Рішення

від 14.11.2023 по справі 420/15594/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15594/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету «Одеська морська академія» (вул. Дідріхсона,8, м. Одеса, 65052), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Міністерство освіти і науки України (пр. Перемоги,10, м. Київ, 01135) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.49-56) ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська морська академія» (далі НУ «ОМА»), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Міністерство освіти і науки України (далі МОН України), у якому позивач просить суд: - визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо встановлення та виплати йому щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, починаючи з 24.02.2022 по 10.06.2022; - зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме встановити і виплатити йому щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн, починаючи з 24.02.2022 по 10.06.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України (далі ЗСУ) та у 2013 році його відряджено до НУ «ОМА» із призначенням на посаду курсового офіцера організаційно-стройового відділу, яка заміщується військовослужбовцем ЗСУ згідно Указу Президента України №126/2017 від 03.05.2017.

На вказаній посаді він проходив військову службу до 10.06.2022 року. З 11.06.2022 і по цей час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (Донецькому операційному районі).

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яка застосовується з 24.02.2022 року, передбачена виплата військовослужбовцям Збройних Сил додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії - збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.

Таким чином, позивач вважає, що має право на додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн за період з 24.02.2022 по 10.06.2022.

12.08.2022 року він звернувся до ректора НУ «ОМА» із зверненням щодо виплати йому за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 додаткової винагороди помісячно у розмірі 30000 грн, проте йому не надано відповідь на таке звернення.

Позивач вважає бездіяльність відповідача в частині невиплати йому додаткової винагороди протиправною.

Ухвалою суду від 07.11.2022 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.31-32).

Ухвалою суду від 08.12.2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. (а.с.77).

Ухвалою суду від 27.12.2022 року зупинено провадження у справі №420/15594/22 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (а.с.85).

Ухвалою суду від 14.11.2023 року поновлено провадження у справі №420/15594/22.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.91-97), в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 у 2013 році відряджено до НУ «ОМА» для проходження військової служби на посаді курсового офіцеру, яку він займав по 10.06.2022 року.

Згідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Університету від 10.03.2022 виданого на підставі розпорядження командування Військово-Морських Сил ЗСУ від 09.03.2022 позивач перебуває в оперативному підпорядкуванні начальника Інституту.

Отже, позивач з 09.03.2022 по 10.06.2022 року перебував у підпорядкуванні Міністерства оборони України (зокрема у оперативному підпорядкуванні Інституту Військово-Морських Сил Університету, який відноситься до сфери управління Міністерства оборони України).

Також відповідачем зазначено, що НУ «ОМА» є цивільним закладом вищої освіти, бюджетною неприбутковою установою, засновано на державній власності Міністерством освіти і науки України, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

НУ «ОМА» не належить до компетентних органів державної влади, яким делеговано i здійснювати повноваження щодо прийняття рішень про порядок і умови виплати додаткової винагороди, видання відповідних наказів про виплату такої винагороди.

При цьому, постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено чіткий перелік осіб, на яких поширюється додаткова винагорода на період дії військового стану, зокрема на військовослужбовців, які проходять службу безпосередньо у Збройних Силах України.

Однак, даний перелік не передбачає виплату додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, які відряджені до державної установи - цивільного закладу освіти.

Крім того, додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки має тимчасовий характер (не є постійною) та не передбачена постановами КМУ №704 від 30.09.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та №104 від 07.02.2001 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій».

Серед іншого, відповідач вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню рішення Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

Представник третьої особи МОН України не подав до суду письмові пояснення по справі.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59) є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_2 (а.с.61-62).

07.02.2013 року Міністром освіти і науки, молоді та спорту України прийнято наказ №45-оп, яким майора ОСОБА_1 відряджено для подальшого проходження військової служби до Одеської національної морської академії (а.с.67).

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №70 призначено майора ОСОБА_1 на посаду курсового офіцера організаційно-стройового відділу (а.с.68).

З майором ОСОБА_1 , курсовим офіцером організаційно-стройового відділу НУ «ОМА», укладено новий контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який набрав чинності з 21.06.2017 року (а.с.63-66).

Згідно наказу НУ «ОМА» від 07.06.2022 №203 майора ОСОБА_1 звільнено з посади курсовим офіцером організаційно-стройового відділу НУ «ОМА» та направлено у розпорядження Міністра оборони України. Вирішено 10.06.2022 виключити його зі списків особового складу НУ «ОМА» та зняти з усіх видів постачання (а.с.69).

12.08.2022 за вхід. №286 ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою на ім`я ректора НУ «ОМА» з проханням нарахувати та виплатити з 24.02.2022 по 10.06.2022 щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000 грн відповідно до постанови №168 (а.с.72-74).

Згідно архівної відомості ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 31.03.2023 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення без включення до нього додаткової винагороди щомісячно в розмірі 30000 грн відповідно до постанови №168 (а.с.98).

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 10.06.2022 протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши заяви по суті учасників справи та надані ними докази суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.1-2 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до п. 2, 3 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 №558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 17.08.2023 та наразі триває до 16.11.2023 року.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 постанови №168 (в редакції від 28.02.2022 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.5 постанови №168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

В постанову №168 неодноразово вносились зміни, зокрема, постановою КМУ №836 від 09.08.2023 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» з п.1 виключено військовослужбовців, а порядок и розмір виплати додаткової винагороди ним регламентувався п.1-1, п.1-2 постанови.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям КМУ постанови №836, якою внесено зміни до постанови №168, військовослужбовці Збройних Сил мали право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн відповідно до п.1 постанови в редакції до внесення змін, тобто з 24.02.2022 до 31.05.2023 включно.

Указом президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом (п.2 Положення №1153/2008).

Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (п.4 Положення №1153/2008).

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (п.5 Положення №1153/2008).

Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Збройних Сил України, про що свідчить посвідчення офіцера НОМЕР_2 .

07.02.2013 року Міністром освіти і науки, молоді та спорту України прийнято наказ №45-оп, яким майора ОСОБА_1 відряджено для подальшого проходження військової служби до Одеської національної морської академії. Згідно наказу НУ «ОМА» від 07.06.2022 №203 позивача звільнено з посади та направлено у розпорядження Міністра оборони України. Вирішено 10.06.2022 виключити його зі списків особового складу НУ «ОМА» та зняти з усіх видів постачання (а.с.67,69).

Таким чином, позивач у період з 22.02.2022 року по 10.06.2022 року проходив військову службу в НУ «ОМА».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що вказана додаткова винагорода не входить до складу грошового забезпечення.

Дана справа була зупинена до вирішення по суті типової справи №260/3564/22 щодо виплати додаткової винагороди на підставі постанови КМУ №168 співробітникам служби судової охорони.

Дана справа дійсно не є типовою, проте правові висновки викладені у постанови Верховного Суду від 06.04.2023 року по справи №260/3564/22, та Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року підлягають застосуванню в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, якою визначено, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року по справі №260/3564/22, підтримала висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2023 року, що установлена постановою КМУ №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, додаткова винагорода встановлена постановою КМУ №168 є складовою грошового забезпечення позивача, яка йому не виплачувала у спірний період.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, що постанова КМУ №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державної установи цивільного закладу освіти, тому позивач не має права на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, оскільки пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168, в редакції на час спірних правовідносин, встановлена вказана додаткова винагорода всім військовослужбовцям Збройних Сил України та не містить будь-яких виключень, у тому числі щодо військовослужбовців, які відряджені з військових частин.

Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, НУ «ОМА» зобов`язаний здійснити таке нарахування та виплату позивачу за період з 22.02.2022 по 10.06.2022 року, оскільки дана винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується в період дії воєнного стану.

При цьому суд виходить також з того, що п.1 постанови КМУ від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії РФ проти України. Отже, підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.

Обмеження прав захисникам і захисницям України є порушенням конституційної гарантії на соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, визначеної у ч.5 ст.17 Конституції України, та знижує довіру цих осіб до держави, яку вони ціною свого життя і здоров`я захищають.

Таким чином, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які виконують свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Суд дійшов висновку про наявність у позивача як військовослужбовця Збройних Сил України права на виплату додаткової винагороди впровадженої постановою КМУ №168 у розмірі 30 000 грн у період з 24.02.2022 по 10.06.2022.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача як на підставу невиплати додаткової винагороди, що НУ «ОМА» є бюджетною неприбутковою установою.

Ректор НУ «ОМА» листом №60/589 від 10.05.2022 року звернувся до Міністерства освіти і науки України та Кабінету Міністрів України, у якому просив вирішити питання для виділення додаткового фінансування на 2022 рік за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та 2120 «нарахування на заробітну плату» для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям організаційно-стройового відділу НУ «ОМА» (а.с.101).

Міністерство освіти і науки України листом від 26.05.2022 №1/5590-22 повідомило НУ «ОМА», що Міністерству видатки для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України не передбачені (а.с.100).

Водночас, листом в.о. ректора НУ «ОМА» від 17.08.2022 №01/868 повідомлено Міністерство освіти і науки України про неможливість виплати військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на підставі відсутності відповідного фінансування та порядку і умов виплати, визначеної міністерством (а.с.101).

Таким чином, відповідач у справі надавши копії вказаних звернень фактично визнав, що він повинен був здійснити виплату винагороди, проте ним не нараховано та не виплачено позивачу за період з 24.02.2022 по 10.06.2022 додаткову винагороду у розмірі 30000 грн на підставі п.1 постанови КМУ №168 у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування та відсутності відповідного фінансування та порядку і умов виплати, визначеної міністерством.

Пунктом 3 ст.116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №0-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування, оскільки гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Отже, оскільки положення п.1 Постанови №168, в редакції на час спірних правовідносин, були чинними органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, суд вважає, що неприйняття внутрішнього порядку виплати додаткової винагороди, визначеної міністерством, не може слугувати підставою для позбавлення військовослужбовця соціальних гарантів.

При цьому, пунктом 1 Постанови №168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, саме на керівника НУ «ОМА» покладено обов`язок щодо видання наказу про виплату військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі 30000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000 грн з 24.02.2022 по 10.06.2022 порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном та свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Національного університету «Одеська морська академія» (вул. Дідріхсона,8, м. Одеса, 65052, код ЄДРПОУ 01127799), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Міністерство освіти і науки України (пр. Перемоги,10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Національного університету «Одеська морська академія» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 10.06.2022 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 грн.

Зобов`язати Національний університет «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 10.06.2022 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30 000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва