Рішення

від 07.11.2023 по справі 902/911/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2023 р.Cправа № 902/911/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080)

до: Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210)

про стягнення 487 743,49 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з вимогами до Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради про стягнення 487 743,53 грн, з яких: 335 857,49 грн - заборгованість за спожиту електроенергію; 6 621,01 грн - пеня; 83 377,58 грн - інфляційні втрати; 61 887,45 грн - 15% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 11.07.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/911/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 03.08.2023.

31.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 28.07.2023 (вх. № 0-34/7041/23).

За результатами слухання справи 03.08.2023, судом, за погодженням з представником позивача, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 21.09.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

09.08.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 09.08.2023 (вх. № 01-34/7350/23 від 09.08.2023) представника позивача Засядьвовк А.І. про долучення до матеріалів справи уточненої позовної заяви разом з доказами надіслання її на адресу відповідача.

17.08.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло пояснення № б/н від 17.08.2023 (вх. № 01-34/7630/23 від 17.08.2023) представника позивача Засядьвовк А.І. щодо нарахування штрафних санкцій.

За результатами судового засідання 21.09.2023, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.09.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2023.

Поряд з цим, з огляду на клопотання представника позивача, заявлене в судовому засіданні 21.09.2023, виходячи з положень ч. 7 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 197 ГПК України, суд постановив провести судове засідання призначене на 07.11.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У визначену судом (07.11.2023) представник позивач не з`явився, у зв`язку з чим фіксування судового засідання у справі в режимі відеоконференції не здійснено, про що відповідальним працівником суду складено службову записку № 377/2023 від 07.11.2023.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що у відзиві на позовну заяву відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі сторони відповідача.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

В судовому засіданні 07.11.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач полається на неналежне виконання Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині проведення розрахунків за спожиту електричну енергію за період листопад 2021 року - січень 2022 року.

В результаті порушення зобов`язань за Договором за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 335 857,49 грн.

У зв`язку із простроченням оплати позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 621,01 грн. (п. 6.1 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021), інфляційні втрати в розмірі 83 377,58 грн. та 15% річних у розмірі 61 887,45 грн. (п. 7.4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021).

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію згідно з Договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в сумі 335 857,49 грн.

Проте сторона відповідача повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме 6 621,01 грн. - пені, 83 377,58 грн. - інфляційних витрат та 61 887,45 грн. - 15% річних, враховуючи таке.

Розділом 6 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» передбачено, що нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

Згідно з п. 13.1 Комерційної пропозиції, Сторони договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач обраховує штрафні санкції за період з 29.12.2021 по 31.05.2023 (включно), тобто позивач вийшов за межі строку нарахування штрафних санкцій, що в розумінні п. 13.1 комерційної пропозиції становить 1 рік.

При цьому, п. 6.1 Комерційної пропозиції також встановлено, що Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Проте позивачем не складалися та не направлялися відповідачу ні рахунку, ні вимоги (претензії) про сплату штрафних санкцій за невиконання умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині сплати грошового зобов`язання.

За наведеного відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Окремо відповідач акцентує на тому, що заявлені позивачем пеня, інфляційні витрати та 15% річних в сукупному розмірі становить 151 886,04 грн., і попри обрахунок з виходом за межі строку нарахування штрафних санкцій, є неспівмірним із сумою основної заборгованості та призведуть до покладення надмірних матеріальних втрат на відповідача.

У зв`язку з чим, в разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, наголошує на наявності підстав для їх зменшення.

Позивач заперечує доводи відповідача, та наголошує на такому.

Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», типову форму якого затверджено ПРРЕЕ і який є Додатком 7 до ПРРЕЕ встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

При цьому, положеннями пункту 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

При цьому, спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Попри це, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію-вимогу на суму 335 857,49 грн. від 06.04.2022 р. за № 44/11-001957, та 06.07.2022 надіслано на електронну пошту, яку останнім залишено без задоволення.

Також позивач зауважує на тому, що положеннями пункту 14.1. розділу 14 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що на підставі положень статті 259 ЦК України було встановлено збільшений строк позовної давності, зокрема строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) встановлено тривалістю п`ять років.

Тому позивач вважає твердження відповідача про неправомірне нарахування інфляційних втрат, пені та 15 % річних помилковим.

Окремо позивач, описуючи фінансовий стан постачальника «останньої надії», заперечує щодо зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій та компенсаційних втрат.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів судом встановлено наступне.

За даними АТ «Вінницяобленерго», на яке покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Відділ житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії», з 03.11.2021 року, що підтверджується листом АТ «Вінницяобленерго» від 03.11.2021 № 06.35-17954.

Судом встановлено, що 03.11.2021 Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» направлено на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомлення оператора системи від 03.11.2021 № 06.35-17954 про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Між ДПЗД «Укрінтеренерго» (Постачальник) та Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором та розміщений на сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (https://uie.kiev.ua).

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що визначені в Додатку 1 «Комерційна пропозиція №5» до Договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку № 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОСР). (п. 4.1. Комерційної пропозиції)

Відповідно до Додатку 1 «Комерційна пропозиція № 5» до Договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договору (п. 4.2. Комерційної пропозиції)

Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (наручним), із застосування послуг пошти та адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або Споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2 цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом оредержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосування інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше). (п. 4.3. Комерційної пропозиції)

Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем. (п. 4.4. Комерційної пропозиції)

Згідно з п. 5.10 Договору та п. 4.5. Комерційної пропозиції №5, оплата виставленого Постачальником рахунку за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.8 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 13.1 Договору цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

За вимогами частини шостої - десятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Між позивачем (постачальник) і відповідачем (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

ДПЗД «Укрінтеренерго» на підставі даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії отриманих від ОСР - АТ «Вінницяобленерго» складено:

рахунок № 000043944194/01/011/23504 від 09.12.2021 та Акт № 016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021р. від 30 листопада 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 38 458 кВт./год., на суму 220 901,99 грн. (з ПДВ);

рахунок № 000043944194/01/012/24037 від 24.12.2021 та Акт № 016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. від 24 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 975 кВт./год., на суму 19 732,61 грн. (з ПДВ);

рахунок № 000043944194/01/012/24937 від 18.01.2022 та Акт № 017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. від 31 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 12 489 кВт./год., на суму 82 837,14 грн. (з ПДВ);

рахунок № 000043944194/01/001/28287 від 24.03.2022р. та Акт № 020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022р. від 31 січня 2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 222 кВт./год., на суму 12 385,75 грн. (з ПДВ).

Судом встановлено, що вказані рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії отримано відповідачем, а саме:

рахунок № 000043944194/01/011/23504 від 09.12.2021 та Акт № 016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021р. від 30 листопада 2021 року 20.12.2021;

рахунок № 000043944194/01/012/24037 від 24.12.2021 та Акт № 016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. від 24 грудня 2021 року 04.01.2022;

рахунок № 000043944194/01/012/24937 від 18.01.2022 та Акт № 017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. від 31 грудня 2021 року 19.01.2022;

рахунок № 000043944194/01/001/28287 від 24.03.2022р. та Акт № 020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022р. від 31 січня 2022 року 24.03.2022.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статтей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем надано до суду на підтвердження відпуску електроенергії листи АК «Вінницяобленерго» № 06.35-20279 від 07.12.2021, № 06.35-474 від 11.01.2022, № 06-35-2880 від 07.02.2022 зі звітами щодо фактичного (звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензійної діяльності оператора системи розподілу (передачі) за листопад, грудень 2021 року та січень 2022, в якому підтверджено обсяг споживання Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради електричної енергії у обсязі 56 144 кВт./год.

Відтак, позивачем виставлено відповідачу рахунки та Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період, у відповідності до спожитих останнім обсягів.

За приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідач, як Споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

За пунктом 2.1 вказаного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Отже, оскільки відповідачем спожито електричну енергію з ресурсу ДПЗД "Укренерго" і визнається такий факт, то останній зобов`язаний був її оплатити в розмірі 335 857,49 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем виставлених позивачем рахунків за спожиту електричну енергію в період з листопада 2021 року по січень 2022 року позивачем надіслано Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради претензію-вимогу №44/11-001957 від 06.04.2022 про сплату в семиденний строк заборгованості за електричну енергію в загальній сумі 335 857,49 грн, яка останнім залишена без задоволення.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 335 857,49 грн за спожиту електричну енергію є обґрунтованою, документально підтвердженою, законною, та такою, що підлягає до задоволення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 6 621,01 грн пені за період з 29.12.2021 по 23.02.2022, 83 377,58 грн інфляційний втрат за період з 29.12.2021 по 31.05.2023, та 61 887,45 грн 15% річних за період з 29.12.2021 по 31.05.2023.

Розглядаючи вимогу про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У п. 6.1. Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Право Постачальника нараховувати пеню визначено також і в п.п.6 п. 7 Договору.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано за період з з 29.12.2021 по 23.02.2022 в розмірі 6 621,01 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені у визначеній сумі та у зазначений позивачем період.

Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та 15% річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір нарахування процентів річних встановлено у п. 7.4 Комерційної пропозиції, за яким Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 ГК України до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно та належні до сплати в заявлених розмірах.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, позаяк відсутність рахунку на сплату пені в позасудовому порядку не виключає право позивача на нарахування та стягнення пені в судовому порядку. Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо нарахування штрафних санкцій (інфляційних втрат та 15% річних) поза межами п. 13.1 Комерційної пропозиції, оскільки, як зазначено судом вище, інфляційні втрати та проценти річних носять компенсаційний характер та не є штрафними санкціями в розумінні ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, з підстав наведених вище.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про зменшення розміру штрафних санкцій, судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже зменшення розміру штрафу, пені і процентів річних є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був виконати зобов`язання за Актом № 016122 від 30.11.2021 27.12.2021; за Актом № 016625 від 24.12.2021 року 10.01.2022; за Актом № 017494 від 31 грудня 2021 року 24.01.2022; за Актом № 020803 від 31.01.2022 29.03.2022.

Проте відповідачем не зазначено причин не проведення оплати спожитої електричної енергії у визначені строки та не доведено поважності причин пропуску таких строків.

Водночас, господарський суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідачі як юридичні особи самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів сторін.

Дослідивши доводи відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказані останніми обставини не є винятковими.

Зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги доводи позивача щодо фінансового стану постачальника «останньої надії», з метою дотримання балансу інтересів сторін, господарський суд доходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та відмову у задоволенні клопотання відповідача.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7 316,15 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210; код ЄДРПОУ 43944194) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600) 335 857 грн. 49 коп. боргу за спожиту електроенергію; 6 621 грн. 01 коп. - пені; 83 377 грн. 58 коп. інфляційних втрат; 61 887 грн. 45 коп. - 15% річних та 7 316 грн. 15 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити сторонам до електронного кабінету в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 15 листопада 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи