Постанова

від 01.11.2023 по справі 908/580/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023 м. Дніпро Справа № 908/580/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Запорізького колегіуму «Мала гуманітарна академія» Запорізької міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/580/23 (суддя Дроздова С.С.) повний текст рішення складено 06.07.2023

за позовом Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до Запорізького колегіуму «Мала гуманітарна академія» Запорізької міської ради Запорізької області, м. Запоріжжя

про стягнення 491942,97 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В лютому 2023 року до Господарського суду Запорізької області надійшла для розгляду позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до Запорізького колегіуму малої гуманітарної академії Запорізької міської ради Запорізької області про стягнення 491942,97 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до Запорізького колегіуму малої гуманітарної академії Запорізької міської ради Запорізької області - задоволено.

Стягнуто з Запорізького колегіуму малої гуманітарної академії Запорізької міської ради Запорізької області на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму грошової заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 491942,97 грн.

Стягнуто з Запорізького колегіуму малої гуманітарної академії Запорізької міської ради Запорізької області на користь Концерну «Міські теплові мережі суму судового збору в розмірі 7379,14 грн.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у даній справі від 26.06.2023 Запорізький колегіум «Мала гуманітарна академія» Запорізької міської ради Запорізької області оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну «МТМ» відмовити повністю.

Скаржник посилається на допущене судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильних висновків, покладених в його основу.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на не врахування судом тієї обставини, що позивач, в порушення умов договору, без узгодження з відповідачем, здійснив поділ оплати за спожиту споживачем послугу з теплопостачання на два акти приймання-передачі (з 04.01.2022 по 10.01.2022 та з 11.01.2022 по 24.01.2022), надіславши їх на адресу відповідача з інтервалом у два місяці. Саме такі дії позивача, призвели до вичерпування суми договору 10.01.2022.

На думку апелянта, позивач мав обмежити/припинити надання послуги (пп. 4 п. 42 Договору) у разі її не оплати або не повної оплати в порядку і строки, встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам договору.

Суд помилково вказав у рішенні, що факт отримання послуги з постачання теплової енергії, а також нарахування за теплову енергію по особовому рахунку № 651021 здійснювався на підставі показів загальнобудинкового приладу обліку, згідно їх показами пропорційно опалювальній площі, оскільки будівля закладу освіти є окремо розташованою, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав.

Апелянт вважає недоречними посилання місцевого господарського суду на висновки Верховного Суду у постановах від 25.03.2019 по справі № 910/12510/17, від 11.04.2018 по справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 по справі № 904/7377/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17-ц, оскільки відповідачами у даних справах є юридична особа приватного права, фізична особа-підприємець та фізична особа, на яких при укладенні договору на постачання теплової енергії не розповсюджуються норми Бюджетного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу Концерн «МТМ» просить апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу відповідача по даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач не заперечує обставини здійсненої відповідачем оплати по Акту приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії, наданих за договором № 74300601 від 14.01.2022 за період з 04.01.2022 по 10.01.2022 на суму 300000,00 грн.

Разом з тим, позивач посилається на факт існуючої у відповідача заборгованості по Акту приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії, наданих за договором № 74300601 від 14.01.2022 за період з 11.01.2022 по 24.01.2022 на суму 491942,97 грн, тобто заборгованості, яка виникла в період дії договору.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

14.01.2022 Концерном «Міські теплові мережі» (Виконавець) та Запорізьким колегіумом малої гуманітарної академії Запорізької міської ради Запорізької області (Споживач) укладено індивідуальний договір № 74300601 про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за державні кошти (далі Договір).

Вказаний договір встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води. Договір укладається відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII на закупівлю послуги з постачання теплової енергії (код за ДК 021:2015 (CPV) 09320000-8-Пара, гаряча вода та пов`язана продукція для об`єкта розташованого у Хортицькому районі (далі теплова енергія).

Згідно з п. 4 Договору Виконавець бере на себе зобов`язання надати в період до 24.01.2022 послугу з постачання теплової енергії у кількості 86,58 Гкал Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Згідно з п. 5 Договору, об`єкт споживача знаходиться за адресою: вул. Героїв 93ї бригади, будинок № 13, Хортицький район, м. Запоріжжя. Опалювана площа (об`єм) приміщення споживача 4891,0 кв.м; опалювана площа (об`єм) будинку 5787,0 кв.м; теплове навантаження будинку 0,781824 Гкал/год або ГДж/год, теплове навантаження на втрати теплової енергії від межі розподілу теплової енергії до місця встановлення приладу обліку 0,002464 Гкал/год або ГДж/год.

У будинку відсутній індивідуальний тепловий пункт.

Приміщення споживача обладнане вузлом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 55662216 та встановлено в майстерні. Остання повірка 02.10.2018.

Договором (п. 31) встановлено, що вартість послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається, як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Станом на дату укладення цього Договору тариф на послугу з постачання теплової енергії, за умови встановлення двоставкового тарифу становить: 2868,32 грн за Гкал умовно-змінна частина тарифу; 74063,41 грн за Гкал/год - умовно-постійна частина тарифу.

Сума цього Договору становить 300000 грн в тому числі ПДВ 5000 грн.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).

Згідно з п. 38 Договору Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Згідно з п. 40 Договору Споживач, зокрема, має право: на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги (пп. 7, 8 Договору).

Відповідно до ст. 631 ЦК України сторони погодились, що умови Договору застосовуються до відносин між Споживачем і Виконавцем, які виникли до його укладання з 01.01.2022.

Згідно з п. 51 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24.01.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу Акт приймання-передачі послуг з постачання теплової енергії за період з 04.01.2022 по 10.01.2022 на загальну суму 300000,00 грн (а. с. 98), а відповідач здійснив його оплату в повному обсязі, про що свідчить наявне у справі платіжне доручення № 26 від 15.02.2022 (а. с. 34).

Позивач також зазначає, що за період з 11.01.2022 по 24.01.2022 ним надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 491942,97 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі послуг за січень 2022 року, наданих за особовим рахунком № 74300791, який направлено на адресу відповідача цінним листом.

Відповідач вважає відсутнім у нього обов`язку по оплаті Акту приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 11.01.2022 по 24.01.2022 на суму 491942,97 грн, оскільки умови Договору є виконаними у повному обсязі, шляхом здійснення відповідачем оплати договірної суми 300000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку по сплаті фактично спожитої в період з 11.01.2022 по 24.01.2022 послуги з постачання теплової енергії, позивачем надіслано відповідачу вимогу № 08/5-30/44 від 30.03.2022 про сплату 491942,97 грн.

Причиною виникнення спору по даній справі є питання чи виникає у відповідача зобов`язання з оплати за теплову енергію, яку було поставлено поза замовленим обсягом, а також наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактично спожиті послуги з теплопостачання у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язання з їх оплати.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону № 2189-VIII виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабміну від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У ст. 24 Закону № 2633-IV встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно з пунктами 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 2189-VIII встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Місцевим господарським судом встановлено, що за період з 04.01.2022 по 10.01.2023 відповідач отримував теплову енергію на підставі Договору та здійснив оплату в розмірі 300000,00 грн, однак за період з 11.01.2023 по 24.01.2023 відповідач не оплатив отриману теплову енергію у сумі 491942,97 грн.

В матеріалах справи міститься спірний договір, де передбачено сторонами строк дії договору, порядок і умови внесення до нього змін, продовження його дії: «п. 51: - цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24.01.2022», саме до вказаної дати позивач надав послугу з постачання теплової енергії за державні кошти відповідачу.

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії за договором, а відповідач зобов`язаний оплатити обсяг наданих позивачем та фактично спожитих послуг.

Відповідач не надав суду доказів здійснення оплати за фактично спожиту у спірний період теплову енергію, суму фактично спожитих послуг 491942,97 грн, методику її розрахунку та сам факт споживання послуги у період з 11.01.2022 по 24.01.2022 не заперечує.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за період з 11.04.2022 по 24.01.2022 у сумі 491942,97 грн за поставлену теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апелянта на не врахування судом тієї обставини, що позивач, в порушення умов договору, без узгодження з відповідачем, здійснив поділ оплати за спожиту споживачем послугу з теплопостачання на два акти приймання-передачі (з 04.01.2022 по 10.01.2022 та з 11.01.2022 по 24.01.2022), надіславши їх на адресу відповідача з інтервалом у два місяці, що призвело до вичерпування суми договору 10.01.2022, колегія суддів відхиляє, оскільки дія договору погоджена сторонами у пунктах 3 та 51 Договору до 24.01.2022. Відповідно, постачання позивачем послуги, з урахуванням приписів ст. 631 ЦК України, в період з 01.01.2022 по 24.01.2022, а також споживання відповідачем такої послуги, здійснено на підставі діючого Договору.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, за вимогами ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 на споживача теплової енергії покладено обов`язок, зокрема: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; повідомляти теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.

Отже, з урахуванням наведених вище правових норм і умов укладеного між сторонами Договору цей договір був діючим до 24.01.2022, а відповідач не вчиняв дій щодо його припинення після 10.01.2022 та продовжував споживати тепло.

Доводи апелянта з приводу того, що саме позивач мав обмежити/припинити надання послуги (пп. 4 п. 42 Договору) у разі її не оплати або не повної оплати в порядку і строки, встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів відхиляє, оскільки вищеневедене спростовує такі доводи апелянта.

Посилання апелянта на неправильно встановлені фактичні обставини справи в частині того, що отримання послуги з постачання теплової енергії, а також нарахування за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 здійснювалось на підставі показів загальнобудинкового приладу обліку, згідно їх показами пропорційно опалювальній площі, в той час коли будівля закладу освіти є окремо розташованою будівлею, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлені судом першої інстанції обставини не мали наслідком прийняття неправильного рішення, оскільки головний висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої теплової енергії відповідає фактичним обставинам справи.

Відносно доводів відповідача про те, що суд першої інстанції своїм рішенням порушив вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів також відхиляє з тих підстав, що у даному випадку є доведеним фактичне споживання теплової енергії відповідачем - бюджетною установою в межах строку дії відповідного Договору.

Доводи скаржника на недоречне посилання місцевим господарським судом на висновки Верховного Суду у постановах від 25.03.2019 по справі № 910/12510/17, від 11.04.2018 по справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 по справі № 904/7377/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 712/8916/17-ц, оскільки відповідачами у даних справах є юридична особа приватного права, фізична особа-підприємець та фізична особа, на яких при укладенні договору на постачання теплової енергії не розповсюджуються норми Бюджетного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів відхиляє адже у вказаних вище постановах мова йде про наявність підстав для сплати споживачем фактично спожитих комунальних послуг.

За загальним правилом та сталою судовою практикою, обов`язок по здійсненню оплати за фактично спожиті комунальні послуги розповсюджується на всіх суб`єктів цивільно-правових відносин за всіма господарськими договорами, незалежно від обраної моделі організації договірних відносин.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

7. Розподіл судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького колегіуму «Мала гуманітарна академія» Запорізької міської ради Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 у справі № 908/580/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2023.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов