Рішення
від 08.11.2023 по справі 914/2404/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 Справа № 914/2404/23

За позовом: Державного підприємства Антонов, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Городоцький механічний завод, м. Городок Львівської області

про стягнення 3 067 251, 32 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Станіславчук М.А. представник;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Антонов до відповідача: Приватного акціонерного товариства Городоцький механічний завод про стягнення 3 067 251, 32 грн за неналежне виконання договору постачання № 10.1137.2021 від 04.08.2021.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2023 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2023.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 підготовче засідання відкладено на 19.10.2023.

Ухвалою суду від 19.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 08.11.2023.

У судовому засіданні 08.11.2023 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Надала пояснення, що в розрахунку пені здійснено технічну описку, період нарахування такої включає 16.07.2022 - 15.01.2023. Крім того, на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просила зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Слід зазначити, що ухвала суду від 19.10.2023, яка надсилалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повертається суду із зазначенням причин: «адресат не знаходиться за адресою».

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Більше того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи подання відповідачем відзиву на позов, отримання ухвал суду від 14.08.2023, 13.09.2023 та викладене вище, відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання та не поставив товар, за який отримав попередню оплату на суму 2 170 056, 00 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача 2 170 056, 00 грн попередньої оплати, а також за порушення зобов`язання заявив до стягнення на підставі пункту 8.4 договору пеню на суму 570 414, 72 грн та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 260 073, 67 грн інфляційних втрат, 66 706, 93 грн 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки 24.02.2022 розпочалась повномасштабна війна, відбулись зриви поставок постачальників, відключення електроенергії призвели до зриву виробництва і неможливості виконання зобов`язань по договору. Крім того ствердив, що частина працівників, і навіть директор, були мобілізовані до лав ЗСУ. Тому прийнято рішення про зупинку виробництва і консервацію виробничих потужностей. Ствердив, що зазначену ситуацію слід розцінювати як форс-мажорні обставини. Враховуючи наведене, просив відкликати позов та зазначив, що товариство гарантує виконання зобов`язань після закінчення воєнного стану.

Позивач у відповіді на відзив ствердив, що відповідач всупереч умовам договору та норм чинного законодавства не вжив жодних належних заходів для вчасного виконання зобов`язань у строк, встановлений договором; відповідач не надав сертифікату, який би підтвердив обставини непереборної сили.

Обставини справи.

04 серпня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Городоцький механічний завод» (Постачальник) та Державне підприємство «АНТОНОВ» (Покупець) уклали договір №10.1137.2021 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Постачальник зобов`язувався виготовити та поставити (передати у власність) в обумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві Продукцію (Код по ДК 021-2015:34740000-6 - Обладнання для повітряних і космічних літальних апаратів, тренажери, стимулятори та супутні деталі), що зазначена в Специфікації, а Покупець зобов`язується прийняти зазначену Продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна кількість Продукції та її вартість, що підлягає поставці згідно даного Договору визначається Специфікацією №1 (Додаток №1).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що термін постачання, визначеної за цим поговором Продукції, вказується в Специфікації №1 (Додаток №1) і визначається з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Зобов`язання Постачальника з поставки Продукції вважається виконаним в момент фактичної передачі Продукції Покупцю, що підтверджується підписанням Сторонами видаткових накладних (пункт 4.12 договору).

Ціна договору складає 3 100 080, 020 грн (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 7.2 договору Покупець здійснює передоплату за Продукцію у розмірі 70% (сімдесят відсотків) від вартості Продукції (партії Продукції-) на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури протягом 15 (п`ятнадцять) банківських днів з моменту отримання рахунку від Постачальника. Остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості Продукції (партії Продукції) Покупець здійснює протягом 15-ти банківських днів з моменту поставки Продукції (партії Продукції) на склад Покупця та отримання позитивного висновку на Продукцію вхідного контролю на території Покупця.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 8 договору, зокрема, у пункті 8.4 передбачено, що за прострочення терміну поставки Продукції Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми недопоставленої Продукції за кожен день такої затримки.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1, в якій відображено найменування товару, кількість та загальна вартість 3 100 080, 00 грн. Також погоджено термін постачання Продукції протягом 20 тижнів з моменту здійснення передплати у розмірі 70% вартості Продукції.

22.09.2021 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ГМЗ-052 на загальну суму 3 100 080, 00 грн.

16.12.2021 позивач на виконання умов договору здійснив передоплату на суму 2 170 056, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3921.

Відповідач скерував позивачу лист № 009 від 03.05.2022, у якому зазначив, що по договору постачання № 10.1137.2021 від 04.08.2021 ведуться роботи, а при сприятливій ситуації з постачанням імпортної комплектації, відвантаження виробів планується на липень 2022 року.

27.06.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій змінили термін постачання продукції протягом 30 тижнів з моменту здійснення передоплати у розмірі 70% вартості Продукції.

Позивач звернувся 23.02.2023 до відповідача з листом та просив повідомити про спроможність виконання зобов`язань за договором та у разі неможливості поставки продукції, проінформовано щодо проведення в подальшому претензійно-позовної роботи.

Відповіді на лист матеріали справи не містять.

Надалі позивач надіслав відповідачу вимогу № 126/8815-23 від 16.06.2023 про необхідність сплати грошових коштів за порушення строків виконання зобов`язань за договором, серед яких неустойка за порушення термінів поставки, а також вартість непоставленої продукції (вимога про повернення авансу) не пізніше семи днів з моменту отримання вимоги.

Зазначене поштове відправлення повернуто позивачу із зазначенням причин повернення: «за закінченням встановленого терміну зберігання» (штрих-кодовий ідентифікатор поштового відправлення №0306212956874).

Оскільки відповідач не поставив товар, позивач просив стягнути з нього 2 170 056, 00 грн попередньої оплати, 570 414, 72 грн пені, 260 073, 67 грн інфляційних втрат та 66 706, 93 грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторони 04.08.2021 уклали договір постачання № 10.1137.2021.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 16.12.2021 попередню оплату на суму 2 170 056, 00 грн, а відповідач, враховуючи додаткову угоду від 27.06.2022, мав обов`язок поставити товар впродовж 30 тижнів з моменту здійснення передоплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто відповідач мав поставити позивачу визначений у договорі товар до 15.07.2022.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ні доказів поставки товару на суму 3 100 080, 00 грн, ні доказів повернення попередньої оплати позивачу матеріли справи не містять.

Враховуючи викладене, позивач правомірно заявив до стягнення 2 170 056, 00 грн попередньої оплати та така підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.4 договору сторони погодили, що за прострочення терміну поставки продукції постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми недопоставленої продукції за кожен день такої затримки.

Позивач нарахував відповідачу 570 414, 72 грн пені з 16.07.2022 по 15.01.2023 на суму непоставленого товару 3 100 080, 00 грн.

Перевіривши розрахунок, беручи до уваги, що сторони погодили нарахування пені за невиконання негрошового зобов`язання, тому обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ застосуванню не підлягають, суд встановив, що такий є правильний.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 16.07.2022.

Позивач заявив до стягнення 260 073, 67 грн інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по червень 2023 року та 66 706, 93 грн 3% річних за період з 16.07.2022 по 24.07.2023. Нарахування здійснено на суму попередньої оплати 2 170 056, 00 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий є правильним.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача у відзиві на позов обставини непереборної сили, оскільки відповідач не подав суду доказів дотримання процедури, погодженої сторонами у пункті 9.1. договору щодо необхідності повідомлення про такі обставини не пізніше 7 днів з моменту їх виникнення, а також їх підтвердження сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Щодо посилань позивача на приписи частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Зазначеними приписами процесуального кодексу передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У позовній заяві позивач цитував зазначені приписи, однак не зазначив чи пеню, чи відсотки слід нараховувати до моменту виконання рішення. Водночас у судовому засіданні 08.11.2023 представник позивача просила суд зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення.

Проте приписами частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення, а лише пені чи відсотків.

Слід зазначити, що індекс інфляції хоч математично і може бути виражений через відсоткове співвідношення, але за методикою розраховується за набагато складнішою формулою, ніж відсотки чи пеня на суму боргу, за своєю економічною суттю є показником, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а отже не підпадає під дію частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, у задоволенні клопотання представника позивача про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення слід відмовити, а приписи частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки позивач не зазначив чи пеню, чи відсотки він просив нараховувати до моменту виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Городоцький механічний завод (місцезнаходження: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, місто Городок, вул. Шевченка, будинок, 19А, ідент. код: 13813928) на користь Державного підприємства Антонов (місцезнаходження: 03062, місто Київ, вул. Академіка Туполєва, будинок,1, ідент. код: 14307529) 3 067 251, 32 грн, з яких: 2 170 056, 00 грн попередньої оплати, 570 414, 72 грн пені, 260 073, 67 грн інфляційних втрат, 66 706, 93 грн 3% річних, а також 46 008, 77 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.11.2023.

Суддя Галамай О.З.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення08.11.2023
Оприлюднено16.11.2023
Номер документу114897204
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —914/2404/23

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Ухвала від 25.09.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Матвіїв Р.І.

Рішення від 08.11.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О.З.

Ухвала від 19.10.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О.З.

Ухвала від 13.09.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О.З.

Ухвала від 05.09.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О.З.

Ухвала від 14.08.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О.З.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні