Рішення

від 14.11.2023 по справі 300/6352/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. справа № 300/6352/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави до Долинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Калуської окружної прокуратури (надалі Прокуратура, позивач) в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської міської ради (надалі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів до оформлення та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна будівлю закладу загальної середньої освіти «Яворівська гімназія Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області» та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на будівлю закладу загальної середньої освіти «Яворівська гімназія Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем протягом тривалого часу не вчинено жодних дій, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Яворівської гімназії Долинської міської ради Івано-Франківської області за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524, а відсутність таких документів створює передумови зловживань щодо розпорядження вказаними об`єктами.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, а також залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Яворівську гімназію Долинської міської ради Івано-Франківської області.

09.10.2023 Долинською міською радою надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, на переконання Долинської міської ради, Прокуратурою не дотримано підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема не обґрунтовано у чому полягає законний інтерес держави у даній справі. Вказує, що наведені позивачем аргументи (тяжкі наслідки, втрата нерухомого майна, протиправно приватизація, передача у власність, проведення будівельних робіт без погодження, втрата освітнього простору) мають характер припущень. Окрім того, посилається на те, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відсутня можливість виділити кошти на оформлення правовстановлюючих документів на будівлю закладу освіти. Із урахуванням викладеного вище, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поясненнях, які надійшли на адресу суду 09.10.2023, Яворівська гімназія Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області також просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку із його безпідставністю.

12.10.2023 позивачем надано відповідь на відзив, у якому зазначає, що даний позов подано до суду, у зв`язку із нездійсненням органом місцевого самоврядування відповідних повноважень щодо реєстрації права власності на будівлю закладу освіти, що створює передумови для зловживань щодо незаконного розпорядження зазначеним нерухомим майном.

23.10.2023 на адресу суду скеровано заперечення щодо задоволення від Долинської міської ради.

У додаткових поясненнях, які отримано судом 30.10.2023, Прокуратура зазначає про необґрунтованість позиції відповідача та третьої особи.

Водночас, на підтвердження вжиття заходів щодо державної реєстрації права власності на будівлю закладу освіти відповідачем 02.11.2023 надано копію технічного паспорту, а 10.11.2023 витяг з Державного реєстру речових прав.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Відповідно до рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 25.02.2021 №187-6/2021, прийнято у комунальну власність Долинської міської територіальної громади в особі Долинської міської ради усе комунальне майно, активи Яворівської сільської ради, яка припинила свою діяльність в результатів реорганізації шляхом приєднання до Долинської міської ради (а.с. 21).

Матеріалами справи підтверджується, що на балансі Долинської міської ради перебуває будинок школи, а саме Яворівської гімназії Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524 (а.с. 25).

Листом від 17.05.2023 №09.52/1-58-465ВИХ-23 Прокуратура звернулась до відповідача із проханням надати інформацію про наявність правовстановлюючих документів на будівлю закладу освіти (а.с. 17).

У відповідь Долинська міська рада повідомила, що станом на 15.08.2023 право власності на даний об`єкт не зареєстровано (а.с. 20).

Факт нездійснення реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524 також підтверджується змістом листа ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 30.05.2023 №344/01-21 (а.с. 19).

З метою спонукання відповідача вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на будівлю школи, прокурор в інтересах держави звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор, в кожному конкретному випадку, самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 Верховний Суд сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

При цьому, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Судом зазначається, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності, інтересів територіальної громади та охорони дитинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 у справі №160/5890/19.

За таких умов, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, суд робить висновок, що прокурором дотримано встановлений ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

Повертаючись до нормативного обґрунтування предмету позову, суд вказує на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про освіту», право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про освіту», до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про освіту», державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України; а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частинами 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, серед іншого, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, заклади освіти, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про освіту», управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники: керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Частинами 2, 6 статті 25 Закону України «Про освіту» визначено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, зокрема: затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Засновник закладу освіти зобов`язаний забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Статтею 79 Закону України «Про освіту» встановлено, що джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, як державний бюджет, так і місцеві бюджети, а також інші джерела, не заборонені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання нерухомого майна є наявність правовстановлюючих документів на нього, оформлених відповідно до вимог закону.

Згідно із пунктами 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі Порядок №1127), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

1) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

2) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

3) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пунктів 3 та 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Отже, суд зазначає, що єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Долинської об`єднаної територіальної громади є відповідач.

Так, судом зазначається, що у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав від 09.11.2023 №353702854, сформований державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, згідно із яким Долинською міською радою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, тип об`єкта: нежитлове приміщення, Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано-Франківської області, яке знаходиться за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів, Калуський район, Івано-Франківська область.

Отже, відповідачем надано належні та беззаперечні докази, які вказують на вжиття заходів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин заявлені вимоги позивачем є не підлягають до задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Розподіл судових витрат, у силу вимог ст. 139 КАС України, не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави (просп. Лесі Українки, 16б, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300) до Долинської міської ради (код ЄДРПОУ 04054317, пр. Незалежності, 5, м. Долина, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., 77500), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 20565939, вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 14 листопада 2023 р.