Рішення

від 13.11.2023 по справі 908/2748/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2023 Справа № 908/2748/23

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/2748/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 34389679 (вул. Роганська, 151, м. Харків, 61172)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 35672551 (вул. Північне шосе, 27, м. Запоріжжя, 69032)

про стягнення 800 000 грн 00 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 29.08.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС ГРУП» 800 000 грн 00 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 справу № 908/2748/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 у справі № 908/2748/23 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суд роз`яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

09.09.2023 позивачем до суду подана заява, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.3023 у справі № 908/2748/23 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, поштовим зв`язком та електронним зв`язком.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, вручена відповідачеві 25.09.2023, згідно з поштовим повідомленням.

Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.11.2023 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» (замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АІСС ГРУП» (виконавцем, відповідачем у справі) укладено Договір № 1085 від 04.01.2022 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору, виконавець зобов`язується провести поставку обладнання (продукції) в кількості, за ціною та конфігурацією, вказаними у Додатку № 1 до Договору Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору та здійснити пуско -налагоджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію та роботи на умовах цього Договору.

До Договору сторонами підписано Додаток № 1.1 Специфікацію на суму 2800 000 грн 00 коп.

Відповідно до п.п. 3.1. - 3.2. Договору загальна вартість Договору та Обладнання становить - 2 800 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 466 666,67 грн.

Пунктом 3.3. Договору сторонами погоджено порядок оплати по договору, а саме:

« Замовник оплачує товари та послуги у три етапи:

1) Перша оплата в розмірі 1 960 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 326 666,67 грн здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 1 (одного) банківського дня після підписання даного Договору та надання рахунку.

2) Друга оплата в розмірі 280 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 46 666,67 грн здійснюється протягом 3 (трьох) банківських дня перед відвантаженням продукції, після повідомлення про таке відвантаження виконавцем в порядку, що передбачений п.2.1.2. даного Договору.

3) Третя оплата в розмірі 560 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ 93 333,34 грн повинна бути здійснена протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання акту виконаних пуско - налагоджувальних робіт та за умови відсутності претензій замовника до виконавця щодо функціонування обладнання.».

Платіжними дорученнями № 352 від 18.01.2022 та № 411 від 19.01.2022 позивач виконав зобов`язання з першої оплати розмірі 1 960 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 326 666,67 грн.

У п. 2.2.1 Договору передбачено строк поставки продукції - 40 робочих днів з дня проведення замовником передоплати у розмірі вказаному в п.3.3. Договору.

Листом № 77/22 від 27.04.2022 відповідач повідомив позивача, що обладнання виготовлено та знаходиться з 10.03.2022 на складі ТОВ «АІСС ГРУП».

У відповідь позивач запропонував реалізувати обладнання іншому покупцю, а грошові кошти в розмірі 1 960 000 грн 00 коп. повернути позивачеві у зв`язку з тим, що зазначене обладнання призначалося для виробничого майданчика у місті Вовчанськ Харківської області, яке на той час було окуповано військами російської федерації на невизначений період.

Листом № 129/22 від 04.10.2022 відповідач повідомив позивача, що обладнання знаходиться у нового замовника. Оплата за обладнання виконується частинами, тому повернення коштів у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. позивачеві буде виконуватись в залежності від отримання коштів від замовника. Граничний термін сплати у нового замовника настає 31.12.2022.

Листом від 13.12.2022 позивач просив терміново перерахувати 1 960 000 грн 00 коп. до 31.12.2022.

Листом № 156 від 14.12.2022 відповідач також підтвердив реалізацію обладнання іншому покупцю та зазначив, що після оплати грошових коштів покупцем відразу перерахує суму у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. на користь позивача.

Листом від 16.12.2022 позивач повідомив, що здійснить коригування податкових накладних за повернуті кошти після їх повернення та просив терміново перерахувати суму у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. на користь позивача.

Відповідачем 20.12.2022 частково повернуто передоплату за Договором в сумі 560 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1619 від 20.12.2022, 21.12.2022 500 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1658 від 21.12.2022 та 05.06.2023 100 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1629 від 05.06.2023.

26.06.2023 позивач направив відповідачеві вимогу щодо повернення несплаченої частини перерахованих за Договором коштів у розмірі 800 000 грн 00 коп.

Станом на день подання позовної заяви 800 000 грн 00 коп. відповідачем не перераховано позивачеві, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат» 800 000 грн 00 коп. було предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, правовідносини сторін врегульовані Договором № 1085 від 04.01.2022 на поставку обладнання.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, згідно з п. 3.3 Договору, позивач здійснив на рахунок відповідача першу оплату за обумовлене обладнання в розмірі 1 960 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 326 666,67 грн, за наданим рахунком на оплату № AІ000000026 від 04.01.2022, що підтверджується платіжними дорученнями № 352 від 18.01.2022 та № 411 від 19.01.2022.

Листом № 77/22 від 27.04.2022 відповідач повідомив позивача, що обладнання виготовлено та знаходиться з 10.03.2022 на складі ТОВ «АІСС ГРУП».

У відповідь позивач запропонував реалізувати обладнання іншому покупцю, а грошові кошти в розмірі 1 960 000 грн 00 коп. повернути позивачеві у зв`язку з тим, що зазначене обладнання призначалося для виробничого майданчика у місті Вовчанськ Харківської області, яке на той час було окуповано військами російської федерації на невизначений період.

Листом № 129/22 від 04.10.2022 відповідач повідомив позивача, що обладнання знаходиться у нового замовника. Оплата за обладнання виконується частинами, тому повернення коштів у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. позивачеві буде виконуватись в залежності від отримання коштів від замовника. Граничний термін сплати у нового замовника настає 31.12.2022.

Листом від 13.12.2022 позивач просив терміново перерахувати 1 960 000 грн 00 коп. до 31.12.2022.

Листом № 156 від 14.12.2022 відповідач також підтвердив реалізацію обладнання іншому покупцю та зазначив, що після оплати грошових коштів покупцем відразу перерахує суму у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. на користь позивача.

Листом від 16.12.2022 позивач повідомив, що здійснить коригування податкових накладних за повернуті кошти після їх повернення та просив терміново перерахувати суму у розмірі 1 960 000 грн 00 коп. на користь позивача.

Відповідачем частково повернуто передоплату за Договором в сумі 1 160 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1619 від 20.12.2022, № 1658 від 21.12.2022 та № 1629 від 05.06.2023.

26.06.2023 позивач направив відповідачеві вимогу щодо повернення несплаченої частини перерахованих за Договором коштів у розмірі 800 000 грн 00 коп.

Відповідач залишок коштів не повернув.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивачем підтверджено наявність правових підстав для звернення до суду з вимогами до відповідача щодо повернення попередньо сплачених 800 000 грн 00 коп.

Позивачем доведено належними доказами правомірність заявлених позовних вимог та наявність у відповідача обов`язку перед позивачем щодо повернення оплати у сумі 800 000 грн 00 коп.

Відповідачем вимоги позивача не спростовано, доказів повернення позивачеві 800 000 грн 00 коп. не надано.

Враховуючи викладене, позові вимоги задоволено судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом в сумі 12 000 грн 00 коп. (800 000 *1,5%) відноситься на відповідача.

У разі переплати судового збору за позовом, позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Крім того, у позові позивач просив стягнути з відповідача судові витрати понесені позивачем.

Згідно з розрахунком понесених судових витрат, витрати на отримання правничої (правової) допомоги на підставі Договору № б/н від 21.07.2023, укладеного з адвокатом Беклеміщевим Олегом Вікторовичем склали 29 700 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 21.07.2023, укладеним між позивачем (клієнтом) та адвокатом Беклеміщевим Олегом Вікторовичем (адвокатом) адвокат зобов`язався здійснити представництво інтересів клієнта у суді з метою отримання рішення про стягнення коштів за Договором № 1085 від 04.01.2022.

Додатком до Договору про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2023 від 21.07.2023 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги загальною вартістю 29700 грн 00 коп. , у т.ч. за ознайомлення з документами щодо даного спору, надання консультацій з приводу стягнення заборгованості в позасудовому та судовому порядку, аналіз норм закону, підготовку та подання позовної заяви з додатками та заяви про забезпечення позову.

Матеріалами справи підтверджується укладення Договору позивачем з адвокатом Беклеміщевим Олегом Вікторовичем та надання правничої допомоги, передбаченої Додатком до Договору.

Щодо розміру вимог заявника про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, нескладні документи та розрахунки та складення у справі незначного обсягу документів, відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 12 000 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС ГРУП», ідентифікаційний код юридичної особи 35672551 (вул. Північне шосе, 27, м. Запоріжжя, 69032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Роганський м`ясокомбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 34389679 (вул. Роганська, 151, м. Харків, 61172)» 800 000 (вісімсот тисяч) грн 00 коп., 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на отримання правничої (правової) допомоги. Видати наказ.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 13.11.2023.

Суддя А.О. Науменко