Постанова

від 26.10.2023 по справі 758/11953/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/14938/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/11953/21

26 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Смолко А.В.,

розглянувши у частково закритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Лещенко О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» про стягнення моральної шкоди.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 24 жовтня 2017 року він був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» на посаду фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу дитячого спеціального харчування та харчування для вагітних і матерів годувальниць.

Зазначає, що 26 травня 2021 року він був звільнений з роботи за угодою сторін. Вказує на те, що за весь період його перебування на роботі та виконання трудових обов`язків роботодавцем постійно створювалися умови за яких він був змушений використовувати російську мову, оскільки нею отримував майже всю інформацію необхідну для роботи, дані про діяльність компанії, які ним використовувались та брались до уваги, дані щодо внутрішньо-організаційної діяльності компанії, інформацію необхідну для підвищення кваліфікації в середині фірми.

Посилається на те, що 16 липня 2019 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» відповідно до якого, ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов`язків за трудовим договором іншу мову, ніж державну (крім визначених законом випадків).

Зазначає, що спочатку усно звертався до керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» з проханнями отримувати робочу інформацію українською мовою для виконання своїх службових обов`язків, а з 2020 року почав офіційно надсилати звернення щодо необхідності надавати йому робочу інформацію українською мовою з використанням робочої корпоративної електронної пошти. При цьому зазначає, що, отримуючи інформацію російською мовою, він відчував дискримінацію в колективі за мовною ознакою, що значно ускладнювало виконання ним своїх прямих обов`язків.

Звертає увагу суду на те, що системі порушення чинного законодавства та його прав відображалися також і в листуванні з керівництвом. Зокрема, менеджер з розвитку продуктивності ОСОБА_2 писала російською мовою листи, які містили інформацію про робочі та організаційні моменти, а також інформація, необхідна для виконання трудових обов`язків, надавалась йому російською мовою. Зазначає, що на звернення від 11 листопада 2020 року з проханням надавати робочу інформацію українською мовою, ОСОБА_3 відмовила, посилаючись на те, що всі основні документи компанії Нестле складені російською або англійською мовою. Його повторне звернення від 23 листопада 2020 року було повністю проігнороване ОСОБА_5 . Аналогічна ситуація з надання робочої інформації була і з іншими керівниками.

Вказує на те, що керівництво неодноразово заявляло, що працівники повинні знати не тільки українську мову, адже є важливі тренінги з Росії і нам необхідно володіти російською мовою, а не вимагати надавати інформацію українською мовою.

Атестація, яка відбулася у грудні 2020 року у письмові формі, була здана ним на 80% однієї частини і на 0% другої частини (практичної), оскільки йому було призначено перездачу, яку він не міг пройти, адже у порівнянні з його колегами йому було обмежено час у проходженні практичних трьох завдань з 10-15 хвилин до 5 хвилин.

Вказує на те, що системне та тривале порушення його прав та створення умов, які фактично унеможливлювали нормальний робочий процес, суттєво впливали на його психологічний стан та відбивалися на здоров`ї, що змусило його розпочати процес оскарження таких протиправних дій вищого керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна».

Звертає увагу суду на те, що після неодноразових звернень до керівництва тиск на нього лише посилився, окрім того, керівництво почало надсилати листи, в яких вказувалося про те, що він ( ОСОБА_1 ) порушує трудову дисципліну.

Зазначає, що, працюючи постійно в таких умовах, він відчував окрім фізіологічних порушень також і погіршення психологічного стану.

Вказує на те, що 17.11.2019 року, він звернувся до лікаря зі скаргами на погіршення здоров`я (періодичні болі в серці, головні болі, нудоту), згідно медичного висновку встановлено діагноз: «Кардіалгія неясного генезу. Кардіоміопатія. Кластерні головні болі. Цефалгія неясного генезу. ГЕРХ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба). Субфібрилітет неясного генезу. Хронічний тонзиліт».»

22.11.2019 року через розлади здоров`я він знову відвідував лікаря, де йому було поставлено діагноз «Цефалгія неясного генезу».

06.04.2020 року його самопочуття погіршилось та йому було поставлено діагноз «Гострий двобічний дифузний зовнішній отит. Хронічний правобічний мезотемпаніт, загострення. Гострий риносинусит». Аналогічний діагноз йому поставлено й 16.04.2020 року.

Вказує на те, що внаслідок пережитих стресів йому діагностували «Гостру сенсоневральну приглухуватість з обох сторін». Зазначає, що оскільки він є медиком- ветеринаром, то ця хвороба не дасть йому змоги повноцінно працювати за фахом.

Відповідно до консультативного висновку лікаря-консультанта ОСОБА_6 від 08 лютого 2021 року, йому було встановлено діагноз «Астено-невротичний синдром» та вказано, що він є непрацездатним, у зв`язку з чим він і був госпіталізований 12 лютого 2021 року.

20.02.2021 року він знову ліг в лікарню, де знаходився до 04.03.2021 року і йому було встановлено діагноз : " Гостра сенсоневральна приглухуватість з обох сторін".

Отже, у зв`язку з постійним стресом на роботі через порушення відповідачем його прав, упередженого ставлення та здійснення тиску, він не лише відвідував лікарів, а був невідкладно госпіталізований на стаціонарне лікування з 20.02.2021 року по 04.03.2021 року. Причиною стало нервове перенапруження, внаслідок якого у нього погуршився слух та з`явився постійний шум в обох вухах. Інтенсивна терапія складалась з трьох днів крапельниць протишокової терапії з подальшим безперервним крапельним вливанням судинних препаратів протягом 10 днів.

Після його виписки з лікарні до квітня 2021 року тривало затишшя, а 29 квітня 2021 року йому було винесено директоркою HR-відділу ОСОБА_7 перше попередження про порушення трудової дисципліни піврічної давнини. 19.05.2021 року було винесено друге попередження про порушення трудової дисципліни директоркою HR-відділу ОСОБА_7 , яке також було надуманим та стосувалося березня 2021 року і при наявності реального порушення, про нього мало бути заначено ще 29 квітня 2021 року.

Вважає, що метою таких попереджень було вчинення на нього максимального тиску у зв`язку з його чіткою позицією щодо необхідності дотримання його права використовувати державну мову при виконанні трудових обов`язків.

Після цього його стан здоров`я знову погіршився у зв`язку з чим 21.05.2021 року він звернувся до лікаря і йому було встановлено діагноз: ВБН з кохлевестибулярним синдромом (недостатність мозкового кровообігу). Вертеброгенна деформація. Церебрастенічний синдром, раптове зниження зору неясного генезу. Це захворювання неврологічного характеру, характеризується погіршенням пам`яті та концентрації уваги, неуважністю, дратівнивістю.

Отже, після його звернень щодо надання йому робочої інформації державною мовою, такі порушення не усувались, натомість на нього чинився тиск, мала місце упередженість, призначались постійні додаткові перевірки та створювались нестерпні умови для виконання трудових обов`язків, а тому він написав заяву від 24.05.2021 року на звільнення за угодою сторін у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, які надіслав на пошту своєму керівнику та залишив на рецепції.

Проте, таку заяву у нього не приймали та попросили переписати без зазначення причини, на що він погодився та подав відповідну заяву 26.05.2021 року.

28.05.2021 року він знову відвідав лікаря та йому було встановлено діагноз: Помірна асиметрія кровотоку задніх мозкових артеріях та середніх мозкових артеріях. Ознаки помірної ангіодистонії. Позитивні поворотні проби головою. Ознак легкої венозної гіпертензії у хребтових венах справа та у паравертеральних венах ( потилична ділянка).

Зазначає, що вказаними діями відповідача йому було завдано моральних страждань та моральної шкоди. Порядок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику роботодавцем внаслідок порушення його прав визначений ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України.

З огляду на зазначений ним характер порушення його прав відповідачем, тривалість вказаного порушення, глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, вважає, що відшкодуванню підлягає завдана йому моральна шкода у розмірі 500 000,00 грн.

Враховуючи вище викладене, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

30 вересня 2021 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» подав до Подільського районного суду м. Києва відзив на позов, в якому посилався на необґрунтованість позовної заяви та безпідставність вимог про стягнення моральної шкоди.

Зазначав, що позивач не довів наявності елементів складу правопорушення, що є підставою для стягнення моральної шкоди, зокрема, протиправності діяння відповідача (факту «примушування» позивача до використання російської мови та порушення відповідачем Закону України про мову або іншого законодавства), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням та шкодою. До 10 жовтня 2020 року позивач добровільно використовував у своїй трудовій діяльності іноземні мови (англійську, російську) без будь-яких заперечень, не заявляв, що використання ним в роботі російської мови (читання робочого листування, участь в тренінгах, навчальних сесіях, атестаціях) не є добровільним, а є примушуванням його до використання російської мови в розумінні Закону про мову. Навіть після подання заяв про «примушування» до використання російської мови, позивач сприймав листування російською мовою від працівників інших відділів, відповідав на них, не заявляючи будь-яких заперечень. Після того, як позивач заявив, що вважає використання російської мови щодо нього примушуванням, в розумінні Закону про мову, листування безпосередньо з позивачем щодо робочих питань з боку його колег здійснювалося українською мовою. Позивач замовчує ту обставину, що відповідачем було перекладено всі обов`язкові тренінгові, навчальні матеріали, які до того могли бути викладені російською або англійською мовами - українською мовою задля забезпечення потреб працівників, які бажають використовувати такі матеріали українською мовою, в тому числі, позивачем. Твердження позивача про застосування до нього будь-яких дискримінацій, обмежень у часі проходження атестації, призначенні «додаткових перевірок», заниження оцінок та безпідставного застосування попереджень спростовуються доказами. «Дискримінацією» позивач намагається пояснити негативний результат своєї атестації, не враховуючи наявні об`єктивні причини отримання ним таких результатів атестації. Позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, які він вважає протиправними, та шкодою, про завдання якої позивач стверджує. Крім того, подані докази не дозволяють виключити вплив на стан здоров`я та психологічний стан позивача інших чинників, які могли мати місце незалежно від будь-яких дій відповідача - травм, хронічних хвороб, судових справ за участі позивача, інших особистих обставин). Позовна заява не містить будь-якого обґрунтування суми, заявленої до стягнення на відшкодування моральної шкоди (500 000 гривень).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 05 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, відповідно до посадової інструкції фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку в розділі «необхідна кваліфікація та досвід» передбачено, серед іншого, «знання англійської мови (бажано). Щодо необхідності знання та використання російської мови в посадовій інструкції не зазначено. При цьому і знання англійської мови є бажаним.

Вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» є юридичною особою, що зареєстрована в Україні. Трудовим договором позивача передбачається виконання обов`язків саме на території України, отже, до трудових відносин позивача та відповідача застосовується право України, зокрема, і Конституція України, що закріплює статус єдиною державної мови -української.

За відсутності інших вимог, вказаних у трудовому договорі або посадовій інструкції, єдиною мовою, яку позивач і відповідач мали використовувати, є українська. Окрім того, зазначає, що законодавство не передбачає обов`язку працівника додатково інформувати роботодавця про небажання використовувати іноземну мову, адже умови праці встановлюються саме роботодавцем. Саме останній зобов`язаний повідомити працівника про умови праці. За відсутності додаткових умов щодо знання іноземних мов (в тому числі російської), які повідомлені працівнику, єдиною мовою, яку зобов`язаний використовувати роботодавець та його працівники є українська мова.

Враховуючи вище зазначені положення, єдиною іноземною мовою, знання якої передбачене для посади позивача, є знання англійської мови.

Рішенням суду першої інстанції підтверджується те, що семінари, які впливали на рівень підготовки та знань позивача, проводилися російською мовою, знання якої не було передбачене умовами трудового договору.

Вказує на те, що використання в робочому листуванні іноземної мови визнає також і відповідач в наданому відзиві та долучених матеріалах. Вказане підтверджує порушення прав позивача та протиправну поведінку відповідача, який не забезпечив виконання вимог трудового законодавства та умови праці, необхідні для виконання ним роботи.

В оскаржуваному рішенні суд врахував показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які зазначили, що протягом роботи позивача і до моменту подання ним скарги 10 жовтня 2020 року, спільні для всіх регіонів навчальні тренінги проводилися різними мовами, зокрема, українською та російською мовами. На думку апелянта, суд першої інстанції фактично встановив порушення трудових прав позивача у зв`язку з незабезпеченням умов праці відповідачем, які передбачені в трудовому договорі.

Зазначає, що системне та тривале порушення його прав відповідачем та створення останнім умов, які фактично унеможливлювали нормальний робочий процес, суттєво впливали на його психологічний стан та відбивалися на його здоров`ї, що змусило його розпочати процес оскарження таких протиправних дій до вищого керівництва.

Вказує на те, що необхідність використання на роботі та при виконанні трудових обов`язків іноземної (російської) мови порушувала його законні права, суттєво обмежувала у виконанні робочих завдань та дуже ускладнювала цей процес та процес навчання всередині компанії, який нерозривно пов`язаний з виконанням трудових обов`язків, про що він неодноразово повідомляв керівництво, яке замість усунення вказаних порушень, ігнорувало його листи або прямо відмовляло в надані робочої інформації українською мовою та внаслідок упередженого ставлення призначало додаткові перевірки (шість в місяць, замість двох можливих), обмежувало його в часі на виконання завдань, занижувало бали під час атестацій, виносило про безпідставні попередження про нібито порушення ним правил трудової дисципліни, тощо.

Вищезгадані обставини постійно відбивалися на здоров`ї позивача та суттєво його погіршили.

Окрім того, апелянт зазначає, що завдана йому моральна шкода полягає в надмірному психічному та моральному навантаженні, зумовленому необхідністю виконання трудових обов`язків з порушенням умов праці, які були встановлені роботодавцем, зокрема, необхідністю вивчення та використання іноземної (російської) мови.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що суперечить обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

18 жовтня 2023 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» адвокат Прохур Ксенія Валентинівна подала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначала, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не довів наявності діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, зокрема: протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, про яку позивач заявляв, та протиправними діями відповідача.

Зазначає, що частина 1 статті 20 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» забороняє саме примушування до використання іноземної мови в трудових відносинах, а не саме по собі використання такої мови в трудових відносинах в принципі. Відтак, використання деякими колегами позивача російської мови в роботі (наприклад, в електронному листуванні) не порушувало ні вимог частини 1 статті 20 Закону про мову, ні інших положень законодавства.

Вказує на те, що матеріалами справи підтверджується, що жодних вимог до позивача щодо використання російської мови в роботі відповідач не висував, натомість позивач, з одного боку, був обізнаний, що частина колег використовує російську мову в роботі на власний розсуд, з іншого боку, сам добровільно погодився на використання колегами російської мови в спілкуванні з ним та не заявляв будь-яких скарг щодо цього з початку роботи з травня 2017 року аж до жовтня 2020 року.

На думку представника відповідача, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом більшості часу роботи у відповідача добровільно і цілком нормально сприймав використання деякими колегами російської мови в роботі, не заявляв про те, що таке використання є примушуванням в розумінні Закону про мову, а тому щодо позивача не було жодного «примушування» до використанння в роботі російської мови в розумінні частини 1 статті 20 Закону про мову.

В подальшому, після подання скарги позивачем, відповідач вчинив всі необхідні дії для усунення випадків використання щодо позивача російської мови під час його роботи в принципі, і, відповідно, з того часу так само позивача до використання такої мови ніхто не «примушував».

Звертає увагу на те, що позивач в апеляційній скарзі змінює підстави своїх позовних вимог, заявляючи, що вони нібито грунтуються не лише на порушенні вимог частини 1 статті 20 Закону про мову, але і на порушенні норм трудового законодавства, зокрема, статті 29 КЗпП.

Вважає, що всі заяви позивача щодо порушення відповідачем трудового законодавства є зміною підстав позову, такі аргументи не були предметом розгляду в суді першої інстанції, відтак апеляційний суд, в силу положень частини 6 статті 367 ЦПК України, не може приймати їх до розгляду.

Також, на думку представника відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, про яку позивач заявляв, та протиправними діями відповідача, доведення яких с обов`язковим при заявленні вимог про стягнення моральної шкоди.

23 жовтня 2023 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» звернулась до Київського апеляційного суду з клопотанням про розгляд даної справи у закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 26 жовтня 2023 року протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року колегія суддів ухвалила: розгляд справи за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Лещенко О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» про стягнення моральної шкоди проводити в частково закритому судовому засіданні під час дослідження письмових доказів, а саме:

документів, пов`язаних з комерційною діяльністю відповідача і групи компаній Нестле, загалом, що містять конфіденційну інформацію, яка охороняється законом та не підлягає розголошенню, в тому числі: посадової інструкції Фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку Відділу дитячого, спеціального харчування та харчування для вагітних та матерів-годувальниць; наказів про преміювання позивача на посаді фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку Відділу дитячого, спеціального харчування та харчування для вагітних та матерів-годувальниць (том 2 а.с. 126-142); матеріалів, які використовувалися працівниками Відділу дитячого харчування безпосередньо в роботі з медичним персоналом - щодо складу продуктів Нестле , порядку їх застосування, прикладами є обов`язкові матеріали (приклади: щодо продукції NAN (том 3, a.c. 122), АДРЕСА_1 (том 3 a.c. 135-170); матеріалу «Модуль NAN безлактозний» (том 3 а. с. 201-241); матеріалів обов`язкових процедур Відділу дитячого харчування (приклади: Кодекс поведінки персоналу, який співпрацює зі співробітниками системи охорони здоров`я (лист ОСОБА_10 від 30 жовтня 2020 року, том 3 а.с. 133); Правил та керівних принципів щодо реалізації процедур Нестле (том 2 а.с. 186-190); процедури UA PROC9 Спонсорство спеціалістів охорони здоров`я (том 3 а.с. 181- 187); робочої інструкції UA/PROC9/W4 «Алгоритм дій щодо участі у та проведення медичних заходів» (том 3 ас. 188-192); процедури UA PROC8 «Безоплатне дарування робітникам та організаціям охорони здоров`я» (том 3 а.с. 193-198): процедури UA PROC8 W12 «Робоча інструкція - Алгоритм дій при оформленні безкоштовних поставок сумішей», (том 3 а. с. 199-200); інших навчальних матеріалів Нестле (приклади: «Основи нутриціології» (том 2 а.с. 180-184); матеріалу «Ефективність використання загащувачів при гастроезофагальному рефлюксі (ГЕР) у дітей: Мета-аналіз рандомізованих контрольних досліджень» (том 2 а.с. 185); матерілів Мета-аналізу «Ефективність використання згущувачів» (том 2 а.с. 193); матеріалу «Алгоритм вибору сумішей Nestle 2021» (том 3 a.c. 121-122) тощо.

Кооперативного листування працівників відповідача в межах відділу дитячого, спеціального харчування та харчування для вагітних та матерів- годувальниць

Кооперативного листування працівників інших відділів відповідача

Персональної інформації та інформації, пов`язаної з працевлаштуванням, щодо колишнього працівника відповідача - ОСОБА_11 , в тому числі, щодо особистих обставин в частині причин звільнення, стану здоров`я та особистих обставин;

Документів, що містять інформацію щодо медичного стану позивача, його особистих та сімейних обставин.

Показань свідків та документів, пов`язаних з працевлаштуванням, що містять персональну інформацію та інформацію, пов`язану з працевлаштуванням працівників відповідача: ОСОБА_12 (в період роботи позивача в Нестле - Провідний фахівець із медичного маркетингу); ОСОБА_13 (в період роботи позивача в Нестле - Регіональний фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку); ОСОБА_14 (в період роботи позивача в Нестле - Менеджер (управитель) з питань регіонального розвитку Відділу дитячого харчування); ОСОБА_15 (в період роботи позивача в Нестле - Керівник Відділу дитячого харчування); ОСОБА_16 (в період роботи позивача в Нестле - Регіональний менеджер Відділу дитячого харчування (Західний регіон); ОСОБА_8 (в період роботи позивача в Нестле - Фахівець-аналітик дослідження товарного ринку (Південний регіон); ОСОБА_9 (в період роботи позивача в Нестле - Фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку); ОСОБА_17 (в період роботи позивача в Нестле - Провідний фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку); ОСОБА_18 (в період роботи позивача в Нестле - Фахівець-аналітик з дослідження товарного ринку)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» адвокат Прохур Ксенія Валентинівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_19 був прийнятий на посаду Фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку Відділу дитячого, спеціального харчування та харчування для вагітних та матерів-годувальниць (Відділ дитячого харчування) на підставі наказу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 644 від 23.10.2017 року.

24.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» та ОСОБА_19 було укладено трудовий договір № 24.10.2017/1 на невизначений термін. Відповідно до умов вказаного договору працівник приймається на посаду Фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку Відділу дитячого, спеціального харчування та харчування для вагітних та матерів-годувальниць. ( п.1.1 договору).

Службові обов`язки працівника викладені в Посадовій інструкції ( п.2.1 трудового договору).

Згідно вимог п. 2.2. трудового договору, працівник зобов`язується суворо дотримуватись " Кодексу ділової етики", " Корпоративних бізнес-принципів " Нестле", " Основних принципів керівництва та управління " Нестле" Роботодавця.

Працівник зобов`язується працювати чесно та сумлінно, суворо виконувати вимоги, пред`явлені до нього в рамках діючого договору Роботодавцем, забезпечувати якість праці та відповідність її результатів до встановлених вимог і стандартів, виконувати норми праці, законні розпорядження осіб, які управляють процесом праці, сумлінно виконувати роботу, обумовлену даним договором та посадовою інструкцією ( п.2.3 трудового договору).

В посадовій інструкції Фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку ТОВ «Нестле Україна», з якою позивач ознайомився 24.10.2017 року, що підтверджується його особистим підписом на вказаній інструкції, зазначена загальна мета даної посади, основні обов`язки фахівця-аналітика, контакти, ключові показники роботи, прийняття рішень, необхідлна кваліфікація та досвід, компетенція, навички та знання, додаткові вимоги.

В розділі необхідна кваліфікація та досвід зазначені наступні вимоги до посади фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку : вища освіта в галузі медицини, фармакології або нутріциології; здатність працювати в команді; самоорганізація; досвід роботи лікарем або медичним працівником ( бажано); комунікабельність; високий рівень роботи з ПК ; гарні аналітичні навички; знання англійської мови ( бажано) ; права категорії В.

В розділі компетенції визначено: розуміння зовнішнього бізнес-середовища; слідуй проповідувальним принципам; спрямованість на результат; уміння оцінити свої здібності; активний підхід до співпраці; ініціативність.

В розділі навички та знання визначено: знання Кодексу ВООЗ щодо збуту замінників грудного молока, політики FTSE4Goods, політики та Інструкцій Нестле для впровадження Міжнародного зведення правил ВООЗ щодо збуту замінників грудного молока та локального законодавства в галузі дитячого харчування; глибоке розуміння нутриціології та дієтології, як загальної, так і специфічної до новонароджених; знання принципів та політики компанії Нестле; розуміння питань та потреб робітників системи охорони здоров`я; розуміння усіх бізнес цілей та стратегій; знання організаційної та операційної структури конкурентів на ринку, включаючи знання продуктів, активностей та KOLs; глибоке знання продуктів дитячого харчування Nestle Nutrition; комунікативні, переговори та дітелингові навички; глибоке знання складу, переваг та недоліків продукції конкурентів; навички презентацій; знання системи CRM; глибоке знання підзвітної території ( медичні заклади, лікарі, таблиця спеціалізованих заходів і т.д.) .

Додаткові вимоги посадової інструкції щодо вказаної посади: відповідальність за результати своєї і командної роботи; гнучкість; готовність до навчання.

06 листопада 2018 року ОСОБА_19 змінив прізвище, власне ім`я, по батькові на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені виданого Центрально- Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Під час роботи у відповідача посадовий оклад позивача систематично підвищувався, позивачу виплачувалися премії за високі результати роботи.

Так, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 51 від 31 січня 2018 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 4-му кварталі 2017 року в сумі 9 476,00 гривень. (т. 2 а.с. 126)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 206/2 від 30 квітня 2018 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 1-му кварталі 2018 року в сумі 19 757,00 гривень. (т. 2 а.с. 127)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 403 від 31 липня 2018 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 2-му кварталі 2018 року в сумі 16 450,00 гривень. (т. 2 а.с. 128)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 618 від 31 жовтня 2018 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 3-му кварталі 2018 року в сумі 20 562,00 гривні. (т. 2 а.с. 129)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 43/1 від 31 січня 2019 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 4-му кварталі 2018 року в сумі 15 824,00 гривні. (т. 2 а.с. 130)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № № 175/16 від 29 березня 2019 року позивачу підвищено оклад в розмірі 17 284,00 гривень. (т. 2 а.с. 131)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № № 235/3/3 від 30 квітня 2019 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 1-му кварталі 2019 року в сумі 19 221,00 гривня. (т. 2 а.с. 132)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № № 448/3 від 31 липня 2019 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у 2-му кварталі 2019 року в сумі 20 741,00 гривня (т. 2 а.с. 133)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № № 552/6 від 17 вересня 2019 року позивачу підвищено оклад в розмірі 18 840,00 гривень (т. 2 а.с. 134)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 610/3 від 31 жовтня 2019 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за високий трудовий внесок у загальний результат роботи у ІІІ кварталі 2019 року в сумі 22 815,00 гривень (т. 2 а.с. 134 а)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 55/1 від 31 січня 2020 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за четвертий квартал 2019 року в сумі 15 147,00 гривень (т. 2 а.с. 135)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 121/2 від 31 березня 2020 року позивачу підвищено оклад в розмірі 21 666 гривень (т. 2 а.с. 136)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 169/8 від 30 квітня 2020 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за І квартал 2020 року в сумі 25 773,00 гривні (т. 2 а.с. 137)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 337/1 від 31 липня 2020 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за 2 квартал 2020 року в сумі 5 200,00 гривні (т. 2 а.с. 138)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 468/4 від 31 жовтня 2020 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за 3 квартал 2020 року в сумі 17 939,45 гривень (т. 2 а.с. 139)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 37 від 25 січня 2021 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за 4 квартал 2020 року в сумі 18 199,44 гривні (т. 2 а.с. 140)

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 204/17 від 30 квітня 2021 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за 1 квартал 2021 року в сумі 20 279,38 гривні (т. 2 а.с. 141)

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» № 233/1 від 26 травня 2021 року позивачу було нараховано та виплачено виробничу премію за 2 квартал 2021 року в сумі 11 471,19 гривень ( т. 2 а.с. 142)

З грудня 2019 року відповідачем було прийнято рішення відновити атестацію (перевірку знань) співробітників Відділу дитячого харчування (медичної команди), яка діяла з 2015 року та була обов`язковою для всіх працівників Відділу дитячого харчування (медичної команди).

Атестація працівників складалася з двох частин: письмової та практичної; порядок проходження був єдиним для всіх без винятку працівників Відділу дитячого харчування (медичної команди) (том 2 а.с. 197-200).

09.10.2020 року позивач отримав лист від ОСОБА_12 в якому остання повідомляла про те, що були внесені зміни до посадової інструкції до посади позивача. Серед зазначених змін, зокрема, було включено вимогу в розділі «Ключові показники роботи» в якому, серед іншого, було зазначено «Знання області дитячої нутріціології стосовно складу продуктів дитячого харчування виробництва Nestle Nutrition і конкурентів та володіння навиками ефективної взаємодії з робітниками системи охорони здоров`я (медичного дітейлінгу) За результатми останніх двох атестацій рівень знань та навиків повинен бути не нижче 80% (том 3 а.с. 214).

10.10.2020 року позивач звернувся на електронну гарячу лінію Нестле (People Intouch) зі скаргою щодо суб`єктивності введеної системи оцінювання під час атестації співробітників Відділу дитячого харчування, перевищення меж службових повноважень ОСОБА_14 . Скарга позивача щодо суб`єктивності форми оцінювання була розглянута, проведено розслідування та з боку відповідача позивачу надана відповідь (том 2 а.с. 148-150).

10.10.20 року позивач звернувся на електронну гарячу лінію Нестле (People Intouch) зі скаргою щодо ненадання робочої інформації українською мовою, зокрема ОСОБА_14 (том 2 а.с. 150).

09 грудня 2020 року позивач проходив практичну частину атестацію, після того проходив її в порядку переатестації 25.01.21 року, з огляду на набрання недостатньої кількості балів під час атестації (том 4 а.с. 40-41, 54).

Після проходження атестації позивачу були доведені до відома її результати, а також були надані інструкції щодо проходження переатестації, запропоновано пройти додаткове навчання та тренування, в тому числі у формі коучингових сесій, надано навчальні матеріали для опрацювання (том 4 а.с. 39-40, том 3 а.с. 175, том 4 а.с. 39).

25 травня 2021 року позивача було звільнення з займаної посади на підставі наказу № 224 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» від 25.05.2021 року на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України - за угодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що з аналізу матеріалів справи та показань свідків вбачається, що після повідомлення позивачем відповідача про те, що позивач вважає використання щодо нього співробітниками відповідача російської мови в роботі примушуванням в розумінні частини 1 статті 20 Закону про мову, відповідач вчинив все можливе для припинення використання співробітниками Нестле щодо позивача будь-яких інших мов, ніж державна, зокрема російської мови. Отже, з моменту виникнення обізнаності відповідача з позицією позивача щодо використання іноземних мов під час виконання трудових функцій позивачем, відповідач не вчиняв жодних дій щодо примушування позивача до використання російської мови в роботі в розумінні частини 1 статті 20 Закону про мову, натомість, навпаки, забезпечив отримання позивачем робочої інформації та навчальних матеріалів, які до того могли надаватися іншими мовами, українською мовою. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено в порядку, визначеному законодавством, вчинення відповідачем противоправних дій за частиною 1 статті 20 Закону про мову, а саме: примушування до використання російської мови під час виконання трудових обов`язків протягом всього часу роботи позивача у відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності, настанні інших негативних наслідків.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що під час його роботи на посаді фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку відділу дитячого спеціального харчування та харчування для вагітних і матерів годувальницьТОВ " Нестле Україна" роботодавцем постійно створювалися умови за яких він змушений був використовувати російську мову, оскільки нею отримував майже всю інформацію необхідну для роботи, дані про діяльність компанії, які ним використовувались та брались до уваги, дані щодо внутрішньо-організаційної діяльності компанії, інформацію необхідну для підвищення кваліфікації в середині фірми. Зазначав, що порушення відповідачем частини 1 статті 20 Закону про мову, частини 1, 2 та 5 статті 10 Конституції України, а саме вчиненням щодо нього під час всього часу роботи у відповідача примушування до використання під час виконання трудових обов`язків іншої мови, ніж державна, а саме - російської мови, призвело до заподіяння йому моральної шкоди.

Заперечуючи проти заявлених вимог відповідач, серед іншого, посилався на те, що, працюючи у відповідача на тій же посаді з 24.10.2017 року до 10 жовтня 2020 року, позивач добровільно використовував в роботі іноземні мови (англійську, російську) без будь-яких заперечень, не заявляв, що використання ним в роботі російської мови (читання робочого листування, участь в тренінгах, начальних сесіях, атестаціях) не є добровільним, а є примушуванням його до використання російської мови в розумінні Закону про мову. Після звернення позивача до керівництва компанії у жовтні 2020 року зі скаргою щодо ненадання йому робочої інформації українською мовою, відповідачем вживались всі можливі заходи для наданння позивачу робочої інформації, спілкуванння з ним українською мовою, також вживались заходи для перекладу тренінгів, які проводила компанію на українську мову.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Частиною 1 статті 20 Закону про мову визначено, що ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов`язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім випадків:

а) обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;

б) створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у тому числі усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.

Частина 1 статі 20 Закону про мову передбачає заборону до примушування до використання іншої мови, ніж державна, під час перебування на роботі та виконання обов`язків за трудовим договором.

З аналізу вказаної норми вбачається, що під примушуванням слід розуміти вчинення особою (заподіювачем) умисних дій з метою використання потерпілим в роботі іншої мови, ніж державна, проти волі потерпілого, про яку заподіювачу відомо.

Тобто, для встановлення наявності порушення за частиною 1 статті 20 Закону про мову необхідним є доведення факту обізнаності заподіювача з волею потерпілого (з тим, що потерпілий вважає використання щодо нього іншої мови, ніж державна, примушуванням), а також факту вчинення заподіювачем відповідних дій (примушування), незважаючи на таку обізнаність.

Аналізуючи фактичні обставини справи, досліджені докази та вимоги частини 1 статті 20 Закону про мову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо обізнаності відповідача з його волею про те, що використанння щодо нього іншої мови, ніж державна, є примущуванням з огляду на наступне.

З наданих сторонами та досліджених судом доказів достовірно встановлено, що позивач працював у відповідача з 24.10.2017 року, а зі скаргою на електронну гарячу лінію Нестле (People Intouch) щодо ненадання робочої інформації українською мовою, зокрема ОСОБА_14 , позивач звернувся лише 10.10.2020 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів заявлення позивачем відповідачу (керівництву відповідача) шляхом електронного листування, засобами поштового зв`язку, в електронному вигляді на «гарячу лінію» або в будь-який інший спосіб до 10.10.2020 року будь-яких скарг щодо примушування його до використання російської мови під час виконання трудових обов`язків або призначення додаткових перевірок, упередженому ставленні.Доказів зворотного позивач не надав.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пояснили суду, що з моменту прийняття на роботу у 2017 році та до дня поданння скарги 10.10.2020 року позивач не повідомляв про будь-яке примушування його до використання російської мови або про упереджене ставлення до нього, при цьому спілкування в колективі Відділу дитячого харчування, в тому числі з робочих питань, велося різними мовами, в залежності від власних вподобань кожного працівника.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_8 в судовому засіданнні пояснили, що при особистому спілкуванні з ними після початку роботи у відповідача позивач неодноразово зауважував, що йому комфортно працювати у відповідача, він повністю розділяє цінності компанії, цінує колектив.

Вказані свідки також підтвердили, що на той момент жодних скарг/заяв щодо примушування до використання російської мови в колективі або упередженого ставлення до нього позивач не заявляв, хоча частина працівників спілкувалася російською мовою і вела листування з позивачем російською мовою на власний розсуд.

Зазначені обставини підтвердив під час допиту і свідок ОСОБА_21 , з пояснень якого вбачається, що, незважаючи на використання деякими колегами російської мови в комунікації з позивачем з робочих питань протягом 2017-2019 років, позивач в цьому «проблеми» не вбачав та був задоволений робочим процесом.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що матеріалами справи та показаннями свідків підтверджується, що до 10.10.2020 року (дата подання скарги позивачем) відповідач не був обізнаний з тим, що позивач вважав примушуванням, в розумінні частини 1 статті 20 Закону по мову, використання щодо нього іншими працівниками відповідача під час виконання трудових функцій іншої мови, ніж державна, зокрема, російської мови. За відсутності такої обізнаності відповідача до 10.10.2020 року, посилання позивача на вчинення відповідачем протиправних дій з примушування за частиною 1 статті 20 Закону про мову є необґрунтованими.

Правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність законодавчих вимог для відповідача, як юридичної особи приватного права, щодо ведення електронного листування, публічних навчальних заходів (тренінгів семінарів, лекцій, атестацій, коучингових сесій) винятково державною мовою або ж із забезпеченням синхронного перекладу на вимогу учасника заходу, так як такі вимоги щодо проведення публічних заходів встановлені в статті 35 Закону про мову для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних установ, організацій, а також суб`єктів господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності. Статтею 29 Закону про мову визначено державну мову як мову у сфері надання послуг електронної комунікації та поштовою зв`язку, оператором яких відповідач не був.

Отже, сам факт використання працівниками відповідача іншої мови, ніж державна, в корпоративному листуванні електронною поштою, а також при проведенні навчальних заходів (тренінгів, семінарів, лекцій, коучингових сесій, атестацій) не є порушенням Закону про мову, так як такі дії диспозицією частини 1 статті 20 Закону про мову не охоплюються.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що протягом всього часу роботи позивача у відповідача корпоративна розсилка компанії електронною поштою направлялася саме українською мовою (приклади - том 1 а.с., 147-149, 151, 152, 154, 155), або ж, у деяких випадках - англійською мовою: щотижнева розсилка Нестле (Nestle Inform Ukraine - Weekly Digest; Nestle via Workplace), як розсилка щодо питань програмного забезпечення Нестле ХелпДеск ( HelpDesk IS Ukraine ) (приклади - том 1 а.с. 147, 153, 154-158). Розсилка з робочих питань на Відділ дитячого харчування також здійснювалася українською мовою (том 3 а.с. 171-172, том 3 а.с. 177-178).

З показів свідківОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_18 вбачається, щокомпанія відповідача була (і є) мультинаціональною компанією, в якій працівники на момент роботи позивача використовували різні мови для спілкування на власний вибір; офіційний документообіг, корпоративна розсилка завжди велися лише українською мовою. В компанії до всіх ставилися рівно, незважаючи на мову спілкування і інші власні обставини, працівники самостійно обирали мову спілкування і листування, в тому числі, із робочих питань, головне, щоб колегам було зрозуміло. Зазначені свідки також показали, що їм невідомо про випадки дискримінації позивача або будь-яких інших співробітників відповідача в період роботи позивача за мовною чи будь-якою іншою ознакою.

З дослідженого судом Кодексу ділової етики Нестле вбачається, що в ньому закріплено зобов`язання відповідача щодо забезпечення недискримінаційного ставлення до працівників та працівників між собою: «працівникам категорично забороняється проводити дискримінацію на підставі походження, національної, релігійної, расової, статевої приналежності, віку чи сексуальної орієнтації чи вдаватися до будь-яких фізичних чи словесних утисків на підставі будь-якої з названих вище причин» (том 2 а.с. 151-153).

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_9 під час допиту пояснили суду, що їм, як особам, які протягом всього життя використовують в спілкуванні і роботі саме українську мову, про будь-яке нав`язування російської мови/примушування її до використання в роботі з боку відповідача невідомо. Крім того, свідок ОСОБА_20 пояснила, що під час роботи позивача він особисто пропонував їй підписати скаргу до головного офісу Нестле у Швейцарії щодо дискримінації та утисків відносно україномовних членів колективу, однак вона відмовилася, оскільки жодної дискримінації з боку відповідача або інших співробітників вона не відчувала, хоча постійно використовувала в роботі і спілкуванні українську мову.

З досліджених судом доказів також вбачається, що протягом роботи позивача у відповідача, до заявлення ним скарги щодо примушування до використання російської мови 10.10.2020 року, позивач періодично отримував електронні листи російською мовою від співробітників відповідача, при цьому він відповідав на них, демонструючи розуміння та сприйняття змісту і форми такого тексту, не заявляючи про примушування до використання російської мови або упереджене ставлення до нього (приклади листування том 1 а.с. 147-155, том 1, а.с. 162-165, том 4 а.с. 67-68, 71-75, 78, том 4 а.с. 92-102, 141-145).

Щодо матеріалів, які надавалися відповідачем для виконання трудових обов`язків та навчання, свідок ОСОБА_14 під час допиту в судовому засіданні показала, що для виконання трудових обов`язків працівниками на посаді Фахівця -аналітика з дослідження товарного ринку Відділу дитячого харчування, яку займав позивач, необхідними були:

загальні знання в галузі медицини, анатомії, біології, нутриціології (дитячого харчування), які працівники здобували в освітніх закладах, що підтверджувалося документами про здобуття вищої освіти у відповідній галузі, а також

знання щодо складу продуктів Нестле у сфері дитячого харчування, порядку їхнього використання (споживання), порядку призначення медичним персоналом - інформація, необхідна для використання безпосередньо в роботі з медичним персоналом медичних закладів.

Аналізуючи вказані письмові докази та показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що інформація, яка підлягала обов`язковому вивченню працівниками під час роботи позивача, а саме щодо складу продуктів Нестле у сфері дитячого харчування, порядку їхнього використання (споживання), порядку призначення медичним персоналом (обов`язкові матеріали) - надавалася обов`язково українською мовою (том 3, а.с. 122, том 3 а.с. 135-136-170, том 3 а.с. 201-241).

Свідок ОСОБА_20 також пояснила, що вона особисто займалася розробкою обов`язкових матеріалів саме українською мовою, такі матеріали викладалися українською як мінімум з 2014 року.

З досліджених судом доказів також вбачається, що відповідачем забезпечувався доступ до обов`язкових процедур Відділу дитячого харчування саме українською мовою, про що позивачу було відомо (том 3 а.с. 179) (приклади - Кодекс поведінки персоналу, який співпрацює зі співробітниками системи охорони здоров`я (том 3 а.с. 133); Правила та керівні принципи щодо реалізації процедур Нестле (том 2 а.с. 186-190); процедура UA PROC9 Спонсорство спеціалістів охорони здоров`я (том 3 а.с. 181-187); робоча інструкція UA/PROC9/W4 «Алгоритм дій щодо участі у та проведення медичних заходів» (том 3 а.с. 188-192); процедура UA PROC8 «Безоплатне дарування робітникам та організаціям охорони здоров`я» (том 3 а.с. 193-198); процедура UA PROC8 W12 «Робоча інструкція - Алгоритм дій при оформленні безкоштовних поставок сумішей», (том 3 а.с. 199-200).

У період до жовтня 2020 року в розпорядження працівників Відділу дитячого харчування з боку відповідача надавалися також додаткові (необов`язкові) матеріали, які могли бути викладені різними мовами, в тому числі, англійською та російською - навчальні матеріали (наукова література, статті, презентації) для опрацювання на розсуд працівника для підвищення рівня загальних знань у сфері медицини, анатомії, біології, нутріциології.

Пропонування відповідачем додаткових матеріалів іноземними мовами, в тому числі російською мовою, до жовтня 2020 року могло бути обумовлено організаційною структурою групи Нестле на той час, а також проведенням навчальних онлайн тренінгів спільно з іншими офісами за кордоном, наприклад, офісами в Республіці Молдова, російській федерації. При цьому, свідки показали, що надані відповідачем додаткові матеріали не були обов`язковими до вивчення, а працівник міг використовувати будь-які інші джерела для опрацювання тих тем, знання з яких були необхідні для належного виконання обов`язків, - такі знання працівник міг отримати з будь-яких інших джерел, в тому числі під час навчання в навчальних закладах, самостійного опрацювання літератури будь-якими мовами тощо.

Допитані судом свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 також підтвердили, що Нестле не встановлювало жодних обмежень для працівників щодо джерел отримання додаткової інформації, яку вони вважають необхідною для навчання та підвищення професійного рівня; працівник міг використовувати будь-які доступні йому джерела, будь-якою мовою; використання наданих Нестле навчальних матеріалів не було обов`язковим (окрім обов`язкової інформації щодо складу продуктів Нестле у сфері дитячого харчування, порядку їхнього використання (споживання), призначення медичним персоналом, яка надавалася українською мовою).

Перевіряючи твердження позивача про примушування його відповідачем до використання іншої мови, ніж державна, під час проведення відповідачем навчальних заходів, суд врахував показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які показали, що протягом роботи позивача і до моменту подання ним скарги 10.10.2020 року, спільні для всіх регіонів навчальні тренінги проводилися різними мовами, зокрема, українською та російською мовами, в залежності від того, якою мовою спілкувався сам лектор, а також з урахуванням того, якою була мова спілкування медичного персоналу з яким спілкувалися у своїй роботі працівники Відділу дитячого харчування у тому чи іншому регіоні.

Вказані свідки також показали, що під час спільних тренінгів, які проводилися російською мовою, позивач не заявляв про те, що використання тренером російської мови під час тренінгу є примушуванням його до використання такої мови, чи що позивачу не зрозумілий зміст висловлювань, тощо.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 також пояснили, що за наслідками тренінгів працівники Нестле мали можливість отримувати обов`язкові презентаційні матеріали, як українською, так і російською мовами - на власний вибір.

Перевіряючи дії відповідача після звернення позивача зі скаргою 10.10.2020 року, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані на підтвердження вказаних обставин докази та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що з вказаних доказів достовірно встановлено, що після подання позивачем скарги 10.10.2020 року відповідач вчиняв активні дії для мінімізації, а в подальшому і для припинення повністю використання іншими працівниками щодо позивача будь-яких інших мов, ніж державна, зокрема, російської мови під час виконання трудових обов`язків з огляду на наступне.

Так, з аналізу електронного листування працівників відповідача вбачається, що після заявлення позивачем скарги 10.10.2020 року електронне листування безпосередньо з позивачем з робочих питань, а також листування співробітників Відділу дитячого харчування між собою за участі позивача здійснювалося українською мовою (том 2 а.с. 172, 175-179, том 4 а.с. 35-36, 39-55; 59-60).

Крім того, з аналізу матеріалів справи та показань свідків вбачається, що з жовтня 2020 року відповідачем прискорено переклад українською мовою тих додаткових навчальних матеріалів, які пропонувалися для опрацювання працівникам іншими мовами, ніж державна, зокрема, англійською та російською (матеріали «Основи нутриціології» (том 2 а.с. 180-184), «Ефективність викорстання загащувачів при гастроезофагальному рефлюксі (ГЕР) у дітей: Мета-аналіз рандомізованих контрольних досліджень» (том 2 а.с. 185), матеріали Мета-аналізу «Ефективність використання згущувачів» (лист ОСОБА_14 від 19.04.21 року - том 2 а.с. 193), «Алгоритм вибору сумішей Nestle 2021» (листи ОСОБА_14 від 05 та 14.04.21 року - том 3 а.с. 121-122).

З матеріалів справи та пояснень самого позивача також вбачається, що йому було відомо про вжиття відповідачем дій для адаптації додаткових навчальних матеріалів українською мовою (том 4, а.с. 55).

Матеріалами справи також підтверджується, що після заявлення позивачем про примушування до використання російської мови в роботі, відповідач забезпечив проведення навчальних тренінгів українською мовою з наданням матеріалів тренінгів українською мовою (приклад - тренінг «Навички ефективної взаємодії з медичними працівниками» з матеріалами тренінгу (том 3 а.с. 118-120).

Крім того, практична частина атестації/переатестації (моделювання візиту до медичного персоналу) позивача 09.12.2020 року та 25.01.2021 року поводилася українською мовою (аудіо-записи - том 2 а.с. 63); навчальні матеріали, що пропонувалися позивачу для опрацювання під час підготовки до переатестації, були викладені українською мовою (перелік в листі ОСОБА_14 від 27.01.2021 року - том 4 а.с. 40, лист ОСОБА_11 від 01.02.2021 року - том 3 а.с. 175, лист ОСОБА_14 від 22.04.2021 року - том 4 а.с. 39); результати проходження атестації/переатестації були доведені до позивача українською мовою, інструкції щодо проходження переатестації надані так само українською мовою (листи ОСОБА_14 від 12.01.2021 року, 27.01.2021 року, 22.04.2021 року - том 3 а.с. 174, том 4 а.с. 39-40).

Надані позивачем разом з позовною заявою відеозаписи за назвами «Відео 2021-01-29 Лук`яненко робоча онлайн зустріч з електронним підписом та його перевіркою», «Відео 2021-04-30 Сорочан робоча онлайн зустріч 1 з електронним підписом та його перевіркою», «Відео 2021-04-30 Сорочан робоча онлайн-зустріч 2 з електронним підписом та його перевіркою (том 1 а.с. 212) обгрунтовано відхилені судом для прийняття їх у якості доказів у справі з огляду на те, що вказані відеозаписи не дають можливості ідентифікувати дату та час записів, предмет розмов та їхніх учасників, а також пов`язаності з тими обставинами, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Надані позивачем разом з позовною заявою фотокопії електронних повідомлень у фото-таблицях № 1 (том 1 а.с. 137-146), № 5 (том 1 а.с. 166-168), № 6 (том 1 а.с. 169), № 7 та № 8 (том 1 а.с. 170-188) суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги як належні та допустимі докази, з огляду на те, що вказані фотокопії не дають можливості ідентифікувати отримувача та/або відправника повідомлення, дату та час його надсилання/отримання, а отже не дають можливості встановити час, коли відбувалися ті чи інші події, про які з посиланням на такі фотокопії стверджує позивач в позовній заяві.

З зазначених доказів в їх сукупності судом першої інстанції вірно встановлено, що після повідомлення позивачем відповідача про те, що він вважає використання щодо нього співробітниками відповідача російської мови в роботі примушуванням в розумінні частини 1 статті 20 Закону про мову, відповідач вчинив активні дії для припинення використання співробітниками Нестле щодо позивача будь-яких інших мов, ніж державна, зокрема, російської мови.

Отже, з моменту виникнення обізнаності відповідача з позицією позивача щодо використання іноземних мов під час виконання трудових функцій позивачем, відповідач не вчиняв жодних дій щодо примушування позивача до використання російської мови в роботі, в розумінні частини 1 статті 20 Закону про мову, натомість забезпечив отримання позивачем робочої інформації та навчальних матеріалів, які до того могли надаватися іншими мовами, українською мовою.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено в порядку, визначеному законодавством, вчинення відповідачем противоправних дій за частиною 1 статті 20 Закону про мову, а саме: примушування до використання російської мови під час виконання трудових обов`язків протягом всього часу роботи позивача у відповідача. Вчинення відповідачем протиправних дій в порушення частин 1, 2, 5 статті 10 Конституції України позивачем також не доведено.

Щодо тверджень позивача про упереджене ставлення, обмеження часу на проведення практичної сесії під час атестації 09.12.2020 року та переатестації 25.01.2021 року, призначення додаткових перевірок суд враховує наступне.

Посилання позивача на вказані обставини не охоплюються підставами позовних вимог, визначених позивачем, а саме частиною 1 статті 20 Закону про мову, частинами 1, 2, 5 статті 10 Конституції України.

Додатково суд враховує, що твердження позивача в цій частині спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків.

З аналізу електронного листування, наявного в матеріалах справи, вбачається, що час проходження практичної частини атестації (рольова гра - моделювання візиту до медичного персоналу) регламентувався і був спільним для всіх працівників: загальний час на опрацювання кожного візиту - 20 хвилин, з них: підготовка (до 5 хвилин), візит (до 10 хвилин), внесення інформації у бланк після візиту (до 5 хвилин) (том 2 а.с. 198).

Позивач проходив практичну частину атестації 09.12.2020 року, після того проходив її в порядку переатестації 25.01.2021 року, з огляду на набрання недостатньої кількості балів під час атестації (том 4 а.с. 40-41, 54).

Після проходження атестації позивачу були доведені до відома її результати, а також були надані інструкції щодо проходження переатестації практичної частини, неодноразово пропонувалося пройти додаткове навчання та тренування, в тому числі у формі коучингових сесій, надавалися навчальні матеріали для опрацювання (том 4 а.с. 39-40, том 3 а.с. 175). Однак, позивач від додаткового навчання відмовився (том 4 а.с. 39).

Судом під час розгляду справи досліджено аудіозаписи практичних частин атестації позивача за 09.12.2020 року та переатестації за 25.01.2021 року (том 2 а.с. 63), з яких вбачається, що позивачу було надано визначений регламентом час для походження таких практичних сесій, жодних часових обмежень (окрім як встановлених регламентом), не застосовано (тривалість сесій 09.12.21 року: 17 хвилин 43 секунди (сесія «Педіатр»), 19 хвилин (сесія «Неонатолог»), 7 хвилин (сесія «Медсестра») - позивачем самостійно завершено сесію; тривалість практичних сесій при перездачі атестації 25.01.21 року: 10 хвилин (сесія «Педіатр»); 10 хвилин 09 секунд (сесія «Неонатолог»), 10 хвилин 09 секунд (сесія «Особа, яка приймає рішення»).

Показаннями свідків підтверджується, що метою проведення атестації працівників Відділу дитячого харчування було забезпечення високого рівня знань працівників у сфері дитячого харчування, виявлення сфер, які підлягають доопрацюванню; коучингові сесії (практичне навчання) регулярно проводилися з працівниками Відділу дитячого харчування і були спрямовані на відпрацювання практичних навичок спілкування працівників з медичним персоналом; коучингові сесії не були додатковими перевірками, коучинг був поточним щомісячним учбовим процесом - навчання роботи з лінійним керівником «в полях», спрямоване на покращення саме практичних навичок; кількість коучингових сесій визначалася індивідуально для кожного працівника, залежно від рівня знань і практичних навичок; за наслідками проведення коучингових сесій керівник надавав працівнику зворотній зв`язок - інформацію щодо того, що необхідно покращити в навичках працівника, працівник також поводив оцінку власних результатів коучингової сесії для визначення напрямків для розвитку; порядок та умови проходження атестацій/переатестацій для всіх працівників Відділу дитячого харчування, були однаковими; жодних спеціальних процедур винятково для позивача не встановлювалося.

Як вбачається з проаналізованих судом матеріалів справи, незалежно від результатів коучингових сесій, атестацій/переатестацій позивачу регулярно, зокрема, за період з 2018-2021 років, виплачувалися премії за високі результати роботи (том 2 а.с. 126-142).

Відтак, посилання позивача на вчинення щодо нього утисків, дискримінації, упередженого ставлення до нього, яке, на думку позивача, проявлялося в призначенні йому додаткових перевірок, обмеженні в часі на виконання завдань, занижуванні оцінок, матеріалами справи не підтверджується.

Надаючи оцінку заявленимпозивачем в письмових поясненнях від 21.06.2023 року та судових дебатах новим обставинам (наприклад, щодо створення нерівних умов праці, «обнулення» річної оцінки за 2022 рік, позбавлення підвищення річної зарплати, необґрунтованого примушування до оперативного проходження тесту на ковід, примушування до використання програми Veeva CRM в тому чи іншому вигляді), суд першої інстанції вірно зазначив, що вони не охоплюються позовними вимогами і по суті є зміною підстав позову, що на стадії розгляду справи по суті та судових дебатів не допускається.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, судпершої інстанції прийшов до обгрунтованогот висновку про те, що позивач наявності такого зв`язку не довів.

Так, позивачем на підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції були надані консультативні висновоки медичних закладів, зокрема, консультативний висновкок спеціаліста ТОВ «Медичний центр здоров`я та реабілітації «100 відсотків життя» від 17 грудня 2018 року, висновок лікаря Приватного підприємства «Медіан» від 11 листопада 2019 року, від 22 листопада 2019 року, від 06 квітня 2020 року та від 16 квітня 2020 року, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 4100486 Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва».

Надаючи оцінку вказаним доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що зазначені документи містять прямі посилання на наявні хронічні хвороби позивача (наприклад, хронічний правобічний мезотемпаніт), що на момент огляду позивача вже були в анамнезі його хвороби, а також перенесені позивачем травми.

Консультативний висновок від 18.02.2021 року (том 1 а.с. 203-204) містить інформацію про отримання позивачем травми правого вуха в 2001 році, що супроводжувалася перфорацією (розривом) барабанної перетинки, про яку позивач повідомив сам. Хвороби слуху, про які йде мова в консультативних висновках (наприклад, діагноз хронічний правобічний мезотемпаніт) сам позивач при його огляді лікарями пов`язував з отриманою травмою правого вуха з перфорацією перетинки - тобто, з певними особистими обставинами життя позивача, які від дій відповідача не залежали. Причиною госпіталізації позивача з 20.02.2021 року у відповідній довідці (том 1 а.с. 207) вказаний діагноз, пов`язаний з погіршенням слуху, зокрема, хронічною хворобою позивача (Хронічний правобічний мезотемпаніт).

Суд також врахував, що посвідченням (замість військового квитка) позивача № 21 від 18.07.2005 року (том 3 а.с. 31) підтверджується, що позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час у зв`язку з черепно-мозковою травмою (згідно з відміткою Військово-лікарської комісії Центрально-міського районного військового комісаріату міста Кривий Ріг від 18.02.2002 року позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час на підставі «статті 78-в наказу 207-99»).

Судом також взято до уваги висновок № 431/21 від 22.11.21 року, підготовлений заступником начальника ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» судовим експертом Личман Т.В. (том 4 а.с. 6-20), в якому визначено, що причини тих станів фізичного здоров`я, на які посилається позивач в консультативних висновках (том 1 а.с. 196-211), є численними («… патологічні стани (захворювання), вказані у наданих копіях медичних документів, мають поліетіологічне походження. Тобто їх виникнення може бути обумовлено чисельними внутрішніми на зовнішніми факторами (причинами)»); взаємообтяжуючими («Окрім цього, вказані патологічні стани (захворювання), є взаємообтяжуючими. Так, до прикладу, головний біль може виникати внаслідок вертебробазилярної недостатності, гострого двобічного отиту, хронічного правобічного мезотимпаніту та ін. Субфібрилітет, у даному випадку, може бути проявом хронічного запалення в мигдаликах (хронічний тонзиліт) чи хронічного правобічного мезотимпаніту»;) та не зводяться до стресу як єдиного провідного чинника, що їх спричиняє («Таким чином, твердження щодо того, що зазначені стани здоров`я спричинені виключно стресом на роботі та нервовим перенапруженням, не можна вважати науково обґрунтованими та підтвердженими об`єктивними даними»). У вказаному висновку експерт дійшла висновку про відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між таким фактором як стрес та відповідними станами фізичного здоров`я («Тобто, між зазначеними станами та «…стресом на роботі, нервовим перенапруженням» прямий причинно-наслідковий зв`язок, не вбачається»).

Під час допиту в судовому засіданні 03.04.2023 року експерт ОСОБА_29 підтвердила свій висновок про те, що стани фізичного здоров`я, визначені в консультативних висновках, наданих позивачем з позовною заявою (том 1 а.с. 196-211), можуть мати низку причин, які не зводяться до стресу як фактору їхнього виникнення.

Відповідно, з матеріалів справи вбачається, що позивач, заявляючи про завдання йому шкоди діями саме відповідача, не надав суду достатніх доказів, які б доводили відсутність впливу вищезазначених факторів (зокрема, хронічних хвороб, травм) на стан його фізичного здоров`я та які підтверджували б безпосередній зв`язок між станом фізичного здоров`я позивача і протиправними діями відповідача.

На доведення тверджень про завдання шкоди психоемоційному стану позивачем було надано суду висновок експерта від 03.11.2021 року № 4600/4910/4911, складений за результатами проведення судово-психологічної експертизи позивача експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_31 (том 3 а.с. 8-37).

Вказаний висновок суд першої інстанції вірно оцінив критично та вважав недопустимим доказом у справі в силу положень частини 1 статті 78 ЦПК України («1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом»), з огляду на невідповідність висновку вимогам законодавства: статей 2, 102 ЦПК України, статті 10 Закону України «Про судову експертизу».

При цьому судом було враховано рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 25.01.22 року (том 5 а.с. 136-140), яким встановлено, що при підготовці вказаного висновку судовим експертом ОСОБА_31 було допущено грубу та очевидну недбалість, з огляду на що притягнено судового експерта ОСОБА_30 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з підготовкою вказаного висновку, застосовано до судового експерта ОСОБА_31 дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта на строк 1 (один) місяць, зобов`язано судового експерта пройти навчання за відповідними напрямами підготовки та повторно пройти атестацію.

Вказаним Рішенням дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 25.01.22 року (том 5 а.с. 136-140) встановлено, що експерт у висновку оперувала певними фактами зі слів підекспертного та правовими поняттями, які ще не встановлені; наскільки емоційний стан позивача відповідає об`єктивним обставинам у висновку також не досліджено; експертом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок, який вона не мала права встановлювати без медичних висновків; моральні страждання повинні відповідати фактичним обставинам, які у висновку не досліджені та недоведені, надана певна правова оцінка, тому виникає питання наскільки страждання підекспертного відповідають фактичним обставинам (можливо, виникли не за цих обставин); у висновку не досліджено фактичні обставини справи; коефіцієнт для розрахунку компенсації необхідно було брати за умови того [що] експерт не знає фактичних обставин.

Інших доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваною шкодою, завданою психоемоційному здоров`ю позивача та діями відповідача позивач суду не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що в період роботи позивача у відповідача, зокрема, з моменту подання позивачем скарги щодо примушування до використання російської мови 10.10.2020 року позивач був учасником низки судових справ з колишньою дружиною ( ОСОБА_32 , раніше - ОСОБА_33 ) та з органами державної влади з питань, що стосуються опіки над сином, виплати аліментів на його утримання (том 3 а.с. 60-66), а також мав статус боржника у низці виконавчих проваджень, так само на користь колишньої дружини та органів державної влади (том 3 а.с. 67-68).

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд перешої інстанції вірно зазначив, що позивач не надав достатніх доказів, які б дозволяли виключити вплив зазначених факторів на моральний стан позивача та підтверджували б безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між психоемоціним станом, на який позивач посилається, і протиправними діями відповідача.Відтак, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та шкодою, про завдання якої стверджує позивач.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що за відсутності інших вимог, вказаних у трудовому договорі або посадовій інструкції, єдиною мовою, яку позивач і відповідач мав використовувати є українська та що законодавство не передбачає обов`язку працівника додатково інформувати роботодавця про його небажання використовувати іноземну мову, адже умови праці встановлюються саме роботодавцем. Саме останній зобов`язаний повідомити працівника про умови праці. За відсутності додаткових умов щодо знання іноземних мов (в тому числі російської), які повідомлені працівнику, єдиною мовою, яку зобов`язаний використовувати відповідач та його працівники є українська мова, правильності висновків суду першої інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність законодавчих вимог для відповідача, як юридичної особи приватного права, щодо ведення електронного листування, публічних навчальних заходів (тренінгів семінарів, лекцій, атестацій, коучингових сесій) винятково державною мовою або ж із забезпеченням синхронного перекладу на вимогу учасника заходу, так як такі вимоги щодо проведення публічних заходів встановлені в статті 35 Закону про мову для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних установ, організацій, а також суб`єктів господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності. Статтею 29 Закону про мову визначено державну мову, як мову у сфері надання послуг електронної комунікації та поштовою зв`язку, оператором яких відповідач не був. Сам факт використання працівниками відповідача іншої мови, ніж державна, в корпоративному листуванні електронною поштою, а також при проведенні навчальних заходів (тренінгів, семінарів, лекцій, коучингових сесій, атестацій) не є порушенням Закону про мову, так як такі дії диспозицією частини 1 статті 20 Закону про мову не охоплюються. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом всього часу роботи позивача у відповідача корпоративна розсилка компанії електронною поштою направлялася йому саме українською мовою (приклади - том 1 а.с., 147-149, 151, 152, 154, 155), або ж, у деяких випадках - англійською мовою: щотижнева розсилка Нестле (Nestle Inform Ukraine - Weekly Digest; Nestle via Workplace), як розсилка щодо питань програмного забезпечення Нестле ХелпДеск ( HelpDesk IS Ukraine ) (приклади - том 1 а.с. 147, 153, 154-158). Розсилка з робочих питань на Відділ дитячого харчування також здійснювалася українською мовою (том 3 а.с. 171-172, том 3 а.с. 177-178).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції фактично встановив порушення трудових прав позивача у зв`язку з незабезпеченням умов праці відповідачем, які передбачені в трудовому договорі, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, так як вказані обставини не були предметом дослідження суду першої інстанції, так як таких позовних вимог позивач в суді першої інстанції не заявляв. В апеляційній скарзі позивач фактично змінює підстави позову, посилаючись на порушення відповідачам вимог трудового законодавства. Такі доводи апелянта не були предметом розгляду в суді першої інстанції та не досліджувались судом.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2023 року.

Головуючий: Судді: