Ухвала

від 17.10.2023 по справі 911/3739/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3739/21 (911/1930/23)

за заявою Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; код ЄДРПОУ 39849797)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ»

у справі № 911/3739/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО ГРУП» (70604, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Пологи, вул. Дружби, 6; код ЄДРПОУ 41513570)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» (08154, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 21, оф. 2; код ЄДРПОУ 35215323)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ворка Л.О.

За участю представників учасників у справі:

від АТ «РВС Банк»: адвокат Лесь Ю.І.;

ліквідатор ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» арбітражний керуючий Терещенко О.В.;

від ТОВ «ІСО ГРУП»: адвокат Бабенко С.С.;

від Міністерства оборони України: Плаксін М.М.

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3739/21 за заявою ТОВ «ІСО ГРУП» про банкрутство ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 22.02.2022.

Постановою Господарського суду Київської області від 26.07.2022 визнано ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тищенко Н.П.

Ухвалою суду від 22.11.2022 відсторонено арбітражного керуючого Тищенко Н.П. від виконання повноважень ліквідатора Банкрута; ліквідатором ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» призначено арбітражного керуючого Терещенка О.В.

Ухвалою суду від 09.05.2023 визнано грошові вимоги АТ «РВС Банк» до Боржника у сумах: 5368,00 грн - 1 черга; 824858,46 грн - 4 черга; 24819,84 грн - 6 черга.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

23.06.2023 до суду надійшла заява АТ «РВС Банк» від 21.06.2023 б/№ (вх. № 1670/23) про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» у сумі 24432297,20 грн, шляхом стягнення вказаних коштів з ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.06.2023 вказану заяву АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівника Боржника прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2023; зобов`язано ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Терещенка О.В. надати суду письмові пояснення по суті заяви АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі відзиву на заяву, відповіді на відзив та заперечень.

25.07.2023 до суду надійшов відзив ліквідатора Банкрута від 22.07.2023 № 02-12/20 (вх. № 14249/23) на заяву АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.

В судовому засіданні 25.07.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 19.09.2023.

02.08.2023 до суду надійшла відповідь АТ «РВС Банк» від 31.07.2023 б/№ (вх. № 14806/23) на відзив ліквідатора Банкрута.

07.08.2023 до суду надійшла заява АТ «РВС Банк» від 03.08.2023 б/№ (вх. № 15074/23) про зміну предмету (уточнення вимог) заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.

В судовому засіданні 19.09.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 17.10.2023.

17.10.2023 в судове засідання з`явились представник заявника АТ «РВС Банк», ліквідатор Банкрута, а також представники кредиторів ТОВ «ІСО ГРУП» і Міністерства оборони України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що АТ «РВС Банк» до відповіді на відзив ліквідатора додано клопотання від 31.07.2023 б/№ про витребування доказів.

В судовому засіданні представник АТ «РВС Банк» підтримала вказане клопотання про витребування доказів.

Зокрема, заявник просить суд зобов`язати ліквідатора Банкрута надати суду інформацію про рух коштів (виписки) по рахункам Банкрута в АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «КБ «Банк Глобус» за період з 22.02.2019 по 22.02.2022.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на норми ст. 81 ГПК України, а також ч. 1, 4 ст. 61 КУзПБ щодо обов`язку ліквідатора надавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність та іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

АТ «РВС Банк» зверталось до арбітражного керуючого Терещенка О.В. з вимогою про надання руху коштів по рахунках ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», проте вказана вимога залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

За наслідком розгляду клопотання АТ «РВС Банк» судом встановлено, що заявником не дотримано вимоги ст. 81 ГПК України, зокрема в клопотанні не зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Відносно доводів АТ «РВС Банк» про обов`язок ліквідатора звітувати перед комітетом кредиторів та надавати відомості на вимогу комітету кредиторів, суд зазначає, що вказана норма не зобов`язує ліквідатора звітувати перед окремим кредитором, який не входить до складу комітету кредиторів.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання, отже клопотання АТ «РВС Банк» про витребування доказів залишається без задоволення.

По суті заяви АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника суд зазначає наступне.

Представник АТ «РВС Банк» в судовому засіданні подану заяву підтримала і просила задовольнити заяву (з урахуванням заяви про зміну предмету (уточнення вимог)). Представник кредитора Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримав заяву АТ «РВС Банк» з підстав, викладених в заяві.

Зокрема заявник просить суд покласти на керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» ОСОБА_1 солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» у розмірі 26410238,90 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «РВС Банк» 855046,30 грн в якості солідарної відповідальності за грошовими зобов`язаннями ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ».

Узагальнені доводи заявника є наступними.

Відповідач - ОСОБА_1 перебував на посаді директора ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» в період з 04.07.2019 по 04.12.2019.

З 30.09.2019 ОСОБА_1 знав про неможливість виконання ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» своїх зобов`язань перед Міністерством оборони України, як замовником за відповідними договорами підряду: № 168/2018/168 від 21.06.2018, № 149/2018/149 від 14.06.2018, № 207/2018/207 від 13.07.2018, № 206/2018/206 від 13.07.2018, № 148/2018/148 від 14.06.2018, № 167/2018/167 від 21.06.2018, а також перед АТ «РВС Банк», як гарантом за банківськими гарантіями, що забезпечували виконання договорів підряду.

11.07.2019 Боржником було отримано від ТОВ «ІСО ГРУП» поворотну фінансову допомогу в розмірі 9237190,55 грн, проте така фінансова допомога була повернута Боржником частково, в розмірі 10700,00 грн.

Таким чином, на думку заявника АТ «РВС Банк», ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» перебувало в стані загрози неплатоспроможності, про що було відомо ОСОБА_1 з 30.09.2019.

Наявність ознак неплатоспроможності Боржника підтверджується відсутністю рухомого та нерухомого майна, отриманням фінансової допомоги від ТОВ «ІСО ГРУП» за договором від 11.07.2019 та її неповерненням, відсутністю грошових коштів на рахунках Боржника (згідно листа від 06.03.2020 № 0603/04), не збільшенням статутного капіталу з 50000,00 грн до 10000000,00 грн в порядку ч. 6 ст. 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та фінансовою звітністю.

Заявник стверджує, що директором ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» ОСОБА_1 не вживались дії для відновлення його платоспроможності. Незважаючи на обізнаність керівника Боржника про стан неплатоспроможності підприємства, ОСОБА_1 не подавалась заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», що на думку заявника АТ «РВС Банк» є підставою для покладення на нього солідарної відповідальності за непогашені вимоги кредиторів.

Ліквідатор Банкрута в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 .

В обґрунтування своє позиції ліквідатор Банкрута зазначив, що ним були отримані в банківських установах виписки з рахунків, якими користувалось ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», та крім того було замовлено висновок судового експерта, відповідно до якого не встановлено грубих порушень керівником ОСОБА_1 , які могли б свідчити про доведення підприємства до банкрутства, виведення грошових коштів з підприємства, а також його винність у неналежному веденні господарської діяльності.

Керівником ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» ОСОБА_1 був в період з 04.07.2019 по 03.12.2019. Фінансові звіти за 2019, 2020, 2021 роки подавались до податкового органу, заборгованість перед податковим органом відсутня, що свідчить про належне ставлення керівника до своїх обов`язків.

Ліквідатор зазначив, що інші первинні бухгалтерські документи від останнього керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» ОСОБА_2 ліквідатору не передавалися у зв`язку з їх втратою через воєнний стан в Україні. При проведенні листування з Оболонським відділом ДВС у м. Києві встановлено, що виконавчі провадження відносно Боржника відкривалися 05.03.2020, 18.03.2020, 02.09.2020, 13.05.2021, 14.06.2021, 22.07.2021, 09.11.2021, що свідчить про неможливість встановлення терміну, коли саме керівник Боржника міг дізнатися про загрозу неплатоспроможності ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ».

Відтак ліквідатор Банкрута вважає відсутніми підстави для покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника Банкрута Опановича Г.І.

Представник кредитора ТОВ «ІСО ГРУП» в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 .

Розглянувши подану заяву АТ «РВС Банк» про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 та матеріали справи в цілому, заслухавши доводи представників учасників у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули КУзПБ, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів, зокрема шляхом упровадження інституту солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів.

Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.

Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

За частиною першою статті 4 КУзПБ, засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (частина друга статті 4 КУзПБ).

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

До такої відповідальності віднесено солідарну відповідальність у справах про банкрутство, застосування якої урегульовано нормами частини шостої статті 34 КУзПБ.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (абзац другий частини шостої статті 34 КУзПБ).

Отже, солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

Сутність такої відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.

Суд акцентує, що частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести об`єктивну неможливість своєчасного звернення до господарського суду з відповідною заявою.

За абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Отже, з урахуванням положень частини шостої статті 34 КУзПБ до предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності (див. подібний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21).

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього (див. постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 04.07.2023 у справі № 911/293/21 (911/682/22)).

Таким чином, бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи порядку її застосування:

І етап - розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, що передбачає з`ясування дотримання керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, належного та своєчасного виконання відповідного обов`язку керівником боржника тощо;

ІІ етап - звернення кредиторів (після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника боржника та розгляд їх судом.

На першому етапі за результатами розгляду господарським судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності господарський суд постановляє ухвалу, в якій має встановити наявність/відсутність загрози неплатоспроможності боржника; порушення керівником боржника імперативно визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язку зі звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; вини керівника боржника в невиконанні цього обов`язку.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 614 ЦК України визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тлумачення норм статей 13, 92 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

Загроза неплатоспроможності є одним із передбачуваних майнових станів боржника, що перебуває під контролем керівника боржника, який належно має виконувати свої зобов`язання щодо організації та управління господарською діяльністю юридичної особи.

Тому під час визначення моменту виникнення у керівника боржника обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство належить враховувати, що такий обов`язок виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, мав можливість об`єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).

За цих умов для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом коли керівник мав усвідомити критичність ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

За загальним правилом абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ та виходячи з критеріїв добросовісності, сумлінності і компетентності керівника, презюмується, що такий момент усвідомлення керівником загрози неплатоспроможності має відбутися протягом місяця із виникнення об`єктивної ситуації коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Поняття неплатоспроможності боржника розкрито в абзаці тринадцятому статті 1 КУзПБ, за яким це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

За частиною шостою статті 34 КУзПБ, загроза неплатоспроможності настає у разі якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Тобто загроза неплатоспроможності виникає з моменту коли задоволення вимог кредитора(-ів) призводить до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Водночас, самі по собі тимчасові обставини фінансових ускладнень боржника, які згодом були усунуті не можуть вважатися безумовним доказом існування загрози неплатоспроможності у зв`язку з якою у керівника боржника виникає визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

За усталеною судовою практикою умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Для визначення ознак неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дозволяють кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

З урахуванням наведеного, обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для виконання обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

За загальним правилом, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті, заявник має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 та від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).

Водночас суд звертає увагу, що законодавство про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для забезпечення одного із завдань законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів боржника.

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства.

Застосування принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника.

За частиною третьою статті 44 КУзПБ, розпорядник майна зобов`язаний, зокрема, проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Водночас, як свідчить тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ, саме суд має вирішувати питання наявності порушення зі сторони керівника боржника вимог визначених абзацом першим цієї норми про що зазначає у ухвалі, що як наслідок є підставою для притягнення керівника до солідарної відповідальності.

Тобто розгляд і вирішення судом питання наявності/відсутності порушення керівником боржника імперативних вимог визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ є обов`язком суду.

З матеріалів справи вбачається, що Боржник ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» здійснював господарську діяльність у сфері будівництва, зокрема виконував будівельні роботи за договорами підряду: № 168/2018/168 від 21.06.2018, № 149/2018/149 від 14.06.2018, № 207/2018/207 від 13.07.2018, № 206/2018/206 від 13.07.2018, № 148/2018/148 від 14.06.2018, № 167/2018/167 від 21.06.2018, укладеними зі Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (правонаступником якого є Міністерство оборони України).

Відповідач - ОСОБА_1 , виконував повноваження керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» в період з 04.07.2019 по 03.12.2019.

Заявник стверджує, що ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» перебувало у стані загрози неплатоспроможності, про що було відомо ОСОБА_1 з 30.09.2019 - останній етап будівництва за договорами підряду.

При цьому заявником до ознак неплатоспроможності Боржника віднесено:

- відсутність у Боржника рухомого та нерухомого майна;

- отримання фінансової допомоги в сумі 9226490,55 грн від ТОВ «ІСО ГРУП» за договором від 11.07.2019;

- отримання фінансової допомоги від ТОВ «АБІТ-ТЕКС» за договором від 04.03.2019;

- відсутністю грошових коштів на поточних рахунках Боржника станом на 06.03.2020;

- не внесення учасниками протягом 1 року вкладів з метою збільшення статутного капіталу Боржника з 50000,00 грн до 10000000,00 грн.

Проте, як зазначено судом вище, за усталеною судовою практикою умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо).

Таким чином суд доходить висновку про те, що наведені АТ «РВС Банк» ознаки неплатоспроможності (відсутність у Боржника рухомого та нерухомого майна, отримання фінансової допомоги від ТОВ «ІСО ГРУП» і ТОВ «АБІТ-ТЕКС», не внесення учасниками вкладів з метою збільшення статутного капіталу Боржника) не відносяться до ознак неплатоспроможності Боржника в розумінні КУзПБ, за наявності сукупності яких керівник боржника зобов`язаний звернутися до суду в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Слід зазначити, що покладення солідарної відповідальності на керівника боржника в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ є новелою законодавства про банкрутство, яка підлягає застосуванню з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, а саме з 21.10.2019.

Отже, у даній справі підлягає дослідженню період діяльності ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», на предмет дотримання вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, з 21.10.2019 по 03.12.2019.

Відносно доводів АТ «РВС Банк» про наявність у Боржника двох і більше кредиторів, суд зазначає наступне.

Одним з кредиторів Боржника є Міністерство оборони України (як правонаступник Східного ТКЕУ за вказаними вище договорами підряду). Водночас зобов`язання Боржника за відповідними договорами підряду протягом 2018-2019 мали негрошовий характер (обов`язок виконати роботи). Лише після завершення останніх етапів будівництва кредитором було направлено низку повідомлень про одностороннє розірвання договорів з 07.11.2019 та повернення сплачених авансів до 05.11.2019.

Відтак, грошові зобов`язання ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» перед Міністерством оборони України (як правонаступником Східного ТКЕУ) в загальному розмірі 4597702,64 грн виникли саме з 05.11.2019.

Крім того заявник АТ «РВС Банк» зазначає про наявність у Боржника у вказаний період грошових зобов`язань перед АТ «РВС Банк» на загальну суму 719280,47 грн.

Зокрема, у зв`язку з невиконанням Боржником зобов`язань перед Східним ТКЕУ за договорами підряду, у АТ «РВС Банк» виникли гарантійні зобов`язання за відповідними гарантіями. Після виконання зазначених зобов`язань АТ «РВС Банк» набуло в порядку ч. 1 ст. 569 ЦК України право регресу до ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» у сумах: 141970,00 грн за Гарантією № 166-19Г від 14.01.2019, 144721,77 грн за Договором про надання гарантії № Д-3776-18Г від 13.06.2018, 143907,24 грн за Договором про надання гарантії № Д-4402-18Г від 06.07.2018, 146431,46 грн за Договором про надання гарантії № Д-4401-18Г від 06.07.2018, 142250,00 грн за Договором про надання гарантії № Д-168-19Г від 11.01.2019, а всього на 719280,47 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доданих до кредиторської заяви АТ «РВС Банк» доказів, Банком було відмовлено у сплаті за гарантіями на користь бенефіціара, що стало підставою для звернення Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України з відповідними позовами до АТ «РВС Банк» про стягнення сум за гарантіями.

Відповідні зобов`язання АТ «РВС Банк» щодо сплати коштів за вказаними вище договорами гарантії були виконані Банком за результатом ухвалення судових рішень про стягнення коштів з АТ «РВС Банк» на користь Міністерства оборони України (рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 у справі № 910/2908/21, яке набрало законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021; рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2021 у справі № 910/2913/21; рішення Господарського суду м. Києва від 24.06.2021 у справі № 910/2907/21; рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2021 у справі № 910/2909/21, яке набрало законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021; рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2021 у справі № 910/9565/21).

Отже, вказані вище регресні вимоги АТ «РВС Банк» до ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» фактично виникли у 2021 році, а не в листопаді 2019 року, як стверджує заявник.

Таким чином суд дійшов висновку про спростовність доводів АТ «РВС Банк» про те, що станом на 05.11.2019 у Боржника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» одночасно мали місце невиконані грошові зобов`язання перед Міністерства оборони України та АТ «РВС Банк» на загальну суму 5316983,11 грн.

Відносно доводів АТ «РВС Банк» про наявність у Боржника невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами (які не заявляли своїх вимог у даній справі про банкрутство), а саме: ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон», ТОВ «Бронта», ТДВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №90», ТОВ «Променергоізол», ТОВ «Аррівер Груп», на загальну суму 1319158,39 грн, суд зазначає, що відповідні судові рішення, на які посилається заявник, набрали законної сили у 2020 році, отже не підлягають врахуванню при дослідженні періоду виконання ОСОБА_1 повноважень керівника Боржника з 21.10.2019 по 03.12.2019.

Матеріали справи не містять доказів того, що зобов`язання ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» в рамках правовідносин з вказаними контрагентами створювали для Боржника загрозу неплатоспроможності в період з 21.10.2019 по 03.12.2019.

Відносно доводів АТ «РВС Банк» про отримання Боржником фінансової допомоги від ТОВ «ІСО ГРУП» в сумі 9237190,55 грн та подальше неповернення вказаної фінансової допомоги в повному обсязі, суд зазначає, що строк повернення відповідної фінансової допомоги 28.02.2020, отже вказані правовідносини Боржника не можуть вважатись складовим чинником стану загрози неплатоспроможності в період з 21.10.2019 по 03.12.2019.

Крім того, в рамках забезпечення принципу судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Під час процедури розпорядження майном Боржника у даній справі про банкрутство арбітражним керуючим Тищенко Н.П. подано до суду Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» і його становища на ринках, станом на 01.07.2022.

З матеріалів вказаного Звіту, а також доданих до Звіту документів щодо фінансової звітності Боржника за період з 2019 по 2021 роки, вбачається, що чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вказаний період мав тенденцію до зниження, у зв`язку з зупиненням виробництва продукції (у 2019 році чистий дохід становив 16895,3 тис. грн; у 2020 році чистий дохід становив 3550,6 тис. грн; у 2021 році чистий дохід відсутній).

При цьому, результатом діяльності Боржника в період 2019-2021 років був збиток (у 2019 році чистий збиток склав 585,8 тис. грн (що мало тенденцію до зменшення враховуючи показник збитку за попередній звітний період - 779,1 тис. грн); у 2020 році чистий збиток склав 35,8 тис. грн; у 2021 році чистий збиток склав 19976,9 тис. грн).

Аналіз зазначених показників діяльності Боржника свідчить про те, що протягом 2019-2020 років мала місце позитивна тенденція (зменшення розміру збитку з 779,1 тис. грн до 585,8 тис. грн протягом 2019 року, а також зменшення розміру збитку з 585,8 тис. грн до 35,8 тис. грн протягом 2020 року), проте вжиті керівниками Боржника заходи протягом 2019-2020 років не дали позитивних результатів у 2021 році.

Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника містить висновок про те, що протягом 2019-2021 років відсутні ознаки дій з доведення до банкрутства, приховування банкрутства, а також фіктивного банкрутства.

Проаналізувавши наведені вище показники фінансово-господарської діяльності Боржника, фінансової звітності Боржника, в контексті періоду виконання ОСОБА_1 повноважень керівника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» (з 04.07.2019 по 03.12.2019) та, зокрема, періоду, який підлягає дослідженню на предмет дотримання ОСОБА_1 положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ (з 21.10.2019 по 03.12.2019), враховуючи тенденцію зменшення збитковості діяльності Боржника протягом 2019 року (з 779,1 тис. грн до 585,8 тис. грн), розмір чистого доходу Боржника за підсумком 2019 року на рівні 16895,3 тис. грн (що перевищувало розмір грошових зобовязань Боржника перед Міністерством оборони України станом на 05.11.2019 (4597702,64 грн)), судом не встановлено наявності в зазначений період ознак загрози неплатоспроможності ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ».

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що заявником АТ «РВС Банк» не доведено наявності у Боржника ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ» стану загрози неплатоспроможності в період виконання ОСОБА_1 повноважень керівника Боржника з 04.07.2019 по 03.12.2019.

Відтак суд не вбачає підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ», у зв`язку з чим заява АТ «РВС Банк» від 21.06.2023 б/№ (з урахуванням заяви про зміну предмету від 03.08.2023 б/№) про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівника Боржника, залишається судом без задоволення.

Керуючись ст. 232-235, 255 ГПК України, ст. 34, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви АТ «РВС Банк» від 21.06.2023 б/№ (з урахуванням заяви про зміну предмету від 03.08.2023 б/№) про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівника Боржника.

2.Копію ухвали надіслати учасникам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати виготовлення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 13.11.2023.

Суддя С.Ю. Наріжний