Рішення

від 21.09.2023 по справі 911/1604/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1604/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор»

прo стягнення 54 263,23 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Гівчак Н.В.

відповідача: Тинок М.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» прo стягнення 54 263,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 року відкрито провадження у справі № 911/1604/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.06.2023 року.

У судовому засіданні 29.06.2023 року оголошено перерву на 17.08.2023 року.

У судовому засіданні 17.08.2023 року оголошено перерву на 07.09.2023 року.

У судовому засіданні 07.09.2023 року оголошено перерву на 21.09.2023 року.

В судовому засіданні 21.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача заявив про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені, просив зменшити нараховані штрафні санкції та розстрочити погашення заборгованості на 6 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 21.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 15.12.2020 року між Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОР ВЕКТОР» (відповідач) було укладено Договір №22/12-5-20 про виконання робіт на технічне обслуговування технічних засобів регулювання дорожнім рухом (ТЗРДР) за адресою: просп. Правди, 47 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) виконує роботи з технічного обслуговування технічних засобів регулювання дорожнім рухом: світлофорних об`єктів, дорожніх знаків (ТЗРДР), що встановлені за адресою: просп. Правди, 47 (далі - Роботи).

Згідно з п. 2.1 Договору розрахунок вартості річного технічного обслуговування ТЗРДР становить за цим Договором 103 044,31 грн., в тому числі ПДВ 17 174,05 грн. Розрахунки за виконані роботи проводяться відповідно до підписаних обома Сторонами Актів приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Замовник забезпечує своєчасне фінансування Робіт, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.4.2 Договору Замовник здійснює платежі щомісячно залежно від виду та кількості виконаних робіт з технічного обслуговування на підставі Акту приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт Сторонами Договору.

Крім того, п.5.2 Договору визначено, що Підрядник має право отримати за виконані Роботи оплату в розмірах і строки, що передбачені Договором.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє д 30.11.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить пр припинення його дії, то він вважається щоразу автоматично продовженим на наступний рік.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за Договором перед відповідачем виконав роботи з технічного обслуговування ТЗРДР (світлофорні об`єкти, дорожні знаки), що встановлені за адресою: просп. Правди, 47, що підтверджується Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року, за листопад 2021 року від 30.11.2021 року, за січень 2022 року від 31.01.2022 року, за лютий 2022 року від 31.05.2022 року та Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №01/10 від 31.10.2021 року, №01/11 від 30.11.2021 року, №01/12 від 31.12.2021 року, №01/01 від 31.01.2022 року, №01/02 від 31.05.2022 року підписаними уповноваженими представниками Сторін.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу цінним листом з описом, надіслано претензію від 30.03.2023 року №053/04-08/1623 на суму 49 227, 86 грн. (з урахуванням суми основного боргу та пені за Договором).

У своїй відповіді на претензію вих. №1/10-04-23 від 10.04.2023 року відповідач гарантував сплату заборгованість за Договором у найкоротші терміни.

19.05.2023 року від відповідача на рахунки позивача надійшли кошти у сумі 8 587,03 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору, без урахування пені нарахованої за Договором. Будь-яких інших платежів в рахунок погашення заборгованості за Договором від відповідача не надходило.

Таким чином, відповідач у встановлені Договором строки не сплатив вартість виконаних робіт на загальну суму 34 348,07 грн., чим порушив умови Договору, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 контрагента ТОВ «ДОР ВЕКТОР» за період 01.12.2020 року-25.05.2023 року та карткою по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «ДОР ВЕКТОР» за період 01.12.2020 року - 25.05.2023 року.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення Договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється зі сплином шести місяців.

З огляду на вищезазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 34 348,07 грн. боргу за Договором з урахуванням 6 335,34 грн. пені (подвійна облікова ставка НБУ протягом 6 місяців з моменту прострочення), 11 893,23 грн. інфляційних та 1 706,59 грн. 3% річних за весь час прострочення.

Відповідачем в ході розгляду спору подано заяву про застосування позовної давності та зменшення розміру пені, інфляційних втрат, 3% річних. В наведеній заяві відповідачем не заперечено факту існування правовідносин сторін за Договором та існування простроченої основної заборгованості в наведеній у позові сумі.

Однак, відповідач заявив про застосування строків спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені, визначених ст.258 Цивільного кодексу України).

Зокрема, як зазначає відповідач, згідно з п.4.4 Договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, які підписані сторонами Договору протягом жовтня 2021 року травня 2022 року.

Відповідач стверджує, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами річного строку установленого законом для вимог про стягнення штрафних санкцій (пені).

Зокрема, позов подано до суду 26.05.2023 року, а згідно з доданим до позову розрахунком пені, строк позовної давності частково сплив:

- за Актом №01/10 за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року пеня нарахована за період з 06.11.2021 року по 06.05.2022 року у розмірі 812,59 грн., тому строк позовної давності сплив щодо суми пені 812,59 грн.;

- за Актом №01/11 за листопад 2021 року від 30.11.2021 року пеня нарахована за період з 08.12.2021 року по 08.06.2022 року у сумі 882,22 грн., тому строк позовної давності частково сплив та підлягає застосуванню з 26.05.2022 року по 08.06.2022 року, сума пені складає 112,92 грн.;

- за Актом №01/12 за грудень 2021 року від 31.12.2021 року пеня нарахована за період за період з 11.01.2022 року по 11.07.2022 року у розмірі 1 126,90 грн., тому строк позовної давності частково сплив та підлягає застосуванню з 26.05.2022 року по 01.07.2022 року, сума пені складає 496,40 грн.;

- за Актом №01/01 за січень 2022 року від 31.01.2022 року пеня нарахована за період за період з 08.02.2022 року по 08.08.2022 року у розмірі 1 329,23 грн., тому строк позовної давності частково сплив та підлягає застосуванню з 26.05.2022 року по 08.08.2022 року, сума пені складає 825,77 грн.;

- за Актом №01/02 за лютий 2022 року від 31.05.2022 року пеня нарахована за період за період з 08.06.2022 року по 08.12.2022 року, сума пені складає 2 164,40 грн.

Таким чином, за контррозрахунком відповідача з урахуванням строків спеціальної позовної давності, сума пені складає 2 773,72 грн.

Також, посилаючись на норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, за якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, відповідач просить суд зменшити сплату пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99% та застосувати розстрочку погашення заборгованості рівними частками на 6 місяців.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в загальній сумі 34 348,07 грн., що відповідачем не зперечено. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині стягнення з відповідача 34 348,07 грн. основної заборгованості обґрунтовані, доведені, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої су ми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявленоу позові про стягнення з відповідача

Дослідивши доданий до позову розрахунок, судом встановлено що 6 335,34 грн. пені нараховано в розмірі подвійної облікової ставки НБУ протягом 6 місяців з моменту прострочення, 11 893,23 грн. інфляційних та 1 706,59 грн. 3% річних нараховані на фактичні суми прострочення за весь час прострочення. Відповідний розрахунок відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, тому проведені позивачем нарахування є обгрунтованими і правомірними.

В той же час, як визначено п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, до вимоги про стягнення пені підлягає застосуванню скорочений річний строк позовної давності, про що відповідачем подано відповідну заяву.

Відтак, з врахування строків давності вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 2 773,72 грн.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення поняття неустойка наведене у відповідній ст.549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначення поняття штрафних санкцій наведене у відповідній ст. 230 Господарського кодексу України, якою передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В той же час, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не передбачають зменшення заявлених на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Щодо суми пені, суд зазначає, що після застосування строків давності сума пені є меншою ніж заявлено в позові і не має ознак неспівмірності. Крім того, відповідачем не надано доказів наявності інших істотних обставин та майнового стану. Тому суд не вбачає наявності достатніх підстав для зменшення пені.

Вимога відповідача про застосування розстрочки погашення заборгованості взагалі не обгрунтована з посиланням на норми законодавства та фактичні обставини, тому не підлягає розгляду.

В той же час, суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості вирішити питання про розстрочку виконання рішення суду в установленому процесуальним законодавством порядку за наявності достатніх підстав.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 34 348,07 грн. основного боргу, 2 773,72 грн. пені, 11 893,23 грн. інфляційних та 1 706,59 грн. 3% річних. Вимога про стягнення пені в частині 3 541,62 грн. не підлягає задоволенню у зв`язку з застосування строків давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2 508,82 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» прo стягнення 54 263,23 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код ЄДРПОУ 42556039) на користь Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 19-А, код ЄДРПОУ 32955518) 34 348 (тридцять чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 07 коп. основного боргу, 2 773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 72 коп. пені, 11 893 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 59 коп. 3% річних та 2 508 (дві тисячі п`ятсот вісім) грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 14.11.2023 року