Рішення

від 06.11.2023 по справі 916/3162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3162/23

За позовом: Громадської організації "Організація інвалідів "ІНІЦІАТИВА ІНФО" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд.13-Б, код ЄДРПОУ - 42102541, електронна пошта: irina86265@gmail.com)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26302595, електронна адреса: general_dks@omr.gov.ua)

До відповідача: Комунальної установи "Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти "Приморського району м. Одеси" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 134, код ЄДРПОУ - 40703130, електронна пошта: primor_cfgd@ukr.net)

про визнання додаткової угоди та додатка недійсними

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Крутькова В.О.

Представники сторін:

Від позивача: Назаренко І.М. - на підставі ордера серії ВН №1202180 від 11.07.2023р., Скоріщенко О.О.- в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: Мікуленко В.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Громадська організація (далі- ГО) «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунальної установи (далі -КУ) «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» про визнання недійсними: - додаткової угоди до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладеної між ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м.Одеси»; - додатку №1/1 до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладеного між ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м.Одеси».

Ухвалою суду від 07.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3162/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2023р. та залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Ухвалою суду від 31.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 12.09.2023р. Ухвалою суду від 12.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 03.10.2023р. Ухвалою суду від 03.10.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.10.2023р. Ухвалою суду від 19.10.2023р. відкладено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 06.11.2023р.

Позивач - ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, висловила свою позицію у справі у письмових поясненнях, що надійшли до суду 28.08.2023р. та 03.11.2023р.

Крім того, 28.08.2023р. до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/3162/23 до закінчення розгляду справи №916/3141/23 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» до ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» про визнання недійсним Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р, додаткової угоди №1 від 04.10.2018р., укладеної між ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», додаткової угоди №1 від 12.10.2020р., укладеної між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», стягнення заборгованості, а також зобов`язання ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» повернути об`єкт оренди балансоутримувачу - КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси».

Заслухав думку представників позивача та третьої особи щодо клопотання про зупинення провадження у справі, протокольною ухвалою від 12.09.2023р. суд відмовив у задоволенні даного клопотання департаменту, посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої справи.

У даному випадку, на думку суду, Департаментом не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №916/3141/23.

Відповідач - КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», участь свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Після закриття провадження у справі, на стадії дослідження доказів, 01.11.2023р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. При цьому, будь-яких клопотань щодо поновлення процесуальних строків для подачі до суду, зазначеної заяви відповідачем подано не було.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач у справі був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та дати і час судових засідань , що підтверджується наявними у справі доказами.

За таких обставин, у даному випадку заява КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» про застосування строків позовної давності (вх.№39326/23 від 01.11.2023р.) підлягає залишенню без розгляду.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що він є орендарем нежитлових будівель літ. «В», «Д»,»К»,»Л»,»М», «Н», загальною площею 544,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13 ( КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області) на підставі Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення, укладеного 04.10.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо».

Відповідно до п.4.1 Договору приміщення передаються Орендарем Орендодавцю виключно для розміщення громадської організації.

Термін дії Договору оренди - з 04.10.2018р. до 04.09.2021р.

Також, 04.10.2018р., КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», як балансоутримувач об`єкту оренди, та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», як Орендар, уклали додаткову угоду (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., згідно тексту якої Орендар відшкодовує комунальні послуги та повернення витрат зі сплати земельного податку на розрахунковий рахунок КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», та у якій зазначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р.

Крім того, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» , як балансоутримувач об`єкту оренди, та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», як Орендар підписали додаток №1/1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., а саме: розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг.

Як зазначає позивач, 20 жовтня 2020р. ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Департамент комунальної власності Одеської міської ради підписали додаткову угоду №1 до Договору оренди №560/18, якою виклали у новій редакції Договір №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., та згідно якої ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» є орендарем нежитлових будівель літ. «В», «Д»,»К»,»Л»,»М», «Н», загальною площею 544,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 12.10.2020р. Згідно п.3.3. Договору балансоутримувачем є КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області.

Позивач у справі вважає, що додаткова угода (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. та додаток №1\1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. є такими, що укладені з порушенням вимог законодавства, всупереч умовам Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., у зв`язку із чим мають бути визнані судом недійсними, адже, відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ж ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Також, позивач зазначив, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Позивач зазначає, що відповідно до п.7.5 Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміна та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін не допускається.

Таким чином, ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» вважає, що будь-які зміни до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. могли бути внесені тільки його сторонами - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», що кореспондується з положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач вважає, що КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» не могла діяти від імені або в інтересах Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, адже не мала на то повноважень.

Відповідно до п.2.4 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради саме на цей виконавчий орган покладено функції щодо здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, споруд, приміщень комунальної форми власності.

Як зазначає позивач, Положенням не передбачено право Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надавати повноваження іншим особам, зокрема, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», укладати від імені Департаменту додаткові угоди до договорів оренди.

Також, аналізуючи статут КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», позивач зауважив, що статутом КУ також не передбачено право укладати договори оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності, або вносити до них зміни шляхом укладання додаткових угод.

ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» зазначила, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених ст.16 Цивільного кодексу України способів захисту порушеного права та інтересу.

При цьому, позивач вважає, що додаткова угода (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. та додаток №1/1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. є правочинами, посилаючись на положення ст.202 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що умовами Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. передбачено порядок взаємодії Орендаря з Балансоутримувачем нежитлових приміщень, а саме - шляхом укладання окремого договору про відшкодування витрат балансоутримувача (п.п.л.) (п.4.2 Договору).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначив, що нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, та право на оперативне управління цим майном зареєстроване за КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області.

Нежитлові будівлі літ. «В», «Д»,»К»,»Л»,»М», «Н», загальною площею 544,4 кв.м було передано в орендне користування ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» на підставі Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., що був укладений строком до 04.09.2021р., а 12.10.2020р. цей Договір було викладено у новій редакції додатковою угодою №1 і строк його дії було встановлено до 03.10.2023р.

Департамент зазначив, що станом на 22.08.2022р. заборгованість ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» з орендної плати становить 116 212 грн 05 коп.

При цьому, Департамент зауважив, що підтримує позицію заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси викладену у позові, що поданий в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» до ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» про визнання недійсним Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р, додаткової угоди №1 від 04.10.2018р., укладеної між ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», додаткової угоди №1 від 12.10.2020р., укладеної між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», стягнення заборгованості, а також зобов`язання ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» повернути об`єкт оренди балансоутримувачу - КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» (справа №916/3141/22).

Відповідач - КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», відзив на позовну заяву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд дійшов наступного висновку.

З урахування приписів ст. 4 ГПК України приписи ст.15 Цивільного кодексу України визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі № 910/8992/19, від 16.03.2021р. у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021р. у справі № 916/325/20, від 19.02.2021р. у справі №904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За матеріалами справи, 04.10.2018р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» (Орендар) був укладений Договір №560/18 оренди нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі літ. «В», «Д», «К», «Л», «М», «Н», загальною площею 544,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, (КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області).

Термін дії Договору: з 04.10.2018р. до 04.09.2021р.

Згідно розділу 8 Договору додатками до нього є розрахунок орендної плати та акт приймання-передачі.

Відповідно до п.4.2 Договору №560/18 на протязі дії цього Договору, крім своєчасного внесення орендної плати Орендар зобов`язаний укласти з балансоутримувачем обєкта оренди договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання приміщень і прибудинкової території та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного обов`язку протягом 30 днів з моменту укладання цього Договору або власними силами здійснювати утримання приміщень і прибудинкової території або залучити третю організацію для утримання приміщень та прибудинкової території та надати Орендодавцю копію укладеного Договору.

При цьому, відповідно до п.7.5 Договору оренди №560/18 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміна та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається.

Натомість, 04.10.2018р. КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», як балансоутримувач об`єкту оренди, та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», як Орендар, уклали додаткову угоду (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., згідно тексту якої з 04.10.2018р. Орендар відшкодовує комунальні послуги та повернення витрат зі сплати земельного податку на розрахунковий рахунок КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», та у якій зазначено, що решта Договору №560/18 від 04.10.2028р. з додатками залишається без змін і дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р.

Крім того, КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси», як балансоутримувач об`єкту оренди, та ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо», як Орендар уклали додаток №1/1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., а саме: розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг, у якому сторони узгодили, що Орендар відшкодовує КУ «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» земельний податок у розмірі 3 859 грн 80 коп. (з ПДВ), а також комунальні послуги у розмірі 1 838 грн 72 коп. (з ПДВ) з 04.10.2018р. (з урахуванням відповідного індексу інфляції).

У подальшому, 20 жовтня 2020р. ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Департамент комунальної власності Одеської міської ради підписали додаткову угоду №1 до Договору оренди №560/18, якою виклали у новій редакції Договір №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р., та згідно якої ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» є орендарем нежитлових будівель літ. «В», «Д», «К», «Л», «М», «Н», загальною площею 544,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13, на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 12.10.2020р. Згідно п.3.3. Договору балансоутримувачем є КУ ОЗОШ №79 І-ІІІ ст. ОМР Одеської області.

Позивач у справі просить суд визнати недійсними додаткову угоду (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. та додаток №1/1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р.та в обґрунтування позову постався на загальні положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також на умов Договору оренди №560/18 щодо порядку внесення змін до нього.

Розглядаючи таку позицію позивача у справі, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому, згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, загальними положеннями законодавства встановлено, що зміни до укладеного сторонами договору можуть бути внесені або цими сторонами за взаємною згодою, або за рішенням суду.

Таким чином, особою, яка не є стороною за договором, зміни до такого договору за згодою однієї із сторін цього договору, внесено бути не може, адже такі дії суперечать вимогам чинного законодавства.

У даному є випадку, це також суперечить умовам самого Договору оренди №560/18.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що оспорювані у даній справі додаткова угода (додаток №1 від 04.10.2018р.) до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. та додаток №1/1 до Договору №560/18 оренди нежитлового приміщення від 04.10.2018р. є правочинами, адже були укладені з метою набуття цивільних прав та обов`язків сторін, що їх уклали, щодо визначення відповідних послуг, їх розміру та порядку оплати.

За таких обставин, позовні вимоги ГО «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у зв`язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме ст.ст. 3, 628, 629 Цивільного кодексу України, на думку суду, слід керуватися визначеним ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021р. у справі № 922/3928/20.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Громадської організації «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» до Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» про визнання недійсними: - додаткової угоди до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладеної між Громадською організацією «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси»; - додатку №1/1 до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладеного між Громадською організацією «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси» - задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладену між Громадською організацією «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси».

3. Визнати недійсним додаток №1/1 до Договору оренди №560/18 від 04.10.2018р. (додаток №1 від 04.10.2018р), укладений між Громадською організацією «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» та Комунальною установою «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси».

4. Стягнути з Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м.Одеси» (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134, код ЄДРПОУ - 40703130) на користь Громадської організації «Організація інвалідів «Ініціатива Інфо» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 13-Б, код ЄДРПОУ - 42102541) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 296 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2023 р.

Суддя Н.В. Рога