Рішення
від 08.11.2023 по справі 907/545/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. м. УжгородСправа № 907/545/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.», м. Ужгород

до відповідача Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

про визнання дій незаконними та визнання договору оренди землі укладеним

За участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

від третьої особи не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в якому просило суд:

- визнати відмову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підготувати в установленому порядку проект договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Ужгородської міської ради №638 від 03.02.2022 року незаконною;

- визнати укладеним Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:17:001:0471) площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, м. Ужгород між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» та Ужгородською міською радою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/545/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Надалі, зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд ухвалою від 04.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ужгородську міську раду, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Водночас, зважаючи на заперечення щодо позову наведені у відзиві та доводи зазначені у відповіді на відзив, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 08.09.2023 призначив справу №907/545/23 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 27.09.2023.

27 вересня 2023 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява представника позивача від 23.09.2023 про зміну предмету позову, відповідно до якої позивачем уточнено прохальну частину позовної заяви, зокрема, в частині визнання укладеним Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:17:001:0471) площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, м. Ужгород між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» та Ужгородською міською радою з викладення в прохальній частині позовної заяви редакції такого Договору.

Ухвалою суду від 27.09.2023 судом прийняти до розгляду заяву позивача про зміну (уточнення) предмету позову та постановлено здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову.

Беручи до уваги викладене, судом пропоновано учасникам справи подати заяви по суті в частині уточненого ТОВ «Ідея М.І.К.» предмету позову, встановлено строки подання таких заяв, а розгляд справи відкладено на 16.10.2023.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання 16.10.2023 розгляд справи відкладено на 08.11.2023, про що учасників справи повідомлено ухвалою-повідомленням від 16.10.2023 року.

В судове засідання 08.11.2023 представники сторін та третьої особи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, до початку судового засідання 08.11.2023 о 14:00 год. клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали суду від 16.10.2023 до електронних кабінетів учасників справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 16.10.2023.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 16.10.2023 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників справи.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Разом з тим, після прийняття судом рішення в нарадчій кімнаті позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 08.11.2023 про розгляд справи без участі ТОВ «Ідея М.І.К.», а відповідачем через електронний суд подано клопотання про відкладення розгляду справи від 08.11.2023.

В той же час, означеним клопотанням судом не надається правова оцінка, як таким, що подані після прийняття судом рішення за результатами судового засідання 08.11.2023.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позов обґрунтовано наданням Ужгородською міською радою в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471 відповідно до рішення №638 від 03.02.2022, у зв`язку з чим позивач зазначає, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування до повноважень якого віднесено надання в оренду нерухомого майна комунальної власності допустив протиправну бездіяльність щодо непідготовки проекту договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471 за результатами відповідного звернення позивача.

Позатим, посилаючись на Порядок укладення договорів оренди земельних ділянок, затверджених рішенням Ужгородської міської ради від 30.08.2016 №356 просить суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки з викладенням в резолютивній частині відповідної редакції договору, яка пропонувалася до укладення відповідачу позивачем відповідно до заяви-пропозиції б/н б/д (вх. № відповідача №406/30.01-12 від 05.05.2023).

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву від 20.07.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач листом № 06 від 03.08.2022 не направив до департаменту проект договору оренди земельної ділянки площею 0,0122 (кадастровий номер 2110100000:17:001:0471) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського та не пропонував відповідачу підписати підготовлений проект договору оренди земельної ділянки, тоді як Департамент для можливості підготовки проекту договору оренди земельної ділянки листом № 397/30.01-12 від 08.08.2022 р. повідомив позивача про необхідність подання до департаменту документу, що посвідчує право власності та/або користування безпосередньо об`єктом нерухомого майна.

Зауважує, що матеріалами даної справи не підтверджено позивачем як саме порушено його права, оскільки жодних рішень про відмову в укладенні договору оренди земельної ділянки між департаментом міської інфраструктури та ТОВ «Ідея М.І.К.» Ужгородською міською радою не приймалось.

У зв`язку з викладеним вважає, що позовна вимога про визнання протиправною відмови департаменту міської інфраструктури УМР в укладенні договору оренди земельної ділянки не кореспондується з передбаченими статтею 16 ЦК України способами захисту порушеного права, оскільки жодних рішень про відмову в укладенні договору оренди земельної ділянки між департаментом міської інфраструктури та ТОВ «Ідея М.І.К.» відповідачем не приймалося, а також зауважує на неправильно обраному позивачем способу захисту в частині визнання відмови департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підготувати в установленому порядку проект договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Ужгородської міської ради № 368 від 03.02.2022 незаконною, оскільки в цій частині позивачем не доведено порушення відповідачем його прав та інтересів.

Також, зауважує, що позивачем була заявлена вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» та Ужгородською міською радою, яка в даній справі саме позивачем визначена третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 28.07.2023 відхиляє заперечення відповідача проти позову, які зазначені у відзиві на позов, зазначаючи, що у листі від 22.05.2023 року відповідач чітко зазначив, що «листи від 20.04.2023 року та від 05.05.2023 року розглянуто департаментом міської інфраструктури. За результатами розгляду повідомляємо, що департаментом не буде здійснюватися підписання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:17:001:0471) і наведена обставина є відмовою в укладенні договору оренди відповідача, чим порушуються положення п.п. 7.19., 7.23. Порядку укладення договорів оренди земельних ділянок, затверджених рішенням Ужгородської міської ради від 30.08.2016 №356.

Звертає увагу, що не відповідають дійсності твердження відповідача, що позивачем не додано редакцію договору оренди земельної ділянки, адже ТОВ «Ідея М.І.К.» як і до суду, так і відповідачу надсилалася редакція договору оренди землі, який 05.05.2023 року в черговий раз було подано Департамент разом з Заявою-пропозицією стосовно укладення договору оренди землі з проханням укласти запропонований підписаний договір оренди землі.

В той же час, звертає увагу, що до теперішнього часу за результатами розгляду всіх заяв, договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 0,0122 га (кадастровий номер 2110100000:17:001:0471) між сторонами не укладено, що зумовило звернутися до Господарського суду Закарпатської області із даною позовною заявою.

Крім того, відповідно до наданих суду додаткових письмових пояснень від 07.11.2023 позивач зазначає, що визначено в проекті договору оренди нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 285 844,78 грн, на підтвердження чого суду надано витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, а при визначенні розміру орендної плати 3% від нормативно-грошової оцінки позивач виходив з того, що в іншому Договорі оренди землі в м. Ужгород, за тією ж адресою, а саме: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського Губкович Василь Михайлович та відповідач погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі, а тому у спірному проекті Договору також передбачив 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Зазначає, що датою з якої позивач вважає за необхідне укласти запропонований договір оренди землі слід вважати 05.05.2023 року у зв`язку з тим, що цією датою позивач подав заяву-пропозицію стосовно укладення договору оренди землі.

Письмові пояснення.

Третьою особою не надано суду письмових пояснень відповідно до приписів ст. 168 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Рішення VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 07.10.2021 року № 427 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського з подальшою передачею земельної ділянки в оренду (п. 2.2. рішення).

На виконання означеного рішення органу місцевого самоврядування за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» Фізичною особою-підприємцем Ляховець П.В. розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського з метою подальшої передачі земельної ділянки в оренду.

Рішення VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 03.02.2022 року № 638 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського та постановлено передати означену земельну ділянку позивачу строком на 3 роки.

Згідно з листом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №397/30.01-12 повідомлено позивача про необхідність надання копій документів, що посвідчують право власності або користування Товариством об`єктом нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:17:001:0471.

20 квітня 2023 року позивач звернувся до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з заявою без номеру та дати (вх. № Департаменту 325/30.01-12 від 20.04.2023) стосовно укладення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га строком на 3 роки, долучивши до відповідної заяви витяг з Державного реєстру речових прав №329647537 від 20.04.2023 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» права власності на об`єкт нерухомості автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 25б.

В подальшому 05.05.2023 позивач повторно звернувся до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з заявою-пропозицією стосовно укладення договору оренди землі без номеру та дати (вх. № Департаменту 406/30.01-12 від 05.05.2023), долучивши до означеної заяви підписані Товариством три примірники Договору оренди землі в наступній редакції:

Договір оренди землі

м. Ужгород «_____»

2023 року

Територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, в особі директора Гільтайчука Віталія Степановича, що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від

, надалі - Орендодавець, з одного боку, та товариство з обмеженою відповідальністю «ІДЕЯ М.І.К.», код ЄДРПОУ 22072268, в особі директора Губковича Василя Михайловича, надалі Орендар, з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Ужгороді, вул. Грушевського.

Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:17:001:0471.

Об`єкт оренди

2. В оренду передається земельну ділянку загальною площею 0,0122 га у тому числі

3. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: автозупинка в комплексі з торговим павільйоном площею 28,8 кв.м.

а також інші об`єкти інфраструктури відсутні

(перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об`єктів інфраструктури,

4. Земельна ділянка передається в оренду разом з наявною на ній спорудою

(перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об`єкті)

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2023 рік становить 285844,78 грн. (двісті вісімдесят п`ять тис. вісімсот сорок чотири грн. 78 коп.) згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № НВ-2100193372023 від 26.04.2023 року.

6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: відсутні.

7. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: не визначено.

Строк дії договору

8. Строк дії договору до 5 травня 2026 року. Після закінчення строку дії договору, договір автоматично поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

9. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Орендна плата

10. Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 8575,34 грн. (вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять грн. 34 коп.) на рік.

11. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 714,61 грн. (сімсот чотирнадцять грн. 61 коп.).

12. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

13. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку , зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках , передбачених законом.

14. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

15. Витрати, пов`язані з підготовкою змін до договору оренди, у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства, в тому числі у зв`язку із проведенням державної реєстрації права оренди землі покладаються на Орендаря.

Умови використання земельної ділянки

16. Земельна ділянка передається в оренду із земель житлової та громадської забудови.

17. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі

18. Умови збереження стану об`єкта оренди у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду

19. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розробленням проекту її відведення.

Згідно рішення Х сесії міської ради VIІІ скликання від 07.10.2021 року № 427 (пункт 2.2.) надати дозвіл на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх в оренду: Товариству з обмеженою відповідальністю «ІДЕЯ М.І.К.» земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торговлі по вул. Михайла Грушевського.

20. Інші умови передачі земельної ділянки в оренду: не дозволяється зміна цільового призначення. Використання земельної ділянки здійснювати із урахуванням затвердженої містобудівної та землевпорядної документації, а також інших законодавчих актів, що є чинними на території України.

21. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі.

Умови повернення земельної ділянки

22. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) або приведення її (їх) у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284

23. Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати та поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

24. Поліпшення стану орендованої земельної ділянки, проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування Орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

25. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження), а саме: відсутні.

26.Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Інші права та обов`язки сторін

27. Права Орендодавця:

В односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

Вимагати від Орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

- своєчасного внесення орендної плати.

28. Обов`язки Орендодавця:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- попередити Орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

29. Права Орендаря:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- за письмовою згодою Орендодавця, зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- передавати орендовану земельну ділянку в суборенду за письмовою згодою Орендодавця;

- визначити, що Орендар не вправі передавати право оренди землі у заставу та вносити його до статутного фонду іншої юридичної особи.

30. Обов`язки Орендаря:

- здійснити у 20-ти денний термін державну реєстрацію права оренди у відповідності до вимог чинно законодавства. Уразі несвоєчасного здійснення права оренди справляється пеня у розмірі визначеному п. 14 даної угоди;

- своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою;

- щоквартально подавати Орендодавцю підтверджуючі документи щодо внесення орендної плати;

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, право оренди якого, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водного, оздоровчого, рекреаційного та історикокультурного призначення;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби;

- у разі зміни своїх банківських реквізитів, юридичної адреси, назви, організаційноправової форми тощо, у 10-денний строк з моменту настання таких змін повинен письмово повідомити про це Орендодавця;

- самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством;

- у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором;

- у разі поновлення договору оренди здійснювати відшкодування втрат від недоотримання Ужгородською міською радою коштів за використання земель на період закінчення дії даного договору та державної реєстрації поновленого договору;

- у разі зміни цільового використання земельної ділянки, з моменту її здійснення до набрання чинності новоукладеного договору проплачувати орендну плату в розмірі згідно ставок орендної плати нового використання;

- щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подавати в державну податкову інспекцію в м. Ужгород головного управління ДФС У Закарпатській області податкову декларацію на поточний рік та/або здійснювати її подачу щомісяця у порядку та строки визначені Податковим кодексом України;

- за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі Орендар подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним в державну податкову інспекцію в м. Ужгороді головного управління ДФС у Закарпатській області податкову декларацію за новоукладеними договорами оренди;

- у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник Орендар подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни до державної податкової інспекції у м. Ужгород головного управління ДФС у Закарпатській області.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

31. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Страхування об`єкта оренди

32. Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню.

Зміна умов договору і припинення його дії

33. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

34. Дія договору припиняється у разі:

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; - ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

35. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін (за виключенням випадків встановлених пунктом 36 договору)

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

36. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору є :

- несплати розміру орендної плати протягом трьох місяців;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначення ;

- передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди Орендодавця.

37. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

38. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона , яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Конфіденційність

39. При виконанні цього Договору кожна сторона буде діяти в умовах конфіденційності, а саме:

- забезпечить збереження конфіденційності змісту цього Договору, а також письмових і усних відомостей, отриманих у зв`язку з цим Договором;

- допускатиме до інформації по виконанню цього Договору обмежене коло осіб, які безпосередньо пов`язані з його виконанням;

- не буде доводити до відома третіх осіб будь яку інформацію, пов`язану з діяльністю Сторін, крім випадків, коли використання чи надання такої інформації є необхідним або доцільним для використання цього Договору, або здійснюється у передбаченим чинним законодавством України порядку.

Прикінцеві положення

40. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

41. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий в Орендаря, третій у організації, яка здійснила державну реєстрацію права оренди.

Реквізити сторін

Орендодавець Територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради м. Ужгород пл. Поштова, 3 р/р

одержувач: УК у м. Ужгороді 18010600, код ЄДРПОУ 36541721 банк Казначейство України (ЕАП) код платежу

Орендар ТОВ «ІДЕЯ М.І.К» 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Грушевського, 25 Код ЄДРПОУ 22072268

Підписи сторін

Орендодавець Директор департаменту

Гільтайчук В.С. МП Орендар Директор ТОВ «ІДЕЯ М.І.К.»

Губкович В.М. МП У відповідь на означені листи-звернення позивача Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради №325/30.01-12 від 22.05.2023 повідомив ТОВ «Ідея М.І.К.», що Департаментом не буде здійснюватися підписання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0417.

Підставою означеної відмови у підписанні договору оренди відповідачем зазначено ту обставину, що здійснена позивачем реєстрація права власності об`єкт автозупинку-комплекс по вул. Михайла Грушевського порушує умови порядку надання в користування місць для облаштування авто зупинок в частині обов`язку користувачів після закінчення терміну дії договору та проведення будівельних робіт передати новозбудований об`єкт у комунальну власність, у зв`язку з чим за позицією Департаменту вибуття з комунальної власності об`єкта нерухомості здійснено з порушенням Товариством взятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене, посилаючись на порушення права укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0417 на підставі чинного рішення Ужгородської міської ради №638 від 03.02.2022, позивач вважає незаконною відмову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підготувати в установленому порядку проект договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Ужгородської міської ради №638 від 03.02.2022 року, а захист права ТОВ «Ідея М.І.К.» в спірних правовідносинах, за позицією Товариства слід здійснити шляхом визнання укладеною Договору оренди в пропонованій позивачем відповідачу редакції.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі».

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі » орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. (ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України»).

За змістом ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч. 12 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що підставою формування спірної земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га став розроблений позивачем на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.10.2021 року № 427 Проект землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки з подальшою її передачею в оренду ТОВ «Ідея М.І.К.».

Означений проект землеустрою затверджено у встановленому ЗК України порядку Ужгородською міською радою відповідно до рішення №638 від 03.02.2022, яким постановлено, серед іншого, передати ТОВ «Ідея М.І.К.» земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського в оренду строком на 3 роки.

Доказів визнання незаконним чи скасування рішення Ужгородської міської ради №638 від 03.02.2022 матеріали справи не містять.

Таким чином, суд висновує, що Ужгородська міська рада в межах своєї компетенції прийняла рішення про надання спірної земельної ділянки позивачу в оренду, встановивши в рішенні №638 від 03.02.2022, зокрема, такі істотні умови такого договору оренди як об`єкт оренди (земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського), строк оренди (3 роки).

Наведене свідчить про наявність обумовленого приписами статей 116, 124 Земельного кодексу України волевиявлення Ужгородської міської ради на надання позивачу земельної ділянки в оренду, оформлене рішенням ради, яке є підставою для укладання договору оренди земельної ділянки з позивачем.

Відповідно до п.п. 2.1.5., 2.1.8. Положення про Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (надалі Положення), затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №479 від 28.10.2021 (https://rada-uzhgorod.gov.ua/media/2021/11/02/13-19-23_%D0%A0%D0%A1_479.pdf) основними завданнями Департаменту є, зокрема, здійснення повноважень уповноваженого власника комунального майна, засновника комунальних підприємств, установ і організацій та здійснення щодо останніх функцій уповноваженого органу управління у сфері орендних відносин в межах чинного законодавства; здійснення від імені міської ради повноважень орендодавця земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Ужгорода.

Пунктом 2.3.6. Положення визначено, що Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів і нерухомого майна (будівель, споруд, нежилих приміщень, незавершених будівництвом об`єктів, індивідуально визначеного майна тощо), що перебувають у власності міста, проводить конкурси та аукціони на придбання права оренди нерухомого майна, укладає угоди щодо оцінки вартості орендованого майна; на підставі рішень міської ради укладає від її імені договори оренди та купівлі-продажу земель, що перебувають у комунальній власності міста.

Рішенням Ужгородської міської ради №356 від 30.08.2016 затверджено Тимчасове положення (надалі Тимчасове положення) про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам (https://rada-uzhgorod.gov.ua/uploads/sites/2/2016/09/356-Pro-tymchasove_05.09.pdf).

Пунктом 8.1. Тимчасового положення визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності, здійснюється на підставі рішення Ужгородської міської ради, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом п.п. 9.1., 9.3. Тимчасового положення забезпечення оформлення договорів оренди землі покладається на Департамент, згідно рішення міської ради та форми договору оренди земельної ділянки (додаток 1).

Підготовка договору оренди землі фізичним та юридичним особам проводиться Департаментом, протягом 14 днів з дня отримання всіх необхідних документів для його виготовлення.

Підставою для укладення договору оренди землі є: витяг з рішення Ужгородської міської ради про надання в оренду земельної ділянки, виготовлений та завірений печаткою протокольного відділу міської ради; наявність усіх документів, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки визначених даним Положенням (п. 9.6. Тимчасового положення).

Перелік необхідних для укладення договору оренди документів визначений, зокрема, в п. 7.19. Тимчасового положення, відповідно до якого ще на стадії розгляду поданого заявником проект землеустрою/технічної документації постійна комісія органу місцевого самоврядування до наступного засідання надає подані відповідним відділом документи та приймає рекомендації міській раді щодо прийняття нею рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання заявнику земельної ділянки в оренду чи його відхилення.

Рекомендації постійної комісії оформлюються протоколом, який після його підписання головою та секретарем постійної комісії передається відповідному відділу.

Відповідний відділ протягом трьох робочих днів з моменту підписання протоколу надає департаменту копії наступних документів:

- витягу з Державного земельного кадастру;

- виту з рішення сесії Ужгородської міської ради згідно якого надано дозвіл на розроблення проекту відведення;

- висновку про погодження проекту відведення земельної ділянки; - план схеми земельної ділянки;

- акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- документу, що посвідчує право власності (користування) на нерухоме майно, яке розміщене на даній земельній ділянці (у разі наявності);

- кадастрового плану земельної ділянки; - копія паспорту та ідентифікаційного коду (для заявників фізичних осіб);

- копія витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців.

Департамент міського господарства впродовж 1 робочого дня з моменту одержання всіх необхідних документів звертається із відповідною заявою через Центр надання адміністративних послуг до управління Держгеокадастру в Ужгородському районі для одержання витягів з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель.

Відповідно до п. 7.23. Тимчасового положення міська рада приймає рішення про: затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання заявнику земельної ділянки в оренду або про відмову у задоволенні заяви заявника про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання заявнику земельної ділянки в оренду.

У разі прийняття рішення міської радою про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання заявнику земельної ділянки в оренду заявнику разом з витягом з рішення сесії Ужгородської міської ради надається для підписання проект договору оренди землі.

Відповідний відділ протягом 3 робочих днів після затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок надає департаменту 3 примірники витягів з рішення сесії Ужгородської міської ради про затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок.

Департамент впродовж 14 днів з моменту одержання всіх необхідних документів формує проект договору оренди земельної ділянки (п. 7.25. Тимчасового положення).

Згідно з п. 9.13. Тимчасового положення підписаний директором Департаменту договір оренди землі (в трьох екземплярах) з актом приймання-передачі, передається орендарю через Центр надання адміністративних послуг разом з витягом з рішення сесії Ужгородської міської ради про затвердження землевпорядної документації та/або надання в оренду земельної ділянки для подальшої державної реєстрації права оренди землі, уповноваженим на це органом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, системна оцінка означених приписів Тимчасового положення, якими врегульовано процедурні питання надання в оренду земельних ділянок комунальної власності Ужгородською міською радою свідчить, що усі необхідні документи для укладення договору оренди землі передаються земельною комісією Департаменту міської інфраструктури ще до прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження землевпорядної документації, а на Департамент покладено виключно обов`язок отримання витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель та впродовж 14 днів з дати одержання всіх необхідних документів, в тому числі витягів з рішення сесії Ужгородської міської ради про затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок сформувати проект договору оренди земельної ділянки та підписані керівником Департаментом три примірники такого договору передати Орендарю для підписання.

Матеріали справи свідчать, що підставою відмови позивачу в укладенні з ним договору оренди земельної ділянки відповідно до змісту листів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №397/30.01-12 від 08.08.2022 року та №325/30.01-12 від 22.05.2023 року стали виявлене Департаментом за результатами ознайомлення з землевпорядною документацією знаходження на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га об`єкта нерухомого майна, який в подальшому був зареєстрований на праві власності за позивачем у справі та наявність, у зв`язку з цим, спору між сторонами з приводу належності такого нерухомого майна ТОВ «Ідея М.І.К.».

В той же час, відповідачем залишено поза увагою, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га вже був затверджений Ужгородською міською радою (рішення №638 від 03.02.2022), якою в межах компетенції було прийнято рішення про надання позивачу такої земельної ділянки в оренду, а відтак, без внесення змін чи скасування такого рішення органу місцевого самоврядування Департамент, як структурний підрозділ Ужгородської міської ради невправі самостійно відмовляти позивачу в укладенні договору оренди, рішення щодо укладення якого вже було прийнято повноважним органом Ужгородською міською радою.

Повноваження Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради згідно цитованого вище Положення не передбачають можливості самостійно приймати рішення про надання чи ненадання комунального майна, в тому числі земельних ділянок, в оренду, позаяк в спірних правовідносинах відповідач лише виступає орендодавцем комунального майна та реалізує волю власника майна територіальної громади м. Ужгорода від імені якого діє Ужгородська міська рада на укладення договорів оренди, про що зазначається у відповідних рішеннях органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, долучивши, зокрема, проект договору, проте Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради від укладення договору ухилився, зазначивши, зокрема, в листі №325/30.01-12 від 22.05.2023, що Департаментом не буде здійснюватися підписання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що здійснена позивачем реєстрація права власності на об`єкт автозупинку-комплекс по вул. Михайла Грушевського порушує умови порядку надання в користування місць для облаштування авто зупинок в частині обов`язку користувачів після закінчення терміну дії договору та проведення будівельних робіт передати новозбудований об`єкт у комунальну власність.

Водночас, відповідачем не взято до уваги, що ймовірна наявність між сторонами спору з приводу знаходження на спірній земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га нерухомого майна, його правового статусу та приналежності не можуть слугувати підставою для неукладення Департаментом на виконання рішення Ужгородської міської ради № 638 від 03.02.2022 договору оренди земельної ділянки, яку надано позивачу в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, необхідність укладення якого для відповідача пов`язується з наявністю рішення органу місцевого самоврядування про затвердження землевпорядної документації та надання земельної ділянки в оренду.

При цьому, суд зауважує, що розташуванння на спірній земельній ділянці відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №329647537 від 20.04.2023 об`єкту нерухомості (автозупинки з торговим павільйоному) не може вважатися порушенням цільового використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, яким є будівництво та обслуговування будівель торгівлі.

Суд, при цьому зазначає, що Товариством з додатковою відповідальністю «Ідея М.І.К.», здійснено всі необхідні дії, які визначені цитованими вище положеннями земельного законодавства з метою укладення договору оренди, натомість відповідач як орган уповноважений на укладення договору за відсутності законодавчо визначених перепон неправомірно ухилився від свого обов`язку щодо його укладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії").

Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто, законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року).

Позатим, відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004закріплено, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності. Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення права у громадян (абзац п`ятий підпункту 5.5 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 жовтня 2008 року № 24-рп/2008визначив, що право власності, у тому числі й приватної, не є абсолютним. Його здійснення має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Основного Закону України, в яких зазначається, що власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, правам, свободам та гідності громадян.

Разом з тим у Рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України закріпив, що хоча право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.

Перший протокол до Конвенції у статті 1 «Захист власності» передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у пункті 71 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96) зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення ЄСПЛ від 20 листопада 1995 року у справі «Прессоз компанія Нав`єра С. А.» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium)). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції» (Sporrong et Lonnroth c. Suede)).

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинне бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом» (рішення ЄСПЛ від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За змістом ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, в тому числі й право оренди має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, тобто такі ж права, як і при захисті права власності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи прийняття Ужгородською міською радою рішення № 638 від 03.02.2022 року яким постановлено, серед іншого, передати в оренду земельну ділянку позивачу ТОВ «Ідея М.І.К.» та встановлено істотні умови такого договору оренди як об`єкт оренди (земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського), строк оренди (3 роки), відмова відповідача в укладенні такого договору, за встановлених обставин є такою, що порушує принцип належного урядування та є безпідставною.

Бездіяльність та зволікання відповідача щодо укладення з товариством договору купівлі-продажу є порушенням "правомірних очікувань" позивача на отримання в користування земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Даючи оцінку пропонованим позивачем умовам договору оренди землі, суд враховує наступне.

Згідно з приписами частин 1, 2, 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Додатком №1 до Тимчасового положення Ужгородською міською радою затверджено Типовий договір оренди землі забезпечення оформлення якого у відповідній редакції покладається на відповідача у справі відповідно до п. 9.1. Тимчасового положення

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Судом встановлено, що пропонована позивачем редакція Договору оренди землі загалом відповідає затвердженій Ужгородською міською радою Типовій формі договору оренди, а відповідачем, в свою чергу, як і третьою особою ні в ході звернення ТОВ «Ідея М.І.К.» до Департаменту з приводу укладення договору оренди у відповідній редакції, ані на час розгляду даної справи в суді не надано будь-яких заперечень щодо пропонованих відповідачем умов договору оренди, в тому числі й щодо тих, які законом (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі») визнаються істотними.

Розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га 285 844,78 грн (п. 5 договору оренди) підтверджується витягом з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки № НВ-2100193372023 від 26.04.2023, а застосована в п. 10 договору ставка орендної плати 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідає встановленому Ужгородською міською радою в п. 2.4. Порядку встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №1651 від 19.02.2015 року (https://rada-uzhgorod.gov.ua/uploads/sites/2/2016/12/R_1651_porjadok_vstan_stavok_orendnoi_platu.pdf) розміру 3% від нормативно-грошової оцінки за земельну ділянку відповідного цільового призначення.

В той же час, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 7.27. Тимчасового порядку строк надання земельної ділянки у користування обчислюється з дня прийняття рішення міською радою про затвердження проекту землеустрою.

Відповідні положення зазначені також й в п. 9.12. Тимчасового порядку, за якими термін дії договору оренди землі визначається з моменту прийняття відповідного рішення Ужгородською міською радою про надання в оренду земельної ділянки.

За таких обставин справи, зазначення в п. 8 пропонованої позивачем редакції договору оренду строку дії договору до 05.05.2026 року не відповідатиме зазначеним положенням щодо строку дії договорів оренди землі, у зв`язку з чим, беручи до уваги, що рішення Ужгородської міської ради про надання позивачу в оренду земельної ділянки прийнято 03.02.2022, а відтак, з урахуванням п.п. 7.27., 9.12. Тимчасового порядку строк дії договору оренди, що укладається на виконання означеного рішення органу місцевого самоврядування між сторонами не може перевищувати трьохрічний термін з дати прийняття такого рішення та встановлюється до 03.02.2025 року.

В той же час, днем набрання чинності договором відповідно до ст. 187 ГК України є день набрання чинності судовим рішенням в даній справі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Ідея М.І.К." про визнання укладеним договору підлягають частковому задоволенню.

В той же час, даючи оцінку позовній вимозі про визнання незаконною відмови Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підготувати в установленому порядку проект договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Ужгородської міської ради №638 від 03.02.2022 року, суд зважає на наступне.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо наявності підстав для визнання в судовому порядку укладеного договору оренди між сторонами не можна вважати ефективним способом захисту позовну вимогу про визнання незаконною відмови відповідача підготувати проект договору, позаяк заявлений спосіб захисту не є тотожним оскарженню відмови в укладенні договору оренди, не відповідає змісту порушеного права позивача на укладення договору оренди, яке в спірних правовідносинах захищено судом шляхом задоволення вимоги про визнання договору укладеним, у зв`язку з чим в задоволенні позову в частині оскарження відмови відповідача в підготовці проекту договору належить відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та з огляду на те, що в спірних правовідносинах встановлено безпідставність ухилення відповідача від прийняття пропозиції укладення договору з позивачем, - покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 36541721), як Орендодавцем, та Товариством з додатковою відповідальністю «Ідея М.І.К.» (88000, м. Ужгород, вуд. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 22072268), як Орендарем, в наступній редакції: