Постанова

від 12.10.2023 по справі 910/277/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. Справа№ 910/277/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін

від позивача: Друцька О.Г. (в залі суду);

від відповідачів: 1. Шевченко Є.В. (в залі суду);

2. Осадчук Т.А. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023, повний текст рішення складено 08.05.2023

у справі № 910/277/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1. Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта"

2. Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

про розірвання договору,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

У січні 2021 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" та КП "Київжитлоспецексплуатація" про розірвання інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" умов інвестиційного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" вчиняло дії, направлені на виконання умов інвестиційного договору, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.

Крім того, суди вказали на недоведеність наявності істотного порушення умов інвестиційного договору ПрАТ "Авіакомпанія "Віта". Позивачем при зверненні до суду було неправильно обрано спосіб захисту, оскільки розірвання в судовому порядку інвестиційного договору не призведене до поновлення права власності Департаменту комунальної власності м. Києва на спірний нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, розташований на вул. Гоголівській, 32, літ "В".

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 910/277/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Верховний Суд зазначив про те, що під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, зокрема, перевірити повний обсяг прав та обов`язків учасників справи, зокрема, обставини і строки виконання ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" взятих на себе зобов`язань як інвестором реконструкції та відновлення нежилого будинку № 32 літера "В" по вул. Гоголівській у м. Києві, їх розумність, з врахуванням встановленого дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та в залежності від встановленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що обставини справи свідчать про вчинення відповідачем-1 направлених на виконання умов інвестиційного договору дій, що в свою чергу не спростовано Департаментом. Судом також ураховано, що отриманий відповідачем-1 дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192280670 від 16.08.2019 у подальшому скасований та правомірність скасування відповідного дозволу оскаржується останнім в адміністративному суді. Підставою позову позивач вказує - істотне порушення Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Віта" умов інвестиційного договору, позбавлення позивача того, на що останній розраховував при його укладенні та обґрунтовує позов статтею 651 Цивільного кодексу України, однак, позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує позов критеріями істотного порушення договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідачів.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що невиконання першим відповідачем п.п. 2.2.5 та 2.2.6 Інвестиційного договору свідчать, що впродовж більш ніж 20 років, останній не приступив до реконструкції будинку, що призвело до неможливості введення жилого будинку в експлуатацію та до порушення права територіальної громади міста Києва на отримання у комунальну власність нерухомого майна та конституційних прав жителів територіальної громади міста Києва на житло і вказує на недосягнення соціального ефекту, на який розраховував позивач при укладенні Інвестиційного договору.

На думку скаржника, судом не взято до уваги, що п. 2.2.5 Інвестиційного договору визначено, що інвестор зобов`язується розробити, погодити з другим відповідачем і затвердити в установленому порядку проєктно-кошторисну документацію в термін до 01.07.1999, однак, проект був розроблений в 2005 році, а експертний звіт був отриманий тільки у 2019 році, крім того, будь-яких доказів погодження другим відповідачем, відповідно до умов Інвестиційного договору вказаних проектів будівництва суду також надано не було.

Скаржник зазначає, що отриманий першим відповідачем дозвіл на виконання будівельних робіт скасований рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за видачею дозволів на виконання будівельних робіт Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції. Правомірність скасування зазначеного дозволу на виконання будівельних робіт підтверджено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 та ухвалою Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 640/11651/20.

Судом не взято до уваги, що всі визначені документи були отримані першим відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 2.2.5 та 2.2.6 Інвестиційного договору, таким чином, першим відповідачем виготовлена проектна документація та отримано дозвіл на виконання нового будівництва (який на час розгляду справи скасовано), про що безпосередньо вказано у наведених документах, а не на реконструкцію, як це передбачено умовами Інвестиційного договору. Доказів виготовлення першим відповідачем проектної документації на реконструкцію та відновлення нежилого будинку, її затвердження в термін до 01.07.1999 суду надано не було.

Скаржник вважає, що перший відповідач, невиконанням інвестиційного договору порушує як права територіальної громади міста Києва на отримання у комунальну власність нерухомого майна, так і конституційні права її жителів на житло. Інвестиційним договором не передбачено строк його виконання, проте внаслідок тривалої бездіяльності першого відповідача, що полягає у невиконанні з 1998р. обов`язків, покладених на нього цим договором, не реалізуються умови передбачені інвестиційним договором, а саме: реконструкція нежилого будинку під жилий. З огляду на відсутність в інвестиційному договорі конкретних строків виконання першим відповідачем своїх зобов`язань з виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлового будинку, перший відповідач повинен був виконати зазначене зобов`язання у розумні строки. Початок виконання будівельних робіт у Інвестиційному договорі пов`язується з моментом отримання першим відповідачем дозволу на початок реконструкції зазначеного будинку (01.03.2002), тому строк реалізації інвестиційного договору, з врахуванням кінцевої його мети - реконструкції та відновлення нежилого будинку під жилий будинок, складає понад 21 рік, який визнати розумним неможливо.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що судом першої інстанції встановлені обставини, які свідчать про вчинення першим відповідачем направлених на виконання умов Інвестиційного договору дій, що в свою чергу не спростовано позивачем. Судом також враховано отриманий першим відповідачем дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192280670 від 16.08.2019 у подальшому скасований та правомірність скасування відповідного дозволу оскаржується останнім в адміністративному суді.

Перший відповідач вказує на те, що станом на день подання позову Інвестор про припинення інвестиційної діяльності за спірним Інвестиційним договором не приймав; позивач не надав доказів наявності Рішення правомочного державного органу про припинення інвестиційної діяльності за спірним Інвестиційним договором; не приймала розпорядчого акту про розторгнення Інвестиційного договору і КМДА, розпорядження якого у 1998 році стало підставою для укладення спірного інвестиційного договору. Оскільки, умов щодо припинення інвестиційної діяльності за спірним інвестиційним договором не виникло, то й підстав щодо припинення інвестиційного договору не настало.

Перший відповідач зазначає, що враховуючи положення п. 4.2 інвестиційного договору, позивачем у позовній заяві не наводяться докази повного невиконання інвестором п.п. 2.2.5.-2.2.13 Інвестиційного договору, більш того, застосовуючи до спірних правовідносин п. 4.2 та п. 5.2 Інвестиційного договору позивач та другий відповідач направили на адресу першого відповідача листи № 062/09/11-5734 від 10.09.2020 та № 062/15/1/07-3604 від 15.09.2020 про наміри розірвання інвестиційного договору у зв`язку із невиконанням його умов, у яких немає посилання на відповідний розпорядчий документ (рішення) компетентного державного органу про припинення інвестиційної діяльності за інвестиційним проектом. Позивачем не скеровано на адресу відповідачів проект додаткової угоди або іншої угоди (з підписом уповноваженої особи та печаткою) про припинення інвестиційного договору задля оформлення та врегулювання інвестиційних відносин за спірним договором, тим самим не дотримався умов договору та звичаїв ділового обороту, в результаті, сторонами не було досягнуто домовленості про припинення інвестиційного договору у встановленому договором порядку, а за відсутності умов (підстав) для припинення інвестиційної діяльності за інвестиційним договором, одностороння відмова від інвестиційного договору учасником є безпідставною та не допускається.

Також перший відповідач звертає увагу на наступні обставини, які підтверджують виконання першим відповідачем своїх обов`язків в межах строку погоджених договірних відносин: відповідно до п. 6.1 інвестиційного договору: договір діє до моменту введення будинку в експлуатацію та підписання акту приймальної комісії; договір оренди земельної ділянки для будівництва жилого будинку укладений 11.11.2003 на строк 25 років, тобто до 11.11.2028, що в свою чергу свідчить про погодження Київською міською радою строку виконання обов`язків, як мінімум до 11.11.2028.

Зі змісту інвестиційного договору слідує, що інвестор сплатив визначений розмір грошових коштів та передав 9 квартири загальною площею 194,7 кв.м, а взамін отримав у власність нежилий будинок № 32 по вул. Гоголівській. Таким чином, даний інвестиційний договір має ознаки, крім договору підряду, також договору купівлі-продажу та договору міни, адже в результаті його укладання першим відповідачем отримано у власність об`єкт нерухомого майна - нежилий будинок № 32 по вул. Гоголівській.

Перший відповідач вважає, задоволення позову щодо розірвання інвестиційного договору завдасть істотної шкоди інтересам територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Розірвання інвестиційного договору за рішенням суду в подальшому потенційно вплине на розірвання договору оренди земельної ділянки під об`єктом інвестицій - нежилим будинком і територіальна громада міста Києва буде позбавлена досягнення соціального ефекту, який є метою укладання інвестиційного договору, - не отримає 10% загальної площі жилого будинку (крім службової), який має бути побудовано інвестором, що в свою чергу вплине на недоотримання в комунальну власність нерухомого майна, а також суперечитиме зобов`язанням Київської міської ради щодо реалізації конституційного права громадян України на житло.

Сплив строків, встановлених в інвестиційному договорі, не призвели до припинення зобов`язання першого відповідача щодо будівництва жилого будинку, на виконання якого перший відповідач здійснював та продовжує здійснювати всі необхідні дії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/277/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва області матеріали справи № 910/277/21; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/2 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

26.06.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/277/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21. Призначено справу № 910/277/21 до розгляду у судовому засіданні 22.08.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 22.08.2023 не відбувся.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, у зв`язку із перебування судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023, справу № 910/277/21 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 прийнято справу № 910/277/21 за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Призначено розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 на 19.09.2023.

У судових засіданнях 19.09.2023 та 26.09.2023 оголошувались перерви до 26.09.2023 та 12.10.2023, відповідно.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасові непрацездатності суддів, зміну колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/277/21 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представники позивача та другого відповідача у судовому засіданні 12.10.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 12.10.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено господарськими судами, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2375 від 07.12.1998 "Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 32 літ. "В" на вул. Гоголівській" залучено до реконструкції нежилого будинку № 32 літ. "В" по вул. Гоголівській під жилий будинок ЗАТ "Авіакомпанія "Віта" з передачею йому у власність зазначеного будинку загальною площею 243,1 кв.м.

На виконання зазначеного розпорядження 30.12.1998 між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (учасник-1), Державним комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", правонаступником якого є КП "Київжитлоспецексплуатація" (учасник-2) та ЗАТ "Авіакомпанія "Віта" (інвестор) укладено інвестиційний договір № 19.

Відповідно до п. 1.1 інвестиційного договору його укладено з метою досягнення соціального ефекту та спрямування інвестицій на реконструкцію та відновлення нежилого будинку № 32 літ. "В" по вул. Гоголівській під жилий будинок, для чого інвестор отримує будинок у власність. Інвестор виконав умови міської конкурсної комісії щодо залучення інвесторів до реконструкції будинку, а саме: сплатив Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію за відселення мешканців, які раніше проживали в будинку в сумі 1500,27 грн; передав 4 квартири загальною площею 194.7 кв.м; сплатив Головному управлінню майном міста залишкову балансову вартість за будинок по вул. Гоголівська, 32 "В" у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 41048,41 грн; сплатив ДКО "Київміськгідрошляхміст" благодійний внесок на реконструкцію вул. Хрещатик - 20 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2.4 інвестиційного договору інвестор зобов`язаний замовити і отримати в міських спеціалізованих експлуатаційних службах технічні умови для розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію будинку.

Пунктами 2.2.5 та 2.2.6 інвестиційного договору передбачено, що інвестор зобов`язується розробити, погодити з учасником-2 і затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію в термін до 01.07.1999. Отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з 01.07.1999 та завершити її згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва.

Пунктом 2.2.13 інвестиційного договору визначено, що при невиконанні обов`язків, передбачених цим договором щодо термінів реконструкції будинку № 32 літера "В" по вул. Гоголівській інвестор зобов`язується в місячний термін після закінчення термінів, передбачених пунктами 2.2.5 та 2.2.6, повернути будинок до міської комунальної власності.

Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2 інвестиційного договору учасник-1, учасник-2 зобов`язані передати будинок № 32 літ "В" по вул. Гоголівській інвестору у власність згідно з розпорядженням міської держадміністрації від 03.11.1997 № 1769 за актом одночасно з підписанням цього договору. Здійснювати контроль за термінами виконання реконструкції об`єкта і при їх порушенні вживати до інвестора відповідних заходів згідно з ст. 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та цим договором.

Відповідно до п. 3.1 інвестиційного договору учасник-1, учасник-2 здійснюють гарантії відповідно до ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

У пункті 4.2 інвестиційного договору сторонами погоджено, що при невиконанні умов договору з боку інвестора учасник-1 та учасник-2 можуть в односторонньому порядку розірвати цей договір відповідно до пункту 5.2 розділу 5 цього договору.

Пунктом 5.2 зазначено, що при невиконанні інвестором у повному обсязі в установлені терміни пунктів 2.2.5 - 2.2.13 учасник-2 за місяць попереджує про наміри розриву договору.

Відповідно до п. 6.1 інвестиційного договору останній діє до моменту введення будинку в експлуатацію та підписання акта приймальної комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.1998 між сторонами інвестиційного договору підписано акт прийому-передачі нежилого будинку № 32 літера "В" на вул. Гоголівській з комунальної власності міста у власність ЗАТ "Авіакомпанія "Віта".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.08.2001 №1736 "Про внесення змін та доповнень до розпоряджень Київської міської державної адміністрації" внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.12.1998 № 2375 "Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 32 літера "В" на вул. Гоголівській" а саме: у підпунктах 2.1 та 2.2 пункту 2 цифри " 01.09.99" змінено цифрами " 01.03.2002".

05 травня 1999 року Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації видано ЗАТ "Авіакомпанія "Віта" свідоцтво про право колективної власності на нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, який розташований по вул. Гоголівській, 32 літ "В".

КП "Київжитлоспецексплуатація" листом № 062/15/1/07-3438 від 02.09.2020 повідомило Департамент комунальної власності м. Києва про те, що проектно-кошторисна документація на будівництво житлового будинку підприємством не розглядалась і не погоджувалась, що свідчить про порушення термінів надання на розгляд зазначеної документації та невиконання умов інвестиційного договору.

Листами № 062/09/11-5734 від 10.09.2020 та № 062/15/1/07-3604 від 15.09.2020 Департамент комунальної власності м. Києва та КП "Київжитлоспецексплуатація" повідомили ЗАТ "Авіакомпанія "Віта" про наміри розірвання інвестиційного договору у зв`язку з невиконанням його умов.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголошував на тому, що з 1998 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Віта" до реалізації інвестиційного проекту не приступило, належних дій на виконання договору не вживає та реконструкцію нежилого будинку на вул. Гоголівській, 32 літера "В" в м. Києві під жилий не здійснило. Наведені обставини, на думку позивача, є достатніми підставами для розірвання інвестиційного договору внаслідок істотного порушення його умов.

У свою чергу, перший відповідач вимоги позову не визнав, зауваживши на відсутності порушеного права позивача. Крім того, перший відповідач зауважив, що здійснював всі необхідні дії та отримало відповідні дозволи й погодження для будівництва на виконання умов інвестиційного договору. Також перший відповідач наголошує на спливі строку позовної давності.

Другий відповідач у відзиві на позовну заяву погодився з заявленими позовними вимогами, зауваживши на тому, що перший відповідач не виконує умови інвестиційного договору та не здійснює реконструкцію нежилого будинку на жилий.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог 11 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

За своєю суттю та правовою природою інвестиційний контракт є інвестиційним договором, укладеним між двома суб`єктами господарювання. Водночас, інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).

За змістом Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній час укладення спірного договору), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, установленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що спірний правочин містить у собі ознаки договору підряду.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, установлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, установлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не установлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у установлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не установлено законом.

Частиною 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не установлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на установлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це установлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 3 ст. 653 ЦК України, ч. 4 ст. 188 ГК України також передбачають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 910/15004/18 Верховний Суд вказав, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Так, як вбачається із матеріалів справи, першим відповідачем сплачено Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію за відселення мешканців, які раніше проживали в будинку, на суму у розмірі 1 500 грн 27 коп. згідно із платіжним дорученням № 204 від 01.09.1998, а також сплатив Головному управлінню майном міста залишкову балансову вартість за будинок по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 41 048 грн 41 коп. згідно із платіжним дорученням № 197 від 31.08.1998.

Також першим відповідачем розроблено архітектурно-планувальне завдання на проектування житлового будинку по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста, затверджене Головним архітектором м. Києва 30.03.2001 № 000601011131.

На підставі рішення Київської міської ради №480/640 від 29.05.2003 земельна ділянка по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва площею 0,22 га передана першому відповідачу в довгострокову оренду строком на 25 років згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМР (КМДА) за № 91-6-00209 від 26.01.2004.

В подальшому, Закритому акціонерному товариству "Авіакомпанія "Віта" у 2005 році розроблений проект будівництва "Житлового будинку по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва", отримані нові містобудівні умови та обмеження 28.02.2013 № 2403/0/12/009-13, розроблено та погоджено 12.02.2013 історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового будинку по вул. Гоголівська, 32- В у Шевченківському районі міста Києва, зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ.083131420028 від 25.05.2013, погоджено проектно-кошторисну документацію, отримано позитивний експертний висновок та дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192280670 від 16.08.2019, який в подальшому був скасований, а правомірність такого скасування досліджувалось у суді.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вищезазначені обставини свідчать про вчинення першим відповідачем дій, направлених на виконання умов інвестиційного договору, що в свою чергу не спростовано позивачем.

22.12.1998 між сторонами інвестиційного договору підписано акт прийому-передачі нежилого будинку № 32 літера "В" на вул. Гоголівській з комунальної власності міста у власність першого відповідача.

В подальшому 05.05.1999 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації видано Товариству свідоцтво про право колективної власності на нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, який розташований на вул. Гоголівській, 32 літ "В", докази нечинності зазначеного свідоцтва в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, першим відповідачем вчинено дії, направлені на виконання умов інвестиційного договору, натомість позивачем не доведено істотного порушення останнім інвестиційного договору, враховуючи викладене та наступне.

Так, підставою позову позивач вказує - істотне порушення першим відповідачем умов інвестиційного договору, позбавлення позивача того, на що останній розраховував при його укладенні та обґрунтовує позов ст. 651 ЦК України, однак, позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує настання для позивача будь-яких негативних матеріальних наслідків, з огляду на неналежне виконання першим відповідачем інвестиційного договору, або щодо понесення позивачем будь-яких збитків, які виникли у зв`язку з порушенням договору з боку першого відповідача, як не доводить і наявності шкоди, завданої йому першим відповідачем порушенням умов договору, не доводить істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він міг отримати та наскільки позивач позбавився того, на що розраховував при укладанні інвестиційного договору.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач не обґрунтовує та документально не підтверджує позов критеріями істотного порушення договору, про які зазначено вище.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує на тому, що відповідно до головної мети реалізації Інвестиційного договору передбачено перетворення нежилого будинку під жилий будинок, першим відповідачем отримані вихідні дані та дозвільні документи на будівництво житлового будинку, що свідчить про належне виконання першим відповідачем свої обов`язків за інвестиційним договором, крім того, доказів наявності іншої мети, ніж будівництво житлового будинку на місці нежитлового будинку № 32 літ. "В" по вул. Гоголівській згідно із вимогами Інвестиційного договору, позивачем не надано.

Щодо строків виконання, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступні обставини.

Так, рішенням від 27.04.2000 № 109/830 погоджено місце розташування об`єкту житлового будинку по вул. Гоголівській, 32-В у Шевченківському районі міста Києва на землях міської забудови орієнтовною площею 0,22 га, підписано 01.11.2000 між Київською міською радою та першим відповідачем договору про резервування земельної ділянки площею 0,22га для розташування житлового будинку по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва та рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 № 480/640 і підписанням договору оренди земельної ділянки 11.11.2003 щодо передачі першому відповідачу в оренду на 25 років земельної ділянки площею 0,22 га по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва, який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМР (КМДА) від 26.01.2004 № 91-6-00209, з цільовим призначенням (метою використання): для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Також, як вбачається із розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.08.2001 № 1736, а саме: п. 2.3, у підпунктах 2.1 та 2.2. пункту 2 цифри "01.07.99" замінено цифрами "01.01.2002".

Крім того, на переконання колегії суддів, розірвання Інвестиційного договору за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, оскільки розірвання інвестиційного договору за рішенням суду в подальшому потенційно вплине на розірвання договору оренди земельної ділянки під об`єктом інвестицій - нежилим будинком і територіальна громада міста Києва буде позбавлена досягнення соціального ефекту, який є метою укладання інвестиційного договору, - не отримає 10% загальної площі жилого будинку (крім службової), який має бути побудовано інвестором, що в свою чергу вплине на недоотримання в комунальну власність нерухомого майна, а також суперечитиме зобов`язанням Київської міської ради щодо реалізації конституційного права громадян України на житло.

Також, колегія суддів, враховуючи обставини справи, зазначає, що сплив строків, встановлених в інвестиційному договорі, не призвели до припинення зобов`язання першого відповідача щодо будівництва жилого будинку, на виконання якого перший відповідач здійснює необхідні дії, що не спростовано позивачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 4.2, 5.2 договору при невиконанні умов договору з боку першого відповідача позивач та другий відповідач можуть в односторонньому порядку розірвати цей договір у відповідності з п. 5.2 розділу 5 цього договору. При невиконанні першим відповідачем у повному обсязі в установлені терміни пунктів 2.2.5-2.2.13 другий відповідач за місяць попереджує про наміри розриву договору.

Однак, доказів повного невиконання в установлені терміни п.п. 2.2.5-2.2.13 позивачем не надано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для розірвання спірного договору з підстав, заявлених у позовній заяві, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про розірвання інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде установлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

У зв`язку з тим, що пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строку позовної давності також не підлягає застосуванню.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі № 910/277/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/277/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 09.11.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко