Ухвала

від 07.11.2023 по справі 902/985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 листопада 2023 р. Справа № 902/985/23

Господарський суд Вінницької області у складі: суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарафіна С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтвей" (ідентифікаційний код 35318703)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленнон" (ідентифікаційний код 44743727)

про банкрутство

за участю :

арбітражного керуючого Потупало Н.І.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа за заявою ТОВ "Лайтвей" про банкрутство ТОВ "Гленнон".

Ухвалою від 29.08.2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гленнон". Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Потупало Н.І.

30.08.2023 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі № 902/985/23 про банкрутство ТОВ "Гленнон" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

25.09.2023 року до суду від представника Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшла заява № 28529/5/26-15-13-08-03 від 19.09.2023 року про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 345,16 грн. (здана на відправку до органу поштового зв`язку 21.09.2023 року).

Ухвалою від 26.09.2023 року заяву призначено до розгляду на 07.11.2023 року - 11:00 год..

Ухвалою від 31.10.2023 року задоволено заяву арбітражного керуючого Потупало Н.І. б/н від 30.10.2023 року про участь в судовому засіданні у справі № 902/985/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Потупало Н.І. у судовому засіданні, яке призначено на 07.11.2023 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилась арбітражний керуючий. Заявник, учасники провадження у даній справі повноважних представників в судове засідання не направили.

В ході розгляду справи, арбітражний керуючий надала пояснення щодо заявлених ГУ ДПС у м. Києві грошових вимог до боржника, визнала їх в повному обсязі, про що було також зазначено у поточних звітах арбітражного керуючого № 1996-02-01-902/985 від 02.10.2023 року та № 2416-02-01-902/985 від 30.10.2023 року; також, арбітражний керуючий зазначила про необхідність сплати кредитором судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у даній справі, з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 04.10.2023 року у cправі №910/8316/20.

Суд, заслухавши арбітражного керуючого, розглянувши заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС № 28529/5/26-15-13-08-03 від 19.09.2023 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/985/23, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне та дійшов такого висновку.

Так, за змістом заяви та наявних матеріалів справи, вбачається, що станом на дату звернення до суду, конкурсні вимоги ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ "Гленнон" становлять всього 345,16 грн. з податку на прибуток підприємств, з яких: 340,00 грн. - штрафна санкція та 5,16 грн. - пеня.

Заборгованість з податку на прибуток підприємств виникала на підставі контрольно-перевірочних заходів, за результатами яких винесено податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 495710415 від 19.07.2023 року, на суму 340 грн.

При цьому, зазначене податкове повідомлення-рішення не було оскаржено у адміністративному чи судовому порядку, а тому набуло статусу узгодженого.

Також, Боржнику було нараховано пеню в розмірі 5,16 грн., відповідно до положень ст. 129 ПК України.

Враховуючи викладене, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 345,16 грн.

На підтвердження обставин, викладених у кредиторській заяві, заявником додано відповідні письмові докази.

Також, суд зазначає, що на момент розгляду справи, до суду не надано доказів щодо погашення боржником заборгованості перед заявником або ж доказів в спростування заявлених вимог.

Крім того, як зазначено вище, згідно поданих раніше до суду поточних звітів арбітражного керуючого, заявлені ГУ ДПС у м. Києві вимоги визнаються в повному обсязі; також, арбітражний керуючий зазначила про необхідність сплати кредитором судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до боржника у даній справі, з огляду на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 04.10.2023 року у cправі № 910/8316/20.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що станом на дату звернення кредитора до суду, конкурсні вимоги ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ "Гленнон" становлять всього 345,16 грн. з податку на прибуток підприємств, з яких: 340,00 грн. - штрафна санкція та 5,16 грн. - пеня.

На підтвердження заявлених кредиторських вимог, заявником надані, зокрема, такі докази: інтегрована картки особового рахунку платника податків, інформація про податковий борг станом на 11.09.2023 року, податкове повідомлення-рішення (форма "ПС") № 495710415 від 19.07.2023 року.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

За змістом підпункту 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 41.4. ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п. 1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення боржником заборгованості в розмірі 345,16 грн. до суду не надано.

Також, згідно поданих раніше до суду поточних звітів арбітражного керуючого Потупало Н.І., останньою заявлені ГУ ДПС у м. Києві вимоги визнаються в повному обсязі.

Згідно ч.ч 1, 2, 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС № 28529/5/26-15-13-08-03 від 19.09.2023 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/985/23 подана в межах строку встановленого КУ з процедур банкрутства, а тому заявлені кредиторські вимоги в сумі 345,16 грн. є конкурсними, підтверджені належними письмовими доказами та підлягають визнанню у повному обсязі, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 64 КУ з процедур банкрутства.

Щодо судового збору за подання до суду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника, суд зазначає наступне.

Так, у заяві про визнання кредиторських вимог до боржника, ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що останнє звільнено від сплати судового збору відповідно до положень п.27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Відповідно, судовий збір за подання заяви про визнання кредитором - ГУ ДПС у м. Києві не сплачувався.

Поряд з цим, суд зауважує, що законодавством, яке регулює порядок та розмір сплати судового збору за подання позовних заяв до господарського суду є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст. 2 ЗУ "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір в сумі, що становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн.

Відтак, за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, на переконання кредитора, останній звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Так, п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказані зміни до ЗУ "Про судовий збір" були внесені ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022 року.

Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.

Водночас, суд зауважує, що банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.

Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.

Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.

Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.

Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).

Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними способами захисту порушених прав.

При цьому, ЗУ "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.

Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.

Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.

Так, належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.

Заява кредитора з грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника.

Крім того, оскільки положення ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника.

При цьому, на підтвердження позиції, що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав, свідчить також неможливість виділити окремо суми заявлених вимог для розрахунку судового збору у випадку, якщо податковий орган об`єднає в свої заяві з грошовими вимогами до боржника як суму податкового боргу так і інші вимоги (наприклад, грошові вимоги щодо стягнення збитків та ін.), з огляду на встановлену фіксовану ставку судового збору за подання такої заяви. В той же час, у позовному провадженні передбачено ставку судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову, тобто в такому випадку є можливість розрахувати судовий збір від суми стягнення.

Відтак, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав.

Законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.

Оскільки положення ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а тому, пільга, передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність.

З огляду на викладене, податковий орган, звертаючись з заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір".

Така ж позиція наведена Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 року у cправі № 910/8316/20.

Також, у вказаній постанові Верховний Суд, дійшов висновку про наявність підстав для відступу:

від протилежних позицій Верховного Суду, викладених в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №910/15023/21, від 25.04.2023 у справі №910/6970/22, відповідно до змісту яких колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрили касаційне провадження без сплати судового збору;

від правових висновків Верховного Суду, викладених в ухвалах Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №922/4359/19, від 26.01.2023 у справі №922/2654/21 про те, що на податковий орган не поширюється передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору, оскільки він не є ініціюючим кредитором у справі та не оскаржує судове рішення, постановлене за результатами розгляду власне заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника, з огляду на висновки, які викладені у цій постанові.

З урахуванням наведених вище обставин та положень закону, суд дійшов висновку, що за подання кредитором - ГУ ДПС у м. Києві до суду заяви з грошовими вимогами до боржника у даній справі, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Поряд з цим, матеріали справи не місять доказів сплати кредитором - ГУ ДПС у м. Києві судового збору у відповідному розмірі за подання до суду заяви про визнання грошових вимог до боржника.

Так, за наведених вище обставин та положень закону, в зв`язку з визнанням кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві до ТОВ "Гленнон", судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 5 368,00 грн. підлягає стягненню з кредитора в дохід Державного бюджету України.

Відтак, вимоги кредитора у розмірі 5 368,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором у справі № 902/985/23, також підлягають визнанню з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 64 КУ з процедур банкрутства.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 45, 64 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 18, 73, 74, 76-79, 86, 234, 235, 236 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС № 28529/5/26-15-13-08-03 від 19.09.2023 року про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/985/23, в повному обсязі.

2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гленнон" (код ЄДРПОУ 44743727) в розмірі 345,16 грн. (шоста черга задоволення); а також 5 368,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором (перша черга задоволення).

3. Cтягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП: 44116011) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 5 368,00 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

5. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Потупало Н.І. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Гленнон".

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Лайтвей" - liteway5231@gmail.com; ТОВ "Гленнон" - glennon@ukr.net; арбітражному керуючому Потупало Н.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ГУ ДПС у м. Києві - kyiv.elsud@tax.gov.ua, kyiv.official@tax.gov.ua.

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи