Рішення

від 13.11.2023 по справі 922/3595/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3595/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Федосєєва Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ССА ГРУП (61068, м. Харків, пр. Героїв Харкова (пр. Московський), буд. 179-Б, офіс 606) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Федосєєв Денис Юрійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ССА ГРУП, в якому просить:

- Стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ССА ГРУП (код ЄДРПОУ 42279690, 61068, Харківська обл., місто Харків, пр-кт Московський, будинок 179-Б, офіс 606, номери рахунків в банку: № НОМЕР_1 в АТ КБ ПРИВАТБАНК МФО 351533; № НОМЕР_2 в АТ "УКРСИББАНК" МФО 351005) на користь Позивача Фізичної Особи-Підприємця Федосєєва Дениса Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , номер рахунку в банку № НОМЕР_4 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 305299) 116 085,00 (сто шістнадцять тисяч вісімдесят п`ять) гривень заборгованості за виконані роботи.

- Стягнути з Відповідача на користь Позивача компенсацію за невикористану відпустку з розрахунку 2 дні за кожний повний відпрацьований місяць, тобто 5 * 2 = 10 днів. Враховуючи, що денна ставка становила €3000 / 174 години * 8 годин = €137.931 (Євро), сума компенсації становить €1379.31 * 40.0024 = 55175,71 (п`ятдесят п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень, 71 коп. При розрахунку використовувався курс НБУ на 07.08.2023.

- Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму судового збору 2684 гривні.

- Стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на юридичну допомогу в сумі 20 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Федосєєва Дениса Юрійовича (вх. 3595/23) залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: доказів направлення позовної заяви разом із усіма доданими до неї документами на адресу відповідача; нормативного обґрунтування та правових підстав стосовно вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку, а також зазначення та надання доказів в підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує таку вимогу.

07.09.2023 позивачем до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків за вх. № 24128 разом з уточненою позовною заявою та доказами направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3595/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідност. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

21 липня 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Федосєєвим Денисом Юрійовичем (далі по тексту - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ССА Груп» (далі по тексту - Відповідач, Замовник) укладено Договір №21-07/22 від 21 липня 2022 року на розробку програмного забезпечення (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по розробці і впровадженню програмного забезпечення, створенню і адаптації графічних і текстових матеріалів (далі «Матеріали») з передачею (відчуженням) Замовнику прав інтелектуальної власності щодо створених (адаптованих) матеріалів (далі «Послуги»), а Замовник зобов`язується приймати і оплачувати Послуги Виконавця в строки і на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього.

Згідно п. п. 2.1. Договору Виконавець надає Послуги віддалено на території Виконавця з використанням апаратного та програмного забезпечення Замовника. Виконавець надає Послуги самостійно, без залучення третіх осіб.

Датою початку надання послуг визначено 25.07.2022 (п. 2.4. Договору).

Замовник зобов`язаний надати Виконавцю всю вихідну інформацію, яку має, в тому числі, технічну та іншу, необхідність якої виникла при виконанні умов даного Договору, а також здійснити оплату наданих послуг (п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3.4. Договору на Виконавця покладено зобов`язання надавати послуги виключно Замовнику. Надання Виконавцем послуг третім особам під час дії цього Договору та/або додатків до нього буде його порушенням та підставою для односторонньої відмови від нього.

Розділом 4 Договору Сторони погодили ціну і порядок розрахунків по Договору.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору за надання послуг, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої визначається Сторонами в підписаному Протоколі погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3. Договору).

Згідно із п. 5.1. Договору усі права інтелектуальної власності на Матеріали (частини Матеріалів), створені Виконавцем для Замовника у зв`язку з виконанням даного Договору, будуть у повному обсязі без будь-яких територіальних чи тимчасових обмежень належати Замовнику. Зокрема, замовник набуває такі виключні права на створювані матеріали:

- право на оприлюднення;

- право на відтворення Матеріалів і доповнень до них (дублювання, тиражування і/або інше розмноження) без обмеження тиражу;

- право на поширення Матеріалів будь-яким способом без територіальних і часових обмежень;

- право на публічне використання матеріалів і демонстрацію їх у інформаційних, рекламних та інших цілях;

- право на включення Матеріалів, їх елементів і створених на їх основі продуктів в якості складових частин до збірників, антологій, енциклопедій, комп`ютерних інформаційно-пошукових систем і комплексів, які розробляються Замовником, а також право на випуск супроводжуючої документації до них (якщо є) під ім`ям і торговою маркою Замовника;

- право на передання Замовником своїх прав третім особам без узгодження з Виконавцем та/або оплати Виконавцю;

- будь-які інші права, окремо не обумовлені цим Договором.

Сторони домовилися, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 20.07.2023 (п. 9.1. Договору).

При укладанні договору Сторони визначили випадки, коли Договір може бути розірваний достроково, у тому числі за ініціативою Замовника та Виконавця.

Так, за ініціативою Замовника Договір може бути розірваний достроково за наступних обставин (п. 9.2.2 Договору):

а) у випадку невиконання або неналежного виконання Виконавцем своїх обов`язків за цим Договором, виявлення порушення Виконавцем будь-яких заяв та гарантій за цим Договором, [...];

б) в будь-який час з будь-якої причини за умови повідомлення замовника не менше ніж за 1 (один) місяць до запланованої дати розірвання. Сторони за взаємною згодою можуть визначити дату розірвання договору раніше запланованої Виконавцем.

При цьому, сторони погодили, що замовник зобов`язаний виплатити Виконавцю винагороду у розмірі, пропорційному обсягу наданих до моменту розірвання Договору послуг (п. 9.3. Договору).

Як вказує позивач, до укладення вищевказаного Договору, Замовник надіслав Виконавцю Оферту, згідно якої, оплата наданих послуг буде здійснюватися щомісячно у національній валюті (гривні) у розмірі еквівалентному 3000 (три тисячі) Євро. Дохід виплачується по середньозваженому курсу продажу валюти компанією на Міжбанківському валютному ринку України впродовж місяця до дати його виплати.

Як вбачається з матеріалів справи та вказано позивачем, на виконання умов Договору, Виконавець, починаючи з 25 липня 2022 року почав надавати Замовнику професійні послуги, що підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг), зокрема:

- Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 29.07.2022 на суму 27 162,00 грн. ;

- Актом виконанихробіт (наданих послуг) від 31.08.2022 на суму 109140,00 грн.;

- Актом виконанихробіт (наданих послуг) від 30.09.2022 на суму 107010,00 грн.;

- Актом виконанихробіт (наданих послуг) від 31.10.2022 на суму 109980,00 грн.;

- Актом виконанихробіт (наданих послуг) від 30.11.2022 на суму 115710,00 грн..

Крім зазначених Актів, між сторонами були підписані Протоколи погодження договірної ціни за вказані періоди.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за період липень листопад 2022 року Замовником з Виконавцем проведені розрахунки за надані послуги в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями доданими до позовної заяви.

Однак, як вказує позивач, 15 грудня 2022 року Замовник в телефонній розмові повідомив Виконавця про намір розірвати договір без пояснення причин з 31.12.2022 р., тобто за 2 тижні, а не за один місяць, як передбачено умовами Договору. При цьому, Замовник запевнив, що всі належні виплати, компенсація за не використані лікарняні та відпустки будуть виплачені звичайним чином в січні 2023 року до 10 числа. Також Замовник пообіцяв надіслати документи про розірвання Договору з 31.12.2022.

Позивач також стверджує, що він, як Виконавець продовжував виконувати свої обов`язки до 31.12.2022, та за вимогою Замовника передав всі справи та інформацію зазначеній Замовником особі. З січня 2023 року Замовнику було повернуто ноутбук, який був виданий для виконання робочих обов`язків, при цьому ніяких претензій Замовник позивачу як Виконавцю не висував. Проте, Замовник протокол погодження договірної ціни, акти виконаних робіт та документи на розірвання Договору протягом 10 днів Виконавцю не надіслав, а у середині січня 2023 року, як зазначає позивач, у телефонному режимі Виконавця було повідомлено про те, що оплачувати надані згідно із Договором послуги за грудень 2022 року Замовник не буде й документи про розірвання Договору Замовник надати відмовився.

Оскільки своєї згоди на дострокове розірвання Договору Виконавець не надавав, 23 січня 2023 року Виконавець підготував та направив Замовнику (бухгалтеру Замовника Гогі Ірині Геннадіївні) Додаток №11 Протокол узгодження ціни від 01.12.2022 р. та Додаток №12 - Акт виконаних робіт від 31.12.2022р. за грудень 2022 р. на суму 116 085,00 грн. Однак, Замовник підписаних Протоколу погодження договірної ціни від 01.12.2022 (Додаток 11) та Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2022 (Додаток 12) не повернув, зазначені документи не підписав і оплату виконаних послуг Виконавця за грудень 2022 року не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору Виконавцем 03 березня 2023 року на юридичну адресу Замовника було направлено претензію щодо виконання грошового зобов`язання та погашення заборгованості перед ФОП Федосєєв Д.Ю. за надані у грудні 2022 року послуги з розробки програмного забезпечення у сумі 116085,00 грн. Зазначена претензія була отримана Замовником 02 квітня 2023 року, що підтверджується копією чеку та трекінгом Укрпошти, однак жодної відповіді на претензію станом на 25.07.2023 на адресу Виконавця так і не надійшло.

Зважаючи на вказане позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому просить стягнути з відповідача 116 085,00 грн заборгованості за виконані у грудні 2022 року роботи. Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлено компенсацію за невикористану відпустку з розрахунку 2 дні за кожний повний відпрацьований місяць, тобто 5 * 2 = 10 днів. Позивач зазначає, що денна ставка становила €3000 / 174 години * 8 годин = €137.931 (Євро), а отже сума компенсації становить €1379.31 * 40.0024 = 55175,71 (п`ятдесят п`ять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень, 71 коп. При розрахунку використовувався курс НБУ на 07.08.2023.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбаченихГосподарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору за надання послуг, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої визначається Сторонами в підписаному Протоколі погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору оплата за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що між сторонами були підписані Протоколи погодження договірної ціни та Акти виконаних робіт (наданих послуг) за період липень листопад 2022 року. При цьому, за вказаний період Замовником з Виконавцем проведені розрахунки за надані послуги в повному обсязі.

В той же час, відповідачем (замовником) Протокол погодження договірної ціни та Акт виконаних робіт (надання послуг) за грудень 2022 року не було підписано, що дає підстави для висновку про відсутність доказів в підтвердження погодження ціни послуг між сторонами у грудні 2022 року та відсутність доказів щодо надання позивачем у грудні 2022 року послуг за Договором.

Отже, позивачем до суду не надано жодних доказів в підтвердження викладених в позові обставин.

Зважаючи на вказане, суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача 116 085,00 грн. заборгованості за виконані у грудні 2022 року роботи, оскільки виконання таких робіт є недоведеним позивачем.

Стосовно вимоги про стягнення компенсації за не використану відпустку у розмірі 55175,71 грн., суд слід зазначити наступне.

Так, в обґрунтування вказаної вимоги позивач вказує, що згідно із Оферти від Відповідача Позивачу на позицію Проектного менеджера у компанію SSA Group (додаток № 1 до позовної заяви), в якій зазначені умови співпраці, гарантувалися соціальні гарантії у відповідності до Статуту компанії, до яких відноситься і право на відпустку, а у разі звільнення - отримання компенсації.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про відпустки» із змінами, внесеними згідно із Законом № 120-VІІІ від 15.01.2015, а саме статті 24 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Однак, не погоджуючись з доводами позивача, суд звертає увагу, що між сторонами виникли правовідносини не на підставі трудового договору, а цивільно-правового договору, а саме Договору №21-07/22 від 21.07.2022 на розробку програмного забезпечення, жодними умовами якого не передбачено компенсації за не використану відпустку.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з цим, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовий договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Його учасниками є замовник та виконавець. Він може укладатися у формі договору підряду (регулюється гл. 61 ЦК) або договору надання послуг (гл. 63. ЦК).

Отже, цивільно-правовий договір - це угода на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення, договір послуги тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором послуги, укладеним між роботодавцем і виконавцем, останній зобов`язується за винагороду виконувати індивідуально визначену роботу чи надавати послугу. При цьому, оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуги) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Таким чином, слід зазначити, що укладення, виконання і припинення договорів цивільно-правового характеру, в тому числі договору надання послуг, регулюється цивільним законодавством, а укладення, виконання і припинення трудових договорів трудовим законодавством. До одного з видів договору не можна застосовувати норми, що регулюють інший вид.

Зважаючи на вказане, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації за не використані відпустки у розмірі 55175,71 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеномузакономпорядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями1,4,12,20,73,74,76-79,86,123,129,236-238,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець Федосєєв Денис Юрійович (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ССА ГРУП (код ЄДРПОУ 42279690, 61068, Харківська обл., місто Харків, пр-кт Героїв Харкова (пр. Московський), будинок 179-Б, офіс 606).

Повне рішення складено "13" листопада 2023 р.

СуддяВ.В. Суслова

справа № 922/3595/23