Ухвала

від 14.11.2023 по справі 480/11252/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 листопада 2023 року Справа № 480/11252/23

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 22.04.2022 р. по 23.03.2023 р. у розмірі 49 549 грн 85 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку. Разом з тим в зазначеній ухвалі позивачу та представнику позивача було встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків та роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 27.10.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також копія даної ухвали була направлена представнику через систему "Електронний суд" та отримана ним 24.10.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду про стягнення різниці середнього заробітку та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою. Заява мотивована тим, що стаття 233 Кодексу законів про працю України не регулює правовідносини щодо спорів про стягнення різниці середнього заробітку при незаконному звільненні та переведенні на іншу посаду. При цьому для встановлення різниці середнього заробітку, представником позивача було надіслано адвокатські запити щодо витребування наказу (на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі № 480/3544/22) та довідок про середній заробіток ОСОБА_1 . Отримавши довідки про середній заробіток позивача та копію наказу від 23.03.2023 р. № 118 о/с, представник позивача розрахував суму заборгованості та направив досудову вимогу до відповідача про сплату 49 549 грн 85 коп. для досудового врегулювання спору, так як це не заборонено законодавством щодо даних правовідносин. Відповідач листом від 03.08.2023 р. відмовив у виплаті 49 549 грн 85 коп.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви суд вбачає, що позивач просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 22.04.2022 р. по 23.03.2023 р. у розмірі 49 549 грн 85 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже строк звернення до суду із позовом щодо вирішення трудового спору, зокрема, про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому суд вважає безпідставними посилання представника позивача, що стаття 233 Кодексу законів про працю України не регулює правовідносини щодо спорів про стягнення різниці середнього заробітку при незаконному звільненні та переведенні на іншу посаду, оскільки обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача також посилається на норми Кодексу законів про працю України.

Водночас Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже при визначенні початку вказаного строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Обгрунтовуючи заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача лише зазначив, що для встановлення різниці середнього заробітку, було надіслано адвокатські запити. Отримавши довідки про середній заробіток позивача та копію наказу від 23.03.2023 р. № 118 о/с, представник позивача розрахував суму заборгованості та направив досудову вимогу до відповідача про сплату 49 549 грн 85 коп. для досудового врегулювання спору, так як це не заборонено законодавством щодо даних правовідносин. Відповідач листом від 03.08.2023 р. відмовив у виплаті 49 549 грн 85 коп.

Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, представником позивача не вказано.

При цьому суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В той же час, необізнаність позивача не є такою причиною. Позивач не був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про наявність у нього права на виплату різниці середнього заробітку.

В той же час позивачу/представнику позивача недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому судом враховано, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року по справі № 480/3544/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 по справі № 480/3544/22, підпункт 2 пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 19.04.2022 № 135 о/с було скасовано наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23.03.2023 року № 118 о/с, який додано до позовної заяви. Отже фактично позивача було поновлено на посаді 23.03.2023 року.

Щодо посилання представника позивача на досудову вимогу, яка відповідно до фіскального чеку, була направлена до відповідача 25.07.2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку законодавством не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору та не визначено обов`язковість досудового порядку вирішення спору.

Крім того, суд зазначає, що отримання представником позивача листа відповідача від 03.08.2023 у відповідь на його запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач через свого представника почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

В той же час, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Таким чином суд зазначає, що доводи викладені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку суду не надано.

За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення середнього заробітку і додані до неї документи - повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя В.О. Павлічек