Ухвала

від 14.11.2023 по справі 990/103/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 листопада 2023 року справа № 990/103/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генеральної прокуратури України, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу президента України, Державного бюро розслідувань, Антимонопольного комітету України, Уповноваженого Верховної Ради України про порушення права на юридичну допомогу та на суд, відшкодування шкоди здоров`ю,

в с т а н о в и в:

25 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду, як до суду першої інстанції, позовну заяву до Держави України в лиці Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генерального прокурора, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу Президента України, Пенсійного фонду України, в якому просить (орфографія та пунктуація автора збережені):

1 Забезпечити розгляд позову

2. Забезпечити виконання рішення суду

3. Встановити моє право на безкоштовну допомогу в період з 2022 року до 01.04.2023 року

4. Установити судом чи була мені надана допомога у складанні чотирьох позовних заяв а саме

До пенсійного фонду, щодо незаконної відмови пенсії зі втрати годувальника;

До кабінету міністрів України щодо не законної постанови 1272, яка не законо вимагає купівлю смартфона за власний кошт

До кабінету міністрів України за фактом не виконання рішення Верховного суду України щодо прожиткового мінімуму та рішення КСУ про те, що пенсія не може бути нижчою за статковий мінімум, тобто 4700 гривень

До ощадбанку та альфа банку щодо незаконного не відкриття рахунку В підтримка

Встановити чому не було надано допомогу? Встановити чи потрібен адвокат для складання позову, чи достатньо було просто юриста центру Правової допомоги? Встановити судом вартість такої допомоги

5. Встановити судом, чи було проведено Міністерством юстиції дію Адвоката Москаленка? Чи було перевірено роботу Лівобережного Центру допомоги? Чи встановити надали на моє прохання адвоката з Правого берега за місцем житла чи ні? і якщо та чому Лівобережний Центр продовжував переслідувати мене після подачі на них до суду?

6. Встановити Судом чому Голосіївський суд не розглянув позов щодо не надання мені допомоги Правовим центром і не збирається це робити?

7. Визнати дії Прокуратури, Міністерства юстиції, Голосіївського суду такими, що визначаються як бездіяльність

8. Визначити суд моє право на пенсію щодо втрати годувальника с дня смерти годувальника

9. У разі призначення пенсії зі втрати годувальника стягнути з пенсійного фонду різницю протягом року

10. Установить мое право на пенсію на рівні на достатньому для життя, що сьогодні залишає 4700 гривень Відповідно до рішення КСУ України та Верховного Суду України згідно зі ст. 46, 48, 49 Конституцію України виплатити мені різницю за останні три роки

11. Встановити судом моє право не користуватися Електронними послугами, не мати смартфон і не користуватися ним

12. Встановити судом, що відсутності у мене смартфона не є причиною для відмови мені в державних послугах або послугах банку

13. Судова суперечка відібрала у позивача рік життя. Навіть за гроші не можна повернути мені цей рік життя. Прошу відшкодувати мені рік життя у грошовому еквіваленті, який я оцінюю у розмірі 10 000 000 гривень. Замість отримання допомоги та лікування, мені довелося витрачати свій час життя щоб оберегти свої права

14. Відшкодувати мені час на суд та судові витрати .ік життя, 10 000 000 гривень. конверти листів по 26 гривень більше 20 штук 500 гривень, папір 1000 листів - 400 гривень. Дві стрічки принтера 300 гривень разом 10 001 200 гривень

15. Моральна шкода, що лежить у стражданнях, вже інший рік не отримую радості - 10 000 000 гривень ця сума піде мені на санітарно лікуванья

16. різниця між прожитковим мінімумом і тим, що отримую 4700-2500=2200* 36 місяцев=79200 гривень + 13% річних за затримку= 10296+79200=89496 гривень прямої шкоди

16. Оскільки через не виконати на рівні прожиткового рівня я не міг харчуватися сума з втрати годувальника відповідно до дієти 5 , то шкода була завдана здоров`ю, її оцінюю в розмірі 1 000 000 гривень Прошу державу відшкодувати цю шкоду

17. Прошу міністерство юстиції відшкодувати мені вартість чотирьох юристів щоб найняти чатних у розмірі 100 000 гривень на одну справу разом 4 справи = 400 000 гривень згідно з розцінок Адвокатів Києва

18 Як тільки міністерство Юстиції відшкодувати мені шкоду і сплатити роботу 4 адвоката прошу суд відновити пропущені терміни, так як у мене не було грошей на адвоката і не чим заплатити, а безкоштовні допомоги не надали, суд мої позови не розглянув порушивши ст 55 Конституції України та ст 8 Конституції України

19. Так як раніше адвокат мені не надавалася протягом року, а право у мене було, прошу зобов`язати Міністерство Юстиції зобов`язати виділити мені Адвоката який укласти договір не з центром, а зі мною, а оплатити його Міністерство Юстиції

20. Якщо судом буде встановлено, що пенсійний фонд не виплатив допомогу зі втрати годувальника, зобов`язати пенсійний фонд відповісти мені допомогу по втраті годувальника

21. сума з втрати годувальника 6000- 2500=3500 *12 місяців=4200 гривень+13% за затримку = 5420+42 000=47420 гривень стягнути на мою користь

22. Через рішення кабінету міністрів України я не зміг отримувати медичну допомогу протягом п`яти місяців, вже два місяці стоячи черги в 10 лікарні, тому стягнути на мою користь за рішення Кабміну 1 000 000 гривень за не отримання медичної допомоги, гроші підуть на платну допомогу

23. вимога не кінцеві можуть бути збільшені

24. Прошу особистої присутності при ухваленні рішення, оскільки це скоротити час розгляду позову, я можу дати свідчення та додаткові докази.

Усі витрати пов`язані з судом та експертизою покласти на державу України, оскільки це їхній обов`язок був

25. Прошу суд встановити, що було порушено моє право бути присутнім при розгляді скарги, так всі органи розглядали мою скаргу без моєї присутності. право на користування послугами адвоката було порушено. право на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективної захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, було порушено, ст. стаття 2 КАС було порушено

26. Вчасно прошу повідомити мене про явку до суду повісткою, прошу суд не порушувати мої права і не примушувати до електронних послуг, до того ж використовувати електронні послуги неможливо, до того ж це буде платно. Тому вручити мені згідно із законом повістку.

Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2023 передано позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Голосіївського районного суду міста Києва, Генеральної прокуратури України, Лівобережного центру правової допомоги, Офісу президента України, Пенсійного Фонду України про бездіяльність та зобов`язання вчинити дії за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до частини шостої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.

Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду у порядку різного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 , просить суд встановити юридичні факти, серед іншого, просить суд (орфографія та пунктуація автора збережені):

"3. Встановити моє право на безкоштовну допомогу в період з 2022 року до 01.04.2023 року

4. Установити судом чи була мені надана допомога у складанні чотирьох позовних заяв а саме

До пенсійного фонду, щодо незаконної відмови пенсії зі втрати годувальника;

До кабінету міністрів України щодо не законної постанови 1272, яка незаконо вимагає купівлю смартфона за власний кошт

До кабінету міністрів України за фактом не виконання рішення Верховного суду України щодо прожиткового мінімуму та рішення КСУ про те, що пенсія не може бути нижчою за статковий мінімум, тобто 4700 гривень

До ощадбанку та альфа банку щодо незаконного не відкриття рахунку В підтримка

Встановити чому не було надано допомогу? Встановити чи потрібен адвокат для складання позову, чи достатньо було просто юриста центру Правової допомоги? Встановити судом вартість такої допомоги

5. Встановити судом, чи було проведено Міністерством юстиції дію Адвоката Москаленка? Чи було перевірено роботу Лівобережного Центру допомоги? Чи встановити надали на моє прохання адвоката з Правого берега за місцем житла чи ні? і якщо та чому Лівобережний Центр продовжував переслідувати мене після подачі на них до суду?

6. Встановити Судом чому Голосіївський суд не розглянув позов щодо не надання мені допомоги Правовим центром і не збирається це робити?

10. Установить мое право на пенсію на рівні на достатньому для життя, що сьогодні залишає 4700 гривень Відповідно до рішення КСУ України та Верховного Суду України згідно зі ст. 46, 48, 49 Конституцію України виплатити мені різницю за останні три роки

11. Встановити судом моє право не користуватися Електронними послугами, не мати смартфон і не користуватися ним

12. Встановити судом, що відсутності у мене смартфона не є причиною для відмови мені в державних послугах або послугах банку

25. Прошу суд встановити, що було порушено моє право бути присутнім при розгляді скарги, так всі органи розглядали мою скаргу без моєї присутності. право на користування послугами адвоката було порушено. право на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективної захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, було порушено, ст. стаття 2 КАС було порушено".

Однак, до юрисдикції адміністративних судів не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Статтею 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 зазначеної статті ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відтак, вимоги позивача про встановлення факту, що мають юридичне значення є справою про встановлення факту, що може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини, які, у свою чергу, підлягають розгляду у порядку різних видів судочинства, що суперечить вимогам статті 21 КАС України.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду у порядку різних видів судочинства, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.