Рішення

від 14.11.2023 по справі 910/12788/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/12788/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРД Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд"

про стягнення 591802,25 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРД Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" про стягнення 591802,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 2309/1 від 23.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0600040750867 (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 18 А.

Вищезазначена ухвала Господарського суду м. Києва від 21.08.2023 повернута до суду у зв`язку з: "адресат відсутній за вказаною адресою" (дата проставлення відмітки 25.08.2023).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1278/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРД Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" (покупець) укладено договір поставки № 2309/1 від 23.09.2021.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, окрему партію товару, визначений відповідно до п. 1.2 цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених цим договором та специфікаціях. Завантаження товару на складі постачальника здійснюється силами і за рахунок постачальника, розвантаження товару на складі покупця здійснюється силами і за рахунок покупця. Датою поставки за цим договором є дата видаткової накладної. Постачальнику надається право дострокової поставки товару за попереднім погодженням із покупцем. (п. 2.1, 2.3, 2.7 договору).

Згідно п. 3.3, 3.4 договору розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару у строк 5 банківських днів з моменту отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, якщо інший строк (термін) та розмір оплати не визначено у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. При здійсненні оплати за товар, посилання в платіжному документі на номер та дату цього договору, а також на номер та дату специфікації - є обов`язковим.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за даним договором, а так само від відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання (п. 7.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи долучено опис вкладення в цінний лист та накладну про направлення відповідачу 18.07.2022 договору поставки № 2309/01 від 23.09.2021 (у двох примірниках).

Відповідач не повернув позивачу підписані з його боку договір поставки, про зауваження чи інші причини не підписання позивача не повідомив.

Крім того, позивач повторно 24.08.2023 направив відповідачу на підписання договір поставки та видаткові накладні разом з супровідним листом від 24.08.2023.

Відповідач відповіді на лист не надав, примірники первинних документів не підписав, про причини не підписання, не повідомив.

З приводу відсутності підпису на договорі поставки № 2309/1 від 23.09.2021, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив позивачу на підписання 2 примірники договору № 2309/1 від 23.09.2021, які не були підписані та повернуті позивачу. Проте, відповідачем здійснювались часткові оплати товару, отриманого за договором, з зазначенням у призначенні платежу саме договору № 2309/1 від 23.09.2021.

Вказані обставини свідчать про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які свідчать про бажання відповідача укласти договір та прийняття його умов.

Отже, судом приймається договір поставки № 2309/1 від 23.09.2021, яка належна підстава для виникнення взаємних зобов`язань між сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

До матеріалів справи долучено видаткові накладні на поставку товару: № 255 від 27.09.2021 на суму 212589,00 грн, № 263 від 28.09.2021 на суму 200707,20 грн, № 264 від 29.08.2021 на суму 94612,80 грн, № 403 від 18.11.2021 на суму 33837,10 грн, № 404 від 19.11.2021 на суму 47814,71 грн, № 410 від 22.11.2021 на суму 49281,90 грн, № 411 від 23.11.2021 на суму 116982,30 грн, № 412 від 24.11.2021 на суму 48495,91 грн, № 413 від 25.11.2021 на суму 67058,50 грн. Загальна вартість товару згідно перелічених видаткових накладних становить 871379,42 грн. Видаткові накладні підписані з боку постачальника, натомість підпис покупця відсутній.

Позивачем до матеріалів справи долучено опис вкладення в цінний лист та накладну про направлення відповідачу 18.07.2022 рахунків на оплату та зазначених вище видаткових накладних (у двох примірниках).

Відповідач не повернув позивачу підписані з його боку видаткові накладні, про зауваження чи інші причини не підписання позивача не повідомив.

Крім того, позивач повторно 24.08.2023 направив відповідачу на підписання договір поставки та видаткові накладні разом з супровідним листом від 24.08.2023.

Відповідач відповіді на лист не надав, примірники первинних документів не підписав, про причини не підписання, не повідомив.

До матеріалів справи також долучено складені позивачем та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні по правовідносинах з відповідачем: № 41 від 24.09.2021 на суму 289800,00 грн, № 4 від 28.09.2021 на суму 123496,20 грн, № 45 від 18.11.2021 на суму 33837,10 грн, № 46 від 29.09.2021 на суму 94612,80 грн, № 48 від 19.11.2021 на суму 47814,71 грн, № 53 від 22.11.2021 на суму 49281,90 грн, № 60 від 23.11.2021 на суму 116982,30 грн, № 63 від 24.11.2021 на суму 48495,91 грн, № 65 від 25.11.2021 на суму 67058,50 грн.

З оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2021 вбачається поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 1297324,92 грн та часткова оплата з боку відповідача у сумі 933854,50 грн, дебіторська заборгованість позивача становить 363470,42 грн.

Часткова оплата товару за договором № 2309/1 від 23.09.2021 підтверджується також банківською випискою, з якої вбачається, що відповідачем було сплачено грошові кошти у сумі 289800,00 грн 24.09.2021 та у сумі 644054,50 грн 22.10.2021 (загальна сума 933854,50 грн), з яких 425945,50 грн було повернуто позивачем відповідачу як зайво перераховані. Отже банківською випискою підтверджено оплату відповідачем позивачу за договором 2309/1 від 23.09.2021 грошових коштів у сумі 507909,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 01-6 від 01.06.2023 щодо сплати заборгованості за поставку товару у сумі 363470,42 грн (докази направлення в матеріалах справи).

Наявність заборгованості за договором № 2309/1 від 23.09.2021 та обов`язок її сплатити відповідач підтвердив листами: гарантійний лист № 15 від 01.02.2022, № 07/23-1 від 04.07.2023.

Отже, вірогідними доказами, які не заперечувались і не спростовувались відповідачем підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 871379,42 грн та підтверджено часткову оплату відповідачем отриманого товару у сумі 507909,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів оплати товару у більшому розмірі чи відсутності у нього заборгованості перед позивачем за поставлений згідно договору № 2309/1 від 23.09.2021 товар. Отже, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором було обумовлено поставку товару на умовах попередньої оплати, проте, відповідач не сплатив вартість товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, відповідач не сплатив суму авансу за товару, він зобов`язаний був оплатити його згідно приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, після його прийняття, проте не у повному обсязі виконав свій обов`язок.

З огляду на подані у справі докази, суд вважає вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 363470,42 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34748,85 грн пені за загальний період з 20.11.2021 по 26.05.2022, 54520,56 грн штрафу, 120659,86 грн інфляційних втрат та 18402,56 грн 3% річних за загальний період з 27.11.2021 по 04.08.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст.230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.3.1 Договору встановлено, що у разі прострочення покупцем оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем при здійсненні розрахунку пені враховано шестимісячне обмеження нарахування пені, передбачене ст. 232 ГК України. Суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем за загальний період з 20.11.2021 по 26.05.2022 з урахуванням дат виникнення прострочення грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 34748,85 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно п. 5.3.6 договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості за поставлений товар.

Прострочення оплати товару відповідачем триває більше 30 календарних днів, а тому вимога позивача про сплату штрафу у розмірі 15% від суми боргу є обґрунтованою. Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 54520,56 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за загальний період 27.11.2021 по 04.08.2023 з урахуванням виникнення прострочення грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суми 3% річних у розмірі 18402,56 грн та втрат від інфляції у розмірі 120659,86 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 26.06.2023 між ТОВ "ОРД Груп" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Преміум Сервіс" було укладено договір № Д26/06/23-1 про надання правничої допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення з ТОВ "Авест Буд" наявної заборгованості за поставлений товар, в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги становить 15000,00 грн.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2023 згідно договору про надання правничої допомоги № Д26/06/23-1 від 26.06.2023, яким підтверджено надання позивачу правничої допомоги на загальну суму 15000,00 грн (надання правових консультацій та роз`яснень з питань стягнення заборгованості з ТОВ "Авест Буд", підготовка адвокатського запиту, складання розрахунку заборгованості з ТОВ "Авест Буд", складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Авест Буд").

Дані послуги були оплачені позивачем згідно платіжної інструкції № 1738 від 07.08.2023 на суму 15000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням "Преміум Сервіс" професійної правничої допомоги ТОВ "ОРД Груп" в межах даної справи на суму 15000,00 грн.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авест Буд" (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 18А, ідентифікаційний код 41530051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРД Груп" (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 66, ідентифікаційний код 42786596) основний борг у розмірі 363470 (триста шістдесят три тисячі чотириста сімдесят) грн 42 коп., пеню у розмірі 34748 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 18402 (вісімнадцять тисяч чотириста дві) грн 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 120659 (сто двадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 86 коп., штраф у розмірі 54520 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять) грн 56 коп та судовий збір у розмірі 8877 (вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 03 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко