Постанова

від 21.11.2023 по справі 620/7639/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7639/23 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1995/ж10/25-01-07-00 форми «Р» в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 235 826,30 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2023 року №1996/ж10/25-01-07-00 форми «ПН» в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 40 585,64 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 10 365 грн. 43 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 9000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

21 листопада 2023 року Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 140/2131/19 зазначив наступне: «...Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 08 листопада 2023 року; рахунок №1 від 07.11.2023 за надану правову (професійну правничу) допомогу у справі; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №21536 від 08.11.2023.

Крім того, матеріали справи містять: Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022 укладений між ТОВ «ВКФ «ВВ» та Адвокатським бюро «Коверзнев і Партнери»; Додаткову угоду від 31.12.2022 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022; Додаткову угоду №5 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022, Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим Договором за плату надавати правову допомогу, професійну правничу допомогу, юридичні послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично надану Правову допомогу.

Положеннями п.п. 4.1-4.3 Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 04.01.2022 визначено, що ціна Договору (розмір гонорару) включає в себе: гонорар за юридичний супровід діяльності Замовника, що обчислюється у гривнях за один місяць обслуговування; гонорар за представництво інтересів Замовника в судових справах; гонорар за надання іншої Правової допомоги.

Розміри гонорару за щомісячний юридичний супровід, визначаються Сторонами у додаткових угодах та можуть переглядатись Сторонами.

Ставки гонорару за судове представництво визначаються Сторонами у додаткових угодах, щоразу, коли виникне необхідність у судовому представництві.

Згідно Додаткової угоди №5 від 30.12.2022, сторони погодили ставку гонорару у розмірі 2700,00 грн. за одну за одну годину позасудової роботи, а також, роботи адвоката в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (судове представництво).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 08 листопада 2023 року, позивачу були надані наступні послуги:

- ознайомлення з матеріалами справи та вивчення рішення суду першої інстанції - 15 хв вартістю 675,00 грн;

- складання апеляційної скарги №189/2023 від 11.09.2023 - 160 хв вартістю 7200,00 грн;

- судове представництво 07.11.2023 в режимі відеоконференції (15:01 -15:16) - 15 хв - вартістю - 675,00 грн;

- складання заяви про долучення доказів судових витрат в суді і апеляційної інстанції та ухвалення додаткового рішення - 10 хв вартістю 450,00 грн.

Приписами ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі у розмірі 9000,00 грн. не є розумним. Складання апеляційної скарги дійсно потребувало певного часу, проте, на думку відповідача, це не потребувало значних зусиль, адже, складена апеляційна скарга майже повністю дублює позовну заяву. Участь адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції сукупно тривала біля 15 хв.

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги заперечення Головного управління ДПС у Чернігівській області, враховує, що: адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; доводи апеляційної скарги в більшості відповідають доводам позовної заяви.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на предмет позову, фактичний об`єм виконаної роботи, ціну позову, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому, судовою колегією враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та прийняти додаткову постанову про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 229, 242, 243, 252, 313, 321, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» (14000, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, буд. 18, код ЄДРПОУ 14236166) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ВВ» про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст додаткової постанови виготовлено 27.11.2023 р.