Постанова

від 13.11.2023 по справі 380/16710/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16710/22 пров. № А/857/9006/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляк В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Львові суддею Сидор Н. Т.) в адміністративній справі № 380/16710/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реберня на Дерибасівській» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реберня на Дерибасівській» (далі також - ТОВ «Реберня на Дерибасівській», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 29.08.2022 № 00053330706.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з нормами законодавства України маркуванню акцизними марками підлягають алкогольні напої, вироблені в Україні підприємствами-виробниками. Оскільки позивач не є ані підприємством-виробником, ані імпортером алкогольних напоїв, то у нього відсутній обов`язок по маркуванню приготованого коктейлю марками акцизного податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС в Одеській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведення фактичної перевірки встановлено, що за адресою м. Одеса, пляж Аркадія, 3-Б, де здійснює діяльність ТОВ «Реберня на Дерибасівській» зберігаються алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка (настоянка Свобода або смерть) на загальну суму 1580,00 грн. Підприємство в ході проведення фактичної перевірки надало техніко-технологічну карту № 1Б коктейлю Свобода або смерть, яка затверджена та введена в дію з 01.07.2021 директором ТОВ Реберня на Дерибасівській, згідно якої крім іншого інгредієнтами коктейлю є вода Аляска питна не газована, приправа коріандр в зернах, приправа Santa Maria кориця палочка, мед Златомед квітковий луговий, апельсин. При проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що з початку діяльності ТОВ Реберня на Дерибасівській взагалі не здійснювало придбання води Аляска питної негазованої, приправи коріандр в зернах, приправи Santa Maria кориця палочка, меду Златомед квітковий луговий, апельсинів, у зв`язку з чим аргументи підприємства, що виявлений в ході перевірки алкогольний напій Свобода або смерть є коктейлем власного виробництва, є безпідставними.

Звертає увагу на те, що відсутність у позивача відповідного КВЕД у переліку основних видів діяльності ТОВ «Реберня на Дерибасівській» не може беззаперечно свідчити про відсутність можливості виробництва алкогольних напоїв, та окрім того, про необхідність зберігати алкогольні напої з відповідними марками акцизного податку.

Крім того зазначає, що хоча в оскаржуваному ППР було зазначено лише статтю 11 Закону України № 481/95-ВР без конкретизації, яку частину цієї статті порушено позивачем, аналогічне узагальнене посилання порушення статті 11 Закону України № 481/95-ВР містить й Акт перевірки, проте з фактичних обставин справи у їх сукупності можна чітко встановити правопорушення, яке вчинено платником податків, у зв`язку з чим ці акти є чіткими і зрозумілими.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вказує на те, що він не є виробником алкогольних напоїв, а здійснює виготовлення власних коктейлів маркування яких не вимагається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, згідно наказу від 05.07.2022 № 1609-п про проведення фактичної перевірки та направлення від 06.07.2022 № 3641 ГУ ДПС в Одеській області 06.07.2022 провело фактичну перевірку закладу ТОВ «Реберня на Дерибасівській», за наслідками якої 18.07.2022 склало Акт фактичної перевірки № 4167/15/13/РРО/43999222 (далі Акт).

За висновками Акта Товариством порушено вимоги:

- статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями), а саме: за адресою м. Одеса, пляж Аркадія 3-Б, де здійснює діяльність ТОВ Реберня на Дерибасівській код ЄДРПОУ 43999222 виробництво алкогольних напоїв під назвою Свобода або смерть, відповідно техніко-технічної картки № 1Б, наданої підприємством, витрати сировини і продуктів на 1000 мл алкогольної продукції складає: - бренді Прикарпатський ординарний 500 мл, - горілка Наливайко за волю 400 мл, - вода Аляска питна негазована 100 мл, -мед Златомер квітковий луговий 100 г, - приправа Santa Marina кориця паличка 0,002 г, -приправа коріандр в зернах 0,002 г;

- статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (із змінами та доповненнями), а саме: за адресою м. Одеса, пляж Аркадія 3-Б, де здійснює діяльність ТОВ Реберня на Дерибасівській код ЄДРПОУ - 43999222, зберігаються алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка (настоянка Свобода або смерть 0,5 л - 2 пляшки, настоянка Свобода або смерть 0,2 л - 5 пляшок, настоянка Свобода або смерть 0,1 л - 5 пляшок) на загальну суму 1580,00 грн;

- пункту 7 статті 3, пункту 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-BP (далі - Закон України № 265/95), а саме: не забезпечено щоденне друкування з ПРРО ФП-4000079196 фіскальних звітних чеків та передача їх до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку (z-звіти за 10.10.2021, за 30.12.2021, за 02.01.2022, за 08.01.2022, за 30.06.2022);

- пункту 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-BP, а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (фн-4000079196) без застосування режиму програмування коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД з 18.09.2021 для підакцизних товарів.

Не погоджуються із висновками Акту, позивач надав заперечення на Акт. За наслідками розгляду заперечення на Акт, відповідач надіслав лист Про розгляд заперечення. Згідно вказаного листа відповідач частково задовольнив заперечення позивача, а саме: Враховуючи викладене, за результатами розгляду заперечення до акту перевірки від 15.07.2022 №4167/15/13/РРО/43999222, який зареєстрований 18.07.2022, ГУ ДПС в Одеській області заперечення задовольняє частково: висновок акту перевірки в частині порушення статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального " (зі змінами та доповненнями), а саме виробництво алкогольних напоїв без отримання ліцензії скасовує, а в решті залишає без змін.

За наслідками розгляду заперечення на Акт, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.08.2022 № 00053330706. Згідно вказаного повідомлення рішення встановлено порушення вимог статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (із змінами та доповненнями), а саме: за адресою м. Одеса, пляж Аркадія 3-Б, де здійснює діяльність ТОВ Реберня на Дерибасівській код ЄДРПОУ - 43999222, зберігаються алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка (настоянка Свобода або смерть 0,5л - 2 пляшки, настоянка Свобода або смерть 0,2л - 5 пляшок, настоянка Свобода або смерть 0,1л - 5 пляшок) на загальну суму 1580,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням та у відповідності до вимог Податкового кодексу України подав скаргу. 28.09.2022 на адресу Позивача надійшло рішення № 11496/6/9900-06-0301-06 від 22.09.2022 про продовження строків розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення.

09.11.2022 на адресу Позивача надійшло рішення про результати розгляду скарги від 02.11.2022 № 13735/6/99-00-06030206. Згідно вказаного рішення у задоволенні скарги на податкове повідомлення рішення відмовлено.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач не здійснює виробництво алкоголю, а також зважаючи на те, що відповідач не надав доказів ввезення позивачем алкогольних напоїв на митну територію України, на позивача не може бути покладено обов`язок забезпечення маркування алкогольних напоїв. З наведеного випливає, що факт зберігання позивачем коктейлю Свобода або Смерть не є порушенням вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР, відтак не може бути підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 17 Закону № 481/95-ВР.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР).

В абзаці третьому частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Особливості маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено статтею 11 Закону № 481/95-ВР.

Підпункт 1.4.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) надає визначення марки акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно підпункту 222.1.3 пункту 222.1 статті 222 ПК України підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, інші зброджені напої з додаванням спирту, суміші із зброджених напоїв з додаванням спирту, суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями з додаванням спирту, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію, вироблену з виноматеріалів чи сусла, при виробництві яких використовується спирт етиловий.

Підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 ПК України передбачено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Відповідно до пунктів 226.1, 226.2, 226.6 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у п. 226.10 ст. 226 ПК України) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

В абзаці четвертому пункту 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, встановлено, що підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - покупці марок), подають засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити платіжного документа/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. Поняття продавець марок акцизного податку вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.

З наведеного видно, що обов`язок забезпечення маркування алкогольних напоїв покладений на тих платників податку, які здійснюють виробництво на митній території України алкогольних напоїв (підприємства-виробники) або ввезення таких товарів на митну територію України.

Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95-ВР передбачено статтею 17 цього ж Закону, зокрема за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

Згідно доводів позивача, ним здійснюється приготування коктейлів згідно з техніко-технологічною картою № 1Б, а не виробництво алкогольних напоїв.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР:

- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу живого бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених Законом України №481/95-ВР), акредитованих відповідно до законодавства.

- сировина - предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці.

Готовий до споживання харчовий продукт - харчовий продукт, призначений виробником для безпосереднього споживання людиною без необхідності піддавати його термічній обробці чи іншій переробці (Розділ ІІ Терміни та визначення Наказу Міністерство охорони здоров`я України від 19.07.2012, № 548 Про затвердження Мікробіологічних критеріїв для встановлення показників безпечності харчових продуктів).

Разом з тим, основні вимоги щодо роботи суб`єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за № 680/6968 (далі Правила № 219).

Згідно з пунктом 1.3 Правил № 219 ресторанне господарство вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічна документація на страви та вироби - документація із зазначенням опису технологічного процесу виробництва продукції, переліку продуктів, продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі приготування, даних про норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті, термін придатності до споживання, умов зберігання, способу реалізації (подання) споживачу, вимог до якості страв та виробів.

Пунктом 1.4 Правил № 219 встановлено, що суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з пунктом 3.1. Правил № 219 у закладах (підприємствах) ресторанного господарства використовуються такі методи обслуговування як самообслуговування, обслуговування офіціантами, комбінований тощо.

Пунктом 3.5 Правил № 219 встановлено, що поруч з основною діяльністю закладами (підприємствами) ресторанного господарства можуть надаватися додаткові послуги, перелік і вартість яких визначаються суб`єктом господарської діяльності та указуються в прейскуранті на послуги. Під час обслуговування в закладах (підприємствах) ресторанного господарства за бажанням споживачів кулінарна продукція та закупні товари, у тому числі алкогольні напої, можуть бути продані на винос у відповідній упаковці.

На підтвердження позиції щодо того, що позивачем здійснюється саме приготування коктейлів, позивач стверджує, що при приготування коктейлів відсутній повний технологічний цикл виробництва, використовуються готові, вироблені алкогольні напої вже ліцензованих виробників (зокрема Бренді Прикарпатський ординарний, Горілка Наливайко за волю) та приготування здійснюється безпосередньо в ресторані.

Суд звертає увагу на те, що у листі ГУ ДПС у Львівській області Про розгляд звернення від 23.08.2022 № 4694/КПР/15-32-07-06-06 вказано, що перевіркою не підтверджено факт виробництва, місця виробництва, наявність виробничих потужностей, технологічного та іншого обладнання, у зв`язку з чим висновок акта перевірки в частині порушення статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (зі змінами і доповненнями), а саме: виробництво алкогольних напоїв без отримання відповідної ліцензії скасовано.

Згідно пунктом 4.17 ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять» наведено поняття коктейлю лікеро-горілчаного виробництва, яким, зокрема, є лікеро-горілчаний напій міцністю від 20 до 40 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 25мг/100 см 3, який перед вживанням розводять мінеральною водою або плодово-ягідними соками або безалкогольними напоями, виготовлений змішуванням готових напоїв або купажуванням окремих напівфабрикатів та інгредієнтів.

Згідно наведеного у вказаному ДСТУ визначенню наливка - лікеро-горілчаний напій міцністю від 15,0 до 35,0 % з масовою концентрацією екстрактивних речовин від 15,0 до 50,0 г/100 см 3, виготовлений на основі свіжої плодової сировини або напівфабрикатів.

Разом з цим вимоги ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови» передбачають виготовлення напоїв лікеро-горілчаних виключно на основі спирту етилового ректифікованого (підпункт 4.2.1 пункту 4.2). вимоги ДСТУ 4257:2003 не можуть застосовуватись до коктейлів у громадському харчуванні, оскільки розділ 4.2 цих умов не передбачає підакцизних складників (горілки) у лікеро-горілчаному напої.

Враховуючи зазначене, необхідно розмежувати коктейлі у громадському харчуванні як продукт власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення та лікеро-горілчані напої промислового виробництва, в тому числі настоянки, наливки, коктейлі, тощо.

За приписами статті 12 Закону № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» виробництво алкогольних напоїв здійснюється з використанням спирту етилового ректифікованого, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та виноградного дистиляту спиртового і зернового дистиляту. Використання інших видів спирту для виробництва алкогольних напоїв і харчових продуктів забороняється. Використання спирту при виробництві суб`єктами господарювання малих виробництв виноробної продукції заборонено.

Водночас, чинне законодавство не передбачає вимог до коктейлю у громадському харчуванні як продукту власного виробництва відповідно до технологічної карти його виготовлення, крім як санітарно-епідеміологічних та тих, що пов`язані із захистом прав споживачів.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що настоянка «Свобода або смерть», про виготовлення яких без ліцензії зазначав контролюючий орган, фактично є лікеро-горілчаним напоєм, на який поширюються вимоги ДСТУ 4257:2003, приготовленим шляхом змішування горілки ліцензованого виробника «Наливайко за волю», Бренді «Прикарпатський ординарний», що придбається позивачем у готовому вигляді з марками акцизного податку, з іншими інгредієнтами (складниками) у відповідності до технологічної карти № 1Б, затвердженої директором Товариства.

Беручи до уваги спосіб виготовлення вказаної настоянки, можна погодитися з доводами позивача про те, що вказаний напій є коктейлем у громадському харчуванні.

Доводи представника відповідача щодо того, що позивач взагалі не здійснює придбання інших інгредієнтів коктейлю Свобода або смерть (води Аляска питної негазованої, приправи коріандр в зернах, приправи Santa Maria кориця палочка, меду Златомед квітковий луговий, апельсинів), спростовуються долученими до позовної заяви накладними № 1/6 від 20.06.2022, № 2/6 від 16.06.2022, № 3/6 від 30.06.2022.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що , законодавство передбачає та покладає обов`язок маркування алкогольних напоїв на його виробника, в той же час позивач, за встановлених у справі обставин, не здійснює виробництво алкоголю, не ввозив алкогольні напої на митну територію України, а тому на нього не може бути покладено обов`язок маркувати власно виготовлені ним коктейлі-напої, які він реалізує в мережі своїх закладів, марками акцизного податку.

Вказане відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 04 серпня 2022 року в справі № 2040/7199/18.

Відтак, факт зберігання позивачем коктейлю «Свобода або Смерть» не є порушенням вимог статті 11 Закону № 481/95-ВР, а тому не може бути підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 17 Закону № 481/95-ВР.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для його детального аналізу.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року в адміністративній справі № 380/16710/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин