1031/16, яким стягнуто 11 887 915,43 дол. США з відповідача на його користь процентів за користування кредитом, що нараховані за ставкою 12% за період з 15.12.2015 по 06.12.2018, факти, встановлені в рішенні є преюдиціальними та повторний розгляд того ж питання між тими ж сторонам неприпустимий.

Крім того, на думку апелянта судом першої інстанції безпідставно проігноровав рішення у справах №916/4525/15, №916/3200/17, №916/1950/16, №916/4693/15, які набрали законної сили та якими встановлено правомірність нарахування за кредитним договором від 15.07.2011 №14-В/11/44/ЮО відсотків за період з 15.12.2015 по 06.12.2018.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 зупинено апеляційне провадження у справі № 916/4692/15 до набрання законної сили рішенням господарського суду у аналогічній справі №916/4693/15.

14.06.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/4692/15.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 прийнято апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 у справі №916/4692/15 до провадження у новому складі колегії суддів та поновлено апеляційне провадження у справі № 916/4962/15 з 7 листопада 2023 року, розгляд апеляційної скарги АТ "Сбербанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 у справі №916/4692/15 призначено на 7 листопада 2023 о 14:30.

ПАТ "ФК „ЧОРНОМОРЕЦЬ надіслало до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких зазначило, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №916/4693/15 вкотре підтримала правову позицію у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування і не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/20/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 10.04.2019 у справі №461/10610/13-ц, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав, його представник в судовому засіданні просив залишити рішення суду без змін.

Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників справи у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2011 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (Банк), правонаступником якого є АТ "Сбербанк" (нова назва якого відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань АТ «Міжнародний резервний банк) та ПрАТ "ФК "Чорноморець" (Позичальник) укладено Кредитний договір (договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО), який було викладено у новій редакції згідно із договором про внесення змін №6 від 26.04.2013.

Згідно умов Кредитного договору у зазначеній його редакції:

- Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати Кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору, та виконати інші умови цього Договору (пункт 1.1 з урахуванням договору про внесення змін №11 від 31.03.2014);

- пунктом 1.2 сторонами було визначено ліміт кредитної лінії (графік погашення кредиту);

- останній день дії Кредитної лінії 30.06.2018 (пункт 1.4);

- Кредит надається для фінансування витрат, пов`язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону Чорноморець, за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1/20 та поповнення обігових коштів (пункт 1.5);

- Позичальник зобов`язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості (пункт 6.1);

- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році для кредиту, наданого Позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів (пункт 6.2);

- проценти, нараховані відповідно до п.п. 6.1 - 6.2 цього договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під періодом сторони в цій ст.6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору дата, вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчуються в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються (пункт 6.3);

- проценти, нараховані за період, в якому відповідно до пункту 1.4 цього договору Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту (пункт 6.4);

- Позичальник зобов`язується здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується (пункт 8.1 в редакції договору про внесення змін №11 від 31.03.2014);

- Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/ контр гарантій /акредитивів тощо, які укладені або будуть укладені протягом дії цього договору між Позичальником і Банком, а також по платіжним зобов`язанням перед Банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов`язань, тощо, у сумі, що перевищує 5% (п`ять процентів) від балансової вартості активів Позичальника у відповідності з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього Договору) (підпункт д) пункту 8.3);

- у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник зобов`язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку , що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги) (абзац перший пункту 8.4).

За результатом аналізу наведених умов судами встановлено укладення між сторонами кредитного договору в порядку статті 1054 ЦК України.

Зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, а саме видав в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти Позичальнику у розмірі 45 968 758,67 доларів США, що підтверджується, зокрема в т.ч. первинними бухгалтерськими документами щодо рахунків ПрАТ "ФК Чорноморець (в т.ч. заявками на видачу кредитних коштів, Додатковими угодами №1-31 на видачі траншів по Кредитному договору, меморіальними ордерами на видачу кредиту, Виписками по особовим рахункам Боржника, на яких обліковується заборгованість, зокрема:

Рах№ НОМЕР_1 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_2 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_3 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_4 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_5 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_6 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_7 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_8 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_9 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_10 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_11 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ";

Рах.№ НОМЕР_12 АТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ"

Проте, відповідач сплату коштів та зниження ліміту кредитної лінії відповідно до п.1.2 кредитного договору належним чином та в повному обсязі не здійснив, що свідчить про наявність відповідного порушення умов договору.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги наявність у Банку підстав вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором (п. 8.3 Кредитного договору), АТ СБЕРБАНК надіслав Позичальнику повідомлення - вимогу № 5828/5/28-2 від 23 червня 2015 року.

Позичальник зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконав, внаслідок чого в Позичальника виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів та процентів, нарахованих за користування кредитом, про стягнення яких позивач і звернувся до суду із відповідним позовом.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором було укладено Договір поруки від 26 квітня 2013 року (далі - Договір поруки), відповідно до якого ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" (ідентифікаційний код - 34221158) (далі - Поручитель) зобов`язався в повному обсязі відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов`язань перед ПАТ "Сбербанк", що виникають з Кредитного договору № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 року.

Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною.

Згідно із п 2.1 Договору поруки відповідач зобов`язався відповідати перед Позивачем за зобов`язаннями, які були невиконані Позичальником, та які передбачені Кредитним договором (основне зобов`язання), зокрема, але не обмежуючись:

- зобов`язання повернути Кредитору кредит, наданий в доларах США в межах ліміту Кредитної лінії строком до 30 червня 2018 року за Основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 41 586 388 (сорок один мільйон п`ятсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США, в строк/и, зазначені в Кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Кредитним договором (Основним договором) та цим договором - достроково.

Сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п.1.3 та п.6.6 Кредитного договору та Додатку №1 до Кредитного договору, відбувається автоматично і не потребує укладення між Сторонами будь-якої додаткової угоди/Договору про внесення змін до цього Договору та така зміна зобов`язання є погодженою Поручителем.

- зобов`язання відшкодувати збитки, завдані Кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов`язань по Основному договору, та відсотків, що нараховуються на вказану частину кредиту.

За змістом п. 2.1.3 Договору поруки відповідальність Поручителя перед кредитором включає в себе зобов`язання сплати Кредитору неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в п.4.4 цього Договору (Зобов`язання із сплати неустойки).

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що Позичальник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель та Боржник залишаються зобов`язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов`язання за Основним договором не будуть виконані повністю або дію поруки не буде припинено.

Згідно із п.4.2 Договору поруки, передбачена ст. 2 Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

В такому випадку Кредитор звертається з письмовим повідомленням до Поручителя про невиконання Боржником зобов`язань, що зазначені в ст. 2 цього Договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов`язань Поручителем як солідарним Боржником.

Пунктом 4.3 Договору поруки передбачено, що Поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому Кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений в такому повідомленні, зобов`язаний погасити заборгованість Боржника за реквізитами, зазначеними в повідомленні.

Пунктом 4.4 Договору поруки, за несплату забезпечених цим Договором зобов`язань Боржника у строк, зазначений у п. 4.3 цього Договору, Поручитель сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Пунктом 5.1.1 Договору поруки встановлено, що у разі невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором Банк може пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Ці вимоги є обов`язковими для виконання Поручителем протягом строку, зазначеного в п.4.3 Договору поруки.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги наявність у Банку підстав вимагати від відповідача повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором, ПАТ "Сбербанк" надсилав Відповідачу (Поручителю) повідомлення - вимогу №6588/5/28-2 від 14.07.2015 про повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором (т.1 а.с.159-160).

У зв`язку з несплатою заборгованості ані боржником, ані поручителем ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", наведене стало підставою для звернення Банку до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з поручителя.

Судами при попередньому розгляді справи встановлено належне виконання позивачем умов кредитного договору, обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача як поручителя боргу за кредитом в сумі 36 773 937,32 доларів США, розмір якого був не погашений станом на день розгляду справи у суді першої інстанції.

Верховний Суд в своїй постанові від 06.09.2019 у даній справі зазначив про правильність нарахування позивачем суми основної заборгованості за кредитом та обставин щодо неналежного виконання боржником чи поручителем обов`язку щодо оплати кредиторської заборгованості в наслідок чого рішення суду від 29.11.2017 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 були залишені без змін в цій частині.

В той же час Верховний Суд відправляючи справу в частині стягнення відсотків та пені на новий розгляд вказав, з урахуванням обставин цієї справи та позицій Великої Палати Верховного Суду у випадку пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінює умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Разом з тим, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не перевірили правильність періоду нарахованого та заявленого позивачем до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами з урахуванням наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Частиною першої статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, за частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16. Також Велика Палата Верховного Суду вкотре підтримала свою правову позицію у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, за розглядом справи №916/4693/15 та не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом, викладених у зазначених справах.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін №6, кредитна лінії відкрита строком до 30.06.2018.

Пунктом 1.2 кредитного договору, зі змінами, було встановлено графік погашення кредиту (ліміт кредитної лінії на певну календарну дату).

Відповідно до пп. а та пп. д п.8.3 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін №6, Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором у разі: а) невиконання чи неналежного виконання Договору/ів (хоча б одного) забезпечення Позичальником або фізичною/ими (хоча б однією) чи юридичною/ими (хоча б однією) особою/ами, яка/і надала/и поручительство, гарантію та/або заставу в забезпечення зобов`язань Позичальника за цим Договором;

д) в разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених цим Договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання укладені або будуть укладені протягом дії цього Договору між Позичальником і Банком, а також по платіжним зобов`язанням перед Банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов`язань, тощо, у сумі, що перевищує 5% (п`ять процентів) від балансової вартості активів Позичальника у відповідності з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 8.4 кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін № 6, у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, то він зобов`язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник, здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Як вже зазначалось, 23.06.2015 за вих. № 5828/5/28-2 позивачем на підставі пункту 8.3 Кредитного договору на адресу ПрАТ"ФК "Чорноморець" було направлено повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором. Про факт відправлення повідомлення-вимоги та розрахунку заборгованості, доданого до повідомлення, свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення в цінний лист від 23.06.2015 та фіскальний чек за № 0644 від 23.06.2015.

У повідомленні-вимозі №5528/5/28-2 було встановлено, що зобов`язання ПрАТ "ФК "Чорноморець" з погашення кредиту повинно бути здійснено в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Керуючись положеннями статей 251-253 ЦК України, строк на виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги Банку про дострокове повернення заборгованості за Кредитом розпочав перебіг 24.06.2015 (на наступний день після відправлення Банком повідомлення - вимоги №5828/5/28-2).

За правилами обчислення строків, встановлених статтями 251-254 ЦК України, ураховуючи положення про п`ятиденний робочий тиждень та правила перенесення вихідних днів (стаття 52 та частина третя статті 67 Кодексу законів про працю України відповідно), останнім 10-м робочим днем добровільного виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" вимоги АТ "Сбербанк" за повідомленням-вимогою №5828/5/28-2 є 08.07.2015 (останній день строку).

Відповідно до статті 253 ЦК України саме з 09.07.2015 (на наступний день після 08.07.2015) АТ "Сбербанк" набуло право вимоги від боржника - ПрАТ "ФК "Чорноморець" сплати повної суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, АТ "Сбербанк" скористувалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" зобов`язань за Кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та пункту 8.3 Кредитного договору.

Відтак останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією є 08.07.2015.

Отже з урахуванням встановлених вище обставин, судом першої інстанції під час нового розгляду вірно самостійно обраховано із суми заборгованості 36 773 937,32 доларів США розмір процентів за користування кредитною лінією за період з 15.07.2014 по 08.07.2015 та вірно встановлено, що сума процентів за користування кредитною лінією, яка підлягає стягненню становить 4 156 357,70 доларів США.

Поряд з цим, судом першої інстанції вірно встановлено, що Господарським судом Одеської області прийнято рішення від 17.07.2017 у справі №916/4591/15 (набрало законної сили 31.07.2017) про стягнення з ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" на користь АТ "Сбербанк" заборгованості на підставі цього ж Кредитного договору та Договору поруки від 26.04.2013 у розмірі 42 352 220,60 доларів США та 45 773 758,97 грн., з яких: 36 773 937,32 доларів США загальної заборгованості за кредитною лінією, 5 578 283,28 доларів США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015, 15 802 012,75 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 29 971 746,22 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією. На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ. У процедурі виконавчого провадження у відповідності до частини сьомої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" та частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" АТ "Сбербанк" скористалося своїм правом та в рахунок часткового погашення за Кредитним договором прийняло у власність предмети іпотеки, про що свідчать акти державного виконавця про реалізацію предметів іпотеки №551224343/18; 55124343/18 від 19.01.2018 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.01.2018. Так, 19.01.2018 предмети іпотеки було придбано у власність банком, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оприбутковано на баланс банку шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна за відповідною вартістю та частково погашено заборгованість ПрАТ "ФК "Чорноморець" перед АТ "Сбербанк" за Кредитним договором в загальній сумі 456 036 000,00 грн. (15 846 972,03 доларів США), в тому числі: 5 578 283,28 доларів США - проценти (що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015); 10 268 688,75 доларів США - основна сума боргу (тіло кредиту). Про ці обставини позивач повідомив відповідача у листі від 25.01.2018 №1240/5/28-3.

Ураховуючи наведене та встановлену положенням пункту 9.4 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013) черговість погашення заборгованості за рахунок предмету іпотеки, суд першої інстанції вірно встановив, що заборгованість за відсотками за користування кредитною лінією за період з 15.07.2014 по 08.07.2015, включно у сумі 4 156 357,70 доларів США, є погашеною, а тому правомірно на підставі ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі у цій частині.

Аргументи скаржника щодо порушення судами попередніх судових інстанцій вимог статті 75 ГПК України внаслідок неврахування преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справах №916/1031/16, №916/3200/17, №916/1950/16, №916/4525/15, судом не приймаються до уваги, оскільки скаржник посилається саме на правову оцінку судів у перелічених справах щодо можливості нарахування процентів після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, яка (оцінка) згідно вимог частини сьомої статті 75 ГПК України не є обов`язковою для господарського суду у розгляді іншої справи. Крім того, така правова оцінка суперечить обов`язковим для врахування правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у вище перелічених постановах.

Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами тягне за собою обов`язок позичальника сплатити кредитору пеню.

Згідно до пункту 10.1 Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення: а) за прострочення строку/ів сплати повернення кредиту/частини кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору; в) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредиту, наданого Позичальникові в національній валюті. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті та, фактично, кількості днів у році - для кредиту, наданого Позичальникові в національній валюті.

Нарахування пені, яка передбачена цим договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов`язання, зазначеного в п. 10.1 цього договору, і припиняється в момент виконання Позичальником зобов`язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості, в зв`язку з виникненням якої нараховувалась пеня. Пеня, зазначена в п. 10.1 цього Договору, повинна сплачуватись банку в строк не пізніше наступного робочого дня з дня її накладення/нарахування (пункт 10.2 Кредитного договору).

Судом першої інстанції вірно оцінено договір №14 від 30.12.2014 на предмет його чинності, оскільки від дати втрати ним чинності безпосередньо залежить період нарахування пені за порушення грошового зобов`язання.

Так, 30.12.2014 між сторонами було укладено черговий договір про внесення змін № 14 до Кредитного договору, згідно якого:

- сторони домовились доповнити пункт 6.3 статті 6 "Проценти за користування кредитом" Кредитного договору підпунктом 6.3.1 наступного змісту: "6.3.1 Проценти, нараховані за період з 15.07.2014 по 14.03.2015 підлягають сплаті в строк до 01.04.2015." (пункт 2);

- сторони домовились доповнити статтю 7 "Контроль за фінансовим станом і діяльністю Позичальника" Кредитного договору пунктом 7.8 наступного змісту: "7.8 Починаючи з 01.01.2015 Позичальник зобов`язаний забезпечити щомісячні надходження орендних/суборендних платежів за договорами, майнові права на отримання виручки за якими передані в заставу Банку згідно підпунктами „н" - „у" п. 2.1. Кредитного договору, у сумі не меншій ніж 8 895 432,20 (вісім мільйонів вісімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 20 копійок." (пункт 3);

- цей Договір про зміни №14 укладений із скасувальною обставиною відповідно до ст. 212 ЦК України, в зв`язку з чим умови, викладені в цьому Договорі про зміни, втрачають чинність в разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених пп. 1,3,5,8,9 цього Договору про зміни (пункт 13).

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що скасувальна обставина мала місце 31.01.2015, однак, враховуючи норми частини п`ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), останнім днем строку виконання зобов`язання було 02.02.2015, а договір №14 втратив чинність, відповідно, 03.02.2015.

З огляду на викладене необґрунтованим є нарахування пені за несплату процентів та недотримання графіку погашення кредиту, встановленого договором №12 до 03.02.2015, адже до втрати чинності договору про внесення змін №14 від 30.12.2014, строк сплати процентів, нарахованих за період з 15.07.2014 по 14.03.2015, припадав на 01.04.2015. Договір №14 втратив чинність 03.02.2015, а тому й умови підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Кредитного договору про відстрочення сплати процентів, що нараховані за період з 15.07.2014 по 14.03.2015, втратили чинність 03.02.2015.

Сторони у договорі (пункт 10.2), користуючись наданим нормами частини шостою статті 232 ГК України правом, по іншому врегулювали період нарахування пені, не обмежуючи його 6 місяцями.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що пеня підлягає нараховуванню у строк з 03.02.2015 до 30.06.2015 (кінцева дата нарахування пені, визначена самим позивачем).

З огляду на вище визначений строк нарахування пені та висновки судової-експертизи № 3267/3268 від 07.09.2016 (з додатком від 19.10.2019), колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією ("тіло кредиту") за період з 03.02.2015 по 30.06.2015 складає 24 779 767,93 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 03.02.2015 по 30.06.2015 складає 15 115 779,72 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що чинним законодавством не заборонено нарахування процентів за час неправомірного користування кредитними коштами, в тому числі не встановлено заборону на нарахування процентів згідно ст. 536, 625 та 1056-1 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування процентів на підставі ст. 536 та 1056-1 ЦК України стосується саме плати за правомірне користування коштами кредитора, у даному випадку, однією з вимог позовної заяви було стягнення відсотків за користування коштами кредитної лінії, тому апелянтом вже було здійснено такі нарахування та їм була надана оцінка.

Що стосується нарахування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то відповідне нарахування здійснюється саме за неправомірне використання коштів кредитора та за суттю є своєрідним видом відповідальності. Як встановлено вище, у позивача виникло право нараховувати відсотки на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за неправомірне використання коштів, починаючи з 09.07.2015, однак жодних вимог про стягнення відсотків річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем у даній справі не було заявлено.

Посилання апелянта на те, що вирішення даної справи слід здійснювати із врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, в новому провадженні, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, тому у даному випадку судом першої інстанції було вірно враховано саме останні, актуальні на момент винесення оскаржуваного рішення, висновки Верховного Суду з цього приводу.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 11 частиною 4 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга АТ "Сбербанк" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 у справі №916/4692/15 слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2021 у справі №916/4692/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.11.2023 о 10.30.

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя Н.С. Богацька

СуддяС.В. Таран