Постанова

від 01.11.2023 по справі 922/976/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/976/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Забара А.В. на підставі ордеру серії АЕ№1222714 від 20.08.2023;

від відповідача Степанюк О.А. на підставі ордеру серії АХ1125650 від 12.04.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ, м.Харків, (вх.№1566 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 (суддя Суслова В.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 18.07.2023) та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 (суддя Суслова В.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 18.07.2023) у справі №922/976/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології", Київська область, м.Бориспіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ, м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ССК ТМ", в якому просило суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 463994,58грн., інфляційні в розмірі 98996,69грн., 3% річних в сумі 13672,35грн., відсотки за користування чужими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в загальному розмірі 98393,61грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №07022201 від 07.02.2022 в частині поставки товару у встановлені строки, що є підставою для повернення суми попередньої оплати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у справі №922/976/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" основну суму заборгованості в розмірі 463994,58грн., інфляційні в загальному розмірі 98996,69грн., 3% річних у загальному розмірі 13672,35грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 8649,95грн.; відмовлено в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у загальному розмірі 98393,61грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані доведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем умов договору поставки №07022201 від 07.02.2022 в частині поставки товару в строки, обумовлені умовами договору, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 463994,58грн.

Крім того, господарський суд першої інстанції, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на які поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 98996,69грн. та 3% річних в сумі 13672,35грн.

Судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 98393,61грн. з огляду на відсутність в договорі відповідальності за несвоєчасне повернення попередньої оплати та не встановлення сторонами розміру процентів за користування коштами у випадку порушення зобов`язань.

06.07.2023 представником позивача через систему Електронний суд подано до господарського суду Харківської області клопотання про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи за вх. № 17580, в якому представник позивача просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" судові витрати на правову допомогу в розмірі 40500,00грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 частково задоволено клопотання ТОВ Конструктивні технології про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи (вх. № 17580 від 06.07.2023); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктивні технології витрати на правову допомогу у розмірі 29898,54грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ССК ТМ з рішенням місцевого господарського суду та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у справі №922/976/23 та ухвалити нове у відповідній частині або змінити рішення, яким задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктивні технології про стягнення передплати частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ по додатковій угоді №ССК000890 від 07.02.2022 суму передплати в розмірі 107682,48грн. (з ПДВ); по додатковій угоді №ССК000928 від 08.02.2022 суму передплати в розмірі 125528,02 (з ПДВ), в іншій частині позовних вимог відмовити. Також апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 та покласти судові витрати, що пов`язані з поданням апеляційної скарги, на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт вважає, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою той факт, що умовами додаткових угод до договору сторонами не було погоджено дату поставки товару, а лише встановлено строк його виробництва, у зв`язку із чим, суд безпідставно визначив 10 та 15 березня 2022р., як кінцеві строки, коли у відповідача нібито виник обов`язок повернути передплату для позивача, що стало підставою для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Крім того, на думку апелянта, судом було залишено поза увагою наявність підстав для відстрочення виконання зобов`язання за договором, зважаючи на настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які викладені в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022.

Вплив вказаних надзвичайних обставин на підприємство відповідача також підтверджується доданими до відзиву копіями документів, а саме: копією Наказу № 48/1-К/тр від 28.02.2022 «Про оголошення простою» внаслідок відсутності організаційних та технічних умов для господарської діяльності підприємства під час воєнного стану та внаслідок загроз життю та здоров`ю працівників; копією Акту про пожежу від 23.04.2022 р. (яка була спричинена попаданням боєприпасу в наслідок проведення бойових (військових) дій на території України), в якому працівники ГУ ДСНС зафіксували пожежу в орендованих ТОВ «ССК ТМ» складських приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 183; копію Талону повідомлення єдиного обліку № 4062, яке підтверджує звернення представника ТОВ «ССК ТМ» до органів поліції щодо обстрілів території підприємства 23.04.2022; завірені копії Актів списання майна ТОВ «ССК ТМ» внаслідок пожежі.

Окрім викладеного, апелянт також не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29898,54грн., які на думку скаржника є відверто завищеними та неспівмірними із складністю даної справи та часом, який нібито був витрачений адвокатом під час надання такої допомоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 30.08.2023 о 10:30годині.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, у зв`язку із відпусткою суддя Лакізи В.В., для розгляду справи №922/976/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.

28.08.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№10166), в якому просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату у зв`язку із перебуванням його представника у відпустці.

29.08.2023 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10279), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ на рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 залишити без змін.

Також, 29.08.2023 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 задоволено клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про участь у судовому засіданні 30.08.2023р в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 21.09.2023 р. об 11:00 год.; задоволено клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" про участь у судовому засіданні 21.09.2023р. об 11:00 годині у справі №922/976/23 в режимі відеоконференції.

05.09.2023 представником апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ подано до апеляційного господарського суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 задоволено заяву представника апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ про участь у судовому засіданні 21.09. 2023 в режимі відеоконференції.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, у зв`язку із відпусткою суддя Здоровко Л.М., для розгляду справи №922/976/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Тихий П.В., суддя Мартюхіна Н.О.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.09.2023 було оголошено перерву до 01.11.2023 о 14:30годині.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.11.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у справі №922/976/23 та ухвалити нове у відповідній частині або змінити рішення, яким задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктивні технології про стягнення передплати частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ по додатковій угоді №ССК000890 від 07.02.2022 суму передплати в розмірі 107682,48грн. (з ПДВ); по додатковій угоді №ССК000928 від 08.02.2022 суму передплати в розмірі 125528,02 (з ПДВ), в іншій частині позовних вимог відмовити. Також апелянт просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 та покласти судові витрати, що пов`язані з поданням апеляційної скарги на позивача.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 залишити без змін.

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Конструктивні технологіїЇ (надалі- покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ССК ТМ (надалі - постачальник) було укладено договір поставки товару №07022201 (надалі договір т.1 а.с.13-14), відповідно до умов якого постачальник постачає обладнання (далі - товар) або надає послуги (далі - послуги) покупцеві, згідно позицій номенклатури/переліку послуг, зазначених в додаткових угодах (специфікаціях) та/або в документі Рахунок на оплату (надалі - рахунок) до даного договору на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору, покупець замовляє, оплачує і зобов`язується прийняти товар/послуги, згідно позицій номенклатури/переліку послуг, що зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) або в документі «рахунок на оплату» до даного договору, на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору, ціна і кількість вказуються по кожній номенклатурній позиції товару чи послуги, в кожній додатковій угоді (специфікації) до даного договору, а так само в рахунку, виставленому у відповідності з вимогами цього договору.

Розділом 3 договору сторони погодили терміни та порядок оплати за поставлений товар.

Додаткові умови щодо термінів і порядку оплати, термінів виготовлення чи надання (послуг), і порядку організації доставки товару можуть зазначатись у відповідній додатковій угоді до даного договору або/та в рахунку (пункт 3.1. договору);

Оплата за товар здійснюється покупцем, згідно умов зазначених в додатковій угоді та/або за рахунком до даного договору, наданого представником постачальника. Якщо додаткові умови не вказані в додатковій угоді, згідно з пунктом 3.1. договору даного договору, тоді:

Обов`язкова передплата становить не менш ніж 70% від загальної суми рахунку або/та додаткової угоди у випадку, якщо сума рахунку на оплату більше 400000,00грн. з урахуванням ПДВ (підпункт 3.3.1. пункту 3.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору, додаткові умови по терміну виготовлення та порядку поставки товару вказуються у відповідних додаткових угодах до даного договору.

Термін виготовлення починає відраховуватись на наступний робочий день після отримання постачальником передплати, передбаченої умовами цього договору, за умови надання покупцем письмового погодження замовлення (двостороннє підписана додаткова угода або узгоджено рахунок). Якщо покупець не вказав у повному обсязі

07.02.2022 сторонами було складено та підписано додаткову угоду №ССК000890 (т.1 а.с.15) на суму товару 330054,30грн. Термін виготовлення товару становить 25 робочих днів з можливістю дострокового виготовлення. Термін виготовлення починає відлічуватись на наступний робочий день після дня отримання передплати постачальником, або за умовами договору (пункт 2.1. додаткової угоди).

Згідно з пунктом 2.2. додаткової угоди, оплата здійснюється у два етапи:

- перший етап - 70 % від загальної суми;

- другий етап - доплата до повної суми у строк не більше 3 робочих дні, з моменту отримання повідомлення про готовність від постачальника.

Після надіслання на адресу відповідача бланків замовлення, відповідач направив на електронну пошту позивача рахунок на оплату №ССК000890 від 07.02.2022 на загальну суму 330054,30грн. підписаний відповідальною особою відповідача, а саме ОСОБА_1 та з відбитком печатки (т.1 а.с.21).

Відповідно до умов рахунку, рахунок є невід`ємною частиною договору №07022201 від 07.02.2022

07.02.2022 позивач провів перший етап оплати в розмірі 231038,01грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №2136 від 07.02.2022 року. (т.1 а.с.26).

Крім того, 08.02.2022 між сторонами було складено та підписано додаткову угоду №ССК000928 на суму товару 332795,10грн. (т.1 а.с.23). Термін виготовлення товару становить 20 робочих днів з можливістю дострокового виготовлення. Термін виготовлення починає відлічуватись на наступний робочий день після дня отримання передплати постачальником, або за умовами договору (пункт 2.1. додаткової угоди).

Згідно з пунктом 2.2. додаткової угоди, оплата здійснюється у два етапи:

- перший етап - 70 % від загальної суми;

- другий етап - доплата до повної суми у строк не більше 3 робочих дні, з моменту отримання повідомлення про готовність від постачальника.

Відповідачем було надіслано позивачу рахунок на оплату №ССК000928 від 08.02.2022 на загальну суму 332795,10грн. з підписом відповідальної особи відповідача, а саме ОСОБА_1 та з проставленням печатки (т.1 а.с.24).

Відповідно до умов рахунку на оплату №ССК000928 від 08.02.2022, цей рахунок є невід`ємною частиною договору №07022201 від 07.02.2022

09.02.2022 позивач провів перший етап оплати від суми, зазначеної в додатковій угоді від 08.02.2022 №ССК000928 в розмірі 232956,57грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 2141 від 09.02.2022 (т.1 а.с.27).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання визначені умовами договору та додатковими угодами, товар не поставлено та жодних повідомлень про неможливість поставки товару позивач від відповідача не отримував.

З огляду на порушення строків поставки товару з боку відповідача, позивач втратив інтерес в отриманні товару та направляв на адресу відповідача вимоги про повернення коштів.

Зокрема, 15.07.2022 на адресу відповідача було направлено лист №1507-1 (т.1 а.с.28), в якому позивач повідомив про втрату інтересу до виконання зобов`язання щодо поставки товару та просив здійснити повернення коштів в розмірі 463994,58грн., які позивач перерахував в якості авансу за товар.

14.09.2022 позивачем було направлено повторну вимогу № 1409-1 про повернення коштів (т.1 а.с.30).

Аналогічна за змістом вимога про повернення коштів надсилалась позивачем також 15.12.2022 №1512-1 (т.1 а.с.32).

Проте, відповіді відповідачем на вказані листи надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто суму попередньої оплати за договором.

25.01.2023 позивач повторно направив на адресу відповідача лист-вимогу (т.1 а.с.34-35), в якій вимагав повернути суму попередньої оплати за договором. Також, позивачем було повідомлено, що у випадку невиконання вимоги про сплату грошових коштів, він буде вимушений звернутись до суду.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 09.02.2023 №09/02-2023 (т.1 а.с.51-52) повідомив позивача про обставини форс-мажору, в результаті військових дій на території Харківської області, що стало перешкодою для Відповідача виконувати свої зобов`язання. Вказує, що форс-мажор автоматично продовжує термін зобов`язань за договором та посилається на положення п. 4.1.1., 4.5. договору.

З огляду на те, що відповідачем не було в добровільному порядку повернуто суму попередньої оплати за договором, 07.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ССК ТМ", в якому просило суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 463994,58грн., інфляційні в загальному розмірі 98996,69грн., 3% річних в розмірі в загальному розмірі 13672,35грн., відсотки за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України в загальному розмірі 98393,61грн. (т.1 а.с.1-61).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.2 а.с.124-132).

Дослідивши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до пунктами 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати повернення передплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Отже, виходячи з аналізу приписів статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як було зазначено вище, в пункті 2.1. додаткової угоди № ССК000890 від 07.02.2022 до договору №07022201 від 07.02.2022 сторони погодили, що термін виготовлення товару становить 25 робочих днів з можливістю дострокового виготовлення. Термін виготовлення починає відлічуватись на наступний робочий день після дня отримання передплати постачальником, або за умовами договору.

Майже ідентичні умови сторони погодили в іншій додатковій угоді № ССК000928 від 08.02.2022 до договору №07022201 від 07.02.2022 з єдиною відмінністю в тому, що термін виготовлення складає 20 робочих днів.

В пункті 2.2. додаткових угод № ССК000890 від 07.02.2022 та № ССК000928 від 08.02.2022 сторони погодили однакові умови здійснення оплати в 2 етапи:

1-й етап передплата 70% від загальної суми;

2-й етап доплата до повної суми у строк не більше 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про готовність від постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов додаткової угоди №ССК000890 від 07.02.2022 до договору №07022201 від 07.02.2022 позивач провів перший етап оплати 07.02.2022 в розмірі 231038,01грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №2136 від 07.02.2022, а тому, з урахуванням строку поставки 25 робочих днів з моменту отримання передплати, товар мав би бути поставлений 15.03.2022.

На виконання умов додаткової угоди №ССК000928 від 08.02.2022 позивач провів перший етап оплати в розмірі 232956,57грн. з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 2141 від 09.02.2022, а тому, з урахуванням строку поставки 20 робочих днів з моменту отримання передплати, товар мав би бути поставлений 10.03.2022.

Проте, відповідачем не було поставлено позивачу товар у встановлені в договорі строки та кошти за непоставлений товар у загальному розмірі 463994,58грн. не повернуто.

Щодо доводів апелянта про те, що умовами додаткових угод до договору сторонами не було погоджено дату поставки товару, а лише встановлено строк його виробництва, судова колегія зазначає наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до умов додаткової угоди №ССК000890 від 07.02.2022 термін виготовлення товару становить 25 робочих днів з можливістю дострокового виготовлення. Термін виготовлення починає відлічуватись на наступний робочий день після дня отримання передплати Постачальником, або за умовами Договору.

Додатковою угодою від 08.02.2022 №ССК000928 передбачено, що термін виготовлення товару становить 20 робочих днів з можливістю дострокового виготовлення. Термін виготовлення починає відлічуватись на наступний робочий день після дня отримання передплати постачальником, або за умовами договору.

Відповідно до пункту 4.5. договору обов`язок постачальника по виготовленню товару вважається виконаним, коли до терміну виготовлення, передбаченому умовами договору, товар готовий до передачі на складі постачальника і покупець відповідно до умов даного договору повідомлений про готовність товару або якщо покупець надіслав повідомлення про відмову від поставки, згідно умов п. 4.4. договору.

Відповідно до пункту 4.10 договору, покупець зобов`язаний передати оригінал довіреності постачальнику в термін не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Відповідно до пункту 4.12. договору у випадку, якщо покупець не надав копію довіреності на отримання товару на протязі 2 (двох) календарних днів з моменту письмового повідомлення про готовність товару або не організував відвантаження товару зі складу постачальника у строк більше 5 (п`яти) днів або не прийняв товар, у випадках, коли доставка здійснювалась за рахунок постачальника: постачальник має право організувати надтермінове зберігання товару на власному складі і вимагати від покупця відшкодування витрат, понесених постачальником у зв`язку з організацією зберігання товару.

Відповідно до пункту 7.1. договору, датою виготовлення товару, вважається дата, зазначена в письмовому повідомленні, яке постачальник направляє покупцю згідно п. 4.5, 4.9. договору.

З наведених умов договору випливає, що обов`язок постачальника по виготовленню товару вважається виконаним, коли до терміну виготовлення товар готовий до передачі, що свідчить про те, що до кінця терміну виготовлення товару, передбаченого додатковою угодою №ССК000890 від 07.02.2022 (25 робочих днів) та додатковою угодою від 08.02.2022 №ССК000928 (20 робочих днів) товар вже повинен бути готовим до передачі покупцю.

Умовами договору визначено базис поставки склад постачальника (пункт 4.7. договору):

- склад №1: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 183 (час подачі машини в будні дні з 09:00 до 15:00);

- склад №2: м. Київ, вул. Здолбунівська, 16 (час подачі машини в будні дні з 09:00 до 15:00), якщо інші умови не зазначені в Додаткових угодах та Рахунках на оплату до даного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Отже, зобов`язання по виготовленню товару напряму залежить від направлення повідомлення про готовність його до відвантаження, та постачальник за умовами договору не мав права надсилати повідомлення про готовність товару до відвантаження раніше його фактичного виготовлення, а тому зі строком виготовлення пов`язується можливість отримання позивачем товару на складі відповідача.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не забезпечив ані виготовлення товару, ані направлення повідомлення про готовність товару до відвантаження, ані надання у розпорядження позивача готового товару у відповідності до умов пункту 4.7. договору та статті 664 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для відстрочення виконання зобов`язання за договором, з огляду на настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які викладені в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1, яким ТПП засвідчила для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 24.02.2022.

За приписами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами пункту 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, судовою колегією встановлено, що в законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

В загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, вказаними статтями врегульовано саме порядок видачі сертифікатів ТПП, а не офіційних листів ТПП України та їх правовий статус, статут ТПП України також відсутній у вільному доступі.

Судова колегія зауважує, що загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Крім того, його опубліковано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

В контексті спірних правовідносин судова колегія також враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 в якій Суд зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, у випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язання сторін за договором може переноситись (продовжуватись) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1., як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі не є достатнім доказом існування таких обставин.

Судова колегія також зазначає, що пунктом 8.2. договору сторони погодили, що підтвердження форс-мажорних обставин є копія довідки Торгово-промислової палати країни, на території якої виникли ці обставини.

Крім того, частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Отже, з огляду на приписи статті 538 Цивільного кодексу України та положення пункту 8.2. договору, відповідач повинен був повідомити позивача про настання у нього неможливості виконання своїх зобов`язань за спірним договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ТПП України або відповідної регіональної ТПП, для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, причин неможливості такого звернення суду повідомлено не було.

Натомість, відповідачем було додано до матеріалів справи Акт про пожежу від 23.04.2022 (яка була спричинена попаданням боєприпасу внаслідок проведення бойових (військових) дій на території України), в якому працівники ГУ ДСНС зафіксували пожежу в орендованих ТОВ «ССК ТМ» складських приміщеннях за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, будинок 183, який підтверджує факт пожежі та знищення вентиляційного обладнання, брус, а також певних виробів.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що зобов`язання щодо виробництва та повідомлення позивача про готовність товару до отримання товару настало для відповідача в березні 2022 року, тобто до дати пожежі.

Відповідачем також було надано Акти обстеження, датовані червнем, липнем, серпнем та вереснем 2022 року, в яких відповідач за участю своїх працівників зафіксував пошкодження товарно-матеріальних цінностей. Деякі пошкодження зафіксовані в лютому та березні 2023 року. При цьому, в акті про пожежу від 23.04.2022 відомості про пошкодження зазначених ТМЦ не зафіксовано.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, з огляду на порушення зі сторони відповідача свого зобов`язання щодо виготовлення та постачання товару на користь позивача, зобов`язанням відповідача є повернення грошових коштів, а тому долучені докази не підтверджують неможливість виконання саме грошового зобов`язання щодо повернення раніше отриманого авансу, оскільки відсутні підстави вважати, що на рахунках відповідача відсутні кошти.

Враховуючи вищевикладене, що відповідач отримавши попередню оплату в сумі 463994,58грн. не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 463994,58грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 98996,69грн. та 3% річних в розмірі 13672,35грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Зобов`язання повернути суму попередньої оплати виникає з наступного дня після спливу строку поставки.

Зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами договору строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 29898,54грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З наведеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 та від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктивні технології" (надалі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Альони Забари» (надалі - адвокат) виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 28.02.2020 №113 (надалі договір т.1 а.с.42-45), відповідно до умов якого адвокат у відповідності до статті 59 Конституції України, статей 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надає клієнту правову допомогу, а клієнт сплачує та приймає такі послуги в порядку і строки передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, суть, форма, термін або строк надання доручень, що складають у своїй сукупності весь обсяг послуг за договором, узгоджуються сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору, які з моменту їх підписання є невід`ємними частинами договору.

На виконання пункту 1.2. договору, 10.01.2023 сторонами було складено та підписано додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги від 28.02.2020 №113 (т.1 а.с.47), відповідно до умов якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення:

- підготувати та направити вимогу про сплату боргу в розмірі 463994,58грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ;

- у випадку не задоволення вимоги про сплату коштів зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ, підготувати та подати до суду позовну заяву до ТОВ ССК ТМ про стягнення коштів в розмірі 463994,58грн., підготувати та подати всі необхідні процесуальні заяви по суті (відповідь на відзив, клопотання, пояснення).

Розмір гонорару адвоката залежить від кількості витрачених годин та встановлюється в наступному розмірі:

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи за надані усні консультації без вивчення документів клієнта становить 1000,00грн.:

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи за надані усні консультації з вивченням наданих клієнтом документів становить 1500,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по складанню позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечення становить 1500,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по підготовці заяв, клопотань, заперечень по справі становить 1500,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по підготовці додатків до позову для суду та відповідної кількості учасників по справі становить 500,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за підготовку та подачу одного адвокатського запиту становить 1500,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за участь в одному судовому засіданні в суді першої інстанції в місті Харків становить 4500,00грн. Додатково відшкодовуються витрати на проїзд до суду. У випадку участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції, вартість адвокатського гонорару за участь в одному судовому засіданні становить 2000,00грн.;

- розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката по підготовці вимоги про сплату коштів/претензії та/або відповіді на вимогу про сплату коштів/претензії становить 1500,00грн.

Оплата проводиться протягом трьох календарних днів з моменту отримання рахунку на оплату та акту приймання наданих послуг.

Зі змісту звіту про надані послуги з правової допомоги від 04.07.2023 (т.2 а.с.147) вбачається, що позивачу були надані наступні правничі послуги на загальну суму 40500,00грн.:

-надання юридичної консультації з вивченням документів щодо взаємовідносин між клієнтом та ТОВ ССК ТМ 1 година 1500,00грн.;

-підготовка письмової вимоги про сплату коштів до ТОВ ССК ТМ в розмірі 463994,58грн. 2,5 години 3750грн.;

-складення позовної заяви до ТОВ ССК ТМ про стягнення заборгованості в розмірі 463994,58грн. - 7,5 годин 11250,00грн.;

- підготовка документів до позовної заяви для суду та інших учасників по справі 2 години 1000,00грн.;

-розрахунок на суму заборгованості 3% річних, пені та інфляційних 4 години 6000,00грн.;

-підготовка документів до позовної заяви для суду та інших учасників по справі з врахуванням розрахунку на суму заборгованості 3% річних, пені та інфляційних 2 години 1000,00грн.;

-підготовка та направлення відповіді на відзив у справі №922/976/23 - 4 години 4000,00грн.;

-участь у судовому засіданні у справі №922/976/23 в режимі відеоконференції 2000,00грн.;

-підготовка та направлення заперечень проти додаткових пояснень до відзиву відповідача 2 години 2000,00грн.;

-підготовка та направлення заперечень проти залучених додаткових пояснень відповідача 2 години 2000,00грн.;

-участь у судовому засіданні у справі №922/976/23 в режимі відеоконференції 2000,00грн.;

-участь у судовому засіданні у справі №922/976/23 в режимі відеоконференції 2000,00грн.;

-участь у судовому засіданні у справі №922/976/23 в режимі відеоконференції 2000,00грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача також було надано наступні документи; копію ордеру адвоката АЕ №1123118, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю ДП № 3812 від 17.08.2018, Акт № 1 від 30.01.2023 на суму 17500,00грн., копію рахунку на оплату № 3 від 30.01.2023, копію платіжної інструкції № 2315 від 31.01.2023 на суму 17500,00грн., Акт № 13 від 20.03.2023 на суму 7000,00грн., копію платіжної інструкції №2274 від 21.03.2023 на суму 7000,00грн., Акт № 27 від 02.05.2023 на суму 2000,00грн., копію платіжної інструкції №2290 від 02.05.2023 на суму 2000,00грн., Акт №39 від 07.06.2023 на суму 6000,00грн., копію платіжної інструкції №2303 від 08.06.2023 на суму 6000,00грн., Акт №41 від 13.06.2023 на суму 6000,00грн., копію платіжної інструкції №2304 від 15.06.2023 на суму 6000,00грн., Акт №44 від 04.07.2023 на суму 2000,00грн., платіжну інструкцію №2316 від 05.07.2023 на суму 2000,00грн. (т.2 а.с.138-146, 148-150).

Таким чином, загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, надану на підставі договору про надання правової допомоги від 28.02.2020 №113 Адвокатським об`єднанням «Альони Забари» у зв`язку із розглядом справи №922/976/23 відповідно до звіту про надані послуги з правової допомоги становить 40500,00грн.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі № 902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.07.2023 відповідачем - ТОВ «ССК ТМ» було подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вказував, що витрати на правничу допомогу позивача є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, у зв`язку із чим просив відмовити в їх задоволенні.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, місцевий господарський суд обґрунтовано погодився з тим, що в пункті 4 Акту 1 від 30.01.2023 (т.2 а.с.138) та в пункті 2 Акту № 13 від 20.03.2023 (т.2 а.с.148 на звороті) вказані ідентичні послуги - підготовка документів до позовної заяви протягом 2 год. на суму 1000,00грн., а отже, в Акті № 13 безпідставно повторно вказана послуга у розмірі 1000,00грн. за підготовку документів до позовної заяви.

Крім того, господарським судом першої інстанції було вірно зазначено, що адвокатом було завищено час витрачений на надання правової допомоги по розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Так, зокрема, згідно акту № 13 від 20.03.2023 адвокатом витрачено 4 год. (по 1500,00 грн. за годину) на надання послуг з розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені по справі до ТОВ «ССК ТМ» про стягнення 463994,58грн. А всього на суму 6000,00грн.

Проте, враховуючи, що розрахунки були здійснені «по заданому алгоритму» у відповідній програмі, а не адвокатом особисто, господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що достатнім часом для надання такої послуги є 1 година вартістю 1500,00грн., а отже, витрати на правничу допомогу за здійснення розрахунку у розмірі 4500,00грн. за 3 години є необґрунтованими.

Судова колегія також враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору.

Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правову допомогу, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом в акті виконаних робіт (надання послуг), є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, критеріїв розумності та необхідності витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 29898,54грн., що свідчить про відсутність правових підстав для скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку із її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ССК ТМ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.07.2023 у справі №922/976/23 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі №922/976/23 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя П.В. Тихий