Постанова

від 25.11.2024 по справі 911/1604/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 911/1604/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 (повне рішення складено 14.11.2023)

у справі №911/1604/23 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор»

про стягнення 54 263,23 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» прo стягнення 54 263,23 грн, з яких: 34 348,07 грн. боргу за Договором, 6 335,34 грн. пені (подвійна облікова ставка НБУ протягом 6 місяців з моменту прострочення), 11 893,23 грн. інфляційних та 1 706,59 грн. 3% річних за весь час прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №22/12-5-20 про виконання робіт на технічне обслуговування технічних засобів регулювання дорожнім рухом (ТЗРДР) за адресою: просп. Правди, 47 в частині своєчасних розрахунків за виконані роботи.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 позовні вимоги Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» прo стягнення 54 263,23 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» на користь Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» 34 348 грн 07 коп. основного боргу, 2 773 грн 72 коп. пені, 11 893 грн 23 коп. інфляційних втрат, 1 706 грн 59 коп. 3% річних та 2 508 грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд виходив з їх обґрунтованості, однак встановив, що строк позовної давності частково сплив за вимогами щодо стягнення пені.

Також суд зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру пені з урахуванням також застосованої судом позовної давності.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1604/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1604/23.

27.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1604/23.

Ухвалою суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1604/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/1604/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду від 25.09.2024 прийнято до провадження справу №911/1604/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/1604/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Михальська Ю.Б., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.

Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до провадження справу №911/1604/23 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі №911/1604/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Михальська Ю.Б.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вважає висновки суду в частині відмови в задоволенні пені необґрунтованими та прийнятими з порушенням судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строки позовної давності, визначені ст. 258 ЦК України, були продовжені з огляду на положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позивачем строк позовної давності щодо стягнення пені не пропущений, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

2.4. інші процесуальні дії у справі: судом апеляційної інстанції не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи

15.12.2020 року між Комунальним підприємством «Центр організації дорожнього руху» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОР ВЕКТОР» (відповідач) було укладено Договір №22/12-5-20 про виконання робіт на технічне обслуговування технічних засобів регулювання дорожнім рухом (ТЗРДР) за адресою: просп. Правди, 47 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) виконує роботи з технічного обслуговування технічних засобів регулювання дорожнім рухом: світлофорних об`єктів, дорожніх знаків (ТЗРДР), що встановлені за адресою: просп. Правди, 47 (далі - Роботи).

Згідно з п. 2.1 Договору розрахунок вартості річного технічного обслуговування ТЗРДР становить за цим Договором 103 044,31 грн., в тому числі ПДВ 17 174,05 грн. Розрахунки за виконані роботи проводяться відповідно до підписаних обома Сторонами Актів приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Замовник забезпечує своєчасне фінансування Робіт, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.4.2 Договору Замовник здійснює платежі щомісячно залежно від виду та кількості виконаних робіт з технічного обслуговування на підставі Акту приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт Сторонами Договору.

Крім того, п.5.2 Договору визначено, що Підрядник має право отримати за виконані Роботи оплату в розмірах і строки, що передбачені Договором.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє д 30.11.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про припинення його дії, то він вважається щоразу автоматично продовженим на наступний рік.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за Договором перед відповідачем виконав роботи з технічного обслуговування ТЗРДР (світлофорні об`єкти, дорожні знаки), що встановлені за адресою: просп. Правди, 47, що підтверджується Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року, за листопад 2021 року від 30.11.2021 року, за січень 2022 року від 31.01.2022 року, за лютий 2022 року від 31.05.2022 року та Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №01/10 від 31.10.2021 року, №01/11 від 30.11.2021 року, №01/12 від 31.12.2021 року, №01/01 від 31.01.2022 року, №01/02 від 31.05.2022 року підписаними уповноваженими представниками Сторін.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу цінним листом з описом, надіслано претензію від 30.03.2023 року №053/04-08/1623 на суму 49 227, 86 грн. (з урахуванням суми основного боргу та пені за Договором).

У своїй відповіді на претензію вих. №1/10-04-23 від 10.04.2023 року відповідач гарантував сплату заборгованість за Договором у найкоротші терміни.

19.05.2023 року від відповідача на рахунки позивача надійшли кошти у сумі 8 587,03 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору, без урахування пені нарахованої за Договором. Будь-яких інших платежів в рахунок погашення заборгованості за Договором від відповідача не надходило.

Таким чином, відповідач у встановлені Договором строки не сплатив вартість виконаних робіт на загальну суму 34 348,07 грн., чим порушив умови Договору, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 361 контрагента ТОВ «ДОР ВЕКТОР» за період 01.12.2020 року-25.05.2023 року та карткою по рахунку 361 по контрагенту ТОВ «ДОР ВЕКТОР» за період 01.12.2020 року - 25.05.2023 року.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

З огляду на вищезазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 34 348,07 грн. боргу за Договором з урахуванням 6 335,34 грн. пені (подвійна облікова ставка НБУ протягом 6 місяців з моменту прострочення), 11 893,23 грн. інфляційних та 1 706,59 грн. 3% річних за весь час прострочення.

У свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені, визначеної ст.258 Цивільного кодексу України та зменшення розміру пені, інфляційних втрат, 3% річних. В наведеній заяві відповідачем не заперечено факту існування правовідносин сторін за Договором та існування простроченої основної заборгованості в наведеній у позові сумі.

За доводами відповідача, позивач звернувся до суду з позовом поза межами річного строку установленого законом для вимог про стягнення штрафних санкцій (пені), а за контррозрахунком відповідача з урахуванням строків спеціальної позовної давності, сума пені складає 2 773,72 грн.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, встановивши при цьому пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Однак, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в загальній сумі 34 348,07 грн., що відповідачем не заперечено. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині стягнення з відповідача 34 348,07 грн. основної заборгованості обґрунтовані, доведені, тому підлягають задоволенню. Наведений висновок суду першої інстанції сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оскаржується.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строків здійснення розрахунків Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 335,34 грн. пені (подвійна облікова ставка НБУ протягом 6 місяців з моменту прострочення), 11 893,23 грн. інфляційних втрат та 1 706,59 грн. 3% річних за весь час прострочення.

Дослідивши додані до позову розрахунки, судом першої інстанції встановлено, що суми пені, інфляційних втрат та 3% річних нараховані на фактичні суми прострочення за весь час прострочення, і такі розрахунки відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, тому проведені позивачем нарахування судом першої інстанції визнано обґрунтованими і правомірними, з чим погоджується судова колегія.

Як було зазначено вище, відповідачем заявлено про застосування строків спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені, визначених ст.258 Цивільного кодексу України, оскільки на переконання відповідача, позивач звернувся до суду з позовом поза межами річного строку установленого законом для вимог про стягнення штрафних санкцій (пені).

Судом першої інстанції з урахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), дійшов висновку, що до вимоги про стягнення пені підлягає застосуванню скорочений річний строк позовної давності, про що відповідачем подано відповідну заяву, задовольнивши вимогу про стягнення пені частково в розмірі 2 773,72 грн

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що судом першої інстанції не було враховано положення п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження такого строку позовної давності на строк дії карантину та у подальшому на строк дії воєнного стану, у зв`язку з чим строк позовної давності за стягненням пені не є пропущеним.

Вказані доводи скаржника колегія суддів визнає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт також був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

У подальшому, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затв. ЗУ від 08.11.2023 № 3429-ІХ, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо річного строку позовної давності для вимог про стягнення пені (щодо кожного дня прострочення), п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження такого строку позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за загальний період з 06.11.2021 по 08.12.2022 на час звернення позивача до суду з цим позовом - 26.05.2023 не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення пені у повному обсязі - в розмірі 6 315,34 грн.

Крім того, відповідач посилаючись на норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, за якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, яка передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, відповідач просив суд зменшити сплату пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99% та застосувати розстрочку погашення заборгованості рівними частками на 6 місяців.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення поняття неустойка наведене у відповідній ст.549 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначення поняття штрафних санкцій наведене у відповідній ст. 230 Господарського кодексу України, якою передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В той же час, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не передбачають зменшення заявлених на підставі 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

Щодо зменшення заявленої пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності інших істотних обставин та майнового стану, а тому суд не вбачає наявності достатніх підстав для зменшення пені.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судова колегія враховує, що позивачем зобов`язання виконувалось належним чином, однак відповідачем допущено прострочення виконання грошових зобов`язань, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені судом відхиляється.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої су ми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Колегія суддів вважає, що доводи позивача про те, що строки позовної давності, визначені ст. 258 ЦК України, були продовжені з огляду на положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позивачем строк позовної давності щодо стягнення пені не пропущений, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення - знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 в частині щодо висновків про стягнення пені прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню у відповідній частині.

За висновком суду апеляційного господарського суду, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 6 315,34 грн, а не частковому задоволенню, як про це зазначив суд першої інстанції.

У зв`язку з цим, апеляційна скарга Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу та покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 скасувати в частині стягнення пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити у повному обсязі, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2023 у справі № 911/1604/23 в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» прo стягнення 54 263,23 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код ЄДРПОУ 42556039) на користь Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 19-А, код ЄДРПОУ 32955518) 34 348 (тридцять чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 07 коп. основного боргу, 6 315 (шість тисяч триста п`ятнадцять) грн. 34 коп. пені, 11 893 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 59 коп. 3% річних та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор Вектор» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б, код ЄДРПОУ 42556039) на користь Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 19-А, код ЄДРПОУ 32955518) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська