Постанова

від 20.06.2024 по справі 300/6352/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6352/23 пров. № А/857/2864/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргуКерівника Калуської окружної прокуратури на рішення Івано Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (суддя -Кафарський В.В. м. Івано - Франківськ) у справі за адміністративним позовом Керівника Калуської окружної прокуратури доДолинської міської ради Івано Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Калуської окружної прокуратури (надалі позивач) в інтересах держави в вересні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської міської ради (надалівідповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів до оформлення та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майнабудівлю закладу загальної середньої освіти «Яворівська гімназія Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області» та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на будівлю закладу загальної середньої освіти «Яворівська гімназія Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем протягом тривалого часу не вчинено жодних дій, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Яворівської гімназії Долинської міської ради Івано-Франківської області за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524, а відсутність таких документів створює передумови зловживань щодо розпорядження вказаними об`єктами.

Рішенням Івано Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд у своєму рішенні зіслався лише на те, що у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав від 09.11.2023, з якого встановлено, що Долинською міською радою зареєстровано право власності на будівлю закладу загальної середньої освіти. Однак, дана обставина не свідчить, що позов буз безпідставний, оскільки на час звернення до суду із позовом, між сторонами існував спір про право щодо предмета позову, про який зазначено у позовній заяві, а факт реєстрації права власності на спірний об`єкт було здійснено після відкриття провадження у справі.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 25.02.2021 №187-6/2021, прийнято у комунальну власність Долинської міської територіальної громади в особі Долинської міської ради усе комунальне майно, активи Яворівської сільської ради, яка припинила свою діяльність в результатів реорганізації шляхом приєднання до Долинської міської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що на балансі Долинської міської ради перебуває будинок школи, а самеЯворівської гімназії Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524. Листом від 17.05.2023 №09.52/1-58-465ВИХ-23

Прокуратура звернулась до відповідача із проханням надати інформацію про наявність правовстановлюючих документів на будівлю закладу освіти.

У відповідь Долинська міська рада повідомила, що станом на 15.08.2023 право власності на даний об`єкт не зареєстровано. Факт нездійснення реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів(з), Долинський р-н, Івано-Франківська обл., 77524 також підтверджується змістом листа ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 30.05.2023 №344/01-21.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав від 09.11.2023 №353702854, сформований державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, згідно із яким Долинською міською радою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, тип об`єкта: нежитлове приміщення, Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано-Франківської області, яке знаходиться за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів, Калуський район, Івано-Франківська область, а отже, відповідачем надано належні та беззаперечні докази, які вказують на вжиття заходів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор, в кожному конкретному випадку, самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 Верховний Суд сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

При цьому, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Апеляційний суд погоджується, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності, інтересів територіальної громади та охорони дитинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 у справі №160/5890/19.

За таких умов, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що прокурором дотримано встановлений ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

Згідно із ч. 1ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Відповідно до рішення Долинської міської ради від 22.12.2022 № 1925-26/2022 № «Про бюджет Долинської міської територіальної громади на 2023 рік» не передбачено бюджетне асигнування на проведення інвентаризації будівлі школи Яворівської гімназії.

Частинами 1, 5ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, серед іншого, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, заклади освіти, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частинами 2, 6статті 25 Закону України «Про освіту»визначено, що засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, зокрема: затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти. Засновник закладу освіти зобов`язаний забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Долинська міська рада є правонаступником не тільки Яворівської сільської ради але й інших сільських рад на території яких, також є будівлі школи. Чинним законодавством не встановлено чітких та конкретних строків реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна в даному випадку.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної , міської ради вирішуються такі питання, що стосуються прийняття рішень щодо відчуження відповідно зо закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно із ч. 1ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання нерухомого майна є наявність правовстановлюючих документів на нього, оформлених відповідно до вимог закону.

Відповідно дост. 80 Закону України «Про освіту», до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Суд апеляційної інстанції зазначає, та підтверджено матеріалами справи - витяг з Державного реєстру речових прав від 09.11.2023 №353702854, сформований державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, згідно із яким Долинською міською радою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, тип об`єкта: нежитлове приміщення, Яворівська гімназія Долинської міської ради Івано-Франківської області, яке знаходиться за адресою: вул. Коляджина, 28, с. Яворів, Калуський район, Івано-Франківська область.

Отже, відповідачем надано належні та беззаперечні докази, які вказують на вжиття заходів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин заявлені вимоги апелянтом не підлягають до задоволення.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно ізстаттею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогамстатті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно достатті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуКерівника Калуської окружної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі №300/6352/23без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятоїстатті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха