Постанова

від 07.11.2023 по справі 917/1354/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/1354/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. № 980П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22, ухвалене суддею Безрук Т.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області, повний текст складено 28.04.2023,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан", село Весела Долина, Глобинський район, Полтавська область,

про стягнення 803649,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" про стягнення 803649,05 грн, у тому числі: 237562,73 грн - основного боргу за договором поставки від 10.11.2021 № 67572, 152685,62 грн - пені, 137245,69 грн 30% річних, 276155,01 грн - штрафу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" 117630,74 грн основного боргу, 128439,87 грн пені, 118088,13 грн - 30% річних, 117630,74 грн штрафу, 9604,71 грн відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (документ сформований в системі "Електронний суд" 18.05.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євросем" повністю, стягнути з ТОВ "Євросем" на користь ТОВ "Промінь-Лан" сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" також не погодилось з ухваленим рішенням та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (документ сформований в системі "Електронний суд" 19.05.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі № 917/1354/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в загальній сумі 252934,29 грн, яка складається з: 119931,99 грн основного боргу; 24245,75 грн пені; 19157,56 грн 30% річних; 89598,99 грн штрафу, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Також заявник апеляційної скарги просить здійснити розподіл судових витрат та повернути позивачу судовий збір в сумі 841,40 грн.

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (вх. № 960 П/2) та апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. №980П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20 червня 2023 року о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. До того ж, з огляду на те що вказані апеляційні скарги подані на один і той самий процесуальний документ колегія суддів вирішила призначити їх до спільного розгляду.

Крім того, ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та від 08.06.2023 (повторно) витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1354/22.

12.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6651), в якому заявник вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відхилення доводів відповідача законним та обґрунтованим. При цьому, зазначає про те, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн на стадії апеляційного розгляду справи.

12.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Федора Борисовича надійшла заява про участь у судових засіданнях в межах справи №917/1354/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №6656).

13.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1354/22.

14.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича надійшла заява про участь у судовому засіданні 20 червня 2023 року та у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. № 6838).

15.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Боровської Наталі Вікторівни також надійшла заява про участь у судовому засіданні 20 червня 2023 року у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №6864).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 задоволено заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Федора Борисовича (вх.№6656) та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича (вх. №6838) про участь у судовому засіданні, призначеному на 20 червня 2023 року о 14:00 годині та у наступних судових засіданнях в апеляційному провадженні за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. № 980П/2) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" адвоката Боровської Наталі Вікторівни (вх. № 6864) про участь у судовому засіданні, призначеному на 20 червня 2023 року о 14:00 годині, в апеляційному провадженні за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. № 980П/2) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.06.2023 до суду апеляційної інстанції від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Боровської Наталі Вікторівни у доповнення до заяви від 15.06.2023 надійшли скановані копії ордеру, договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

19.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Федора Борисовича надійшла заява щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (вх. № 7032).

Також, 19.06.2023 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Федора Борисовича надійшла заява про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (вх. № 7035). Вказане клопотання вирішено ухвалою суду від 28.06.2023.

Крім того, 20.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича надійшло клопотання про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог (вх.№ 7062).

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 20.06.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. та адвоката Боровської Н.В., представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М. Представник ТОВ "Промінь-Лан" адвокат Євсюков Ф.Б. зазначив про неможливість ознайомлення в системі "Електронний суд" з апеляційною скаргою позивача через технічні проблеми.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкладено розгляд даної справи на 11 липня 2023 року о 15:30 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104; доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Також ухвалено судове засідання у справі №917/1354/22, призначене на 11 липня 2023 року о 15:30 годині, за апеляційними скаргами ТОВ "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та ТОВ "Євросем" (вх. № 980П/2), провести за участю представників ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. та адвоката Боровської Н.В., представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

26.06.2023 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Федора Борисовича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7338), в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволені апеляційної скарги за викладеними у ній доводами. Крім того, зазначено, що відповідач очікує понести витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 100000 грн. Також заявник просить визнати поважною причиною пропуску на подання відзиву на апеляційну скаргу та поновити пропущений процесуальний строк з посиланням на те, що апеляційну скаргу позивача та ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження було направлено відповідачу через систему "Електронний суд", користування якою потребує певних знань та навичок, якими працівники ТОВ "Промінь-Лан" не володіють в достатній мірі, а представнику ТОВ "Промінь-Лан" - адвокату Євсюкову Ф.Б. доступ до вказаних документів було надано лише 22.06.2023.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 263 ГПК України).

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частина друга статті 118 ГПК України).

Згідно положень статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що представником відповідача було зазначено про вказані обставини (стосовно виникнення технічних проблем для ознайомлення з апеляційною скаргою позивача) під час судового засідання 20.06.2023, а 21.06.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 7163), та після задоволення вказаної заяви представнику відповідача Євсюкову Ф.Б. було надіслано документи (апеляційна скарга) в його електронний кабінет 22.06.2023, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає можливим поновити відповідачу пропущений строк подання відзиву на апеляційну скаргу, прийняти відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Плахов О.В., суддя Шевель О.В.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 11.07.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за участі представників сторін, які надали пояснення щодо обставин даної справи, з урахуванням доводів та вимог своїх апеляційних скарг.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 вирішено оголосити перерву в судовому засіданні відповідно ч. 2 ст. 216 ГПК України до 05.09.2023 до 10.30 години.

11.07.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Боровської Н.В., надійшла заява про участь у судовому засіданні 05 вересня 2023 року та у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (вх. №8078), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2023.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 05.09.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за участі представника ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. та представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М. Під час з`ясування питання щодо здійсненого позивачем розрахунку заборгованості представником позивача було зазначено про необхідність перевірки таких розрахунків для надання відповідних пояснень, що потребує додаткового часу. До того ж, представниками сторін зазначено про наявність аналогічних спорів в господарських судах, предметом яких було стягнення заборгованості та штрафних санкцій (з урахуванням умов договору щодо курсової різниці) за тотожними договорами, та наявність різної позиції суду щодо порядку здійснення такого розрахунку. Представниками сторін повідомлено про наявність відкритого касаційного провадження по справі №917/1287/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" про стягнення грошових коштів, у подібних правовідносинах, що з урахуванням принципу правової визначеності має значення для даної справи. З цих підстав, представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про продовження строків розгляду апеляційних скарг та відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 03 жовтня 2023 року о 10:45 год.; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №917/1354/22, призначене на 03 жовтня 2023 року о 10:45 годині, за апеляційними скаргами ТОВ "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та ТОВ "Євросем" (вх. № 980П/2), провести за участю представників ТОВ "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. та адвоката Боровської Н.В., представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, у зв`язку з відпусткою судді Плахова О.В., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

02.10.2023 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Промінь-Лан" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 11901), яке обґрунтоване тим, що Верховним Судом відкладено розгляд справи №917/1287/22 з аналогічним спором за позовом ТОВ "Євросем" на 18.10.2023.

02.10.2023 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Євросем" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 11904), в яких заявник посилається, зокрема, на те, що на стадії апеляційного провадження позивачем було перевірено розрахунки позовних вимог і виявлена описка, яка була допущена 25.04.2023 у заяві про усунення недоліків, а отже вірними є розрахунки позовних вимог від 21.10.2022. Крім того, заявник просить суму штрафу, яку просить достягнути позивач, а саме 89598,99 грн, слід вважати опискою в апеляційній скарзі, а вірною є сума штрафу 119931,99 грн.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 03.10.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М., який не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з урахуванням розгляду касаційним господарським судом справи з аналогічного спору. Представники відповідача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, в телефонному режимі повідомили про те, що приймати участь в даному судовому засіданні в режимі відеоконференції не будуть.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 відкладено розгляд даної справи на 07 листопада 2023 року о 10:00 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №917/1354/22, призначене на 07 листопада 2023 року о 10:00 годині, за апеляційними скаргами ТОВ "Промінь-Лан" (вх. № 960П/2) та ТОВ "Євросем" (вх. № 980П/2), провести за участю представників ТВО "Промінь-Лан" адвоката Євсюкова Ф.Б. та адвоката Боровської Н.В., представника ТОВ "Євросем" адвоката Сааді Р.М. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

06.11.2023 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Євросем" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13608), в яких заявник посилається на аналогічні обставини, що були зазначені ним у попередніх письмових поясненнях стосовно правильності здійсненого позивачем розрахунку, доданого до позовної заяви, а також просить вважати вірною суму штрафу, яку просить достягнути позивач, 119931,99 грн.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.11.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за участі представників сторін, які надали пояснення щодо обставин даної справи, з урахуванням доводів та вимог своїх апеляційних скарг. Представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити з урахуванням викладених у письмових поясненнях вимог, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу, 30% річних, пені та штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "Євросем") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь- Лан" (далі - відповідач, покупець, ТОВ "Промінь- Лан") укладений договір поставки № 67 572 (далі договір, т.1, а.с.28-30), за умовами пункту 1.1 якого у строки зумовлені договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі - товар) на умовах попередньої оплати, а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити йото вартість на умовах передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до пункту 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладання договору (підписання специфікації).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.4 договору умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (згідно Інкотермс у редакції 2010 року) склад постачальника, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строки, що визначені у специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, попередньої оплати, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями, товар може поставлятися покупцю партіями на умовах попередньої оплати відповідної партії товару. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній.

У розділі 5 договору визначено порядок оплати товару, а саме:

- п. 5.1. - оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є цей договір;

- п. 5.2. - у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (у спосіб), встановленому умовами цього договору;

- п. 5.3. - всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника;

- п. 5.4. - покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця;

- п. 5.5. - у зв`язку із тим, що товар може оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені поговором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату (на час закриття торгів), що передує даті здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов`язання.

Для показника К2 сторони використовують курс продажу банками Євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки (показник ASК на веб-сторінці http://minfin.com.ua/) в огляді попереднього фінансового дня. Якщо показник К2 неможливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http://minfin.com.ua/, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО, встановленого Національним банком України у найближчий попередній до дати платежу день.

На дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов`язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Якщо покупець достроково повністю сплачує платіж постачальнику, то його сума визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу.

У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.

Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару;

- п. 5.6. - при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог;

- п. 5.7. - якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару США, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар США на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору, покупець зобов`язується, зокрема, оплатити товар у порядку, згідно із договором, у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями, постачальник зобов`язується, зокрема, передати товар покупцеві з дотриманням терміну поставки та у місці поставки, визначеному у договорі, обов`язок постачальника передати товар покупцю настає тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені специфікаціями.

Виходячи з пункту 7.2 договору, з метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язання і компенсації можливих втрат сторони передбачили такі штрафні санкції:

- п.7.2.3. у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до ст. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми основної заборгованості;

- п.7.2.4. за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.1 договору, цей договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. При цьому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов`язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов`язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов`язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим договором.

У специфікації № 1 від 10 листопада 2021 року (т.1 а.с.31-32) сторони узгодили поставку товару за таким переліком:

- насіння сорго 319X120, в кількості 28,00 од., за ціною 3333,34 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 112000,23 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);

- кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 3112,87 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3939,603 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);

- кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3572,74 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 76937,53 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);

- кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 2952,91 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3736,61 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);

- кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3389,14 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 72983,77 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);

- соняшник (насіння) СИ АРКО Круїзер, в кількості 1,17 од., за ціною 3616,77 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 4824,05 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);

- соняшник (насіння) СИ АРКО Круїзер, в кількості 19,83 од., за ціною 4151,07 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 93839,92 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);

- примекстра Голд 720 БС к.с., 20 л, в кількості 39,00 од., за ціною 293,57 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 13739,08 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);

- примекстра Голд 720 БС к.с., 20 л, в кількості 661,00 од., за ціною 336,94грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 267260,80 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);

- проксаніл 720 КЕ, в кількості 736,55 од., за ціною 357,00 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 315538,02 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,50);

- проксаніл 720 КЕ, в кількості 43,45од., за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 16218,14 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50).

Ціна всього товару по цій специфікації становить 981017,18 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 2 специфікації № 1 строк оплати товару: товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: оплата в сумі 981017,18 грн перераховується постачальнику у строк до 10 листопада 2021 року.

Вказана специфікація підписана сторонами та скріплена їх печатками.

На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунок № 2310 від 10.11.2021 на суму 981017,18 грн з ПДВ, в якому підставою визначено договір від 10.11.2021 № 67572, а найменування, перелік, кількість та вартість товару у цьому рахунку відповідає специфікації № 1 від 10.11.2021 до договору (т.1, а.с.33).

На виконання умов договору позивач здійснив передачу товару відповідачу:

- за видатковою накладною № 141 від 03.02.2022 на суму 331756,16 грн та товарно-транспортною накладною № 89 від 03.02.2022 (т.1 а.с.34-35,36): проксаніл 720 (2*10л), в кількості 43,45 од., за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 13515,12 грн без ПДВ, проксаніл 720 (2*10л), в кількості 736,55 од., за ціною 357,00 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 262948,35 грн без ПДВ;

- за видатковою накладною № 227 від 10.02.2022 на загальну суму 280999,88 грн та товарно-транспортною накладною № 109 від 10.02.2022 (т.1 а.с.37-38, 39): примекстра Голд 720 SС к.с., 20 л, в кількості 39,00 од., за ціною 293,57 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 11449,23 грн без ПДВ; примекстра Голд, 720 SС к.с., 20 л, в кількості 661,00 од., за ціною 336,94 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 222717,34 грн без ПДВ;

- за видатковою накладною № 633 від 17.03.2022 на загальну суму 256260,91 грн та товарно-транспортною накладною № 110 від 17.03.2022 (т.1 а.с.40-41,42): кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 3112,87 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3455,29 грн без ПДВ; кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 1,11 од., за ціною 2952,91 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 3277,73 грн без ПДВ; соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 1,17 од., за ціною 3616,77 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 4231,62 грн без ПДВ; кукурудза (насіння) СИ Феномен_укр Форс Зеа_Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3572,74 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 67489,06 грн без ПДВ; кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 18,89 од., за ціною 3389,14 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 64020,85 грн без ПДВ; соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 19,83 од., за ціною 4151,07 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 82315,72 грн без ПДВ;

- за видатковою накладною № 1209 від 20.04.2022 на загальну суму 112000,23 грн та товарно-транспортною накладною №115 від 20.04.2022 (т.1 а.с.43-44, 45): насіння сорго 319X12, у кількості 28,00 од., за ціною 3333,34 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 93333,52 грн без ПДВ.

Покупець прийняв вказаний товар без зауважень, що підтверджується вказаними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов договору згідно виставленого позивачем рахунку від 10.11.2021 № 2310 перерахував ТОВ "Євросем" 993.049,83 грн, а саме: відповідно до платіжного доручення від 11.11.2021 №5865 на суму 48.000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 11.05.2022 №6991 на суму 100.000,00грн, відповідно до платіжного доручення від 13.05.2022 №7000 на суму 100.000,00грн, відповідно до платіжного доручення від 18.05.2022 №7011 на суму 100.000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 25.05.2022 №7041 на суму 100.000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 01.06.2022 № 7092 на суму 100.000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від відповідно до платіжного доручення від 04.10.2022 №7744 на суму 245.000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 19.10.2022 №7897 на суму 200.049,83 грн (т.1, а.с.105-112). Це також підтверджується виписками з банківського рахунку за вказані дати (т.1 а.с.46-49).

У жовтні 2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" про стягнення 803649,05 грн, у тому числі: 237562,73 грн - основного боргу за договором поставки № 67572 від 10.11.2021, 152685,62 грн - пені, 137245,69 грн 30% річних, 276155,01 грн штрафу (т.1, а.с.1-11).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проводив розрахунки з порушенням строку оплати, встановленого у специфікаціях, а також не сплатив ціну поставленого товару з урахуванням індексації заборгованості відповідно до іноземної валюти, що стало підставою для звернення з даним позовом. При цьому, у позові зазначено про те, що у специфікації від 10.11.2021 №1 вказано помилковий показник К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання договору, що можна вважати, як «показник К1 не вказаний у Специфікації», з огляду на що відповідно до п. 5.7 договору позивач здійснив індексацію заборгованості у доларі США за курсом НБУ.

В подальшому, позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків (вх. №5218 від 25.04.2023), тобто після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті ухвалою суду від 31.01.2023, в якій позивач, посилаючись на виявленні описки (неточності) щодо двох останніх періодів виникнення заборгованості, які потягли невірні розрахунки суми основного боргу, пені, 30% річних. До вказаної заяви позивач додав уточнений розрахунок та зазначив про необхідність стягнення з відповідача за прострочення оплати специфікації від 10.11.2021 № 1 суми 772.119,35 грн, яка складається з: основного боргу в сумі 207229,73 грн; 30 % річних в сумі 136796,93 грн; пені в сумі 151937,68 грн; штрафу в сумі 276155,01 грн (т.2, а.с.53-66).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, ці процесуальні дії позивач може реалізувати лише до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання в суді першої інстанції, а отже подання позивачем відповідної заяви з доданими до неї розрахунками після закінчення підготовчого провадження не призвело до зміни розміру позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву заявив, зокрема, про те, що станом на 10.11.2021 сторони не досягли згоди про внесення передоплати та закупівлю товару за специфікацією № 1; вказана специфікація надалі перероблялася сторонами; вказана специфікація була складена не в дату, яка у ній зазначена, а набагато пізніше.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав до матеріалів справи специфікацію від 10.11.2021 №1 щодо поставки товару на загальну суму 950726,86 грн (т.1 а.с.114). У цій специфікації сторони узгодили поставку 6 видів товару. Проте, види товару, його кількість та ціна у вказаній специфікації відрізняються від зазначених у специфікації № 1, що надана позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.

Доказів поставки товару за тими позиціями, які вказані у наданій відповідачем специфікації, відповідач суду не надав.

Натомість, у рахунку-фактурі № 2310 від 10.11.2021 на суму 981017,18 грн (т.1, а.с.33) перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації №1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.

Також, у вказаних вище видаткових накладних, за якими постачався товар, перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації № 1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.

Доказів скасування, припинення дії специфікації № 1, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги, відповідач суду не надав.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказаний товар постачався по специфікації №1, доданій позивачем до позовної заяви та по якій заявлені позовні вимоги.

26.04.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.2, а.с.80-95).

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведений факт виникнення у ТОВ "Промінь-Лан" обов`язку зі сплати отриманого товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору. При цьому наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не може бути самостійним доказом виникнення чи припинення прав та обов`язків, а курсова різниця та індексація платежів не були предметом звірки і нараховані позивачем відповідно до умов договору поставки. Отже, суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у загальній сумі 117630,74 грн підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, в іншій частині вимоги про стягнення основного боргу є безпідставними. Водночас, оскільки відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами, на які він посилається, та неможливістю виконання зобов`язань, визначених у договорі та специфікації № 1, то позивач правомірно нарахував санкції за несвоєчасне виконання ТОВ "Промінь-Лан" свого зобов`язання.

Суд першої інстанції після перевірки розрахунку встановив загальну суму пені 128439,87грн, загальну суму 30% річних 118088,13 грн, загальну суму штрафу - 276155,01 грн. Разом з тим, оскільки нарахований ТОВ "Євросем" розмір штрафу значно перевищує суму боргу, то суд дійшов висновку про зменшення його до суми боргу, а отже стягнув 117630,74 грн штрафу, а також 128439,87 грн пені, 118088,13 грн 30% річних.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ "Євросем" посилається на те, що місцевим господарським судом у своїх розрахунках визначено ціну товару у доларах США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленому Національним банком України на фактичну дату поставки товару, а не на дату складання специфікації до договору, як того вимагає 5.7 договору; внаслідок наведеного вказаного порушення господарським судом було встановлено, що загальна сума основного боргу складає 117630,74 грн, та як наслідок, зменшилися суми похідних зобов`язань, а саме: 30 % річних, пені та штрафу. Позивач вважає вірними, зроблені розрахунки основного боргу та похідних нарахувань (30 % річних та неустойки), додані до заяви про усунення недоліків від 25.04.2023, а не розрахунки, зроблені господарським судом за наслідком перевірки вірності розрахунків позивача. Водночас, позивач погоджується з механізмом, який застосував господарський суд при зменшенні суми штрафу, а саме зі зменшенням штрафу до суми розміру основного боргу, однак з огляду на те, що господарським судом мала бути стягнута загальна сума основного боргу 207229,73 грн, то сума штрафу повинна бути зменшена до суми 207229,73 грн. Отже, за твердженням апелянта, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у стягненні 252934,29 грн, а саме: 119.931,99 грн основного боргу; 24245,75 грн пені; 19157,56 грн - 30% річних; 89598,99 грн штрафу (т.2, а.с.150-154).

В подальшому, позивачем у додаткових поясненнях (від 02.10.2023 вх. № 11904 та від 06.11.2023 вх. № 13608) було зазначено про те, що на стадії апеляційного провадження позивачем було перевірено розрахунки позовних вимог і виявлена описка, яка була допущена 25.04.2023; під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач припустився помилки, яка виникла внаслідок використання попереднього (невірного) розрахунку позовних вимог в частині суми сплати відповідачем боргу в сумі 245000,00 грн за 04.10.2023 (невірний варіант 275333,00 грн), і подав 25.04.2023 місцевому господарському суду заяву про усунення недоліків в якій вказав, що просить стягнути з відповідача 772.119,35 грн (замість 803.649,05 грн), яка складається з: основного боргу в сумі 207229,73 грн; пені в сумі 151937,68 грн; 30 % річних в сумі 136796,93 грн; штрафу в сумі 276155,01 грн. Позивач зазначає про те, що вірними є розрахунки позовних вимог від 21.10.2022, які складаються з: основного боргу в сумі 237562,73 грн; пені в сумі 152685,62 грн; 30 процентів річних (ст. 625 ЦК України) в сумі 137245,69 грн; штрафу в сумі 276155,01 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що місцевим господарським судом було безпідставно відмовлено у стягненні 283267,29 грн, а саме: 119931,99 основного боргу (заявлялося позивачем 237562,73 грн; стягнуто судом 117630,74 грн); 24245,75 грн пені (заявлялося позивачем 152685,62 грн; стягнуто судом 128439,87 грн); 19157,56 грн - 30% річних (заявлялося позивачем 137245,69 грн; стягнуто судом 118 088,13 грн); 119931,99 грн штрафу (виходячи, що його розмір має відповідати основному боргу в сумі 237562,73 грн; позивачем заявлялося 276155,01 грн; стягнуто судом 117630,74 грн).

При цьому, вказує на те, що заявлені вимоги в апеляційній скарзі про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог в загальній сумі 252934,29 грн (результат описки та арифметичної помилки), оскільки суму штрафу, яку просить достягнути позивач, а саме 89598,99 грн, слід вважати арифметичною помилкою та опискою в апеляційній скарзі, а вірною є сума штрафу 119931,99 грн, і відповідно вірною є загальна сума, яку просить стягнути позивач за результатами апеляційного розгляду, у 283267,29 грн (замість 252934,29 грн, які є результатом описки позивача і подальшої арифметичної помилки).

Щодо наданих позивачем додаткових пояснень від 02.10.2023 вх. № 11904 та від 06.11.2023 вх. № 13608, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 1 статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Частиною 1 статті 256 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту частини першої статті 266 та ст. 118 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2022 у справі № 920/617/19).

Беручи до уваги вищевказаний висновок про застосування норм права, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані скаржником додаткові пояснення фактично за своїм змістом є доповненням до апеляційної скарги та містять вимоги, які виходять за межі вимог первісно поданої апеляційної скарги. При цьому такі пояснення подані скаржником поза межами законодавчо визначеного строку на апеляційне оскарження та не містять клопотання про поновлення строку на їх подання, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції залишає їх без розгляду та здійснює перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Промінь-Лан" посилається на таке:

- у вторинному варіанті підписаної специфікації, на відміну від первинного варіанту, сторони не зазначали найменування валюти, натомість суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок виниклої у відповідача заборгованості, вказане до уваги не взяв, а здійснив розрахунок на підставі вартості товару, виключно у вторинній специфікації № 1;

- здійснені судом першої інстанції розрахунки індексування платежу відрізняються від визначеного у договорі порядку та способу, оскільки при здійсненні індексації курсу валют, суд безпідставно застосував в якості базисних показників курс гривні до долара США, встановленого НБУ, а також за умовами договору індексація повинна здійснюватися виключно на дату здійснення платежу, а не на дату поставки товару, та повинна відбуватися за визначеною у договорі формулою: ПСП = ( К2 / К1 ) х СП. Вважає, що за умови взяття до уваги первинної специфікації заборгованість за поставлений товар після здійсненого індексування у визначений договором спосіб складатиме 6,03 грн, а за умови взяття до уваги виключно вторинної специфікації (на суму 981017,18 грн) заборгованість складатиме 80038,99 грн (розрахунок індексування вартості товару додається);

- вимога від позивача про сплату заборгованості до моменту пред`явлення позову не надходила, тому строків оплати відповідачем не порушено, а його вартість сплачено з урахуванням курсу що щодо валют, визначеного позивачем за виставленими рахунками;

- місцевий господарський суд застосував до відповідача штрафні санкції у виді пені в розмірі 128439,87 грн, 30% річних в розмірі 118088,00 грн та штраф у розмірі 117630,74 грн, однак жодних розрахунків, періоду розрахунку та цифрові величини в судовому рішенні не навів; при цьому, судом не було враховано фінансовий стан відповідача та виникнення форс-мажорних обставин, принцип співмірності щодо суми заборгованості та розміру штрафних санкції; з посиланням на приписи статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України вважає нарахування судом першої інстанції штрафних санкцій, які у своїй сукупності в рази перевищують визначений судом розмір основного боргу, несправедливим та неспівмірним.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Євросем" про стягнення з ТОВ "Промінь-Лан" суми основного боргу (з урахуванням курсової індексації ціни товару), пені, штрафу та відсотків річних, нарахованих за неналежне здійснення розрахунків за поставлений товар.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (частини 3, 4 статті 538 ЦК України).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із правової природи укладеного між позивачем і відповідачем договору та його змісту (з урахуванням умов підписаної специфікації від 10.11.2021 №1), сторонами визначено зустрічне виконання зобов`язання, зокрема, ними було передбачено поставку на умовах повної попередньої оплати.

Так, сторонами спору у пункті 1.1 договору було погоджено, що товар постачається на умовах попередньої оплати, а за умовами, визначеними у специфікації № 1, сторони узгодили, що оплата за товар в сумі 981017,18 грн перераховується постачальнику у строк до 10.11.2021.

Обставинами вище встановлено та не заперечується сторонами спору, що позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання в частині здійснення поставки товару за вказаною специфікацією, натомість відповідачем обов`язок зі сплати отриманого товару з урахуванням курсової індексації не було виконано, що стало підставою для звернення постачальника із позовом у даній справі.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що поставка товару без отримання повної попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору і у розумінні положень Цивільного кодексу України, зважаючи на фактичне отримання товару та тривале нездійснення оплати, не свідчать про відсутність обов`язку відповідача щодо здійснення оплати поставленого товару, у тому числі з урахуванням курсової індексації.

Беручи до уваги положення пункту 8.2 договору, укладеного між сторонами спору, за якими останні мають обов`язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх згодою на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін, а також зважаючи на відсутність доказів підписання сторонами відповідної додаткової угоди про зміну умов договору в частині строку оплати за товар, твердження відповідача про зміну умов правочину в цій частині є безпідставними.

Вимога постачальника до покупця про сплату суми індексації ціни товару (різниці між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частини ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару та відповідає положенням п.5.5 договору, укладеного між сторонами спору.

При цьому, курсова різниця та індексація платежів не були предметом акту звірки взаємних розрахунків і не може свідчити про відсутність обов`язку здійснення повної ціни товару у відповідності до умов укладеного між сторонами спору договору.

Щодо розрахунку суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно положень статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідна норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що хоча положення чинного законодавства передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, однак не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті, відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

За змістом пункту 5.5 договору, укладеного між сторонами спору, на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому у договорі порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.

Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов`язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв`язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару;

При цьому, за умовами цього пункту проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату (на час закриття торгів), що передує даті здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов`язання.

При зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором (п. 5.6 договору).

Положеннями пункту 5.7 договору сторони погодили, що якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Відповідно до положень статей 627-629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Обставинами вище встановлено, що у договорі сторони передбачили проведення індексації платежів з огляду на курси гривні до ЄВРО/долар США на дату оплати.

Так, у специфікації № 1 від 10.11.2021 (т.1 а.с.31-32) зазначений курс продажу валюти: 2609,50 та 2995,00, разом з тим не вказано вид цієї валюти та вид курсу міжбанківський чи офіційний НБУ, у зв`язку з чим позивач обґрунтовано вважає, що показник К1 не вказаний у наведеній специфікації та обґрунтовано й у відповідності до умов пункту 5.7 договору, укладеного між сторонами спору, здійснив індексацію заборгованості за товар, поставлений за специфікацією № 1, у доларах США за офіційним курсом НБУ.

Сторонами спору відповідно до умов пункту 5.2 договору було погоджено, що у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу.

У відповідності до відомостей офіційного веб-порталу Національного банку України, станом на дату складення специфікації № 1 від 10.11.2021 регулятором був встановлений курс гривні до долара США 26,0927 грн за 1 долар США; 0,1 % від нього становить 0,026. Отже, індексація платежів проводиться у разі, якщо курс збільшився на 0,026 грн, тобто до 26,1187грн.

Зважаючи на положення та умови договору, позивач визначив заборгованість відповідача за товар, поставлений за специфікацією № 1 від 10.11.2021, у сумі 237562,73 грн. Відповідну заборгованість позивач обґрунтовує наявністю курсової різниці та необхідністю сплати вартості отриманого товару з урахуванням сум індексації до іноземної валюти.

Згідно з пунктом 4.4 договору, укладеного між сторонами спору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, вказаній у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Як встановлено вище, товар був переданий відповідачу за видатковою накладною № 141 від 03.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 89 від 03.02.2022 (т.1 а.с.34-35, 36); за видатковою накладною № 227 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 109 від 10.02.2022 (т.1 а.с.37-38, 39); за видатковою накладною № 633 від 17.03.2022 та товарно-транспортною накладною № 110 від 17.03.2022 (т.1 а.с.40-41,42); за видатковою накладною № 1209 від 20.04.2022 та товарно-транспортною накладною №115 від 20.04.2022 (т.1 а.с.43-44, 45).

Таким чином, в підтвердження поставки товару сторони оформили не лише видаткові накладні, а й товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару відповідачу.

Дати товарно-транспортних накладних співпадають з датами, вказаними у видаткових накладних.

Жодних відміток про те, що товар був поставлений у більш пізні дати ані видаткові накладні, ані товарно-транспортні накладні не містять.

Також на вказані операції з поставки товару позивач виписав та зареєстрував відповідні податкові накладні з тими ж датами (т.1 а.с.147-154), які у розумінні положень ст. ст. 187, 201.1. Податкового кодексу України свідчать про дату виникнення податкових зобов`язань з постачання товару.

Відтак, місцевий господарський суд встановив наявність заборгованості відповідача за товар, поставлений за специфікацією від 10.11.2021 №1, після відповідної індексації, проте зазначив про виявлення арифметичних помилок при перевірці розрахунків позивача, а тому здійснивши власний розрахунок дійшов висновку про обґрунтованість суми основного боргу у розмірі 117630,74 грн.

У цій частині колегія суддів погоджується з твердженнями як позивача, так й відповідача щодо обрання судом першої інстанції невірного способу індексації вартості товару, оскільки здійснені судом розрахунки індексування платежу відрізняються від визначеного у договорі порядку та способу.

Так, для визначення суми заборгованості за поставлений товар судом розраховано його вартість в еквіваленті до долара США за офіційним курсом НБУ на дату, що передує даті поставки товару та в той же спосіб визначено розмір внесеної відповідачем оплати.

Тобто, господарським судом було у своїх розрахунках визначено ціну товару у доларах США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленому Національним банком України на фактичну дату поставки товару, а не на дату складання специфікації до договору, як того вимагає 5.7 договору. Крім того, за умовами пункту 5.7 договору індексація повинна здійснюватися виключно на дату здійснення платежу, а не на дату поставки товару, як це зробив суд, а також така індексація повинна відбуватися за визначеною у договорі формулою: ПСП = ( К2 / К1 ) х СП.

Натомість, як вбачається з наведених судом першої інстанції розрахунків, співвідношення показників К2 на К1 не визначалось, як і не визначались показники СП.

Відтак, наведене призвело до помилкового висновку суду в частині визначення загальної суми основного боргу, та як наслідок, суми похідних зобов`язань, а саме: 30 % річних та пені.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, зважаючи на умови укладеного між сторонами спору договору в частині порядку (способу) визначення проіндексованої суми платежів, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими здійснені позивачем розрахунки, додані до позовної заяви, відповідно до яких після встановленого сторонами у специфікації № 1 від 10.11.2021 терміну оплати вартості товару (до 10.11.2021), покупець з порушенням умов договору платив за товар, а саме:

- 11.11.2021 сплатив 48000,00 грн (1839,59 доларів США за курсом 26,0927 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 981017,18 грн (37597,38 доларів США за курсом НБУ 26,0927 грн за 1 долар). Після здійснення платежу заборгованість склала 933017,16 грн (35757,79 доларів США);

- 11.05.2022 сплатив 100000,00 грн (3418,23 доларів США за курсом 29,2549 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 1046090,42 грн (35757,79 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 946090,42 грн (32339,55 доларів США);

- 13.05.2022 сплатив 100000,00 грн (3418,23 доларів США за курсом 29,2549 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 946 090,42 грн (32339,55 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 846090,42 грн (28921,32 доларів США);

- 18.05.2022 сплатив 100000,00 грн (3418,23 доларів США за курсом 29,2549 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 846090,42 грн (28921,32 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 746090,42 грн (25503,09 доларів США);

- 25.05.2022 сплатив 100000,00 грн (3418,23 доларів США за курсом 29,2549 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 746090,42 грн (25503,09 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 646090,42 грн (22084,86 доларів США);

- 01.06.2022 сплатив 100000,00 грн (3418,23 доларів США за курсом 29,2549 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 646090,42 грн (22084,86 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 546090,42 грн (18666,63 доларів США);

- 04.10.2022 сплатив 245000,00 грн. (6699,74 доларів США за курсом 36,5686 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 682612,53 грн (18666,63 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 437612,56 грн (11966,89 доларів США);

-19.10.2022 сплатив 200049,83 грн (5470,54 доларів США за курсом 36,5686 грн за 1 долар США) на оплату специфікації № 1 від 10.11.2021. На момент платежу основний борг складав 407279,56 грн (11966,89 доларів США). Після здійснення платежу заборгованість склала 237562,73 грн (6496,36 доларів США).

Відтак, станом на 21.10.2022 (дата подання позовної заяви) заборгованість відповідача з оплати товару за специфікацією від 10.11.2022 №1, після відповідної індексації, складає 237562,73 грн (6496,36 доларів США за курсом НБУ 36,5686 грн за 1 долар США).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з оплати товару за договором поставки від 10.11.2021 №67572 за специфікацією від 10.11.2022 №1 до цього договору у розмірі 237562,73 грн та наявність правових підстав для їх задоволення.

За таких обставин, твердження позивача в цій частині знайшли своє підтвердження, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 119931,99 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18).

Положеннями пункту 7.2.4 договору передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Таким чином, сторонами спору було передбачено умови нарахування як пені, так і штрафу, а також визначено їх розмір, у зв`язку з чим позивач на підставі п. 7.2.4 договору заявив вимоги про стягнення 152685,62 грн пені, нарахованої за період з 04.02.2022 до 21.10.2022, по специфікації від 10.11.2021 № 1 (т.1, а.с.23-27), а також на 276155,01 грн штрафу по специфікації від 10.11.2021 № 1 (т.1, а.с.19-20).

Також, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

При цьому положення вказаної норми стосовно 3 % річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, сторони у пункті 7.2.3 договору поставки визначили інший розмір процентів річних, а саме: сторони встановили, що в разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до ст. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

З цих підстав, позивач нарахував на підставі п. 7.2.3 договору та заявив вимоги про стягнення 137245,69 грн 30% річних по специфікації від 10.11.2021 № 1 (т.1 а.с.21-22).

Колегія суддів зазначає, що позивачем проценти річних, пеня та штраф застосовано лише за порушення термінів оплати саме отриманого товару. Відтак, сума пені та 30% річних розраховані таким чином: з 04.02.2022 до 10.02.2022 на суму боргу 308713,02 грн, з 11.02.2022 до 17.03.2022 на суму боргу 605594,31 грн, з 18.03.2022 до 20.04.2022 на суму боргу 920516,69 грн, з 21.04.2022 до 10.05.2022 на суму боргу 1.046.090,42 грн, з 11.05.2022 до 12.05.2022 на суму боргу 946090,42 грн, з 13.05.2022 до 17.05.2022 на суму боргу 846090,42 грн, з 18.05.2022 до 24.05.2022 на суму боргу 746090,42 грн, з 25.05.2022 до 31.05.2022 на суму боргу 646090,42 грн, з 01.06.2022 до 03.10.2022 на суму боргу 546090,42 грн, з 04.10.2022 до 18.10.2022 на суму боргу 437612,56 грн, з 19.10.2022 до 21.10.2022 на суму боргу 237562,73 грн.

Штраф розрахований від суми простроченого зобов`язання за період з 18.03.2022 по 21.04.2022 (34 дні), як 30% від суми заборгованості 920516,69 грн.

Відповідач зазначав про те, що нарахування штрафних санкцій проведено позивачем у період існування форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За змістом частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об`єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.

Разом з тим, одним з обов`язкових критеріїв звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов`язання окремо.

Вказане випливає зі змісту ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.

Відповідно до приписів частини1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

В свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили відповідачу виконати вимоги договору щодо своєчасної сплати коштів з отриманий товар, у тому числі зважаючи на те, що частина виниклих зобов`язань мала місце ще до введення в Україні воєнного стану.

Місцезнаходженням відповідача є с. Весела Долина Кременчуцького району (Глобинський район) Полтавської області, що не було віднесене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Вказане свідчить про те, що відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов`язань, визначених у договорі, укладеному між сторонами спору, та специфікації №1, з урахуванням чого позивач правомірно нарахував відповідачу санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене у сукупності, перевіривши розрахунок штрафних санкцій на предмет відповідності вимогам чинного законодавства та умовам договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є арифметично правильними та обґрунтованими, а отже позивачем правомірно нараховано та заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у сумі 137245,69 грн у відповідності до пункту 7.2.3 договору, пені у розмірі 152685,62 грн та штрафу у розмірі 276155,01 грн у відповідності до пункту 7.2.4 договору.

З огляду на викладене, доводи позивача знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції також встановлено, що у суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на їх неспівмірність та майновий стан відповідача. Про вказані обставини також зазначено відповідачем в апеляційній скарзі.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.

Судова колегія зазначає, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність, передбачена за правопорушення у сфері господарювання, застосовується до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. До господарсько-правової відповідальності застосовними є загальні засади цивільного законодавства: справедливість, добросовісність, розумність.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 23.01.2021 у справі №921/580/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20.

Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі №904/3526/20 зауважив, що закріплений у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України законодавцем принцип фактично є можливістю обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності та може бути застосований і як норма прямої дії як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Правовий аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 03 червня 2019 року у справі №914/1517/18.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання щодо зменшення штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення штрафу до суми боргу, а саме до 117630,74 грн.

Як вже було зазначено у цій постанові під час апеляційного перегляду даної справи було встановлено правові підстави для зміни оскаржуваного судового рішення в частині задоволених позовних вимог, у тому числі щодо суми основного боргу (та як наслідок похідних нарахувань), а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в даному випадку вирішити питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій реалізуючи свої дискреційні повноваження.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, факт оплати ціни товару (без урахування курсової різниці) за специфікацією від 10.11.2021 № 1 до звернення до суду; 2) значний розмір заявлених санкцій (при сумі заборгованості, яка фактично становить собою курсову різницю в сумі 237562,73 грн, загальна сума пені, відсотків річних і штрафу 566086,32 грн); 3) характер діяльності позивача та відповідача - виробника сільськогосподарської продукції, який в умовах війни забезпечує продовольчу безпеку держави; 4) майновий стан відповідача, у підтвердження якого надано фінансову звітність та докази існування фінансових зобов`язань у значному розмірі, що виникли внаслідок збройної агресії рф для забезпечення фінансової діяльності підприємства; 5) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах. При цьому, колегія суддів враховує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано 30% річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

При цьому, хоча судом було відхилено посилання відповідача на форс-мажорні обставини з тих підстав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору. У той же час, за висновками суду стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, та нарахування у відповідності до умов договору 30% річних компенсує можливі негативні наслідки.

Беручи до уваги наведені обставини, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим і розумним у контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) на 50% від сум, визначених позивачем та визнаних обґрунтованими судом апеляційної інстанції, а саме пені до 76342,81 грн, штрафу до 138077,51 грн.

З цих підстав оскаржуване судове рішення підлягає зміні в цій частині, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22 в частині стягнення суми основного боргу, 30% річних, пені та штрафу у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України з викладенням його в редакції даної постанови, то апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

З огляду на те, що спір у цій справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасного та належного розрахунку за поставлений товар, а часткове задоволення позовних вимог та, як наслідок, вимог апеляційної скарги відповідача обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення розміру неустойки, то судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22 змінити.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22 у такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (39033, Полтавська область, Глобинський район, село Весела Долина, ідентифікаційний код 03771608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, ідентифікаційний код 39007360) 237562,73 грн основного боргу, 76342,81 грн пені, 137245,69 грн - 30% річних, 138077,51 грн штрафу, 12054,74 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви."

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1354/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" (39033, Полтавська область, Глобинський район, село Весела Долина, ідентифікаційний код 03771608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154-Д, ідентифікаційний код 39007360) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5691,02 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.11.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель