Постанова

від 17.01.2024 по справі 480/11252/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 р. Справа № 480/11252/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 по справі № 480/11252/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 22.04.2022 р. по 23.03.2023 р. у розмірі 49 549 грн 85 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №480/11252/23 про повернення позовної заяви та передати дану справу на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до позивачки норму ч.1 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття змін до ч.1 ст. 233 КЗпП України, тобто тоді, коли наказом ГУНП в Сумській області №135о/с від 10.04.2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області з 22 квітня 2022 року. Посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 згідно з яким за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.

На підставі ч. 2ст. 312 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою від 23.10.2023 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали. Повідомлено позивача про можливість виправлення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 27.10.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також копія даної ухвали була направлена представнику через систему "Електронний суд" та отримана ним 24.10.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача надано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду про стягнення різниці середнього заробітку та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою, у зв`язку з тим, що стаття 233 Кодексу законів про працю Українине регулює правовідносини щодо спорів про стягнення різниці середнього заробітку при незаконному звільненні та переведенні на іншу посаду.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що посилання представника позивача на те, щостаття 233 Кодексу законів про працю Українине регулює правовідносини щодо спорів про стягнення різниці середнього заробітку при незаконному звільненні та переведенні на іншу посаду є безпідставним, а будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, представником позивача не вказано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною першоюстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьоюстатті 122 КАС Українидля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною шостою статті 161 КАС передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частини перша та другастатті 123 КАС).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першоїстатті 169 КАС).

Відповідно до пункту 1 частини четвертоїстатті 169 КАСпозовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Відповідно до частини другоїстатті 233 КЗпП України(у редакції, чинній до змін, внесених згідно ізЗаконом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак підпунктом 18 пункту 1розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX(далі по тексту -Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другустатті 233 Кодексу законів про працю Українивикладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 до 19 липня 2022року КЗпП Українине обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.

Оскільки, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23.03.2023 року №118 о/с на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 року по справі № 480/3544/22 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 року по справі №480/3544/22 було фактично поновлено позивача на посаді, то колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, тобто з моменту, коли позивач отримав ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 року та міг дізнатися про поновлення на посаді, так як при визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність).

Так, позивачем не було усунуто недоліки вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху в частині доведення підстав поважності пропуску строку подання позовної заяви.

Стосовно аргументу апелянта, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце то колегія суддів зазначає, що у даному випадку подією, яка має вирішальне значення є скасування наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 23.03.2023 року №118 о/с та поновлення на посаді, тобто з цього часу особа вважається такою, що дізналася або мала змогу дізнатися про порушення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини восьмоїстатті 169 КАС Україниповернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Тобто, апелянт має право і можливість повторно звернутися до суду з даним позовом, усунувши недоліки, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 по справі № 480/11252/23 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов