Постанова

від 05.10.2023 по справі 911/136/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа№ 911/136/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 05.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 (повний текст рішення складено та підписано 10.07.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 04.08.2023)

у справі № 911/136/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня"

про стягнення 261 030,00 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг"

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" (відповідач) 261030,00 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №011221-ОР від 01.12.2021 (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог за первісним позовом).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як орендарем своїх зобов`язань за договором оренди №011221-ОР від 01.12.2021 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати позивачу, який є орендодавцем за вказаним договором оренди.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач за первісним позовом в обгрунтування заперечень на позов стверджує, що позивач-орендодавець, прийнявши 14.10.2022 у відповідача-орендаря приміщення та майно з орендного користування та надавши рахунок на відшкодування вартості комунальних платежів від 14.10.2022, тим самим вчинив конклюдентні дії з припинення орендних правовідносин. У зв`язку з чим відповідач вважає, що орендна плата за договором оренди за період після 14.10.2022 - не підлягає нарахуванню.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" (відповідач / позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява від 01.02.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (позивач / відповідач за зустрічним позовом) про розірвання договору оренди від 01.12.2021 №011221-ОР.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на те, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та неможливістю продовжувати орендувати майно відповідач 06.09.2022 направив позивачу на електронну адресу лист-звернення №2/05 від 05.09.2022 щодо вимушеного розірвання договору оренди. В подальшому позивач та відповідач в телефонному режимі узгодили, що передача (повернення) об`єкта оренди орендарем орендодавцю відбудеться 14.10.2022. 14.10.2022 комісією у складі представників позивача як орендодавця та відповідача як орендаря було проведено огляд та прийом об`єкта оренди та майна, що підтверджується відповідними актами передачі. Однак в подальшому, позивач-орендодавець не надав відповідачу-орендарю акт приймання-передачі майна з оренди та не надав додаткову угоду про розірвання договору оренди. Відповідач у зустрічному позові стверджує, що він як орендар не захищений від зловживань з боку позивача-орендодавця у вигляді постійного ухилення від оформлення акта приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди та подальшого стягнення таким чином орендної плати позивачем-орендодавцем до моменту підписання такого акта. Також в якості підстави свого зустрічного позову відповідач вказує запровадження воєнного стану на території України з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що відповідач розглядає як істотну зміну обставин відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України і підставу для розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2023 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" 261 030 грн 00 коп. основного боргу та 1 231 грн 46 коп. витрат зі сплати судового збору.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди №011221-ОР від 01.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня".

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним мотивовано тим, що оскільки позивачем доведені вимоги до відповідача в сумі 261030,00 грн заборгованості по орендній платі, що відповідає боргу відповідача по орендній платі за періоди оренди з вересня 2022 по лютий 2023 (30030+5х46200=261030), а відповідачем не надано доказів дострокового розірвання Договору з 14.10.2022 та не спростовано доводів позивача за первісним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню 261 030,00 грн основного боргу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що подальша дія Договору, з одного боку, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і створює фінансовий тягар орендарю-відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), який вже тривалий час не сплачує орендну плату та не виявляє наміру у користуванні об`єктом оренди, а з іншого боку, не вбачається, щоб дострокове розірвання Договору створило збитки орендодавцю-позивачу (відповідачу за зустрічним позовом), враховуючи, що орендар припинив діяльність закладу громадського харчування на об`єкті оренди і орендодавець-позивач не позбавлений можливості здати об`єкт оренди в наступну оренду за ринковою вартістю, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору оренди №011221-ОР від 01.12.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" 02.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 в частині задоволення первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що надані відповідачем докази у своїй сукупності підтверджують, що:

- Договір є достроково припиненим з 14.10.2022, про що свідчать підписи у актах приймання - передачі уповноважених представників сторін, при цьому, ані Договором, ані законом не визначено форми акту для повернення приміщення з оренди та сторону, відповідальну за його підготовку;

- відповідач (орендар) завчасно повідомив позивача (орендодавця) про припинення договору і вчинив всі залежні від нього заходи, спрямовані на повернення орендованого майна та приміщення позивачу;

- претензії позивача щодо стану орендованого майна - є предметом окремого позову;

- відсутні правові підстави для стягнення орендної плати за період, коли відповідач був позбавлений у користуванні приміщенням.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення

26.09.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду, засобами поштового зв?язку шляхом направлення відзиву 21.09.2023 засобами поштового зв?язку, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що Договір оренди між сторонами діяв у спірний період, а відповідачем безпідставно не здійснювалась сплата орендних платежів на заявлену до стягнення суму. Твердження скаржника про те, що дія Договору була припинена 14.10.2022 - є необгрунтованим, оскільки належних доказів в підтвердження повернення орендованого майна у цей день - матеріали справи не містять, а відповідачем надано неналежні докази в підтвердження вказаної обставини, які належним чином оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Крім того, жодних проектів додаткових угод про розірвання Договору, позивач не отримував, перешкод доступу відповідачу до об?єкта оренди - не створювалось, жодного належного повідомлення про намір дострокового припинення договору оренди, позивач не отримував.

Короткий зміст заперечень на відзив

02.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" надійшли заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 в частині задоволення первісних позовних вимог, в яких відповідач посилався на те, що:

- у відзиві не спростовується довод апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи передбачених п. 2.4 Договору документів, якими має фіксуватися факт надання послуги з оренди;

- законодавець розмежував поняття передачі/повернення орендованого майна (ч. 3 ст. 765, ч. 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України) та поняття фактичного користування (можливості користування) річчю (ч. 3 ст. 776, ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України), а отже, орендар звільняється від оплати за весь період, коли він не міг користуватися річчю через обставини, за які він не відповідає;

- підписання орендарем відповідного акту приймання - передачі майна в оренду - не може бут безспірним доказом користування річчю протягом усього періоду до моменту підписання акту про повернення майна, факт використання майна має бути доведено позивачем в силу вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України;

- на доведення вимоги про стягнення заборгованості позивачем подано односторонній документ - рахунки на здійснення передоплати, які не є належними доказами на переконання відповідача;

- зроблено посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 № 918/631/19;

- матеріали справи не містять доказів надання послуги з оренди з 14.10.2022;

- позивачем надано суду суперечливу інформацію стосовно невідповідності кількості фактично оглянутого ним майна кількості, зазначеної у первинних актах.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/136/23, яке міститься в клопотанні від 06.06.2023 (вх.суду №11175/23 від 08.06.2023), задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" 13 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що:

- в межах справи №911/136/23 розглядався як первісний позов позивача (рішення суду за первісним позовом ухвалене не на користь відповідача за первісним позовом), такі і зустрічний позов (рішення суду за зустрічним позовом ухвалене на користь відповідача за первісним позовом), при цьому відповідач за первісним позовом у заяві від 06.06.2023 не в повній мірі відокремив свої витрати на професійну правничу допомогу, які були пов`язані із первісним позовом і на відшкодування яких за рахунок позивача відповідач не має права, від витрат, які пов`язані із зустрічним позовом;

- тобто, не всі заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу цій справі відповідають критерію неминучості таких витрат, враховуючи, що переважна частина розгляду справи, в т.ч. часу судових засідань стосувалась розгляду первісного позову, який був задоволений, а правова позиція відповідача щодо первісного позову, в т.ч. надані ним докази, заперечення та пояснення, за наслідками розгляду справи були відхилені з мотивів, які наведені в рішенні суду від 01.06.2023 у цій справі;

- не можуть вважатись неминучими витратами відповідача на професійну правничу допомогу витрати, які стосуються досудового врегулювання спору (позиції 1-4 таблиці додаткової угоди №1 від 17.11.2022), оскільки вони не є витратами у зв`язку з розглядом справи в суді;

- суд вважає, що критерію неминучості у складі витрат відповідача на професійну правничу допомогу відповідають заявлені відповідачем витрати в загальній сумі 13000,00 грн (позиція 5 таблиці додаткової угоди №1 - складання зустрічної позовної заяви, вартість - 12000,00 грн, та позиція 7 таблиці додаткової угоди №1 - юридичний супровід, крім участі в судових засіданнях, справи до моменту отримання судового рішення).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" 15.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 41 250,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що розмір присуджених до відшкодування витрат - є необґрунтованим, адже надання правничої допомоги на суму 41 250,00 грн. - є обгрунтованим, співмірним та документально підтвердженим.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення

02.10.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, на його відповідність приписам ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/136/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/136/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23.

24.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/136/23.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 21.08.2023 по 01.09.2023 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.08.2023 у справі № 911/136/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/136/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 05.10.2023, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" 15.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 41 250,00 грн.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

08.09.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами направлення апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" на адресу юридичного місця знаходження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023, об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 в судовому засіданні 05.10.2023.

27.09.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі № 911/136/23, призначеного на 05.10.2023, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці з 29.09.2023 по 06.10.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №911/136/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 справу №911/136/23 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В., клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці 05.10.2023 по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №911/136/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., у зв?язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 (з урахуванням виправленої описки) вказану справу прийнято до провадження визначеним складом суду.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 05.10.2023 з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" (скаржника) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг".

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23, просив задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 в частині задоволення первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 41 250,00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" в судовому засіданні 05.10.2023 заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити оскаржуване основне рішення (в оскаржуваній частині) та додаткове рішення - без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 01.12.2021 між ТОВ "Стиролоптфармторг" (позивач) в якості орендодавця та ТОВ "Домашня кухня" (відповідач) в якості орендаря було укладено договір оренди №011221-ОР (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове двоповерхове приміщення їдальні (надалі - об`єкт оренди) та майно (цінні та малоцінні засоби), яке встановлено та знаходиться та об`єкті оренди (надалі - майно). Об`єкт оренди та майно належить орендодавцю на праві власності та розташовані за адресою: Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127. Загальна площа об`єкта оренди становить 1260 кв.м., стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду задовільний та відповідає умовами Договору. Разом з об`єктом оренди в аналогічному порядку передачі-прийманню підлягає майно, яке встановлено та знаходиться на об`єкті оренди, перераховане в Додатках 2 та 3 до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4. Договору об`єкт оренди та майно повинні використовуватись орендарем в сфері громадського харчування у відповідності до напрямків господарської діяльності орендаря в межах діючого законодавства України.

Пунктами 2.1, 2.3 та 2.4 Договору сторони узгодили, що орендна плата за один базовий місяць оренди об`єкта оренди та майна становить 46200,00 грн, в т.ч. ПДВ. Протягом п`яти банківських днів з дати підписання Договору орендар зобов`язується сплатити суму орендної плати за перший і останній місяці оренди. В подальшому, за кожний наступний базовий місяць оренди, орендар сплачує предоплату до 10-го числа шляхом її перерахування на поточний рахунок орендодавця. Розрахунковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п.2.6 Договору, крім орендної плати орендар відшкодовує витрати орендодавця з комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем (комунальними службами) рахунків або відповідних договорів окремо від орендної плати.

Порядок та підстави індексації та перегляду розміру орендної плати сторони визначили в пунктах 2.7 та 2.8 Договору.

Згідно 2.7 Договору, що підставою для перерахунку (індексації) розміру орендної плати є збільшення офіційного курсу НБУ гривні до долару США з дати підписання Договору до дати виставлення рахунку на 1% і більше (тобто в разі знецінення національної валюти - гривні).

Відповідно до п.2.8 Договору розмір орендної плати переглядається на кожний наступний календарний рік шляхом укладання додаткової угоди.

Права та обов`язки орендаря та орендодавця сторони визначили в статті 3 Договору.

Зокрема, відповідно до п.3.1.2 Договору, орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.1.3 Договору встановлений обов`язок орендаря в разі закінчення строку дії цього Договору або при його розірванні, достроковому припиненні, протягом трьох робочих днів з дати настання відповідної події повернути орендодавцю за Актом прийому-передачі об`єкт оренди та майно в стані, не гіршому ніж на момент його прийняття в оренду з урахуванням фізичного зносу, відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п.3.3.1 Договору, орендодавець зобов`язаний підготувати та передати орендарю об`єкт оренди та майно в оренду не пізніше 01.01.2022. Передача об`єкта оренди та майна оформлюється Актами прийому-передачі (Додатки №1, №2, №3 до цього Договору), які після їх підписання є невід`ємною частиною Договору.

01.01.2022 за актом прийому-передачі (Додаток 1 до Договору) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове двоповерхове приміщення їдальні загальною площею 1260 кв.м. (об`єкт оренди), що розташоване за адресою: Київська область, м.Обухів, вул. Київська, 127. Також 01.01.2022 за актом прийому-передачі (Додаток 2 до Договору) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, яке встановлено та знаходиться на об`єкті оренди (цінні засоби), за переліком згідно з цим актом в загальній кількості 375 одиниць (побутова техніка, меблі, ємності та інші цінності згідно з переліком в акті). Також 01.01.2022 за актом прийому-передачі (Додаток 3 до Договору) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно, яке встановлено та знаходиться на об`єкті оренди (малоцінні засоби), за переліком згідно з цим актом в загальній кількості 1528 одиниць (столові прибори, столовий посуд та інші малоцінні засоби згідно з переліком в акті).

28.02.2022 сторони підписали додаткову угоду до Договору, з пунктів 1 та 4 якої випливає, що сторони вказаною додатковою угодою змінили, зокрема, розмір орендної плати для періодів оренди березень та квітень 2022, встановивши її в розмірі 23100,00 грн за один місяць, тобто в розмірі 50% від первісно погодженого в Договорі (46200х0,5=23100).

Вищевказані обставини справи підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не оспорюються сторонами.

Наявними в матеріалах справи рахунками позивача та платіжними дорученнями відповідача також підтверджується та сторони не заперечували, що позивач, як орендодавець, виставив відповідачу як орендарю наступні рахунки для сплати орендної плати за Договором за наступні періоди (місяці) оренди, а відповідач фактично оплатив позивачу деякі з цих рахунків (місяці оренди), а саме відповідач фактично оплатив позивачу орендну плату за періоди оренди з січня по серпень 2022, а також сплатив аванс за "останній місяць оренди":

Місяць оренди, за який виставлено рахунокРозмір орендної плати за умовами Договору (з урахуванням знижки від орендодавця)№ та дата документа (рахунка позивача про нарахування орендної плати або платіжного доручення відповідача про сплату )Сума рахунку позивачаСума оплати відповідача відповідно до платіжного дорученняСічень 202246200,00 грнрахунок позивача №2588 від 01.12.2021 для сплати орендної плати за січень 2022 та орендної плати за останній місяць оренди92400,00 грн (з яких 46200 за січень 2022 та 46200 за "останній місяць оренди") 92400,00 грн платіжне доручення відповідача №1530 від 17.12.2021 Лютий 202246200,00 грнрахунок позивача №95 від 31.01.202246200,00 грн46200,00 грн платіжне доручення відповідача №76 від 09.02.2022 Березень 202223100,00 грнрахунок позивача №333 від 28.02.202223100,00 грн23100,00 грн платіжне доручення відповідача №191 від 15.04.2022 Квітень 202223100,00 грнрахунок позивача №603 від 31.03.202223100,00 грн23100,00 грн платіжне доручення відповідача №209 від 29.04.2022 Травень 202223100,00 грнрахунок позивача №803 від 30.04.202223100,00 грн23100,00 грн платіжне доручення відповідача №253 від 20.05.2022 Червень 202223100,00 грнрахунок позивача №962 від 31.05.202223100,00 грн23100,00 грн платіжне доручення відповідача №325 від 17.06.2022 Липень 202230030,00 грнрахунок позивача №1255 від 30.06.202230030,00 грн30030,00 грн платіжне доручення відповідача №397 від 20.07.2022 Серпень 202230030,00 грнрахунок позивача №1417 від 31.07.202230030,00 грн30030,00 грн платіжна інструкція відповідача №475 від 18.08.2022 Вересень 202230030,00 грнрахунок позивача №1667 від 31.08.202230030,00 грнрахунок не сплаченийЖовтень 202246200,00 грнрахунок позивача №2131 від 30.09.202246200,00 грнрахунок не сплаченийЛистопад 202246200,00 грнрахунок позивача №2149 від 31.10.202246200,00 грнрахунок не сплаченийГрудень 202246200,00 грнрахунок позивача №2311 від 30.11.202246200,00 грнрахунок не сплаченийСічень 202346200,00 грнрахунок позивача №2574 від 31.12.202246200,00 грнрахунок не сплаченийЛютий 202346200,00 грнрахунок позивача №123 від 31.01.202346200,00 грнрахунок не сплаченийБерезень 202346200,00 грнрахунок позивача №341 від 28.02.202346200,00 грнрахунок не сплачений"Останній місяць оренди"46200,00 грнрахунок позивача №2588 від 01.12.2021 для сплати орендної плати за січень 2022 та орендної плати за останній місяць оренди92400,00 грн (з яких 46200,00 за січень 2022 та 46200 за останній місяць орендиСплачений повністю платіжним дорученням №1530 від 17.12.2021Всього: 598290,00 грн 598290,00 грн291060, 00 грн

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони не заперечують право позивача на отримання за Договором за періоди оренди з січня по серпень 2022 орендної плати в загальній сумі 244860,00 грн (46200+46200+23100+23100+23100+23100+30030+30030=244860). При цьому орендна плата за періоди оренди з січня по серпень 2022 в загальній сумі 244860,00 грн внесена відповідачем позивачу за Договором повністю (46200+46200+23100+23100+23100+23100+30030+30030 = 244860,00) і у сторін немає спору щодо нарахування та сплати орендної плати за періоди оренди з січня по серпень 2022.

Листом №2/05 від 05.09.2022 відповідач-орендар повідомив позивача-орендодавця про припинення дії Договору 30.09.2022 у зв`язку з військовим станом на території України та неможливістю відповідача продовжувати оренду майна та сплачувати орендну плату в погодженому в Договорі розмірі.

Відповідно до правових позицій обох сторін у справі сторони не заперечують, що 14.10.2022 представники позивача-орендодавця Криворучко Д.В. та Четвертак К.С. спільно з представниками відповідача-орендаря Робак В.П. та Пацкан О.С. провели огляд об`єкта оренди та орендованого майна на об`єкті за адресою: Київська обл., м.Обухів, вул. Київська, 127. При цьому вказані представники позивача Криворучко Д.В. та Четвертак К.С. та представники відповідача Робак В.П. та Пацкан О.С. 14.10.2022 поставили свої підписи на:

1) копії акта прийому-передачі від 01.01.2022 (Додаток 2 до Договору), відповідно до якого орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування майно, яке встановлено та знаходиться на об`єкті оренди (цінні засоби), та на

2) копії акта прийому-передачі від 01.01.2022 (Додаток 3 до Договору), відповідно до якого орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування майно, яке встановлено та знаходиться на об`єкті оренди (малоцінні засоби).

Позивач наголошував, що наведені копії актів від 01.01.2022 з проставленими на них 14.10.2022 підписами представників сторін - не є актами прийому-передачі (повернення) об`єкта оренда та майна від відповідача позивачу.

В той же час, відповідач стверджував, що ці копії актів від 01.01.2022 з проставленими на них 14.10.2022 підписами - за своєю суттю є актами від 14.10.2022 про повернення об`єкта оренда та орендованого майна від відповідача позивачу.

Крім того, представники відповідача-орендаря Робак В.П. та Пацкан О.С. склали в односторонньому порядку (без участі представників позивача-орендодавця) акт від 14.10.2022 про передачу орендованого приміщення та майна, в якому зазначили, що 14.10.2022 відбулось повернення об`єкта оренди та майна з орендного користування за Договором. В цьому акті представники відповідача також вказали, що 14.10.2022 було проведено огляд об`єкта оренди та майна в присутності Криворучка Д.В. (начальника служби безпеки ТОВ "СТИРОЛОПТФАРТОРГ"), який представився головою комісії з прийому приміщення та майна, та Четвертака К.С. (економіста ТОВ "СТИРОЛОПТФАРТОРГ"), який представився членом комісії з прийому приміщення майна. Цей складений представниками відповідача-орендаря акт від 14.10.2022 не містить підписів Криворучка Д.В. та Четвертака К.С. , які в цьому акті названі відповідно "головою комісії з прийому приміщення та майна" та "членом комісії з прийому приміщення та майна", рівно як і не містить підпису будь-якого іншого представника позивача-орендодавця, в т.ч. не містить графи для можливості підпису цього акта ким-небудь зі сторони орендодавця, а містить графу для можливості підпису цього акта лише представниками відповідача Робак В.П. та Пацкан О.С. та містить підписи відповідно Робак В.П. та Пацкан О.С .

У відповідь на лист відповідача №2/05 від 05.09.2022, позивач (орендодавець) направив відповідачу (орендарю) вимогу №01/27/10-2022 від 27.10.2022, в якій позивач зауважив, що договір оренди може бути розірваний лише за згодою сторін, а також те, що у випадку припинення договірних відносин майно, яке було передано в оренду відповідачу разом з об`єктом оренди, має знаходитися та бути встановленим на об`єкті оренди, а сміття орендаря має бути вивезене орендарем, враховуючи, що за умовами Договору в разі дострокового припинення Договору на орендарі лежить обов`язок повернути орендодавцю об`єкт оренди та орендоване майно за Актом прийому-передачі в стані, не гіршому ніж на момент прийняття його в оренду з урахуванням фізичного зносу.

Також, позивач направив відповідачу вимогу від 21.11.2022 №01/21/11-2022, в якій послався на те, що ним 09.11.2022 було проведено перевірку цільового використання наданого в оренду відповідачу об`єкта оренди, в результаті якої виявлено відсутність частини майна. У вказаній вимозі позивач-орендодавець повідомив відповідачу-орендарю конкретний перелік зауважень позивача до стану орендованого майна (перелік відсутнього майна та перелік розукомплектованого майна).

У відповідь на вимогу позивача від 21.11.2022 №01/21/11-2022, відповідач надав лист вих.№28/11 від 28.11.2022, яким повідомив позивача про готовність до конструктивного діалогу та мирного вирішення питання, а також запросив у позивача документи про ринкову та балансову вартість орендованого майна.

У відповідь на лист відповідача вих.№28/11 від 28.11.2022, позивач направив відповідачу повторну вимогу від 05.12.2022 №01/05/12-2022, в якій позивач повторно повідомив відповідача про конкретні зауваження позивача до стану орендованого майна. При цьому позивач відмовився повідомляти відповідачу балансову вартість орендованого майна, однак зауважив, що інформація про ринкову вартість аналогічного майна є загальнодоступною і тому відповідач-орендар не обмежений у можливості самостійно придбати за ринковими цінами аналогічне майно на заміну того майна, яке зникло і не повернуте орендарем орендодавцю.

В подальшому позивач направив відповідачу вимогу від 23.12.2022 №01/23/12-2022 щодо сплати заборгованості за Договором у сумі 122430,00 грн, що за своєю суттю є несплаченою орендною платою за вересень, жовтень та листопад 2022 (30030 + 46200 + 46200 = 122430).

У відповідь на вимогу позивача від 23.12.2022 №01/23/12-2022, відповідач у листі вих №1/04 від 04.01.2023 зазначив, що він не визнає заборгованість в сумі 122430,00 грн та вважає, що заборгованість відсутня, оскільки відповідач повністю розрахувався з позивачем за період оренди до 14.10.2022, а позивач ухиляється від підписання акта приймання-передачі приміщення.

Звертаючись до суду первісним позовом (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), позивач посилається на виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором щодо сплати орендної плати за періоди оренди вересень 2022 (30030,00 грн) та жовтень 2022-березень 2023 (46200х6=277200,00 грн), а всього за вересень 2022-березень 2023 в загальній сумі 307230,00 грн (30030+277200=307320), яку позивач зменшує на розмір сплаченої відповідачем відповідно до платіжного доручення №1530 від 17.12.2021 передоплати в сумі 46200,00 грн за "останній місяць оренди", і таким чином позивач в первісному позові заявляє до стягнення з відповідача 261030,00 грн заборгованості по орендній платі (307230-46200=261030), що фактично відповідає нарахованому позивачем боргу з орендної плати за періоди оренди з вересня 2022 по лютий 2023 (30030+5х46200=261030).

Відповідач, заперечуючи проти первісного позову, стверджує про дострокове припинення орендних правовідносин за Договором з 14.10.2022 та відсутність у зв`язку з цим заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, враховуючи, що орендна плата за періоди січень-серпень 2022 сплачена відповідачем позивачу повністю і спору щодо оплати періодів оренди січень-серпень 2022 у сторін не має, а орендна плата за період вересня 2022 (30030,00 грн) та за період з 01 по 14 жовтня 2022 (сума відповідачем не вказана) покривається (вже фактично сплачена) за рахунок сплаченої відповідачем позивачу відповідно до платіжного доручення №1530 від 17.12.2021 предоплати в сумі 46200,00 грн за "останній місяць оренди".

Позивач обставин дострокового припинення орендних правовідносин за Договором з 14.10.2022, про які стверджує відповідач, не визнає та посилався в обгрунутванян первісного позову на те, що орендні правовідносини за Договором продовжили тривати після 14.10.2022, оскільки Договір не був достроково припиненим у встановленому порядку.

Крім того, відповідачем у справі заявлено до позивача зустрічний позов про розірвання Договору, з підстав істотної зміни обставин відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що між сторонами на підставі Договору від 01.12.2021 виникли правовідносини оренди, на підставі укладеного договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч.3 ст.285 та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи первісний позов та заперечення проти нього, в т.ч. вирішуючи спір між сторонами в питанні того, чи був припинений Договір достроково з 14.10.2022, на що посилався відповідач, який заперечував проти первісного позову саме з цієї підстави, та що, в свою чергу, заперечував позивач, який підтримав первісний позов, в т.ч. надаючи оцінку наданим сторонами доказам з цього приводу, і на чому грунтуються доводи апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані відповідачем докази: копію акта прийому-передачі цінних засобів від 01.01.2022 (Додаток 2 до Договору) та копію акта прийому-передачі малоцінних засобів від 01.01.2022 (Додаток 3 до Договору), на яких представники позивача Криворучко Д.В. та Четвертак К.С. спільно з представниками відповідача Робак В.П. та Пацкан О.С. поставили свої підписи 14.10.2022, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Доводи відповідача про те, що копія акта прийому-передачі цінних засобів від 01.01.2022 (Додаток 2 до Договору) та копія акта прийому-передачі малоцінних засобів від 01.01.2022 (Додаток 3 до Договору), на яких представники позивача Криворучко Д.В. та Четвертак К.С. спільно з представниками відповідача Робак В.П. та Пацкан О.С. поставили свої підписи 14.10.2022 в ході огляду орендованого майна, - є актами від 14.10.2022 про повернення об`єкта оренди та майна відповідачем позивачу, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані, оскільки за своїм змістом ці акти від 01.01.2022 є актами про передачу цінних засобів та малоцінних засобів (майна) позивачем відповідачу в оренду 01.01.2022.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що проставлення в подальшому 14.10.2022 певними особами певних підписів на копіях цих актів від 01.01.2022 не перетворює текстуальний зміст цих актів від 01.01.2022 ні за правовим змістом, ні за текстуальним, в акти про повернення майна з оренди від відповідача позивачу.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, 01.01.2022 позивач, як орендодавець, та відповідач, як орендар, при передачі об`єкта оренди та майна позивачем відповідачу склали не два, а три акта від 01.01.2022, а саме:

1) акт від 01.01.2022 щодо передачі в оренду приміщення - Додаток 1 до Договору,

2) акт від 01.01.2022 щодо передачі в оренду майна, яке розташоване в приміщенні та іменується сторонами "цінними засобами",

3) акт від 01.01.2022 щодо передачі в оренду майна, яке розташоване в приміщенні та іменується сторонами "малоцінні засобами".

При цьому, акти від 01.01.2022 підписувались керівниками орендодавця та орендаря.

Отже, з урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 3.1.3 Договору відповідач як орендар в разі закінчення строку дії цього Договору або при його розірванні, достроковому припиненні, протягом трьох робочих днів з дати настання відповідної події повинен був повернути орендодавцю (особі, уповноваженій орендодавцем) за актом (актами) прийому-передачі не тільки цінні засоби та малоцінні засоби (майно, яке розміщене в приміщенні), а й повернути позивачу за актом сам об`єкт оренди (приміщення). При цьому, належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди із оформленням відповідного акта, відповідачем не надано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, як і не надано доказів того, що представники позивача Криворучко Д.В. та Четвертак К.С. були уповноважені орендодавцем на підписання актів прийому-передачі об`єкта оренди та майна.

Доводи відповідача стосовно того, що складений представниками відповідача Робак В.П. та Пацкан О.С. акт від 14.10.2022 про передачу орендованого приміщення та майна - є належним доказом, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що вказаний акт складений без участі представників орендодавця (позивача) і є одностороннім доказом, який створений самим відповідачем, і підписи позивача-орендодавця (його представників) на цьому акті від 14.10.2022 про передачу орендованого приміщення та майна відсутні, а тому, встановлені обставини в сукупності підтверджують, що від 14.10.2022 не є належним, допустимим доказом в розумінні с. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження повернення об`єкта оренди позивачу відповідно до пункту 3.1.3 Договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що за приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції встановив, що умови підписаного сторонами Договору не встановлювали право орендаря (відповідача) на дострокове припинення Договору в односторонньому порядку, а отже, лист №2/05 від 05.09.2022, в якому відповідач повідомляв позивача про припинення дії Договору з 30.09.2022 у зв`язку з військовим станом на території України та неможливістю відповідача продовжувати оренду майна та сплачувати орендну плату в погодженому в Договорі розмірі, - не є належною та достатньою правовою підставою для припинення Договору, оскільки був односторонньою дією (пропозицією) відповідача, яка потребувала акцепту позивача. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи відповідача про те, що позивач-орендодавець, прийнявши 14.10.2022 у відповідача-орендаря приміщення та майно з орендного користування та надавши рахунок на відшкодування вартості комунальних платежів від 14.10.2022, тим самим вчинив конклюдентні дії з припинення орендних правовідносин - суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані, оскільки загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

При цьому, з аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що оригінали, зокрема, додатків, змін та доповнень до Договору, повинні бути направлені іншій стороні не пізніше 2-х робочих днів з дати оформлення (підписання уповноваженим представником та скріплення печаткою).

При цьому відповідно до ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, оскільки основний Договір був укладений у письмовій формі і не передбачав права орендаря на його дострокове розірвання в односторонньому порядку, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що дострокове розірвання цього Договору з ініціативи орендаря повинно було вчинятись сторонами у письмовій формі та за взаємною згодою сторін, тобто шляхом підписання сторонами змін та доповнень до Договору. Проте, така угода між сторонами не була укладена, що учасниками спору не заперечувалось.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини справи свідчать про те, що дійсно, зв`язку з ініціюванням відповідачем в листі №2/05 від 05.09.2022 дострокового розірвання Договору, сторони протягом вересня-жовтня 2022 вчинили певні підготовчі дії для укладення угоди про дострокове розірвання Договору (проводили переговори, провели огляд майна, порахували вартість комунальних платежів), однак ці підготовчі дії сторін за своєю юридичною природою - не є угодою про дострокове розірвання Договору, оскільки в силу ч.2 ст.639 та ст.654 Цивільного кодексу України така угода вважається укладеною з моменту надання їй письмової форми, однак письмової угоди сторони станом на жовтень 2022 не підписали.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи відповідача про вчинення позивачем в жовтні 2022 конклюдентних дій, які б призвели до дострокового розірвання Договору з 14.10.2022, як такі, що не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Щодо доводів відповідача про зловживання позивачем своїми правами шляхом не підписання документів про дострокове розірвання Договору та порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності, то суд апеляційної інстанції також не може погодитись з цими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Однією з істотних умов договору оренди є умова про строк, на який укладається договір оренди (ч.1 ст.284 Господарського кодексу України).

Як вказував Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19, ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Отже, принцип свободи договору надає сторонам можливість гнучко, швидко і ефективно регулювати відносини в сфері цивільного обороту шляхом узгодження та фіксації в договорі взаємних прав та обов`язків сторін з урахуванням конкретної ситуації та інтересів обох сторін.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (позивач, орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" (відповідач, орендар), кожен з яких має досвід орендних правовідносин у господарській діяльності, при укладенні Договору не могли не знати того, що умови про строк договору оренди в залежності від намірів сторін та досягнутої сторонами в договорі домовленості можуть бути або гнучкими або жорсткими:

- гнучкі умови щодо строку в договорі оренди допускають дострокове розірвання такого договору з ініціативи якої-небудь із сторін. Для цього в договорі оренди встановлюють, як правило, певний проміжок часу, до якого сторона-ініціатор дострокового розірвання договору має завчасно повідомити іншу сторону про своє бажання розірвати договір. Перевагою гнучкого строку оренди для сторони орендаря в такому договорі є можливість швидко залишити об`єкт оренди та знайти інший, якщо такий об`єкт перестав влаштовувати орендаря (наприклад, у разі недостатнього доходу орендаря від діяльності на орендованому об`єкті, виявлення непідходящого стану об`єкта оренди, збільшення орендодавцем орендних платежів тощо). Для сторони орендодавця перевагою гнучкого строку оренди є можливість шукати більш підходящого орендаря (наприклад, здати об`єкт оренди в оренду новому орендарю за більшу ціну або більш дбайливому орендарю) або можливість швидко звільнити об`єкт від оренди (наприклад, з метою його продажу чи реконструкції тощо). Недоліком гнучкого строку оренди для обох сторін такого договору є невпевненість в тому, наскільки тривалими будуть орендні правовідносини між ними за таким договором;

- жорсткі умови щодо строку в договорі оренди передбачають фіксований строк орендних правовідносин і обмежують випадки дострокового розірвання договору оренди з ініціативи однієї із сторін. Для цього в договорі оренди встановлюють, як правило, виключний перелік випадків, коли допускається його дострокове розірвання. Перевагою жорсткого строку оренди для сторони орендаря в такому договорі є впевненість в тому, що він зможе орендувати об`єкт оренди протягом фіксованого строку та за фіксованою ціною. Для орендодавця перевагою жорсткого строку оренди є впевненість в наявності прогнозованого джерела доходу у вигляді орендної плати протягом фіксованого строку та у фіксованому розмірі.

Кожен договір оренди укладається індивідуально, однак так чи інакше він буде включати або більш гнучкі або більш жорсткі умови щодо строку оренди.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в добровільно укладеному між позивачем та відповідачем Договорі від 01.12.2021 сторони зафіксували його строк (до 31.12.2023 - пункт 8.1 Договору) те не передбачили право орендаря-відповідача на дострокове розірвання Договору.

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права "pacta sunt servanda", відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, у разі виникнення у відповідача як орендаря ініціативи змінити Договір (змінити строк Договору, достроково припинити Договір) саме відповідач повинен був в такому разі письмово узгодити з позивачем (орендодавцем) умови про зміну (дострокове розірвання) Договору, враховуючи, що зміна Договору допускається лише за наявності згоди іншої сторони - орендодавця (позивача).

При цьому, оскільки відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільні відносини між позивачем та відповідачем, що виникли з Договору, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, то позивач, який є стороною орендодавця за Договором, не обов`язково повинен був погоджуватись з ініціативою відповідача у листі №2/05 від 05.09.2022 про дострокове розірвання Договору на умовах саме відповідача, що узгоджується з принципом щодо свободи договору.

Відповідно до обставин даної справи, які вірно встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, сторони протягом вересня-жовтня 2022 письмово не узгодили умови про дострокове розірвання Договору (не підписали угоду про дострокове розірвання), а в подальшому (не пізніше кінця жовтня 2022) у відповідача з позивачем додатково виник спір щодо стану орендованого майна, враховуючи наявність вимоги позивача №01/27/10-2022 від 27.10.2022 відповідачу, в якій позивач зазначав, що договір оренди може бути розірваний лише за згодою сторін та що у випадку припинення договірних відносин майно, яке було передано в оренду позивачем відповідачу разом з об`єктом оренди, має знаходитися та має бути встановленим на об`єкті оренди, а сміття орендаря має бути вивезене орендарем.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що той факт, що позивач після вересня 2022 на підставі укладеного між сторонами Договору та за відсутності додаткової угоди про його зміну чи дострокове розірвання продовжив нараховувати відповідачу орендну плату, само по собі не може розцінюватись як зловживання позивача своїми правами орендодавця, оскільки в Договорі сторони домовились про фіксований строк орендних правовідносин, а внесення змін до чи розірвання Договору між сторонами не відбулось, тобто позивач-орендодавець не був позбавлений права на отримання за Договором орендної плати після вересня 2022.

Доводи відповідача про те, що ним було укладено з ФОП Криворучко Д.М. договір про надання послуг №01/05/2020 від 01.05.2020 та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 12.10.2020 №2, на підставі яких відповідач стверджує, що саме ФОП Криворучко Д.М. повинен був забезпечити охорону орендованого майна, - суд апеляційної інстанції також відхиляє як такі, що не мають правового впливу для вирішення первісного та зустрічного позовів між позивачем та відповідачем у межах заявлених вимог, оскільки у межах справи №911/136/23 не заявлені вимоги про відшкодування вартості орендованого майна та не досліджуються відповідні обставини в контексті заявленого спору.

Посилання відповідача на заяви свідків Пацкан О.С. від 27.01.2023 та Робак В.Т. від 27.01.2023 - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. При цьому, як вже було зазначено, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що орендар звільняється від оплати за весь період, коли він не міг користуватися річчю через обставини, за які він не відповідає - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки скаржником не було подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження даної обставини, і доводи скаржника в цій частині спростовуються більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наявності у орендаря відповідного обов?язку сплатити спірну суму коштів за оренду майна у спірний періоду, а факт використання майна доведено позивачем в силу вимог ст.ст. 74, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи скаржника про те, що на доведення вимоги про стягнення заборгованості позивачем подано односторонній документ - рахунки на здійснення передоплати, які не є належними доказами на переконання відповідача, і не враховано в цьому контексті висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 № 918/631/19 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідні рахунки сформовані позивачем у відповідності до п. 2.1, 2.3 та 2.4 Договору, і не є передоплатою в розумінні умов договору, а є платою за оренду, а висновки Великої Палати у наведеній справі не є релевантними до даного спору, оскільки здійснені в межах правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок неналежного виконання позивачем зобов`язання щодо перерахування відповідачу попередньої оплати за укладеним сторонами форвардним контрактом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки позивачем доведені вимоги до відповідача в сумі 261030,00 грн заборгованості по орендній платі, що відповідає боргу відповідача по орендній платі за періоди оренди з вересня 2022 по лютий 2023 (30030+5х46200=261030), а відповідачем не надано доказів дострокового розірвання Договору з 14.10.2022 та не спростовано доводів позивача за первісним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню 261 030,00 грн основного боргу. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" 261 030,00 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди №011221-ОР від 01.12.2021 - є законними, обгрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції в рішенні дійшов висновку, що подальша дія Договору, з одного боку, порушує співвідношення майнових інтересів сторін і створює фінансовий тягар орендарю-відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), який вже тривалий час не сплачує орендну плату та не виявляє наміру у користуванні об`єктом оренди, а з іншого боку, не вбачається, щоб дострокове розірвання Договору створило збитки орендодавцю-позивачу (відповідачу за зустрічним позовом), враховуючи, що орендар припинив діяльність закладу громадського харчування на об`єкті оренди і орендодавець-позивач не позбавлений можливості здати об`єкт оренди в наступну оренду за ринковою вартістю. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору оренди №011221-ОР від 01.12.2021. В наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору в апеляційному порядку - не оскаржується, і відповідно, не входить до меж апеляційного перегляду в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах стосовно первісного позову, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено первісний позво та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" 261 030,00 грн. основного боргу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи в межах вимог апеляційної скарги.

Також, розглянувши доводи скаржника в частині оскарження додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/136/23, надалі - рішення у справі, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" про стягнення 261030,00 грн основного боргу задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стиролоптфармторг" 261030,00 грн. основного боргу та 1231,46 грн витрат зі сплати судового збору. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" про розірвання договору оренди №011221-ОР від 01.12.2021 задоволено повністю. Розірвано договір оренди №011221-ОР від 01.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня".

При ухваленні рішення у справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, судом першої інстанції вирішено не було, оскільки відповідачем за первісним позовом до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про намір подання доказів понесення таких судових витрат за правилами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, Господарського суду Київської області від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до поштового штемпелю на описі вкладення у поштове відправлення, вказане клопотання було здано на пошту 06.06.2023. У вказаному клопотанні міститься заява відповідача про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з позивача на користь відповідача 41250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

07.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання від 06.07.2023 про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. У вказаному клопотанні позивач, серед іншого, заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розмірі.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Як підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/136/23 первісний позов задоволено повністю, зустрічний позов також задоволено повністю.

Представництво інтересів відповідача (позивача за зустрічним позовом) у справі здійснювала адвокат Марушевська В.І. на підставі договору про надання правової допомоги від 17.11.2022 №1711/1 та ордеру адвоката, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано також:

- копію додаткової угоди №1 від 17.11.2022, у якій зазначено види та обсяги правової допомоги, погоджена попередня кількість (обсяг) та вартість в загальній сумі 40000,00 грн

- копії актів приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2023, від 23.03.2023, від 07.04.2023, від 25.05.2023, від 01.06.2023, від 11.05.2023 з підстав участі адвоката в судових засіданнях;

- детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом від 06.06.2023,

- виписку про рух грошових коштів по банківському рахунку позивача з 01.11.2022 по 05.06.2023, з якої вбачається фактичне здійснення відповідачем адвокату відповідача платежів за договором про надання допомоги від 17.11.2022 №1711/1 в загальній сумі 27950,00 грн.

Відповідач зазначає, що загальна сума гонорару адвоката (адвокатського бюро) відповідача становить 41250,00 грн, з яких відповідач вже фактично сплатив адвокатському бюро 27950,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що в межах справи №911/136/23 розглядався як первісний позов позивача (рішення суду за первісним позовом ухвалене не на користь відповідача за первісним позовом), такі і зустрічний позов (рішення суду за зустрічним позовом ухвалене на користь відповідача за первісним позовом), при цьому відповідач за первісним позовом у заяві від 06.06.2023 не в повній мірі відокремив свої витрати на професійну правничу допомогу, які були пов`язані із первісним позовом і на відшкодування яких за рахунок позивача відповідач не має права, від витрат, які пов`язані із зустрічним позовом.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що не всі заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу цій справі відповідають критерію неминучості таких витрат, враховуючи, що переважна частина розгляду справи, в т.ч. часу судових засідань стосувалась розгляду первісного позову, який був задоволений, а правова позиція відповідача щодо первісного позову, в т.ч. надані ним докази, заперечення та пояснення, за наслідками розгляду справи були відхилені з мотивів, які наведені в рішенні суду першої інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що не можуть вважатись неминучими витратами відповідача на професійну правничу допомогу витрати, які стосуються досудового врегулювання спору (позиції 1-4 таблиці додаткової угоди №1 від 17.11.2022), оскільки вони не є витратами у зв`язку з розглядом справи в суді. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що критерію неминучості у складі витрат відповідача на професійну правничу допомогу відповідають заявлені відповідачем витрати в загальній сумі 13000,00 грн (позиція 5 таблиці додаткової угоди №1 - складання зустрічної позовної заяви, вартість - 12000,00 грн, та позиція 7 таблиці додаткової угоди №1 - юридичний супровід, крім участі в судових засіданнях, справи до моменту отримання судового рішення).

З урахування наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції у додатковому рішенні про те, що у зв`язку із задоволенням зустрічного позову розподілу підлягають витрати відповідача (позивача за зустрічним позовом) на професійну правничу допомогу у зв`язку із зустрічним позовом у розмірі 13000,00 грн. А в решті витрати відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що у зв`язку з задоволенням зустрічного позову стягненню з позивача (відповідача за зустрічним позовом) на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) підлягають витрати відповідача (позивача за зустрічним позовом) на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн, що є обґрунтованим розміром цих витрат.

Доводи позивача (відповідача за зустрічним позовом) про необхідність повної відмови відповідачу у стягнення витрат на професійну правничу допомогу - судом апеляційної інстанції судом відхиляються, оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом) отримував професійну правничу допомогу у цій справі у зв`язку із зустрічним позовом та поніс відповідні витрати у зв`язку з цим, однак не всі заявлені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) витрати були неминучими для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, про що зазначено вище. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в матеріалах справи докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, які стали підставою для ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку, що заява відповідача (позивача за зустрічним позовом) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 41250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі 911/136/23 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з відмовою у решті вимог заяви.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, з присудженням до стягнення з позивача на користь відповідача 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах на рішення (в частині задоволення вимог за первісним позовом) та додаткове рішення, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній частині рішення та додатковому рішенні, оскаржувані рішення (в частині задоволення вимог за первісним позовом) та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування наведених рішення (в частині задоволення вимог за первісним позовом) та оскаржуваного додаткового рішення, за наведених скаржником доводів апеляційних скарг.

Крім того, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 залишено в силі, а тому його дія, зупинена згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення, залишається за скаржником.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домашня кухня" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 на на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2023 у справі № 911/136/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/136/23 залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 911/136/23 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.11.2023 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров