Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/11657/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/11657/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Інституту гідромеханіки Національної академії наук України

про стягнення 790 559,76 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Інституту гідромеханіки Національної академії наук України про стягнення 790 559,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною та неповною оплатою відповідачем поставленою теплової енергії, яка постачалось згідно з укладеними договорами, а саме: Договором №3020009 від 15.06.2018 про постачання теплової енергії у гарячій воді та Договорами про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) № 3020009 від 29.10.2018, від 29.01.2019, від 10.02.2020, від 28.12.2020. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 550 000,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 201 589,72 грн. та три відсотки річних у розмірі 38 970,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 31.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошитого відправлення №0600035487163.

10.08.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи №910/11657/23 з листом відповідача в якому останнім зазначено, що Інститут гідромеханіки Національної академії наук України визнає борг за теплопостачання з січня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 550 000,00 грн. Інститут пропонує в порядку позову заключити морову угоду на вказану суму, а також інфляційну складову у розмірі 201 589,72 грн. та відсотки річних у розмірі 38 970,04 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.06.2018 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Інститутом гідромеханіки Національної академії наук України (абонент) укладено договір №3020009 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно додатку №8 до договору об`єкт відповідача до якого здійснюється опалення знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Желябова, 8/4.

Відповідно до п. 2.2.1-2.2.3 договору, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2). При зміні тарифів (додаток № 3 до договору) забезпечувати розміщення інформації про їх змінення на сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" http://www.kte.kmda,gov.ua/tarufu.

Згідно з п.5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

В подальшому між сторонами було укладено договори про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №3020009 від 29.10.2018, від 29.01.2019, від 10.02.2020, від 28.12.2020.

Відповідно до п.1.1 договорів учасник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений в п.1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 15.11.2018 року №17/6068 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» вулицю Желябова перейменовано у «вулиця Марії Капніст».

Згідно з п.1 додатку №3 до договору розрахунки з замовником за відпущену теплову енергію учасником проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3 додатку № 3 до договору можливе змінення тарифів в період дії договору.

Згідно з п.1 додатку №4 до договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК №5 за адресою: просп. Перемоги, 93-А.

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння замовник повертає в ЦОК №5 просп. Перемоги, 93);

- акт приймання-передавання товарної продукції;

- рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплата за вказаними в п.2 цього додатка документами, замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.4 додатку №4 до договору).

Факт постачання теплової енергії за договором підтверджується атом прийняття теплового вузла обліку від 18.10.2005р., актом про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №705547 від 26.05.2020, корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон №2609 від 20.11.2019, №284 від 25.03.2020, №2610 від 23.10.2020, №2637 від 13.11.2020, №2641 від 13.11.2020, №248 від 15.03.2021, №249 від 15.03.2021, відомостями обліку споживання теплової енергії, складеними у відповідності із даними будинкового засобу обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Порушуючи умови договору, відповідач не в повному обсязі та не своєчасно вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого з грудня 2020 року по квітень 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 550 000,00 грн., вказані обставини також підтверджуються наданою позивачем до справи довідкою про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період грудня 2020 року по квітень 2023 року у відповідача виникла заборгованість за договором, яка на день подання позову становить 550 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 201 589,72 грн. та 3% річних у розмірі 38 970,04 грн. нараховані по 30.04.2023 року.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримано теплову енергію.

Судом враховано, що позивач є постачальником теплової енергії в розумінні ЗУ «Про теплопостачання», а саме товарної продукції, а не комунальної послуги з постачання гарячої води.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором з поставки теплової енергії відповідачу комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано до суду облікові картки Інституту гідромеханіки Національної академії наук України за період з грудня 2020 року по березень 2021 (включно).

Також, позивачем надано акти приймання-передавання товарної продукції, а саме: №12/2020-3020009 за грудень 2020 року на суму 138 212,58 грн., №1/2021-3020009 за січень 2021 року на суму 191 507,71 грн., №2/2021-3020009 за лютий 2021 року на суму 256 220,92 грн., №3/2021-3020009 за березень 2021 року на суму 129 126,55 грн.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за вищезазначений період не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК №5 за адресою: просп. Перемоги, 93-А: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння замовник повертає в ЦОК №5 просп. Перемоги, 93); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відтак, доказів виконання п. 2 додатку № 4 до договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, у період з грудня 2020 р. по березень 2021 р. (включно) надав послуги з постачання теплової енергії у на загальну суму 715 067,76 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками за вказаний період.

Однак, відповідач, зі свого боку, не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії в сумі 550 000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення 550 000,00 грн. основного боргу за період з грудня 2020 р. по березень 2021 р. включно (станом на квітень 2023) підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 38 970,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 201 589,72 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту гідромеханіки Національної академії наук України (03057, м. Київ, вул.. Марії Капніст, будинок 8/4, код ЄДРПОУ 05417354) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг у сумі 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 201 589 (двісті одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 72 коп., 3 % річних в сумі 38 970 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят) грн. 04 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 858 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий