Рішення

від 06.11.2023 по справі 926/3803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06 листопада 2023 року Справа № 926/3803/23

За позовом Чернівецької міської ради

до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті

про стягнення інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості 550833,51 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача Смотр Д.М.

від відповідача ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті про стягнення інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості 550833,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Буд-Сіті» було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців від 23.05.2017 №856. Згідно пункту 2.2. вказаного договору, пайовий внесок у сумі 1283096,70 грн підлягають до сплати замовником відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною договору.

Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року у справі №926/3175/17 за позовом ОКЖБК «Буд-Сіті» до Чернівецької міської ради затверджено мирову угоду від 23 листопада 2017 року, а пунктами 2-4 даної Мирової угоди передбачено наступне: ОК ЖБК зобов`язується сплатити протягом 3-х робочих днів з дня набрання законної сили рішення про затвердження цієї мирової угоди, пайовий внесок в розмірі 240000 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці. ОК ЖБК, за власні кошти, зобов`язується виконати роботи орієнтовною вартістю 8769798,00 грн по ремонту вул. Буковинської (до вул. Герцена) в м. Чернівці, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законодавством порядку. В разі невиконання пункту 3 протягом трьох років з дня підписання мирової угоди, за ОК ЖБК залишаються зобов`язання передбачені Договором №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців в редакції від 23 травня 2017 року, а саме, сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Далі позивач вказує, що на виконання пункту 2 Мирової угоди, ОК ЖБК «Буд-Сіті» сплатив кошти в сумі 240000,00 грн, однак у зв`язку із невиконанням пункту 3 Мирової угоди, вступив в дію пункт 4 Мирової угоди, а строк сплати пайового внеску становить три роки з дня підписання Мирової угоди, а саме до 23 листопада 2020 року.

Враховуючи те, що на день звернення з позовом до суду відповідач не сплатив кошти, Чернівецька міська рада змушена звернутися з цією позовною заявою до суду для захисту своїх прав та спонукань відповідача до виконання зобов`язань, шляхом стягнення загальної суми інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення умов Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці від 23 травня 2017 року №856, яка становить 550833,51 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2023 року, позовну заяву №926/3803/23 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 07 вересня 2023 року постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 25 вересня 2023 року.

25 вересня 2023 року відповідач подав до суду заяву (вх. №4141) про застосування строків позовної давності, яку суд долучив до матеріалів справи.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що сторони в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців від 23 травня 2017 року №856 встановили строк для сплати коштів до 30 серпня 2017 року.

Також відповідач зазначає, що враховуючи те, що пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність один рік застосовується щодо вимог щодо стягнення неустойки штрафу пені, то таким чином, позивач, звернувся із позовною заявою, пропустивши строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року постановлено: відкласти підготовче засідання на 16 жовтня 2023 року; роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ч. 5 ст. 165 ГПК України, копія відзиву на позовну заяву та додані до нього документи повинна бути подана до суду у відповідності до встановлених судом строків та надіслана позивачу, докази такого направлення надати суду до початку наступного судового засідання.

03 жовтня 2023 року представник позивача подала до суду заперечення (вх. №4278) на заяву про застосування строків позовної давності.

Так, позивач зазначає, що подана відповідачем заява є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки позовна давність в один рік на яку посилається останній застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних витрат та три проценти річних, до яких застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки.

Також, у зв`язку з тим, що ОК ЖБК «Буд-Сіті» не виконав пункт 3 Мирової угоди, вступив в дію пункт 4 Мирової угоди, а строк сплати пайового внеску становить три роки з дня підписання Мирової угоди, а саме до 23 листопада 2020 року, то виходячи з вище зазначеного, Чернівецька міська рада жодним чином не порушила загальний строк позовної давності, оскільки він закінчується 23 листопада 2023 року, а позов пред`явлений до суду 06 вересня 2023 року.

16 жовтня 2023 року Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті направив до суду заяву (вх.№4438) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням у відпустці директора Вишневського В.М., уповноваженого представляти Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року постановлено: у задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті про відкладення розгляду справи (вх.№4438 від 16 жовтня 2023 року) відмовити, закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 06 листопада 2023 року.

У судовому засіданні 06 листопада 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 06 листопада 2023 року заявив усне клопотання про визнання позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

23 травня 2017 року між Чернівецькою міською радою (далі - міська рада) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" (замовник) укладено Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівці №856 (далі Договір), згідно пункту 1.1. якого передбачено, що замовник зобов`язується взяти участь у розвитку інфраструктури міста при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку блок "Б" з вбудовано-прибудованими об`єктами соцкультпобуду, магазинами та підземним паркінгом на вул. Буковинській, 62.

Пунктами 2.1.-2.3. Договору встановлено, що пайова участь замовника у розвитку інфраструктури м. Чернівців полягає у перерахуванні ним до бюджету розвитку міста коштів у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кошти пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівців у розмірі 1283096,70 грн (один мільйон двісті вісімдесят грн тисячі дев`яносто шість грн. 70 коп.) підлягають до сплати замовником відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною цього договору. Пайовий внесок сплачується замовником до 30 серпня 2017 року, але не пізніше прийняття об`єкта в експлуатацію, у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинного законодавства.

Згідно пунктам 4.1.-4.2. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання визначених в ньому зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року по справі №926/3175/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Буд-Сіті" до Чернівецької міської ради затверджено мирову угоду від 23 листопада 2017 року (далі- Мирова угода) у якій сторони погодили: - викласти пункт 2.2 Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців від 23.05.2017 р. № 856 в наступній редакції: «…2.2. Зобов`язання по сплаті пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці виконуються на підставі рішення 23 сесії ОСОБА_1 міської ради V скликання від 27.12.2007 р. № 488 (пункт 4.8)». Всі інші умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців від 23.05.2017 р. № 856 залишаються без змін.

Пунктом 2 Мирової угоди сторони передбачили, що ОК ЖБК зобов`язується сплатити протягом 3-х робочих днів з дня набрання законної сили рішення про затвердження цієї мирової угоди, пайовий внесок в розмірі 240000,00 (двісті сорок тисяч) грн на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці.

Також, у мировій угоді сторонами погоджено, що ОК ЖБК, за власні кошти, зобов`язується виконати роботи орієнтовною вартістю 8768798,00 грн (вісім мільйонів сімсот шістдесят вісім тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень) по ремонту вул. Буковинської (до вул. Герцена) в м. Чернівці, відповідно до проектно-кошторисної документації погодженої у встановленому законодавством порядку (пункт 3 Мирової угоди).

При цьому, сторони визначили в пункті 4 Мирової угоди, що в разі невиконання п.3 мирової угоди протягом трьох років з дня підписання, за ОК ЖБК "Буд-Сіті" залишаються зобов`язання передбачені договором №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців в редакції від 23 травня 2017 року, а саме: сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельного кооперативу "Буд-Сіті" не виконав взяті на себе зобов`язання у відповідності до пункту 3 Мирової угоди щодо виконання за власні кошти роботи орієнтовною вартістю 8769798,00 грн по ремонту вул. Буковинської (до вул. Герцена) в м. Чернівці, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законодавством порядку.

З огляду на невиконання Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельного кооперативу "Буд-Сіті" пункту 3 Мирової угоди та вступу в дію пункту 4 Мирової угоди, Чернівецька міська рада звернулась із позовом до Господарського суду Чернівецької області щодо стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Буд-Сіті" заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівці №856 від 23 травня 2017 року в розмірі 1129981,35 грн, з яких: 1033096,70 грн сплата внеску на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста, пеня в сумі 65891,75 грн за період 24 листопада 2020 року по 23 травеня 2021 року, штраф у сумі трьох процентів від суми несплаченого внеску, що становить 30992,90 грн.

Так, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23 позов Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" про стягнення заборгованості в сумі 1129981,35 грн задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" на користь Чернівецької міської ради заборгованість в сумі 1033096,70 грн, пеню в сумі 65891,75 грн, штраф в сумі 30992,90 грн та судовий збір в сумі 16949,72 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23 набрало законної сили 16 жовтня 2023 року.

Враховуючи порушення відповідачем умов затвердженої мирової угоди від 27 листопада 2021 року в частині невиконанням ремонтних робіт та з огляду на пункт 4 мирової угоди щодо зобов`язання сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста позивач із посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення з відповідача 473232,94 грн інфляційних втрат нарахованих за період з грудня 2020 року по травень 2023 року включно та 77600,57 грн трьох процентів річних нарахованих за період з 23 листопада 2020 року по 25 травня 2023 року.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами.

При цьому, у судовому засіданні 06 листопада 2023 року директор Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" підтримав заявлені Чернівецькою міською радою позовні вимоги та не заперечив проти задоволення позову.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання в частині виплати пайового внеску в розмірі 1033096,70 грн на виконання мирової угоди у справі №926/3175/23, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23 листопада 2017 року.

З огляду на встановлені Господарським судом Чернівецької області фактичні обставини справи №926/2172/23, судом було задоволено позовні вимоги Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" та стягнуто заборгованість в сумі 1033096,70 грн, пеню в сумі 65891,75 грн, штраф в сумі 30992,90 грн та судовий збір в сумі 16949,72 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже обставини, встановлені рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 473232,94 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2020 року по травень 2023 року включно, а також 77600,57 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 23 листопада 2020 року по 25 травня 2023 року, на суму заборгованості у розмірі 1033096,70 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопад 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, вважає що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 77600,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 473232,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності (вх. №4141 від 25 вересня 2023 року), суд зазначає про наступне.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом наведеної норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а отже, і обґрунтованості позовних вимог.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23, з урахуванням умов укладеної між сторонами мирової угоди та дати її затвердження судом 23 листопада 2017 року, відповідач мав виконати основне зобов`язання зі сплати 1043096,70 грн пайового внеску у строк до 23 листопада 2020 року, таким чином з 24 листопада 2020 року у нього виникає прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року по справі №926/2172/23, яке у відповідності до пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для справи №926/3803/23, встановлено факт початку строку прострочення грошове зобов`язання з 24 листопада 2020 року, то з врахуванням статті 257 Цивільного кодексу України для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних застосовується загальна позовна давність в три роки, тобто до 23 листопада 2023 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Чернівецька міська рада звернулася до суду 06 вересня 2023 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

При цьому, відповідач у судовому засіданні 06 листопада 2023 року визнав позовні вимоги.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні поданої Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті заяви про застосування строків позовної давності (вх. №4141 від 25 вересня 2023 року).

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частинами 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також беручі до уваги визнання відповідачем позову у повному розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8262,50 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 191, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Чернівецької міської ради до Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних на суму заборгованості у загальному розмірі 550833,51 грн - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Буд-Сіті (58003, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Буковинська, 62, код 39479248) на користь Чернівецької міської ради (58001, Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) інфляційні витрати у сумі 473232,94 грн, три проценти річних у сумі 77600,57 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8262,50 грн.

У судовому засіданні 06 листопада 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 14 листопада 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр Тинок