Рішення

від 15.11.2023 по справі 227/1210/22

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.2023 227/1210/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю:

секретаря судового засідання Борисової Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

представника третьої особи Бєгєй Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Шахівська сільська військова адміністрація, служба у справах дітей Шахівської сільської ради, Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком - ОСОБА_6 , а також припинити стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утриманні малолітнього ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2013р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що малолітній ОСОБА_6 є спільною дитиною позивача та відповідача. Восени 2016 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини, після чого дитина залишилася проживати з матір`ю. Однак, з лютого 2019 року дитина проживає з позивачем, перебуває на повному його утриманні, він весь час займається вихованням сина. Позивач не перешкоджає участі матері у спілкуванні з дитиною, однак мати не цікавиться її життям взагалі, самоусунулась від виховання, матеріальної допомоги сину не надає. Але на її користь продовжують стягувати аліменти. Позивач має належне приміщення для проживання, де для дитини створені належні умови для проживання та гармонійного розвитку та перебування малолітньої дитини. Отже, позивач вважає, що є всі підстави для припинення стягнення з нього аліментів на утримання дитини на користь матері, з якою дитина не проживає та які позивач фактично безпідставно сплачує з лютого 2019 року. Разом з цим, позивач у позові вказує, що дитина беззаперечно мешкає з батьком з серпня 2022 року (моменту звернення позивача з позовом до суду) і саме з цього моменту позивач просить припинити стягнення аліментів. Позивач має роботу, самостійний дохід, постійне місце мешкання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, добре відноситься до сина та виховує його разом із дружиною та бабусею.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що любить сина, бажає йому гарного майбутнього, опікується його розвитком, а тому бажає, щоб він ріс поруч з ним. Вказував на те, що між ним та дружиною в серпні 2022 року був конфлікт з приводу того, з перебуватиме дитина, після якого дружина з допомогою якихось знайомих в військовій формі забрала дитину до себе і з того часу син постійно мешкає з матір`ю. Пояснював, що в перший клас школи сина відводив він, всім необхідним забезпечував його також позивач. Всі шкільні питання вирішував також позивач, мати не приймала в цьому участі. Також вказував на те, що коли вони, разом із сім`єю, виїжджали до Дніпропетровської області, для евакуації, син ОСОБА_7 поїхав разом за батьком, відповідач залишилася в Добропіллі.

Представники позивача також підтримали позовні вимоги, посилаючись на те, що протягом тривалого часу малолітній ОСОБА_6 мешкав з батьком, останній повністю займався вихованням та утриманням дитини. Мати не цікавилася життям дитини, не приймала участі у її вихованні, не відвідувала шкільні заходи, батьківські збори тощо. Тому вважає, що інтересам дитини буде відповідати саме проживання її разом з батьком.

Відповідач в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що, дійсно, перебувала в стосунках з позивачем, від яких у них народився син ОСОБА_7 . З 2016 року сімейні стосунки між ними фактично було припинено. З 2017 року відповідач мешкає окремо від позивача в м. Добропілля разом із дітьми: ОСОБА_8 (спільна дитина) та ОСОБА_9 (дитина від першого шлюбу). З моменту початку окремого проживання відповідач жодним чином не перешкоджала спілкуванню батька з сином, вважаючи, що та обставина, що вони не мешкають разом не повинна впливати на спілкування сина з батьком, хотіла щоб дитина сприймала батька як належить. Вона дозволяла позивачу брати ОСОБА_7 до себе, до бабусі зі сторони батька, в тому числі на кілька днів, оскільки позивач виявляв інтерес до дитини, він займався деякими шкільними питаннями. В той же час постійним місцем проживання ОСОБА_7 було і залишається разом із матір`ю, спочатку за адресою: АДРЕСА_1 , а потім в АДРЕСА_2 , яку вона тимчасово орендує. Щодо аліментів відповідач зазначала, що їх позивач сплачував до 2017 року, а потім повністю припинив. Вказуючи на те, що вона в повній мірі виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, любить ї, утримує, виховує, приділяє належну увагу, створює необхідні умови для їх гармонійного розвитку, просить відмовити в задоволенні позову. Щодо нечастого відвідування шкільних заходів, відповідач зазначила, що мала з цим складнощі через зайнятість на основній роботі в школі, а також додатково вона ще прибирає в приватному будинку та підробляє перукаркою. Щодо адреси проживання пояснила, що до вересня 2022 року мешкала по АДРЕСА_1 , а потім переїхали на АДРЕСА_3 , на стару адресу відповідач періодично навідується, доглядаючи за квартирою. З приводу того, з ким мешкав син з 2017 року, пояснила, що з нею, однак, постійно зустрічався з батьком, бабусею, в тому числі залишаючись у них на кілька днів.

Представник відповідача також просила відмовити в задоволенні позовних вимоги, посилаючись на те, що інтересам дитини буде відповідати саме проживання її разом з матір`ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов`язки. Щодо нечастого відвідування відповідачем шкільних заходів, зазначила, що не бачить нічого дивного в тому, що батько за своїм бажанням взяв на себе ці клопоти, з огляду на добрі відносини з сином.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка є вчителем початкових класів школи №19 пояснила, що ОСОБА_7 пішов до 1 класу у 2019 році, заяву щодо цього та усі документи оформлював батько. Мати бачила рідко. Спілкування щодо навчання ОСОБА_7 проходило з батьком. Крім батька, дитину забирала тітка та жінка з дитиною. З матір`ю познайомилася заочно по телефону у 2022 році. Свідкові відомо, що з жовтня 2022 року ОСОБА_7 точно мешкає з матір`ю, навчаючись дистанційно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є матір`ю однокласника ОСОБА_7 та членом батьківського комітету. З 2019 року по 2022 рік всіма шкільними питанням займався батько, мати до 2022 року свідок в школі не бачила. В обговорюваннях групи батьківського комітету участі не приймає, на шкільні свята не з`являлася.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є сестрою позивача, пояснила, що у вересні 2019 року позивач повів ОСОБА_7 в школу. Мати участі у вихованні сина не приймала та його життям не цікавилася. ОСОБА_7 мешкав з батьком, їм допомагали свідок та мати. 06.04.2022р. виїжджали до м. Дніпро з матір`ю позивача та ОСОБА_7 до травня 2022 року. На прохання ОСОБА_7 він зустрічався з матір`ю. Після зустрічей з матір`ю ОСОБА_7 розповідав, що грався в телефоні, а мати ходила до подруги. Мати рідко ініціювала зустрічі з сином.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_13 , пояснила, що близько 3 років ОСОБА_4 є сусідкою свідка в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 мешкає разом із двома хлопчиками, менший з них з 2022-2023р., точніше не пам`ятає, мешкає постійно з матір`ю, періодично бачила його і до цього в матері. Характеризує відповідача позитивно, як людину яка завжди допомагає сусідам.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є подругою ОСОБА_4 , знайомі 3-4 роки. ОСОБА_4 має двох дітей: ОСОБА_15 та ОСОБА_7 . З ОСОБА_7 і у матері і у батька добрі відносини, дитина хоче спілкуватися з обома батьками. Під час зустрічей зі свідком відповідач розповідає про життя ОСОБА_7 . Приблизно з 2021 року ОСОБА_7 мешкає з матір`ю постійно. Спочатку відповідач мешкала в квартирі по АДРЕСА_2 .

Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 пояснив, що любить обох батьків, однак постійно хоче жити разом з мамою. Він більше часу мешкав з мамою і до школи він також ходив від мами.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, а також дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_6 та не оспорюється сторонами, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.11.2013р., яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу на утримання малолітнього ОСОБА_6 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП НОМЕР_3, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.03.2023р. по аліментам складає145928,07 грн. за період січень 2017 року по лютий 2023 року.

Згідно довідки Шахівської сільської ради №05-24-74 від 05.08.2022р., ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_4 з матір`ю ОСОБА_16 , вітчимом ОСОБА_17 та сином ОСОБА_6 .

Згідно виробничої характеристики від 19.04.2021р. ОСОБА_1 працює прохідником ПГПД-5 ТОВ «Шахтобуідвельна компанія» та характеризується позитивно.

Згідно акту, складеного головою правління ОСББ «Промінь Добропілля» 26.02.2021р. за результатами опитування мешканців будинку АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 мешкає за адресою АДРЕСА_6 разом із батьком ОСОБА_1 з лютого 2019 року. по момент складання акту.

Згідно виробничої характеристики ОСОБА_1 з лютого 2022 року працює ГОЗ 5 розряду ТОВ «Краснолиманське» та характеризується позитивно.

Згідно побутової характеристики ОСОБА_1 , складеної Шахівською сільською радою 01.02.2022р., ОСОБА_1 на час складання характеристики проживає в с.Володимирівка Покровського району Донецької області разом із дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_18 , а також цивільною дружиною ОСОБА_19 . Працює, характеризується позитивно.

Згідно характеристики ОСОБА_6 від 08.06.2022р., складеної Добропільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №19, хлопчик мешкає разом із батьком в окремій квартирі, мама з сім`єю не проживає, сина не навідує, участі у вихованні не приймає. ОСОБА_7 виховує батько. Дитина добре вихована, має все необхідне для навчання, охайний, має багато книжок, іграшок.

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї, батько здатний забезпечувати потреби сина.

Згідно побутової характеристики ОСОБА_4 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_7 , складеною ПП «ДРЕС Південний», остання характеризується позитивно.

Згідно виробничої характеристики ОСОБА_4 , складеної 09.03.2023р. НВП «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей», ОСОБА_4 за період роботи з 2021 по теперішній час зарекомендувала себе з позитивної сторони. У зловживанні спиртних напоїв та наркотичних речовин не помічена.

Згідно довідки НВП «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей», ОСОБА_4 має постійний стабільний дохід.

Згідно довідки складеної 06.03.2023р. ПП «ДРЕС Південний», ОСОБА_4 мешкає за адресою: АДРЕСА_7 разом із сином ОСОБА_6 .

Згідно акту обстеження побутових умов проживання родини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 від 03.03.2023р. родина складається з трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_20 та ОСОБА_6 , умови проживання добрі, в квартирі чисто, зроблено сучасний ремонт, у дітей є окрема кімната, обладнана всім необхідним. Для дітей створені належні умови для проживання та всебічного розвитку.

Згідно характеристики ОСОБА_6 , складеної Добропільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №19, він має навчальні досягнення достатнього та середнього рівня. На час подання характеристики проживає разом із мамою ОСОБА_4 . Батьки приділяють належну увагу вихованню сина.

Згідно акту обстеження побутових умов проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 від 09.06.2023р. родина складається з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , умови проживання добрі, в квартирі чисто, у дитячий кімнаті робиться ремонт, є все необхідне, готова їжа, запас продуктів. Для дитини створені належні умови для проживання та всебічного розвитку. Восени 2022 року мати забрала ОСОБА_7 . З 2019 року по липень 2022 року дитина проживала з батьком.

Згідно висновку №03/0384-10/02 від 25.07.2023р., складеного на вимогу суду Добропільською міською військовою адміністрацією, за результатами засідання комісії з питань захисту прав дитини, у зв`язку з тим, що батьки самостійно не можуть домовитися між собою щодо зустрічей батька з сином, за результатами дослідження усіх обставин, орган опіки та піклування Добропільської міської ради прийняв одноголосне рішення щодо службою у справах дітей висновку про встановлення місця проживання дитини ОСОБА_6 з матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно акту обстеження побутових умов проживання родини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_8 від 30.10.2023р. родина складається з трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_20 та ОСОБА_6 , умови проживання добрі, в квартирі чисто, у дітей є окрема кімната, обладнана всім необхідним. Для дітей створені належні умови для проживання та всебічного розвитку.

Розпорядженням начальника Добропільської міської військової адміністрації №439 від 28.07.2023р. встановлено ОСОБА_1 порядок побачень з малолітнім сином ОСОБА_6 щовівторка з 16:00 год. до 20:00 год. та щосуботи з 10:00 год. до 20:00 год., враховуючи попередню домовленість батька з матір`ю дитини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У статті 19 СК України встановлено, що під час розгляду спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що у дитини добрі відносини з обома батьками, він бажає спілкуватися з кожним з них. І позивач і відповідач мають постійне місце роботи, позитивно характеризуються за місцем роботи та мешкання, алкоголем та наркотичними засобами не зловживають, аморальний спосіб життя не ведуть. Обидва люблять свою дитину, піклуються про неї. В змозі забезпечити дитині належні умови для життя та гармонійного розвитку, забезпечити усім необхідним.

Судом достеменно встановлено та сторонам не оспорювалося, що з серпня місяця 2022 року дитина постійно проживає з відповідачем.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що залишення малолітнього ОСОБА_6 у його матері ОСОБА_4 є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання дитини.

За результати проведеною з дитиною в судовому засіданні бесіди встановлено, що дитина любить обох батьків, однак постійно хоче жити разом з мамою.

Отже, на час ухвалення оскаржуваних рішень судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, яке призведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. Суд не вбачає вагомих підстав змінювати місце її проживання.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Однак, в даному випадку мова не йде про обмеження батька у спілкуванні та вихованні дитини через встановлення її місця проживання разом з матір`ю. Дане питання вирішується саме на користь дитини, з метою захисту її інтересів, а сукупність встановлених судом обставин дають достатні підстави вважати, що дана мета буде досягнута саме визначенням місця проживання дитини разом із матір`ю. Це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі.

Такі висновку суду узгоджуються із висновком органу опіки та піклування, який також вважав, що інтересам дитини буде відповідати її проживання разом із матір`ю і підстав не погодитися з цим судом не встановлено.

Що стосується аргументів позивача, яким він обґрунтовував позовні вимоги, а саме фактичне проживання дитини разом із ним в період з 2017 року по серпень 2022 року та ухиленням відповідача від виконання батьківських обов`язків, суд зазначає, що достовірно встановити з ким постійно проживала дитина в цей період не виявилося можливим, оскільки надані позивачем та відповідачем докази, як і показання свідків з обох сторін, а також самої дитини, мають принципові суперечності.

Однак, в даному випадку, на переконання суду, це не є предметом доказування, який має вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Як вже зазначалося, станом на момент вирішення даного спору, обидва батьки належним чином виконують батьківські обов`язки, опікуються вихованням сина, добре до нього ставляться та здатні забезпечити усі його потреби.

Підстав, які б перешкоджали проживанню дитини разом із матір`ю не вбачається.

Фактів перешкоджання відповідачем у спілкуванні позивача з дитиною не встановлено, а в розпорядження голови Добропільської міської військової адміністрації про встановлення порядку побачень позивача з сином, оскільки батьки дитини не можуть самостійно домовитися між собою щодо зустрічей батька з сином.

Про постійне спілкування позивача з сином, зокрема свідчать вирішення ним шкільних питань дитини.

Крім того, в разі виникнення перешкод у спілкуванні з сином, позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав до суду.

Враховуючи відмову позивачеві у встановленні місця проживання дитини з ним, позовні вимоги про припинення стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини також задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, суд не відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_9 ), треті особи: Шахівська сільська військова адміністрація (код ЄДРПОУ 44905109, адреса: Донецька область, Покровський район, с. Шахове, вул. М.Ф.Чернявського, 14), служба у справах дітей Шахівської сільської ради (код ЄДРПОУ 44905109, адреса: Донецька область, Покровський район, с. Шахове, вул. М.Ф.Чернявського, 14), Орган опіки та піклування Добропільської міської ради (код ЄДРПОУ 04052904, адреса: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул.. Першотравнева, 83), про визначення місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів - повністю відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.11.2023 року.

Суддя С.А. Притуляк

13.11.23