Рішення

від 07.11.2023 по справі 926/2686/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/2686/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Новак А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви села Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області» (60410, Чернівецька область, Чернівецький район, село Коровія, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 21445597)

до Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)

про визнання протиправним та скасування пункту 21 рішення 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 1177 від 27.04.2023

за участю представників сторін:

від позивача Черкез М.І., адвокат;

від відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви села Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області» звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради в якій просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 21 Рішення 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1177 від 27.04.2023 про припинення права постійного користування релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви села Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області» земельною ділянкою за адресою село Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області площею 0,5654 га (кадастровий номер 7321082700:01:005:0806) для будівництва та обслуговування будівель, громадських та релігійних організацій відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.04.2023 №328008203.

Позов обґрунтовується порушенням відповідачем норм Земельного кодексу України.

19.06.2023 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2686.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.06.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.06.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення від позивача надійшла заява (вх.№2917) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2023.

18.07.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№3217), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю.

25.07.2023 від представника позивача надійшов відповідь на відзив (вх.№3299), в якій останній зазначає, що підтримує позовні вимоги та просить задовольнити їх.

27.07.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні 20.09.2023.

08.09.2023 через відділ документального та інформаційного забезпечення від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№3847), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.09.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні 04.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.10.2023 відкладено розгляд по суті на 07.11.2023.

06.11.2023 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (вх.№4809).

Станом на день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи клопотання представника відповідача, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника позивача.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Предметом позову є визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування.

Так, статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому суд не застосовує до спірних правовідносин положення статті 20 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до частини першої статті 4 цього Кодексу предметом його регулювання не є земельні правовідносини. У цьому контексті у пункті 52 постанови від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно нерозповсюдження положень Господарського кодексу України на земельні відносини.

За частинами першою та другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 суд надав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання.

З цього суд висновує, що судовий захист це дії з попередження, припинення порушення прав або відновлення порушених прав.

Поряд з цим, попередньо суд вказав, що за статтями 152, 155 Земельного кодексу України способом захисту у випадку порушення прав та інтересів у земельних правовідносинах прийняттям органом місцевого самоврядування акту є визнання його недійсним.

Втім, позивач заявив вимоги про визнання протиправним та скасування акту у певних частинах. Це не відповідає наведеному способу захисту. Суд вважає, що визнання акту недійсним, як похідного слова від недійсний, не є тотожним або синонімом слів незаконний, протиправний або такий, що підлягає скасуванню у праворегулюванні, оскільки використання певних правових наслідків (як способів захисту) повинне узгоджуватися із юридичними нормами, котрі підлягають застосуванню при урегулюванні правовідносин, а не довільному застосуванню тих чи інших слів української мови, у тому числі способів захисту, які передбачені різними галузями права.

Такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування правового акта, що порушує право власності, інше речове право передбачений Цивільним кодексом України. Зокрема, за статтями 21, 393 (з урахуванням статті 396) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, нормативно-правовий акт, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, права власності, інше речове право.

Натомість Земельний кодекс України застосовує інше формулювання способу захисту (яке попередньо вже наведене) та яке відрізняється від способу, встановленого Цивільним кодексом України.

Наявна різниця потребує окреслення відповіді на питання про законодавство, яке є спеціальним та підлягає безпосередньому застосуванню для урегулювання спору.

Так, у юридичній науці кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Безпосередньо земельне право України є окремою юридичною галуззю права, якій притаманні свій предмет, методи, система, принципи, об`єкти та суб`єкти. Своєрідним предметом земельного права є земельні правовідносини (суд про них вказував раніше), які мають наступні ознаки: по-перше, випливають із спеціальної правосуб`єктності суб`єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються у сфері використання землі та її обігу. У вузькому розумінні предметом земельного права є суспільні відносини, що пов`язані із використанням землі і регулюються нормами земельного права.

Чинне земельне законодавство має комплексний характер, оскільки містить значну частину норм, які регулюють земельні відносини, але, по суті, за змістом є цивільно-правовими (купівля, дарування, спадкування та інші), оскільки земля, виходячи з положень чинного цивільного законодавства щодо права власності на земельні ділянки, є предметом цивільного права України.

Крім того, усі якісні характеристики землі, як сфери існування суспільства, складової природного середовища, предмета і засобу виробництва, свідчать про те, що земельні відносини, в які вступають суб`єкти господарювання (громадяни, підприємства, установи, організації, держава) є відносинами особливого виду і їх регулювання охоплюється нормами інших галузей права (цивільного, екологічного, аграрного тощо). Але усі вони залишаються земельними відносинами, оскільки основою їх існування є чинне земельне законодавство, що застосовують з урахуванням норм цивільного права.

Норми цивільного права застосовують лише в тій частині, яка не врегульована нормами земельного права.

Звідси випливає, що предметом земельного права є суспільні земельні відносини, зумовлені особливими специфічними властивостями землі як об`єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права.

Отже, предметом земельного права є певна група суспільних відносин, що виникають у зв`язку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права. Відтак, спеціальним законом з визначення способів захисту порушених прав прийняттям незаконного правового акта є положення статті 152 Земельного кодексу України.

Положеннями названої статті 5 Господарського процесуального кодексу України захист порушених прав повинен відбуватися у певний спосіб, який визначений законом.

У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 суд надав правовий висновок стосовно правильності обрання належного способу захисту та вказав, що:

- права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача; якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (пункт 6.5),

- розглядаючи справу суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором, чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (пункт 6.6),

- якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункт 6.7.).

На підставі викладених правових положень та висновків суд виснує, що право позивача на заявлення конкретної позовної вимоги повинне узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Частина перша статті 162 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Відтак, обов`язком позивача є самостійне визначення позовних вимог з наведенням правильного та ефективного способу захисту, але у справі він обрав спосіб захисту, який не відповідає належному.

У постанові від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно наслідків невірного обрання способу захисту та зазначила у пункті 6.7, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини першої, частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір у даній справі необхідно покласти на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви села Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області» до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.