Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/11397/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/11397/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром"

до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 297 286,88 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення 297 286,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виникненням у відповідача грошової заборгованості перед позивачем за неповерненим забезпеченням виконання договору про закупівлю товарів від 16.12.2022 № 3733/Д33-22.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 292 874,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 412,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 31.07.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600034854642.

16.08.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

21.08.2023 року до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про доручення доказів понесених судових витрат у справі №910/11397/23.

28.08.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшли заперечення.

29.08.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від позивача надійшли додаткові пояснення.

11.09.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшло клопотання в якому просить суд у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі, а у разі задоволення вимог про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

16.12.2022 між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №3734/Д33-22.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари згідно з ДК 021:2015:42160000-8-Котельні установки (Дизельні транспортабельні котельні для Шевченківського району міста Києва), а покупець - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Найменування товару, кількість, ціна та якість характеристики товару зазначені в специфікації (далі - додаток №1) до цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 24 406 201,24 грн. Загальна ціна договору з урахуванням ПДВ становить 29 287 441,49 грн.

Поставка товару здійснюється постачальником на підставі окремого замовлення покупцю до 18.02.2023 включно (п.5.1 договору).

Згідно з п. 5.5 договору товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами відповідних видаткових накладних (дата поставки товару).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідних видаткових накладних (п.5.6 договору).

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.02.2023 включно, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання.

17.02.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору про закупівлю товарів №3734/ДЗЗ-22 від 16.12.2022, якою внесено зміни до пунктів договору, зокрема:

П.5.1 поставка товару здійснюється постачальником на підставі окремого замовлення покупця до 28.03.2023 включно.

П.11.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку дії воєнного стану в Україні, але не пізніше 31 травня 2023 року включно, а в частині гарантійних та невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 статті 663 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 29 287 441,49 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-0000015 від 28.03.2023 та відповідною товарно-транспортною накладною.

При цьому, у п. 4.7.1 договору сторони погодили, що для забезпечення належного виконання постачальником всіх умов цього договору, постачальником надано покупцю забезпечення виконання умов договору у вигляді безвідсоткового депозиту (перерахування постачальником грошових коштів на рахунок Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", відкритий в АТ "Банк Кредит Дніпро" у місті Києві)

Розмір (сума) забезпечення виконання договору становить 1% від загальної ціни договору та діятиме до повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов та зобов`язань за цим договором (п. 4.7.2 договору).

Так, 14.12.2022 року позивачем перераховано на рахунок відповідача 292 874,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5331 від 14.12.2022 з призначенням платежу: «забезпечення виконання договору, код ДК 021:2015:42160000-8-Котельні установки (Дизельні транспортабельні котельні для Шевченківського району м. Києва). Без ПДВ».

Відповідно до п. 4.7.3 договору за наявності істотного порушення постачальником умов цього договору покупець має право в односторонньому порядку на свій розсуд, в повному розмірі або частково, стягнути надане забезпечення виконання умов договору, повідомивши про це постачальника в письмовій формі із зазначенням допущеного ним порушення умов цього договору.

Згідно з п. 4.7.4 договору покупець повертає забезпечення виконання умов договору згідно з умовами, зазначеними у договорі, не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дати настання зазначених обставин:

- повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов цього договору;

- визнання судом результатів відповідної процедури закупівлі та договору недійсними (у разі набрання законної сили відповідним судовим рішенням);

- розірвання договору (за умови відсутності невиконання та неналежного виконання, несвоєчасного, неповного виконання постачальником умов договору).

В п. 6.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1), забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору та здійснити навчання персоналу за окремою письмовою заявкою покупця (п. 6.3.2), на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового Кодексу України (ПКУ) складати податкову накладну (ПН), розрахунок коригування до податкової накладної (РК) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої постачальником особи. Реєстрація ПН/РК здійснюється постачальником протягом 3-х робочих днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до ПКУ) (п. 6.3.3), надати покупцю необхідну інформацію, включаючи відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника, структури власності, пов`язаних осіб та іншу інформацію, необхідну для перевірки дотримання постачальником антикорупційного законодавства (п. 6.3.4).

У позовній заяві позивачем зазначено, що він своєчасно поставив відповідачу товар належної якості. Крім того, в результаті здійснення покупцем попередньої оплати за товар, позивачем відповідно до Податкового кодексу України було належним чином складено та направлено до реєстру податкові накладні.

Листом вих. №69 від 29.03.2023 позивач звернувся до відповідача про повернення забезпечення виконання умов договору, в якому просив у зв`язку з виконанням всіх умов та зобов`язань зазначених в договорі в повному обсязі виконати пункт 4.7.4 договору і повернути забезпечення виконання умов договору у розмірі 292 874,41 грн.

Вищезазначений лист отриманий відповідачем 30.03.2023, що підтверджується штрих-кодом «Київтеплоенерго» за реєстраційним №12АУ/3423.

Оскільки відповідач не повернув позивачу забезпечення у розмірі 292 874,41 грн. відповідно до умов договору, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 292 874,41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 412,47 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечення виконання договору про закупівлю - надання забезпечення виконання зобов`язань учасником перед замовником за договором про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивачем було прострочено виконання обов`язку з поставки товару, у зв`язку з чим відсутні підстави повертати йому суму забезпечення. Також, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на нікчемність додаткової угоди №2 до договору про закупівлю товарів №3734/Д33-22 від 16.12.2022, так як ними були внесені зміни щодо продовження строку поставки позивачем товару, що суперечить п. 19 Постанови №1178 від 12.10.2022. Таким чином, за твердженням відповідача, позивачем не було поставлено товар у встановлений договором строк, у зв`язку з чим відсутні підстави повертати позивачу забезпечення в сумі 292 874,41 грн.

Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" №1178 від 12.10.2022 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

З додаткової угоди № від 17.02.2023 договору вбачається, що вона укладена з урахуванням вимог підпункту 4 п. 19 Постанови №1178, а саме продовжено строк виконання зобов`язань щодо передачі товару у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Вимогами статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі:1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону; 5) якщо назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Касаційний господарський суд ВС у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21, зазначав, що статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім цього, пунктом 12.2 договору передбачено право сторін внести зміни та доповнення до умов договору, зокрема, в разі виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору, та відповідні зміни є невід`ємною частиною цього договору і є обов`язковими для виконання сторонами в разі їх відповідності вимогам чинного законодавства України, виконання їх письмово та за умови їх підписання повноважними представниками сторін.

Отже, обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, вказують на оспорюваність договору, а не на його нікчемність (недійсність в силу закону).

Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

Так само, відповідно до п. 21 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" 12.10.2022 №1178, договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) коли замовник уклав договір про закупівлю з порушенням вимог, визначених пунктом 5 цих особливостей; 2) укладення договору про закупівлю з порушенням вимог пункту 18 цих особливостей; 3) укладення договору про закупівлю в період оскарження відкритих торгів відповідно до статті 18 Закону та цих особливостей; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 49 цих особливостей, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей; 5) коли назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником не відповідає товарам, роботам чи послугам, що фактично закуплені замовником.

Тобто, ті обставини, про які вказує відповідач, - п. 19 постанови КМУ №1178 від 12.10.2022, можуть вказувати на недійсність договору про закупівлю товарів №3734/Д33-22 від 16.12.2022, а не на його нікчемність.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів визнання в судовому порядку недійсними додаткової угоди №2 до договору про закупівлю товарів №3734/Д33-22 від 16.12.2022, суд дійшов висновку, що позивач у встановлені договором строки (до 28.03.2023 включно) виконав свій обов`язок з поставки товару відповідачу.

Згідно з п. 4.7.4 договору покупець повертає забезпечення виконання умов договору згідно з умовами, зазначеними у договорі, не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дати повного, належного та своєчасного виконання постачальником всіх умов цього договору.

У п. 6.3 договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1), забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору, та здійснити навчання персоналу за окремою письмовою заявкою покупця (п. 6.3.2), на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до ПКУ складати податкову накладну, розрахунок коригування до накладної з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої постачальником особи. Реєстрація ПН/РК здійснюється постачальником протягом 3-х робочих днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування) (п. 6.3.3), надати покупцю необхідну інформацію, включаючи відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника, структури власності, пов`язаних осіб та іншу інформацію, необхідну для перевірки дотримання постачальником антикорупційного законодавства (п. 6.3.4).

Судом встановлено належне виконання позивачем обов`язку з поставки товару (в обумовлені строки).

При цьому, відповідачем під час розгляду судом даної справи не вказувалось на невиконання відповідачем будь-яких інших зобов`язань, що передбачені п. 6.3 договору, зокрема, щодо якості товару, виконання податкових зобов`язань та зобов`язань з надання іншої інформації.

З наданих позивачем доказів вбачається, що останнім обов`язком, передбаченим умовами п. 6.3 договору, було подання позивачем податкової декларації 29.06.2023.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути позивачу забезпечення виконання умов договору у розмірі 292 874,41 грн. у строк до 06.07.2023 включно.

Доказів виконання обов`язку з повернення позивачу грошових коштів у розмірі 292 874,41 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у сумі 292 874,41 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" в часті стягнення з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" суми основного боргу у розмірі 292 874,41 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 412,47 грн. за період з 07.04.2023 до 11.07.2023 (фактично нараховано за період квітень-червень 2023 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що прострочення з повернення забезпечувального платежу виникло з 07.07.2023, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 4 412,47 грн. за період квітень-червень 2023 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

21.08.2023 позивачем подані до суду докази на підтвердження розміру понесення адвокатських витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

04.01.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Адвокатська група сприяння бізнесу" (об`єднання) укладено договір №04-01/23 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу відповідно до його доручень, а клієнт зобов`язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння об`єднанню у виконанні покладених на нього обов`язків.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за домовленістю між клієнтом та об`єднанням може бути встановлена фіксована вартість послуг за виконання окремого доручення, яка не залежить від кількості та обсягу виконаних робіт, наданих послуг та/або витраченого часу, про що укладається відповідна додаткова угода. В такому разі оплата наданих послуг здійснюється клієнтом відповідно до рахунку, виставленого об`єднанням.

11.07.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, в якій сторони дійшли згоди, що клієнт доручає, а об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо стягнення в судовому порядку з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь клієнта заборгованості (забезпечення виконання договору) за договором про закупівлю товарів від 16.12.2022 №3734/Д33-22 у розмірі 292 874,41 грн.

Виконання окремого доручення, передбаченого даною додатковою угодою, обмежується виключно наданням об`єднанням послуг правової допомоги в господарському суді першої інстанції (п. 2 додаткової угоди).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди вартість послуг об`єднання з виконання окремого доручення, зазначеного в пункті 1 додаткової угоди, узгоджена сторонами, є фіксованою та становить - 10 000,00 грн.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату №16/08/4 від 16.08.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Вищезазначений рахунок оплачений позивачем 18.08.2023 року в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7541 від 18.08.2023.

У клопотанні про зменшення розміру адвокатських витрат відповідач повідомив, що розмір витрат на правову допомогу адвоката, заявлений позивачем, є неспівмірним із складністю справи, часом та обсягом наданих адвокатом послуг; суперечить обов`язковим критеріям реальності (дійсності та необхідності), розумності та обґрунтованості.

Втім, суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 10 000,00 грн., позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Судом також відхиляються заперечення відповідача про те, що розмір адвокатських витрат є неспівмірним із складністю справи, суперечить обов`язковим критеріям реальності (дійсності та необхідності), розумності та обґрунтованості, оскільки будь-якими належними та допустимими доказами такі заперечення відповідача не підтверджені, тоді як на переконання суду розмір адвокатських витрат у сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та розумним.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром", з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 9 852,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопром" (03170, м. Київ, вул. Перемоги, будинок 9; ідентифікаційний код: 32589733) суму основного боргу у розмірі 292 874 (двісті дев`яносто дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн.. 41 коп., судовий збір у розмірі 4 393 (чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 852 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн.. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий