Ухвала

від 01.11.2023 по справі 3/078-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" листопада 2023 р. Справа № 3/078-09

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши матеріали

скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу державної служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

за позовом Приватного підприємства Гриф, м. Біла Церква

до СПД Люльки Тетяни Володимирівни, м. Біла Церква

про стягнення 1728,54 грн.

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2009 р. у справі № 3/078-09 позов задоволено повністю; стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності Люльки Тетяни Володимирівни на користь Приватного підприємства Гриф 1350,00 грн. боргу, 378,54 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання зазначеного рішення судом 29.05.2009 р. було видано відповідний наказ.

19.10.2023 р. через канцелярію суду представником боржника подано скаргу б/н від 18.10.2023 р. (вх. № 64/23 від 19.10.2023 р.) на бездіяльність Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, в якій скаржник просить суд зобов`язати Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно постанови АК № від 10.06.2009 року, що винесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2023 р. прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області; розгляд скарги призначено на 01.11.2023 р.; встановлено строк до 31.10.2023 р. Білоцерківському відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області для подання обґрунтованих та документально підтверджених заперечень на скаргу.

В судове засідання з`явились уповноважений представник боржника та боржник особисто, представник стягувача та представник Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Врахувавши положення частини другої статті 342 ГПК України, якими визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов до висновку про можливість розгляду в даному випадку скарги на бездіяльність органу ДВС, поданої боржником в даному судовому засіданні за відсутності представників стягувача та органу ДВС.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), повно та всебічно проаналізувавши її обґрунтування та подані на підтвердження заявлених вимог докази, суд зазначає таке:

Скарга вмотивована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скаржником було встановлено, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація про арешт всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 9013307, обтяження зареєстровано 01.09.2009 р., підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АК №719463 від 10.06.2009 р., винесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ. Обтяжувач районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, код 34846037. Водночас, листом від 25.09.2023 р. №102790 Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) повідомив, що відповідно даних АСВП (спец-розділ) відносно боржника ОСОБА_1 перебували виконавчі провадження, зокрема з приводу примусового виконання наказу №3/078 від 29.05.2009 р., виданого господарським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП "Гриф" боргу на загальну суму 1948,54 грн. 06.10.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з листом про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , що накладений згідно постанови АК №719463 від 10.06.2009 р., реєстраційний номер обтяження 9013307, у зв`язку з повним виконанням наказу господарського суду Київської області №3/078 від 29.05.2009 р. До даного листа було додано повідомлення від ПП "Гриф" про повне виконання наказу господарського суду Київської області №3/078 від 29.05.2009 р. ОСОБА_1 . Однак, листом від 12.10.2023 р. № 116888 Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області відмовив ОСОБА_1 у знятті арешту з її майна, що був накладений згідно постанови АК №719463 від 10.06.2009 р., реєстраційний номер обтяження 9013307, при цьому, зазначивши, що матеріали виконавчого провадження з приводу примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 29.05.2009 р. № 3/078 знищено.

Виходячи з наведеного, скаржник зазначає, що накладений Білоцерківським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) арешт на майно боржника, що діє і станом на сьогодні з-за відсутності відкритого виконавчого провадження порушує її права власності, що є підставою вважати бездіяльність органу ДВС щодо не зняття такого арешту неправомірною. З урахуванням наведеного, скаржник просить суд зобов`язати Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно постанови АК № від 10.06.2009 р., що винесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ.

Білоцерківський відділ Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) наданим йому процесуальним правом не скористався, заперечень на вказану скарги до суду у встановлений ухвалою від 23.10.2023 р. строк не подав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша ст. 5 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно із ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на дату накладення арешту на майно боржника) за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом (частина шоста статті 24 в редакції Закону N 1095-IV (1095-15) від 10.07.2003).

Положеннями статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в наведеній редакції) передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до частин третьої, четвертої і п`ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в тій же редакції Закону) майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до положень статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в наведеній редакції) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна (стаття 38 в редакції Законів N 327-IV (327-15) від 28.11.2002, N 1095-IV ( 1095-15) від 10.07.2003 )

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону чинної станом на сьогодні) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 р. у справі № 2/0301/806/11 (провадження №61- 3814св22) зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Як вбачається з матеріалів розгляду наведеної скарги, рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2009 р. позов задоволено повністю; стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності Люльки Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Гриф (09117, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 10, код ЄДРПОУ 20603918) 1350 (одну тисячу триста п`ятдесят гривень) 00 коп. боргу, 378 (триста сімдесят вісім гривень) 54 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На примусове виконання даного рішення судом 29.05.2009 р. було видано відповідний наказ.

Листом від 06.10.2023 р. № 05/23 ПП "Гриф" (стягувач) повідомляє, що під час примусового виконання наказу господарського суду Київської області № 3/078 від 25.05.2009 р., Районним відділом ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції згідно постанови АК № 719463 від 10.06.2009 р. було накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 . Водночас, на момент написання даного листа ОСОБА_1 повністю виконала наказ господарського суду Київської області №3/078 від 25.05.2009 р. та погасила заборгованість в сумі 1948,54 грн., у зв`язку з чим, відсутні будь-які матеріальні претензії до неї, а тому, стягувач не заперечує проти зняття заборони відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна, що була накладена згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №719463 від 10.06.2009 р.

Судом враховано, що листом від 12.10.2023 р. № 116888 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомляє, що перевіркою бази даних АСВП не встановлено під час примусового виконання якого саме виконавчого провадження внесено обтяження з реєстраційним номером 9013307 від 01.09.2009 р. Оскільки, враховуючи те, що матеріали виконавчого провадження знищені, встановити чи дійсно під час примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.09.2009 р. №3/078 внесено обтяження на майно ОСОБА_1 неможливо. З урахуванням наведеного, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в зазначеному листі було запропоновано надати до відділу копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК №719463 від 10.06.2009 р., на підставі якої зареєстровано обтяження 9013307 від 01.09.2009 р. Поряд з цим, Міністерством юстиції зазначено, що відповідно до частини п`ятої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом також враховано, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) у листі від 25.09.2023 р. № 102790 зазначено, що відповідно до даних АСВП відносно боржника ОСОБА_1 будь-які відкриті виконавчі провадження на примусовому виконанні не перебувають.

Виходячи з наведених обставин справи, суд встановив, що в даному випадку не скасовані арешти накладені на майно боржника скаржника, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У відповідності до частини першої ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки висловлено в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) та в пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).

За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, врахувавши те, що органом ДВС не надано доказів, які б спростовували твердження скаржника про те, що арешт майна боржника було здійснено під час виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області, виданого у цій справі, також врахувавши те, що, як свідчать матеріали розгляду скарги, відповідно до даних АСВП відносно боржника ОСОБА_1 будь-які відкриті виконавчі провадження на примусовому виконанні не перебувають, крім цього, будь-які претензії у стягувача у цій справі до боржника наразі відсутні, суд встановив обґрунтованість скарги, у зв`язку з чим, вирішив її задовольнити повністю.

Керуючись ст. 234, 342 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", суд

ухвалив:

1.Скаргу ОСОБА_1 від 18.10.2023 р. б/н (вх. № 64/23, 19.10.2023 р.) на бездіяльність Білоцерківського відділу державної служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2.Зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно постанови АК № 719463 від 10.06.2009 р., що винесена районним відділом ДВС Білоцерківського МРУЮ.

Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику та Білоцерківському відділу державної служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ГПК України відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України.

Дата підписання повного тексту ухвали 14.11.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін