Постанова

від 07.11.2023 по справі 620/7639/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7639/23 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (далі - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №1995/ж/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 253 404 грн з них: 202 723 грн - податку, 50681 грн - штраф;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №1996/ж/25-01-07-00, яким попереджено про необхідність скласти та зареєструвати податкові накладні, а також нараховано штраф на суму 43592 грн.

- стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення п. 3.4. Договору купівлі продажу товарів з використанням паливних карток №53ОБКПК-0027 від 22.05.2014 де визначено, що факт передачі товарів може підтверджуватись не лише чеком POS-терміналу, а й іншими документами: електронними даними процесингового центру, або касовими чеками, або зведеними актами приймання передачі, або зведеними видатковими накладними, якими оформлювалися транзакції. Вказує про помилковість ототожнення чеку POS-терміналу з фіскальним касовим чеком, оскільки, в розумінні договору - це різні документи. Також, апелянт зазначає, що за умовами договору було передбачено авансову оплату пального по безготівковому розрахунку, факти розрахунків підтверджуються банківськими виписками Щодо взаємовідносин з ТОВ «Голівуд-Кепітал» апелянт зазначає, що підставою для формування податкового кредиту є саме зареєстрована податкова накладна, а положення Податкового кодексу України не ставлять у залежність право на формування податкового кредиту із моментом початку господарських відносин. На переконання апелянта, визначальним є факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, апелянт вказує, що додатковими угодами поширено дію договорів оренди на відносини, що виникли до їх укладання.

В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» - Коверзнев Дмитро Вадимович просив забезпечити участь у даній справі в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма «ВВ» - Коверзнева Дмитра Вадимовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

03 листопада 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Чернігівській області просив забезпечити участь у даній справі в судовому засіданні у режимі відеоконференції із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» є юридичною особою з 22.06.1994, видами діяльності якого є: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом, і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.65 Оптова торгівля офісними меблямт;46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.61 Роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах; 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах, що підтверджується витягом з ЄДР.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, про що складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 27.01.2020 № 79/05/14236166.

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» не погодилось з висновками Акта перевірки і листом від 07.02.2020 р. №153 (вх. від 07.02.2020р. № 3169/10) подало заперечення на Акт перевірки.

У своєму запереченні від 07.02.2020 №153 (вх. від 07.02.2020р. №3169/10) на Акт документальної планової виїзної перевірки від 27.01.2020 №79/05/14236166 ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.02.2020 № 461 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ», та на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України призначена документальна позапланова виїзна перевірка в частині правомірності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, з урахуванням заперечення від 07.02.2020 р. № 153 (вх. від 07.02,2020 р. №3169/10).

У подальшому, на підставі пункту 522 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким запроваджено дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), термін початку перевірки переносився, та, з урахуванням строків давності, внесені зміни щодо перевіряємого періоду, а саме: щодо податку на прибуток - з 01.01. 2017 по 30.09.2019, щодо податку на додану вартість - з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 30.09.2019.

На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 18.02.2020р. № 461 «Про проведення документальної позапланової перевірки», з останніми змінами, які внесені наказом від 23.12.2022 №1783-п, ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» щодо правомірності нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 та податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 30.09.2019 в частині питань, викладених у запереченні від 07.02.2020 №153, за результатами якої складено Акт від 31.01.2023 № 973/07/14236166.

В Акті перевірки від 31.01.2023 № 973/07/14236166 встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 202 723грн., в тому числі: листопад 2016р. в сумі 5000 грн, січень 2017р. в сумі 4 000 грн, лютий 2017р. в сумі 3 833 грн, березень 2017р. в сумі 4 833 грн, квітень 2017р. в сумі 6 791 грн, травень 2017р. в сумі 5 333 грн, червень 2017р. в сумі 4 167 грн, липень 2017р. в сумі 4 500 грн, серпень 2017р. в сумі 4 833 грн, вересень 2017 р. в сумі 5 167 грн, жовтень 2017 р. в сумі 4 833 грн, листопад 2017р. в сумі 5 455 грн, грудень 2017р. в сумі 6 333 грн, січень 2018р. в сумі 4 333 грн, лютий 2018р. в сумі 5 833 грн, березень 2018р. в сумі 5 000 грн, квітень 2018р. в сумі 4 833 грн, травень 2018р. в сумі 7 000 грн, червень 2018р. в сумі 5 500 грн, липень 2018р. в сумі 6 500 грн, серпень 2018р. в сумі 7 917 грн, вересень 2018р. в сумі 6 500 грн, жовтень 2018р. в сумі 8 000 грн, листопад 2018р. в сумі 5 500 грн, грудень 2018р. в сумі 5 000 грн,. січень 2019р. в сумі 4 500 грн, лютий 2019р. в сумі 5 167 грн, березень 2019р. в сумі 5 833 грн, квітень 2019р. в сумі 6 167 грн, травень 2019р. в сумі 9 204 грн, червень 2019р. в сумі 4 833 грн, липень 2019р. в сумі 17 025 грн, серпень 2019р. в сумі 6 667 грн., вересень 2019р. в сумі 6 333 грн;

- п.201.1, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) в частині не реєстрації податкових накладних;

- п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України в частині неподання Звіту про суми податкових пільг за І квартал, II квартал 2019 року, III квартал 2019 року.

На підставі Актів перевірки від 27.01.2020 № 79/05/14236166 та від 31.01.2023 № 973/07/14236166 винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01 -07-00 (форма Р), яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 723 грн., штрафна санкція в розмірі 50 681 грн.;

- від 20.02.2023 № 1996/ж10/25-01-07-00 (форма ПН), яким визначена штрафна санкція з податку на додану вартість в розмірі 43 592 грн. в частині не реєстрації податкових накладних;

- від 20.02.2023 № 1997/ж10/25-01-07-00 (форма ПС), яким визначена штрафна санкція за неподання Звіту про суми податкових пільг в розмірі 1 020 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023 № 1997/ж10/25-01-07-00 позивачем не оскаржується.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01-07-00 та від 20.02.2023 № 1996/ж10/25-01-07-00, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» за результатами якої складено Акт від 31 січня 2023 року № 973/07/14236166 (далі - Акт перевірки) (Т. 1 а.с. 47-70).

В даному Акті вказано, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ»:

- п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 202 723 грн., в тому числі: листопад 2016р. в сумі 5000 грн, січень 2017р. в сумі 4 000 грн, лютий 2017р. в сумі 3 833 грн, березень 2017р. в сумі 4 833 грн, квітень 2017р. в сумі 6 791 грн, травень 2017р. в сумі 5 333 грн, червень 2017р. в сумі 4 167 грн, липень 2017р. в сумі 4 500 грн, серпень 2017р. в сумі 4 833 грн, вересень 2017р. в сумі 5 167 грн, жовтень 2017р. в сумі 4 833 грн, листопад 2017р. в сумі 5 455 грн, грудень 2017р. в сумі 6 333 грн, січень 2018р. в сумі 4 333 грн, лютий 2018р. в сумі 5 833 грн, березень 2018р. в сумі 5 000 грн, квітень 2018р. в сумі 4 833 грн, травень 2018р. в сумі 7 000 грн, червень 2018р. в сумі 5 500 грн, липень 2018р. в сумі 6 500 грн, серпень 2018р. в сумі 7 917 грн, вересень 2018р. в сумі 6 500 грн, жовтень 2018р. в сумі 8 000 грн, листопад 2018 в сумі 5 500 грн, грудень 2018р. в сумі 5 000 грн,. січень 2019 в сумі 4 500 грн, лютий 2019р. в сумі 5 167 грн, березень 2019р. в сумі 5 833 грн, квітень 2019р. в сумі 6 167 грн, травень 2019р. в сумі 9 204 грн, червень 2019р. в сумі 4 833 грн, липень 2019р. в сумі 17 025 грн, серпень 2019р. в сумі 6 667 грн., вересень 2019р. в сумі 6 333 грн;

- п.201.1, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2017) в частині не реєстрації податкових накладних;

- п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України в частині неподання Звіту про суми податкових пільг за І квартал, II квартал 2019 року, III квартал 2019 року.

На підставі Актів перевірки від 27.01.2020 № 79/05/14236166 та від 31.01.2023 № 973/07/14236166 винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01 -07-00 (форма Р), яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 202 723 грн., штрафна санкція в розмірі 50 681 грн. (Т. 1 а.с. 71-72);

- від 20.02.2023 № 1996/ж10/25-01-07-00 (форма ПН), яким визначена штрафна санкція з податку на додану вартість в розмірі 43 592 грн. в частині не реєстрації податкових накладних (Т. 1 а.с. 73-74);

Згідно Акту перевірки, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» було використано придбане у ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» пальне поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення підприємством п. 198.5 ст. 198 ПК України, у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 187 203 грн.

Даний висновок контролюючий орган зробив виходячи з того, що в ході проведення перевірки не надано документи, що підтверджують фактичне отримання нафтопродуктів з АЗС - чеків.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між Приватним підприємством «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (Продавець) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (Покупець) укладено Договір купівлі продажу товарів з використанням паливних карток №53ОБКПК-0027 від 22.05.2014 з додатками до нього (далі - Договір №53ОБКПК-0027) (Т. 1 а.с. 89-100).

Розділом 1 даного Договору визначено, зокрема, наступні терміни:

- паливна картка (ПК) - пластикова картка, яка передається в користування Покупцеві і з використанням якої Покупець чи інша особа (Пред`явник ПК), які правомірно володіють нею, можуть замовляти та отримувати Товар на АЗС. Паливній картці присвоюється ідентифікаційний номер (нанесений на ПК) і код доступу (ПІН-код). Паливна картка не є платіжним засобом. Порядок та умови користування Паливною картою наведені у відповідному додатку до Договору;

- АЗС - автозаправна станція/комплекс експлуатанта АЗС зі спеціально встановленим обладнанням - POS-терміналом, на якій здійснюється надання Послуг Покупцю, передача (поставка) Продавцем товарів у власність Покупця з використанням Паливних карток. Перелік АЗС розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) Продавцем на ВЕБ-сайті Продавця. На вимогу Покупця, йому може надаватися перелік АЗС в письмовій формі, діючий на дату вимоги;

- транзакцій - операція надання Послуг Покупцю, передачі (поставки) Товарів у власність Покупця, яка здійснюється з використанням Паливної картки, при умові правильного введення ПІН-коду та попередньої Авторизації ПК;

- POS-термінал - електронне обладнання встановлене на АЗС, призначене для зчитування даних Паливних карток, передачі авторизаційних запитів в Процесінговий центр, здійснення операцій надання послуг, передачі у власність (поставки) товарів шляхом використання Паливних карток та роздрукуванням інформаційних чеків (чеків POS-терміналу);

- чек POS-терміналу - письмовий обліковий документ POS-терміналу, який засвідчує факт здійснення Транзакції з використанням конкретної Паливної картки, ідентифікаційний номер якої зазначений в такому документі. Сторони вважають чек POS-терміналу достатнім та належним доказом факту надання Покупцеві послуг, поставки Покупцеві товарів, які вказані в чеку POS-терміналу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №53ОБКПК-0027, Продавець зобов`язується передавати у власність (поставляти) Покупцеві товари та надавати послуги з використанням ПК на АЗС, а Покупець зобов`язується приймати товари, послуги та повністю оплачувати їх вартість, в порядку та на умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках (додаткових угодах) до нього. Отримання товарів та послуг Покупцем здійснюється через пред`явників ПК.

Згідно п. 3.1 Договору №53ОБКПК-0027, передача у власність (поставка) товарів та надання Послуг Покупцю здійснюється Продавцем (Експлуатантом АЗС) цілодобово (за винятком технічних перерв) на АЗС, шляхом використання встановленого на АЗС POS-терміналу, при умові: пред`явлення Паливної картки Покупцем (Пред`явником ІІК), правильного введення ПІН-коду ПК та Авторизації ПК в Процесінговому центрі. Вид послуг, асортимент та кількість товарів обираються Покупцем (Пред`явником ПК) самостійно.

Пунктом 3.4 Договору №53ОБКПК-0027 передбачено, що загальна кількість, вартість, асортимент товарів та Послуг, що передаються (надаються) за цим Договором сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичної кількості, асортименту та вартості поставлених товарів і наданих послуг цим Договором, що підтверджується електронними даними Процесінгового центру, або даними чеків POS-терміналів АЗС, або касових чеків (чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС), або зведених актів приймання-передачі, або зведених видаткових, якими оформлялися транзакції і які підтверджують факт передачі товарів та надання послуг покупцю.

В свою чергу, пунктом 4.5 Договору №53ОБКПК-0027 закріплено, що розрахунки за товари та послуги здійснюються Покупцем в гривнях на умовах попередньої (авансової) оплати товарів шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі чи повідомлений додатково. На грошову суму, внесену як аванс (передоплата), Покупець має право отримати товар та/або послуги відповідно до умов цього Договору. Моментом здійснення Покупцем оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

У відповідності до пункту 4.7 Договору №53ОБКПК-0027, у випадку, якщо товари або послуги були передані (надані) Покупцю понад суму здійсненої ним передоплати (авансу), Покупець зобов`язаний провести повну оплату таких товарів протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання таких товарів чи послуг, якщо інше не передбачено додатками до цього Договору.

Згідно п. 4.8. Договору №53ОБКПК-0027, вартість фактично поставлених товарів та наданих послуг, яка вказується у зведених видаткових накладних (зведених актах приймання-передачі), розрахована в національній валюті України - гривні.

За приписами п. 4.9 Договору №53ОБКПК-0027, щомісячно до 10-го робочого дня місяця, наступного за звітним, Продавець проводить звірку взаєморозрахунків з Покупцем, у результаті чого сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Для цього Продавець у межах зазначеного терміну (строку) готує та передає Покупцеві акт звірки взаєморозрахунків, при цьому допускається застосування засобів факсимільного зв`язку та/або електронної пошти.

На підтвердження факту придбання пального за Договору №53ОБКПК-0027 позивачем надано банківські виписки, накладні на відпуск товарів, акти звірки, інформацією із субрахунку 6312, субрахунку 203. На підтвердження факту використання пального надано акти списання та акти виконаних робіт (Т. 1 а.с.101 - Т. 2 а.с. 227).

Як вбачається з Акту перевірки, висновки контролюючого органу про відсутність документального підтвердження факту оприбуткування позивачем пального ґрунтуються на тому, що придбання цих паливно-мастильних матеріалів не підтверджено фіскальними чеками з АЗС.

При цьому, відповідач не спростовує той факт, що розрахунки за пальне здійснювалися позивачем у безготівковому порядку через установи банків, а також факт надання контролюючому органу копій: накладних на відпуск товарів, актів звірки, на підставі яких відбувалось оприбуткування позивачем вищезазначеного пального.

Водночас, слід звернути увагу на те, що вимогами Договору №53ОБКПК-0027 передбачено, що розрахунок за паливо та послуги здійснювалися позивачем на умовах попередньої (авансової) оплати товарів шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ».

Колегія суддів зазначає, що касовий чек підтверджує факт продажу товарів (послуг). Однак, під час отримання водієм палива з використанням талонів або паливних карток, факт його продажу відбувся раніше - під час його оплати шляхом безготівкового перерахунку коштів, тому отримання за талонами чи паливними картками раніше оплаченого палива не є продажем товару та розрахунковими операціями, оскільки, водіями не сплачувались за нього готівкові кошти, а розрахунки за продані нафтопродукти здійснювалися виключно через установи банків.

Таким чином, податковим органом операція з відпуску пального за паливними картками на АЗС необґрунтовано прирівнюється до розрахункової операції у готівковій формі при внесенні готівкових коштів до каси АЗС.

Враховуючи вищезазначене, доводи відповідача про те, що фактичне отримання нафтопродуктів підтверджується лише чеками є необгрунтованими, як наслідок, висновок про використання позивачем пального поза межами господарської діяльності підприємства є безпідставним.

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» у квітні 2017 року сформований податковий кредит у сумі 1458,04 грн. по контрагенту з іпн. 038811422655, який не є платником ПДВ.

З огляду на що, контролюючий орган дійшов висновку про те, що на в порушення п.198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено податковий кредит у зв`язку з непідтвердженням факту придбання товарів (робіт) у контрагента, який не є платником податку на додану вартість на суму ПДВ 1458,04 грн., в тому числі, за квітень 2017 року на суму 1458,04 грн.

Матеріали справи свідчать, що вищевказана сума податкового кредиту сформована на підставі господарських відносин позивача з ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД», на підтвердження яких ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» надано видаткові накладні №СМ-0000084 від 05.04.2017, №СМ-0000094 від 14.04.2017, №СМ-0000098 від 14.04.2017, №СМ-0000119 від 28.04.2017 та платіжні доручення №451 від 06.04.2017, №546 від 28.04.2017, №2759 від 28.04.2017, №3009 від 12.05.2017 (Т. 2 а.с. 229 звор, 230, 231 звор., 232, 233 звор, 234, 235 звор, 236).

За результатами господарських відносин з ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД» позивачем було зареєстровано наступні податкові накладні: №7703 від 05.04.2017 (сума ПДВ 213,86 грн), №546 від 28.04.2017 (сума ПДВ 510,10 грн), № 2759 від 28.04.2017 (сума ПДВ 6,25 грн), №3009 від 12.05.2017 (сума ПДВ 727,83 грн.) (Т. 2 а.с. 229, 231, 233, 235).

Слід зазначити, що відповідач зробив висновок, що податковий кредит у сумі 1458,04 грн. сформований по контрагенту, який не є платником ПДВ, оскільки, позивачем у розшифровці податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року помилково вказано індивідуальний податковий номер ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД» 38811422655 замість вірного 388114226559.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у податкових накладних №7703 від 05.04.2017, №546 від 28.04.2017, № 2759 від 28.04.2017, №3009 від 12.05.2017, які були зареєстровані податковим органом, індивідуальний податковий номер ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД» позивачем зазначено вірний - 388114226559.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідач здійснює адміністрування Єдиного реєстру податкових накладних та має безперешкодний доступ до нього, мав можливість перевірити факт реєстрації податкових накладних самостійно.

Таким чином, на переконання колегії суддів, невірне зазначення ІПН постачальника не є підставою для відмови позивачу у формуванні податкового кредиту з ПДВ, оскільки, не спростовує факту господарської діяльності.

Беручи до уваги викладене, позивачем правомірно суму 1458,04 грн. включено до податкового кредиту.

Щодо висновку контролюючого органу про безпідставність заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2 036,68 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевірки, «…за даними журналу-ордеру по рахунку 361 у травні 2019 року відображено відвантаження товару на загальну суму 12 220,08 грн., в тому числі ПДВ - 2 036,68 грн. За даними Декларації з ПДВ від 20.06.2019 у складі ПЗ відображена сума 2 036,68 грн. та згідно уточнюючого розрахунку та Додатку 5 від 21.06.2019 дана сума відображена зі знаком «-». Проте, у журналі-ордері повернення товару або будь-якого іншого коригування не відображено. У ЄРПН розрахунок коригування по даному контрагенту на суму 2036,68 грн. не зареєстровано. Отже, станом на дату складання акту позапланової перевірки існує розбіжність».

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області зроблено висновок, що, в порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 ПК України, позивачем безпідставно занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 2 036,68 грн.

Щодо виявлених розбіжностей, то на Підприємство спрямовано запит від 19.12.2019 № 3798/10/25-01-05-01-06.

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» листом від 24.12.2019р. №3893 (від 24.12.2019 № 6905/10) повідомило, що по взаємовідносинах з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» в травні 2019 року була лише одна реалізація на суму 12 220,08 грн, в т.ч. ПДВ - 2 036,68 грн. - податкова накладна №300473 від 21.05.2019, яка зареєстрована з ІПН 318319405097, а включена до податкової декларації за травень з ІПН 23359030426, в результаті виникли розбіжності, тому, 21.06.2019 поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Так, апелянт вважає, що по взаємовідносинам із AT «ДТЕК Дніпровські електромережі» позивач не заявляв ці обставини, як підставу своїх вимог, а тому, суд першої інстанції не мав надавати оцінки цим обставинам.

Колегія суддів вважає дані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, в Акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було зазначено про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2 036,68 грн. по взаємовідносинах із AT «ДТЕК Дніпровські електромережі». Водночас, оскільки, позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2023 № 1995/ж10/25-01-07-00 та № 1996/ж10/25-01-07-00 повністю, суд першої інстанції правомірно надав оцінку цим обставинам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Голівуд-Кепітал», слід зазначити наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» та ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820) укладено 2 Договори суборенди приміщення:

- Договір суборенди № 01/08-2019.2 ГК від 01.08.2019 приміщення в ТРЦ «Голівуд», загальною площею 393,0 кв.м;

- Договір суборенди № 01/08-2019.1 ГК від 01.08.2019 приміщення в ТРЦ «Голівуд», загальною площею 270,0 кв.м.

Разом з тим, у складі податкового кредиту у липні 2019 року знайшли своє відображення податкові накладні: оренда нежитлового приміщення (270 м2) 2448,62 №27 від 29.07.2019; оренда нежитлового приміщення (270 м2) 2448,62 №28 від 29.07.2019; оренда нежитлового приміщення (393 м2) 3564,11 №29 від 29.07.2019; оренда нежитлового приміщення (393 м2) 3564,11 №30 від 29.07.2019.

Тобто, у липні 2019 року, на момент перерахування коштів на адресу ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820), ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» не мало ніяких взаємовідносин з даним контрагентом.

Водночас, апелянт наголошує на тому, що підставою для формування податкового кредиту є саме зареєстрована податкова накладна, а положення Податкового кодексу України не ставлять у залежність право на формування податкового кредиту із моментом початку господарських відносин. На переконання апелянта, визначальним є факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, апелянт вказує, що додатковими угодами поширено дію договорів оренди на відносини, що виникли до їх укладання.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необгрунтованими, оскільки, визначаючи можливість включення тієї чи іншої суми до податкового кредиту, необхідно враховувати суть господарських відносин.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на 29.07.2019 між ТОВ «Голівуд Кепітал» (код 39149820) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» договірних відносин в частині визначення об`єкту(ів) оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації); строку оренди; орендної плати з урахуванням її індексації; порядку використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення не існувало, а тому, відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по даному контрагенту є безпідставним.

При цьому, апелянт жодним чином не наводить пояснень, як рахунки на оплату від 05 червня 2019 року №Н0000011468, №Н0000011469, №Н0000011470, № Н0000011471 можуть містити посилання на Договори суборенди № 01/08-2019.1 ГК та № 01/08-2019.2 ГК, які буде укладено лише 01 серпня 2019 року. При цьому, оплата за даними рахунками відбулася 29 липня 2019 року, тобто, до укладання Договорів суборенди від 01 серпня 2019 року № 01/08-2019.1 ГК та № 01/08-2019.2 ГК (Т. 3 а.с. 4-11).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що податковий орган дійшов до безпідставних висновків про завищення позивачем податкового кредиту на суму 187 203,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» та на суму у розмірі 1458,04 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПРАЙМ ТРЕЙД».

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1995/ж10/25-01-07-00 форми «Р» є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 235 826,30 грн., що включає в себе збільшення податкового зобов`язання на суму 188 661,04 грн (187 203,00 + 1458,04), а також, нарахування штрафних санкцій на суму 47 165,26 грн.

Оскільки, позивачем не будо нараховано податок на додану вартість в межах господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Голівуд Кепітал», нарахування штрафу у розмірі 3 006,36 грн (5 % за нереєстрацію податкових накладних на суму 60 127,32 грн.) є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1996/ж10/25-01-07-00 форми «ПН» протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 40 585,64 грн.

Щодо стягнення з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції, слід значити наступне.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 140/2131/19 зазначив наступне: «...Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано:

- Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022 укладений між ТОВ «ВКФ «ВВ» та Адвокатським бюро «Коверзнев і Партнери»;

- Додаткову угоду від 31.12.2022 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022;

- Додаткову угоду №5 від 30.12.2022;

- рахунок №1 від 04.08.2023 на суму 47 889,06 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 07.08.2023;

- платіжна інструкція №28363 від 04.08.2023 на суму 47 889,06 грн;

- видаткову накладну №ВВЧСР1439/36935 від 12.06.2023;

- фіскальний чек №53 від 15.02.2023;

- звіт про використання коштів №6 від 15.02.2023;

- копію форми 103 та фіскального чека від 05.06.2023.

Згідно п. 1.1 Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022, Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим Договором за плату надавати правову допомогу, професійну правничу допомогу, юридичні послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надану Правову допомогу.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022, ціна Договору (розмір гонорару) включає в себе: гонорар за юридичний супровід діяльності Замовника, що обчислюється у гривнях за один місяць обслуговування; гонорар за представництво інтересів Замовника в судових справах; гонорар за надання іншої Правової допомоги.

Розміри гонорару за щомісячний юридичний супровід, визначаються Сторонами у додаткових угодах та можуть переглядатись Сторонами.

Ставки гонорару за судове представництво визначаються Сторонами у додаткових угодах, щоразу, коли виникне необхідність у судовому представництві.

Згідно Додаткової угоди №5 від 30.12.2022, сторони погодили ставку гонорару у розмірі 2700,00 грн. за одну за одну годину позасудової роботи, а також, роботи адвоката в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (судове представництво).

У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 07 серпня 2023 року, позивачу були надані наступні послуги:

- вивчення акту перевірки №79/05/14236166 від 27.01.2020, фінансово-господарських документів Замовника - 40 хв вартістю 1800,00 грн.;

- вивчення акту перевірки №973/07/14236166 від 31.01.2023 - 30 хв вартістю 1350,00 грн.;

- вивчення судової практики з питань, викладених в акті перевірки №973/07/14236166 від 31.01.2023, вивчення практики Верховного Суду у аналогічних та подібних справах - 60 хв вартістю 2700,00 грн;

- надання усних консультацій Замовнику; розробка та погодження із Замовником правової позиції у справі - 20 хв вартістю 900,00 грн;

- складання скарги N257/2023 від 07.03.2023 на податкові повідомлення-рішення; підготовка (друк, копіювання, засвідчення вірності копій) доказів, що додаються до адміністративної скарги (66 арк.) - 153 хв вартістю 6 885,00 грн;

- ознайомлення зі змістом рішення від 01.05.2023 №10581/6/99-00-06-01-02-06; надання консультацій Замовнику; розробка та погодження із Замовником подальшої правової позиції у справі - 20 хв вартістю 900,00 грн;

- складання адміністративного позову №115/2023 від 05.06.2023 - 420 хв вартістю 18 900,00 грн;

- підготовка (друк, копіювання, засвідчення вірності копій) доказів, що додаються до адміністративного позову (в трьох томах), виготовлення копії позову з додатками для вручення відповідачу, (в трьох томах) - 294 хв вартістю 13230,00 грн.;

- складання заяви про долучення судових витрат - 15 хв вартістю 675,00 грн

Також, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 07 серпня 2023 року, позивачем понесено 549,06 грн витрат, пов`язаних з направленням листів та використанням паперу.

Загальна вартість наданих послуг 47 889,06 грн.

В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Так у відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Чернігівській області зазначало, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету позову, ціни позову, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, а тому, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеним.

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, беручи до уваги заперечення Головного управління ДПС у Чернігівській області, враховує, що: дана справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, ціну позову, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо розміру судового збору, слід зазначити наступне.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» підлягають задоволенню частково, судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023 №1995/ж10/25-01-07-00 форми «Р» підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 235 826,30 грн., а податкове повідомлення-рішення від 20.02.2023 №1996/ж10/25-01-07-00 форми «ПН» в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 40 585,64 грн. Отже, задоволенню підлягають позовні вимоги на загальну суму 276 411,94 грн (235 826,30 + 40 585,64).

Отже, судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у загальному розмірі 10 365,43 грн., який складається з 4 146,17 грн. (276 411,94 *1,5%) судового збору сплаченого позивачем в суді першої інстанції та 6 219,26 грн. (276 411,94 *1,5%*150%) судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ», а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1995/ж10/25-01-07-00 форми «Р» в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 235 826,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1996/ж10/25-01-07-00 форми «ПН» в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 40 585,64 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (14000, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, буд. 18, код ЄДРПОУ 14236166) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 10 365 (десять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 43 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2023 р.