Рішення

від 13.11.2023 по справі 910/14953/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2023Справа № 910/14953/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14953/23

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Титан»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

21 вересня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (позивач) надійшла позовна заява № 432/10-514 від 15.09.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Титан» (відповідач) про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року у розмірі 1976,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за спожиті житлово-комунальні послуги в період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1976,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14953/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Крім того, вказаною ухвалою зобов`язано позивача надати суду належним чином засвідчені копії рахунків-фактур, посилання на які має місце у видаткових накладних та платіжних дорученнях, копії яких додані до позовної заяви, у разі їх відсутності надати письмові пояснення з цього приводу.

27.09.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 432/10-517 від 26.09.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 22.09.2023 року.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600047906420 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 року у справі № 910/14953/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 28.09.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 13.10.2023 року (включно).

10.10.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.10.2023 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що договір між позивачем та відповідачем не укладався, тому будь-які зобов`язання у відповідача перед позивачем відсутні.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 року № 1112 багатоквартирний житловий будинок № 20 на вул. Шота Руставелі в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

20.09.2013 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядженням № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» перезакріплено об`єкти житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (балансоутримувач) на балансове утримання якого передані будинки, підпорядковані КП УЖГ "Печерськжитло", зокрема багатоквартирний житловий будинок № 20 на вул. Шота Руставелі в м. Києві.

На підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) від 16.01.1997 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство «Титан» є власником нежитлового приміщення, вбудованого у будівлю, загальною площею 68, 9 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 20.

27.10.2022 року позивач листом № 432-2440 від 27.10.2022 року направив на адресу відповідача проект договору про надання послуг від 20.10.2022 року № 2952Х експ., що підтверджується копіями фіскального чеку від 27.10.2022 року, накладної № 0101509784141 та описом вкладення у цінний лист від 27.10.2022 року.

Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.

Відповідно до актів про надання послуг за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року позивач надав відповідачу експлуатаційні послуги, а саме: прибирання прибудинкових територій, ТО та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики, поточний ремонт систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, дератизації та дезінсекції тощо на загальну суму 1976,00 грн. (10 місяців х 197,60 грн. вартість експлуатаційних послуг на місяць = 1976,00 грн.).

Вищевказані акти про надання послуг за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року підписані уповноваженим представником позивача та направлені на адресу відповідача по два примірника разом із вимогою № 432-1980 від 13.07.2023 року про оплату заборгованості.

Крім того, до вищезазначеної вимоги № 432-1980 від 13.07.2023 року були додані: розрахунок нарахувань та сплат за надані експлуатаційні послуги за період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року, акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.07.2023 року та рахунок-фактуру № 13779-1/61 від 03.07.2023 року.

Позивач стверджує, що направлені на адресу відповідача рахунки-фактури на сплату експлуатаційних послуг із зазначенням їх виду та вартості слід вважати офертою, а споживання відповідачем цих послуг слід вважати акцептом у розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання на надав відповідачу експлуатаційні послуги з обслуговування нежитлового приміщення, вбудованого у будівлю, загальною площею 68,9 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 20, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати вартості цих послуг та має перед позивачем заборгованість за період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року в сумі 1976,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не звертався в порядку, передбаченому Законом України "Про житлово-комунальні послуги" з претензіями про неякісне надання послуг позивачем та вимогою перерахунку суми заборгованості, водночас відповідач не здійснює оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року, яка складає 1976,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надання житлово-комунальних послуг регулювалося Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, який втратив чинність 01.05.2019 року на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIIІ від 09.11.2017 року (надалі - Закон № 2189-VIIІ), окрім окремих статей.

Так, пунктом 3-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2189-VIIІ визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у т.ч. вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі, якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, відносини щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків у заявлений позивачем спірний період регулюються нормами Закону № 2189-VIIІ.

Пунктом 5 частини 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII в первісній редакції від 09.11.2017 року встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В подальшому, ч. 2 ст. 12 Закону № 2189-VIII викладено в новій редакції, яка є чинною станом на момент ухвалення цього рішення: «Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач)».

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, суд зазначає, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Послуги підприємства мають собівартість, зокрема, мова йде про витрати на електроенергію, що необхідна для роботи ліфтового обладнання, освітлення місць загального користування, заробітну плату працівникам підприємства, прибирання обладнання й витратних матеріалів тощо.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З наведеного вбачається, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Судом встановлено, що у період з 01.10.2022 року по 12.07.2023 року позивачем надано відповідачу експлуатаційні послуги на загальну суму 1976,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунками позивача, здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства, а також рахунками-фактурами, відомості у яких відповідають актуальним тарифам на послуги з утримання будинків.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1976,00 грн. матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Титан» (ідентифікаційний код 19026278 адреса: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 15, 20, 21) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (ідентифікаційний код 35692211, адреса: 01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7) грошові кошти: основного боргу - 1976,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість гривень) та судовий збір - 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.11.2023 року.

Суддя О.В. Котков