Постанова

від 13.03.2024 по справі 902/911/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Справа № 902/911/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Засядьвовк А.І.

відповідача: Глушенок Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23 (повний текст складено 15 листопада 2023 року, суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080)

до Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210)

про стягнення 487 743,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради про стягнення 487 743,53 грн, з яких: 335 857,49 грн - заборгованість за спожиту електроенергію; 6 621,01 грн - пені; 83 377,58 грн - інфляційних втрат; 61 887,45 грн - 15% річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23 задоволено позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради про стягнення 487 743,49 грн.

Присуджено до стягнення з Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210; код ЄДРПОУ 43944194) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 19480600) 335 857 грн. 49 коп. боргу за спожиту електроенергію; 6 621 грн. 01 коп. - пені; 83 377 грн. 58 коп. інфляційних втрат; 61 887 грн. 45 коп. - 15% річних та 7 316 грн. 15 коп. - витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відділ житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що згідно з пунктом 13.1 комерційної пропозиції, сторони договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач обраховує штрафні санкції за період з 29 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року (включно), тобто позивач вийшов за межі строку нарахування штрафних санкцій, що в розумінні пункту 13.1 комерційної пропозиції становить 1 рік. При цьому, пунктом 6.1 комерційної пропозиції також встановлено, що Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Позивачем не складалися та не направлялися відповідачу ні рахунки, ні вимоги (претензії) про сплату штрафних санкцій за невиконання умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині сплати грошового зобов`язання. Натомість умовами комерційної пропозиції обов`язок сплати штрафних санкцій споживачем безпосередньо пов`язаний з фактом складення та направлення постачальником відповідного рахунку та/або вимоги (претензії), чого в даному випадку позивачем здійснено не було.

Скаржник зауважує, що заявлені позивачем пеня, інфляційні витрати та 15% річних в сукупному розмірі 151 886,04 грн., попри обрахунок з виходом за межі строку нарахування штрафних санкцій, є неспівмірним із сумою основної заборгованості та призведуть до покладення надмірних матеріальних втрат на відповідача.

На переконання апелянта, своїми діями (бездіяльністю) відповідачем не було заподіяно позивачеві жодних збитків, матеріали справи доказів зворотного не містять, а несвоєчасна оплата за поставлену електроенергію була зумовлена причинами, які не залежали від волі відповідача.

Апелянт звертає увагу суду, що позивач раніше, наприклад, протягом 2022 року, першої половини 2023 року не звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію згідно з договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що призвело до непомірного та необґрунтованого збільшення суми боргу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/911/23 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В.

Листом №902/911/23/8043/23 від 07 грудня 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 26 грудня 2023 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 січня 2024 року, у зв`язку із тим, що головуюча суддя Павлюк І.Ю. тимчасово непрацездатна з 25 грудня 2023 року по 02 січня 2024 року включно, суддя-член колегії Грязнов В.В. перебуває у відпустці у період з 01 січня 2024 року до 03 січня 2024 року включно, суддя-член колегії Розізнана І.В. перебуває у відпустці у період з 01 січня 2024 року до 05 січня 2024 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 січня 2024 року у справі №902/911/23 залишено без руху апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10974,22 грн.

26 січня 2024 року від представника апелянта - Глушенка Ю.В. надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №34 від 06 грудня 2023 року про сплату 10974,22 грн. судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 січня 2024 року у справі №902/911/23 повторно залишено без руху апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги.

08 лютого 2024 року від Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2024 року у справі №902/911/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 лютого 2024 року) поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "13" березня 2024 р. об 09:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23.

27 лютого 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2024 року у справі №902/911/23 задоволено заяву Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/911/23.

04 березня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Засядьвовк Альони Іванівни надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі №902/911/23 задоволено заяву представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Засядьвовк Альони Іванівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

06 березня 2024 року через "Електронний суд" від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Позивач вважає, що відповідач вдається до зловживань процесуальними правами, наданими йому, як стороні судового процесу, з метою затягування розгляду справи та невиконання рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23.

Позивач звертає увагу суду, що ДПЗД "Укрінтеренерго" було дотримано умови Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо постачання електричної енергії, на підставі даних, отриманих від АТ "Вінницяобленерго", а також надіслано рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії за період листопад - грудень 2021 року, січень 2022 року що підтверджується додатками до позовної заяви, та що в свою чергу підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23. Отже, враховуючи обґрунтування, викладені в рішенні та наведене, позивач вважає, що твердження відповідача, зазначені у апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Безпосередньо в судовому засіданні 13 березня 2024 року представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 03 листопада 2021 року Відділ житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії, яким здійснює постачальник "останньої надії", що підтверджується листом АТ "Вінницяобленерго" від 03 листопада 2021 року №06.35-17954.

03 листопада 2021 року Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" направлено на адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомлення оператора системи від 03 листопада 2021 року №06.35-17954 про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

Між ДПЗД "Укрінтеренерго" (Постачальник) та Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312.

Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором та розміщений на сайті ДПЗД "Укрінтеренерго" (https://uie.kiev.ua).

Відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що визначені в Додатку 1 "Комерційна пропозиція №5" до Договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку № 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції №5 від 08 жовтня 2021 року визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОСР) (пункт 4.1 Комерційної пропозиції)

Відповідно до Додатку 1 "Комерційна пропозиція №5" до Договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарно оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договору (пункт 4.2. Комерційної пропозиції).

Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (наручним), із застосування послуг пошти та адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або Споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2 цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом оредержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосування інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (пункт 4.3. Комерційної пропозиції).

Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем (пункт 4.4 Комерційної пропозиції)

Згідно з пунктом 5.10 Договору та пунктом 4.5 Комерційної пропозиції №5, оплата виставленого Постачальником рахунку за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.8 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії Постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 13.1 Договору цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії отриманих від ОСР - АТ Вінницяобленерго складено:

рахунок №000043944194/01/011/23504 від 09 грудня 2021 року та Акт №016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року від 30 листопада 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 38 458 кВт./год., на суму 220 901,99 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/012/24037 від 24 грудня 2021 року та Акт № 016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 24 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 975 кВт./год., на суму 19 732,61 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/012/24937 від 18 січня 2022 року та Акт №017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 12 489 кВт./год., на суму 82 837,14 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/001/28287 від 24 березня 2022 року та Акт №020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 222 кВт./год., на суму 12 385,75 грн. (з ПДВ).

Вказані рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії отримано відповідачем, а саме:

рахунок №000043944194/01/011/23504 від 09 грудня 2021 року та Акт №016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року від 30 листопада 2021 року 20 грудня 2021 року;

рахунок №000043944194/01/012/24037 від 24 грудня 2021 року та Акт №016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 24 грудня 2021 року 04 січня 2022 року;

рахунок №000043944194/01/012/24937 від 18 січня 2022 року та Акт №017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31 грудня 2021 року 19 січня 2022 року;

рахунок №000043944194/01/001/28287 від 24 березня 2022 року та Акт №020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року 24 березня 2022 року.

В матеріалах справи також містяться листи АТ "Вінницяобленерго" №06.35-20279 від 07 грудня 2021 року, №06.35-474 від 11 січня 2022 року, №06-35-2880 від 07 лютого 2022 року зі звітами щодо фактичного (звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензійної діяльності оператора системи розподілу (передачі) за листопад, грудень 2021 року та січень 2022, в якому підтверджено обсяг споживання Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради електричної енергії у обсязі 56 144 кВт./год.

У зв`язку з несплатою відповідачем виставлених позивачем рахунків за спожиту електричну енергію в період з листопада 2021 року по січень 2022 року позивачем надіслано Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради претензію-вимогу №44/11-001957 від 06 квітня 2022 року про сплату в семиденний строк заборгованості за електричну енергію в загальній сумі 335 857,49 грн, яка останнім залишена без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

Крім того, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 6 621,01 грн пені за період з 29 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, 83 377,58 грн інфляційний втрат за період з 29 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року, та 61 887,45 грн 15% річних за період з 29 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

За вимогами частини шостої десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 Цивільного кодексу України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Між позивачем (постачальник) і відповідачем (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії отриманих від ОСР - АТ "Вінницяобленерго" складено:

рахунок №000043944194/01/011/23504 від 09 грудня 2021 року та Акт №016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року від 30 листопада 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 38 458 кВт./год., на суму 220 901,99 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/012/24037 від 24 грудня 2021 року та Акт № 016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 24 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 975 кВт./год., на суму 19 732,61 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/012/24937 від 18 січня 2022 року та Акт №017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31 грудня 2021 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 12 489 кВт./год., на суму 82 837,14 грн. (з ПДВ);

рахунок №000043944194/01/001/28287 від 24 березня 2022 року та Акт №020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 2 222 кВт./год., на суму 12 385,75 грн. (з ПДВ).

Судами встановлено, що вказані рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії отримано відповідачем, а саме:

рахунок №000043944194/01/011/23504 від 09 грудня 2021 року та Акт №016122 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2021 року від 30 листопада 2021 року 20 грудня 2021 року;

рахунок №000043944194/01/012/24037 від 24 грудня 2021 року та Акт №016625 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 24 грудня 2021 року 04 січня 2022 року;

рахунок №000043944194/01/012/24937 від 18 січня 2022 року та Акт №017494 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року від 31 грудня 2021 року 19 січня 2022 року;

рахунок №000043944194/01/001/28287 від 24 березня 2022 року та Акт №020803 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 року від 31 січня 2022 року 24 березня 2022 року.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем надано до суду першої інстанції на підтвердження відпуску електроенергії листи АТ "Вінницяобленерго" №06.35-20279 від 07 грудня 2021 року, №06.35-474 від 11 січня 2022 року, №06-35-2880 від 07 лютого 2022 року зі звітами щодо фактичного (звітного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензійної діяльності оператора системи розподілу (передачі) за листопад, грудень 2021 року та січень 2022, в якому підтверджено обсяг споживання Відділом житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради електричної енергії у обсязі 56 144 кВт./год.

Відтак, позивачем виставлено відповідачу рахунки та Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період, у відповідності до спожитих останнім обсягів.

За приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Таке право електропостачальника передбачено і підпунктом 1 пункту 7.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач, як Споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За пунктом 2.1 вказаного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Отже, оскільки відповідачем спожито електричну енергію з ресурсу ДПЗД "Укренерго" і визнається такий факт, то останній зобов`язаний був її оплатити в розмірі 335 857,49 грн.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 335 857,49 грн за спожиту електричну енергію є обґрунтованою, документально підтвердженою, законною, та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідач у суді апеляційної інстанції не заперечував проти наявності основного боргу, стверджував, що такий борг виник внаслідок дій позивача, які полягали у відсутності укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів не бере до уваги доводи Відділу житлово-комунального господарства та блогоустрою Стрижавської селищної ради щодо відсутності підписаного між сторонами договору постачання, що стало підставою для виникнення заборгованості, оскільки укладення такого договору між постачальником "останньої надії" і споживачем містить свої особливості визначені законом, а такий договір є укладеним з моменту фактичного постачання електричної енергії, про що зазначалося вище, і не потребує додаткового акцепту від споживача.

Щодо заявлених до стягнення 6 621,01 грн пені за період з 29 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, 83 377,58 грн інфляційний втрат за період з 29 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року, та 61 887,45 грн 15% річних за період з 29 грудня 2021 року по 31 травня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У пункті 6.1 Комерційної пропозиції №5 від 08 жовтня 2021 року визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Право Постачальника нараховувати пеню визначено також і в підпункті 6 пункту 7 Договору.

Як вбачається із поданого ДПЗД "Укрінтеренерго" розрахунку, за неналежне виконання договірних умов позивачем нараховано пеню за період з 29 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 6621,01 грн.

Таким чином, безпідставні є доводи апелянта про те, що штрафні санкції розраховані по 31 травня 2023 року, оскільки період нарахування становить менше 2 місяців.

Апеляційним судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 15% річних, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір нарахування процентів річних встановлено у пункті 7.4 Комерційної пропозиції, за яким Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України і статті 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування штрафних санкцій одним роком, як це визначено в п. 13.1 комерційної пропозиції, до 3% річних та інфляційних втрат не застосовується.

Як правильно зазначив місцевий суд, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом апеляційної інстанції перевірено здійснений ДПЗД "Укрінтеренерго" розрахунок інфляційних втрат та 15% річних, встановлено, що такі розрахунки є арифметично правильними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не беруться до уваги доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 15% річних з посиланням на відсутність рахунку на сплату, оскільки позасудове врегулювання не є обов`язковим та воно не виключає право позивача на нарахування та стягнення таких сум в судовому порядку.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта щодо нарахування штрафних санкцій (інфляційних втрат та 15% річних) поза межами пункту 13.1 Комерційної пропозиції, оскільки, як зазначено вище, інфляційні втрати та проценти річних носять компенсаційний характер та не є штрафними санкціями в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України. В свою чергу така штрафна санкція як пеня нарахована за період, який менший за 2 місяці.

Колегія суддів зазначає про те, що предметом апеляційного розгляду є питання наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №914/2202/18.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №910/9765/18.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

Таким чином, зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач повинен був виконати зобов`язання за Актом №016122 від 30 листопада 2021 року 27 грудня 2021 року; за Актом №016625 від 24 грудня 2021 року 10 січня 2022 року; за Актом №017494 від 31 грудня 2021 року 24 січня 2022 року; за Актом №020803 від 31 січня 2022 року 29 березня 2022 року.

Проте відповідачем не зазначено причин не проведення оплати спожитої електричної енергії у визначені строки та не доведено поважності причин пропуску таких строків, сторона не надала жодних доказів на підтвердження винятковості обставин для своєчасного здійснення розрахунків.

Місцевий суд не застосував свої дискреційній повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.

Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. А тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення заявлених сум ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці.

З досліджених матеріалів справи, колегією суддів не встановлено умов, які могли б бути достатніми для зменшення розміру процентів річних. Так колегія суддів зазначає, що висновок Верховного суду про можливість зменшення відсотків річних у справі №902/417/18 здійснено із врахуванням обставин вказаної справи, які не є тотожними обставинам у даній справі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Стрижавської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року у справі №902/911/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №902/911/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "14" березня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.