Рішення

від 13.11.2023 по справі 120/7096/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2023 р. Справа № 120/7096/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мурована вежа" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання незаконним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мурована вежа» (далі - ТОВ «Мурована вежа», товариство, позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - Міністерство, відповідач) про визнання незаконним та скасування припису.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Сувалов В.О. зазначає, що відповідач за результатами опрацювання матеріалів, надісланих Вінницькою обласною державною адміністрацією 30.03.2023 за № 01.01-31/1680 та виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 03.03.2023 за № 01/00/002/12458, зокрема актів візуального обстеження земельною ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці, 25.04.2023 виніс припис № 1/56/23, яким зобов`язав товариство негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті будівництва, розташованому за вказаною вище адресою та вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Вказуючи, що висновки припису щодо незаконності здійснюваного позивачем будівництва на об`єкті за адресою вул. Мури, 7 у м. Вінниці, не відповідають дійсним обставинам, оскільки у товариства наявні всі передбачені законом дозвільні документи, ТОВ «Мурована вежа» звернулось з цим позовом до суду.

Ухвалою від 31.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.06.2023.

20.06.2023 суд постановив ухвалу, якою допустив участь представника відповідача у розгляді справи в режимі відео конференції.

Ухвалою від 21.06.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 11.07.2023.

11.07.2023 розгляд справи не відбувся. Наступною датою підготовчого засідання визначено 17.07.2023.

17.07.2023 розгляд справи не відбувся. Наступною датою підготовчого засідання визначено 26.07.2023.

14.07.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечила щодо задоволення вимог ТОВ «Мурована вежа» та вказала, що на адресу Міністерства надійшло звернення керівника Вінницької окружної прокуратури В. Семенюка від 24.01.2023 № 50/1114вих-23 (вх. Реєстраційний номер від 27.01.2023 № 2660/06-23) щодо надання інформації стосовно проведення робіт за адресами: м. Вінниця, вул.. Мури 5А, вул. Мури, 7, АДРЕСА_1 . З метою недопущення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини відповідач звернувся до Вінницької обласної державної (військової) адміністрації та виконавчого органу Вінницької міської ради (лист від 02.02.2023 № 06/36/1065-23, від 02.02.2023 № 06/36/1056-23) з проханням провести відповідну перевірку. За наслідками проведеного візуального обстеження території відповідно до заявленої відповідачем адреси та здійсненої фотофіксації виявлено об`єкт незавершеного будівництва висотою 1 поверх, на момент обстеження будівельні роботи не проводились, але вже були виконані земляні роботи, на майданчику знаходилась будівельна техніка та матеріали. Відповідач у поданому відзиві зазначає, що вказані земельні ділянки розташовані в Центральному історичному ареалі м. Вінниця (наказ МКІП від 29.12.2021 № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці) в охоронній зоні пам`яток національного значення Комплексу Єзуїтського та Домініканського монастирів, у зоні охорони археологічного культурного шару «Середмістя».

Наголошуючи на нормах п. 14, 17 ч. 2 статті 5 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» відповідач вказує, що проектна документація у розглядуваному випадку має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отриманий дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва/реконструкції. Такий дозвіл, в силу вимог ЗУ «Про дозвільну систему господарської діяльності» занесений до Переліку документів дозвільного характеру у сері господарської діяльності, затвердженого ЗУ «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, і видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Разом з тим, позивач проводить будівельні роботи в історичному ареалі м. Вінниця без погодження будівництва з Міністерством та без отримання відповідного дозволу.

Тому припис Міністерства культури та інформаційної політики від 25.04.2023 № 1/56/23 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

19.07.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній наголошує, що листом Міністерства культури України від 23.04.2018 № 374/10/61-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення в орендне користування земельної ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці для будівництва та обслуговування житлового будинку. Товариство, крім іншого, вказує, що з метою врахування висновків ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» 27.01.2022 між ТОВ «Мурована вежа» та ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» Інституту археології НАН України укладено договір за № 19-01-22 щодо виконання археологічних досліджень (розкопки та нагляд за земельними роботами) на земельній ділянці за адресою вул. Мури, 7, м. Вінниця, кадастровий номер 0510100000:02:062:0023 площею 0,9498 га. На підставі договору від 27.01.2022 № 19-01-22, а також на підстав дозволу Міністерства культури та інформаційної політики від 20.05.2022 № 22-054/22, кваліфікаційний документ № 083/22 від 03.05.2022, були проведені подальші археологічні дослідження і розкопки.

Поряд з цим згідно висновку ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» від 12.09.2022 № 14-В/02-22 на такій земельній ділянці відсутні об`єкти для консервації, музеєфікації та подальшого використання на місці. Вказали, що подальше використання ділянки для будівництва не суперечитиме вимогам пам`яткоохоронного законодавства.

24.07.2023 суд постановив ухвалу, якою допустив участь представника відповідача у розгляді справи в режимі відео конференції.

Ухвалою від 26.07.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 13.09.2023.

13.09.2023 та 25.09.2023 підготовче засідання у справі відкладало на інші дати.

Ухвалою від 10.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 31.10.2023.

Ухвалою від 31.10.2023 судовий розгляд справи було відкладено на 087.11.2023.

Ухвалою від 08.11.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, враховуючи попередньо надані учасниками справи пояснення з приводу заявлених вимог ТОВ «Мурована вежа», суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.01.2023 до Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) надійшов лист Вінницької окружної прокуратури № 50/114вих23 щодо надання інформації стосовно робіт виконуваних за адресами м. Вінниця вул. Мури, 5а, вул. Мури, 7, вул. Монастирська, 17.

З метою недопущення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини відповідач звернувся до Вінницької обласної державної (військової) адміністрації та виконавчого органу Вінницької міської ради (лист від 02.02.2023 № 06/36/1065-23, від 02.02.2023 № 06/36/1056-23) з проханням провести відповідну перевірку.

Листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03.03.2023 № 01/00/002/12458 повідомлено МКІП про надання товариству містобудівних умов та обмежень від 19.04.2019 № 50 Департаментом архітектури та містобудування міської ради на реконструкцію з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 у м. Вінниця. Вказали, що листами від 27.05.2021, від 09.06.2021 інформували замовника про необхідність погодження проектної документації МКІП та щодо отримання дозвільних документів на виконання таких робіт. До листа додали зокрема і акт візуального обстеження від 01.03.2023.

Листом Вінницька обласна військова адміністрація від 03.03.2023 № 01.01-31/1680 повідомила, що будівельні роботи виконуються позивачем на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 07.10.2021 № ВН 012210929360, виданого Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради ТОВ "Мурована вежа». В той же час наголосили, що позивач не отримав від МКІП необхідного погодження проектної документації, а також дозволу на проведення земляних робіт. Зауважили, що на території за адресою вул. Мури, 7 розпочате будівництво , на сьогодні споруджений 1 поверх будівлі.

25.04.2023 за результатами опрацювання матеріалів, надісланих листами Вінницької обласної державної адміністрації від 03.03.2023 № 01.01-31/1680 та виконавчого комітету Вінницької міської ради від 03.03.2023 № 01/00/002/12458, зокрема актів візуального обстеження від 01.03.2023 земельної ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці, МКІП винесено відносно ТОВ «Мурована вежа» припис № 01/56/23, яким зобов`язано негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті будівництва «Реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 у м. Вінниці», які виконуються Центральному історичному ареалі м. Вінниця (наказ МКІП від 29.12.2021 № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці») в охоронній зоні пам`яток національного значення Комплексу Єзуїтського та Домініканського монастирів, у зоні охорони археологічного культурного шару «Середмістя» з порушенням вимог статті 32 Закону за відсутності погодженої з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації. Пунктами 2-3 припису зобов`язано вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Вказано надати пояснення по суті викладених у п. 1 Припису порушень.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації суд керується та виходить з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19.09.2013 № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції).

Згідно зі статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти a), b), e), f), g) цієї статті Конвенції).

Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому Україною взято міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах - історичних населених містах України.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Вінницю.

Наказом МКІП від 29.12.2021 № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці» затверджено межі та режими використання території історичного ареалу м. Вінниці, визначені науково-проектною документацією «Розробка (коригування) історико-архітектурного опорного плану м. Вінниці», розробленою Українським державним інститутом культурної спадщини на замовлення Вінницької міської ради.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності визначаються Законом України «Про основи містобудування», який відповідно до преамбули до цього Закону спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Збереження пам`яток культурної спадщини у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про основи містобудування» є одним з головних напрямів містобудівної діяльності, до яких також належать й планування, забудова та інше використання територій.

Абзацом 5 статті 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації статтею 12 вищенаведеного Закону віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території.

В свою чергу норми частини першої статті 3 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» визначають, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

В силу норм Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою КМУ від 16 жовтня 2019 р. № 885 (далі Положення №885, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Відповідно до норм згаданого Положення № 885 МКІП здійснює нормативно-правове регулювання у сферах культури та мистецтв, інформаційного суверенітету (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства Мультимедійна платформа іномовлення України та Українського національного інформаційного агентства Укрінформ), інформаційної безпеки України, державної мовної політики, охорони культурної спадщини, популяризації України в світі, державного іномовлення, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, музейної справи, відновлення та збереження національної пам`яті.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення № 495), Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Судом встановлено, що 24.01.2023 до Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП) надійшов лист Вінницької окружної прокуратури № 50/114вих23 щодо надання інформації стосовно робіт виконуваних за адресами м. Вінниця вул. Мури, 5а, вул. Мури, 7, вул. Монастирська, 17.

Так, положеннями статті 5 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» визначено повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

За нормами п. 14, 17, 18 частини другої статті 5 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.

Враховуючи наведені норми Закону, суд зауважує, що проектна документація на будівництво, земляні роботи на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць обов`язково потребує погодження у встановленому законом порядку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім того для проведення земляних робіт на таких територіях необхідний дозвіл відповідного органу, в цьому випадку МКІП.

В свою чергу, дозвіл на проведення робіт в пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць є документом дозвільного характеру відповідно до ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року № 2806-IV.

За нормами вищевказаного закону:

дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру;

дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;

документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Так, ЗУ «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року № 3392-VI затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, Пунктами 57, 57 такого Переліку передбачено отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів відповідно до норм Закону України "Про охорону культурної спадщини".

В свою чергу постановою КМУ від 13.03.2022 № 316 (далі - Порядок № 316) затверджено Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України (далі - об`єкти культурної спадщини).

В силу вимог пункту 4 Порядку № 316 археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об`єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 316 дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Мінкультури за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб.

У заяві на видачу дозволу на проведення земляних робіт повинно бути зазначено:

місцезнаходження та (або) назва пам`ятки, охоронюваної археологічної території, зони охорони, історичного ареалу населеного місця;

аргументована необхідність проведення робіт;

вид робіт, їх обсяг і термін проведення;

ім`я та посада працівника, який за своїми службовими обов`язками відповідає за проведення робіт.

Для проведення земляних робіт на ділянках з недослідженим археологічним культурним шаром або окремими недослідженими об`єктами культурної спадщини необхідно отримати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок.

Дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок дійсний протягом поточного року, дозвіл на проведення інших земляних робіт - на термін їх проведення, але не більше одного року (п. 10 Порядку № 316).

Таким чином в контексті аргументів учасників справи, судом встановлено, що відповідач, наголошуючи на правомірності свого рішення вказує, що ТОВ здійснюються будівельні роботи в межах території, що відноситься до історичного ареалу м. Вінниці (вул. Мури, 7, м. Вінниця) за відсутності погодження проектної документації МКІП та за відсутності дозволу на проведення земляних робіт.

Так, позивач не спростовує, що розпочав будівництво на земельній ділянці, що входить до історичного ареалу м. Вінниці, разом з тим наголошує, вчинив такі дії за наявності усіх передбачених законом документів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи судом встановлено, що листом Міністерства культури України від 23.04.2018 № 374/10/61-18 адресованому МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» вказано про погодження проекту землеустрою щодо відведення в орендне користування земельної ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці для будівництва і обслуговування житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Разом з тим у цьому листі зазначено, що оскільки земельна ділянка розташовується в центральному історичному ареалі міста, в зоні охорони археологічного культурного шару, в зоні регулювання забудови комплексу пам`яток архітектури та містобудування національного значення «Єзуїтський монастир» та «Домініканський монастир», будівництво здійснювати за проектною документацією, розробленою з урахуванням обмежень режиму території, встановленого Правилами охорони та використання територій історичних ареалів м. Вінниці, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму від 26.10.2010.

У цьому ж листі вказано про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (том 1 а.с. 199).

Таким чином за умови наявного погодження Міністерства культури України проекту землеустрою щодо відведення в орендне користування земельної ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці, визначальним у межах розгляду цієї справи є встановлення наявності відповідного дозволу на проведення земляних робіт стосовно земельної ділянки по вул. Мури, 7 у м. Вінниці.

Так, під час розгляду адміністративної справи представником позивача надано Дозвіл від травня 2022 року № 22-054/22, наданий МКІП відповідно до постанови від 13.03.2002 № 316 ОСОБА_1 м.н.с. ДП «НДЦ`ОАСУ» Інституту археології НАН України. Такий дозвіл надано на проведення археологічних досліджень об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини «різночасові археологічні об`єкти», розташованого на території «в адміністративних межах Вінницької міської ОТГ Вінницької області», характер і мета досліджень «Охоронні», вид робіт «розкопки та нагляд під час проведення земляних робіт» (том 1 а.с.197-198).

Представник позивача вказав, що з метою врахування висновків ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» 27.01.2022 між ТОВ «Мурована вежа» та ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» Інституту археології НАН України укладено договір за № 19-01-22 щодо виконання археологічних досліджень (розкопки та нагляд за земельними роботами) на земельній ділянці за адресою вул. Мури, 7, м. Вінниця, кадастровий номер 0510100000:02:062:0023 площею 0,9498 га. На підставі договору від 27.01.2022 № 19-01-22, а також на підстав дозволу Міністерства культури та інформаційної політики від 20.05.2022 № 22-054/22, кваліфікаційний документ № 083/22 від 03.05.2022, були проведені подальші археологічні дослідження і розкопки.

Поряд з цим згідно висновку ДП «Науково-дослідного центру «Охоронна Археологічна служба України» від 12.09.2022 № 14-В/02-22 під час виконання археологічних досліджень (розкопки та нагляд за земляними роботами) в збереженій частині на земельній ділянці по вул. Мури, 7, м. Вінниця в межах історичного ареалу в зоні охорони археологічного культурного шару було зафіксовано залишки культурного шару та комплекси XVIII поч. ХХ століття. На такій земельній ділянці відсутні об`єкти для консервації, музеєфікації та подальшого використання на місці. Вказали, що подальше використання ділянки для будівництва не суперечитиме вимогам пам`яткоохоронного законодавства.

Суд зважає на аргументи сторони позивача, разом з тим зауважує, що саме надання відповідного дозволу на проведення земляних робіт на території, що входить до історичного ареалу м. Вінниці є визначальною умовою для здійснення цих робіт, адже отримання такого дозволу прямо передбачає, що суб`єкт господарювання звертаючись за його отриманням розуміє і усвідомлює важливість таких дій, адже здійснюватиме будівництво на землях, які розташовані в Центральному історичному ареалі м. Вінниця (наказ МКІП від 29.12.2021 № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці) в охоронній зоні пам`яток національного значення Комплексу Єзуїтського та Домініканського монастирів, у зоні охорони археологічного культурного шару «Середмістя».

На переконання суду, норми згаданого вище Порядку № 316 в сукупності з положеннями частини 7 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакцій чинній на дату проведення будівельних робіт) містять та містили вимоги щодо отримання будь-якими особами, в тому числі і юридичними особами, що проводять будівництво та земельні роботи, дозволу на виконання будівельних, земляних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць та заборону виконання будівельних, земляних робіт за відсутності такого.

Більше того, суд не може прийняти до уваги наявний в матеріалах справи дозвіл від травня 2022 року № 22-054/22, виданий на проведення археологічних досліджень об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини «різночасові археологічні об`єкти», розташованого на території «в адміністративних межах Вінницької міської ОТГ Вінницької області», адже адміністративні межі Вінницької міської ОТГ Вінницької області мають площу понад 255 кв.км.

В той же час суд констатує, що відсутність дозволу на проведення земляних робіт на конкретно визначений об`єкт (в цьому випадку земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Мури, 7, м. Вінниця), свідчить про відсутність відповідного дозвільного документа на виконання будь-яких земляних робіт на визначеній території з чітко кресленими межами.

Таким чином, за умови встановлених під час розгляду цієї справи обставин, на переконання суду, позивач не довів правомірність розпочатого ним будівництва багатоквартирного будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою вул. Мури, 7, м. Вінниця за відсутності відповідного дозволу на проведення земляних робіт, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини безпосередньо на проведення таких робіт на чітко визначений об`єкт на земельній ділянці, розташованій за адресою вул. Мури, 7, м. Вінниця.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено у частині ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (статті 90 КАС України).

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень підтвердив правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного припису.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Мурована Вежа".

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурована вежа" (вул. Зодчин, 34/16, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41031171);

Відповідач: Міністерство культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.11.2023

Суддя Томчук Андрій Валерійович