Рішення

від 17.10.2023 по справі 907/787/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"17" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/787/22

За позовом Приватного підприємства Варта І П, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 310 877,95 грн, в тому числі 278 810,98 грн заборгованості за надані послуги, 26 612,99 грн пені та 5453,98 грн відсотків за користування грошовими коштами,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Нагібіна І.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Приватним підприємством Варта І П, м. Мукачево Закарпатської області заявлено позов до відповідача Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 310 877,95 грн, в тому числі 278 810,98 грн заборгованості за надані послуги, 26 612,99 грн пені та 5453,98 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2022 відкрито провадження у справі №907/787/22 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 07.02.2023, 02.03.2023 та 28.03.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/787/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 13.06.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 21.06.2023 та 12.09.2023 судові засідання у справі відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.

Поданою через канцелярію суду заявою б/н від 17.10.2023 (вх. №02.3.1-02/7245/23 від 17.10.2023) представник позивача просить розглянути справу без його участі; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 12.09.2023 явка учасників справи в судове засідання 17.10.2023 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору про надання охоронних послуг №32 від 01.01.2018 в частині взятих на себе зобов`язань щодо оплати їх вартості, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 278 810,98 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 26 612,99 грн пені та 5453,98 грн відсотків за користування грошовими коштами.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. №02.3.1-02/6983/22 від 19.12.2022), в якому зазначає про те, що заборгованість Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України виникла, зокрема, через скорочення об`єму робіт та послуг, а відповідно, й доходів відповідача на 60% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Покликаючись на факт накладення постановою органу ДВС арешту на банківські рахунки Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, представник відповідача наголошує, що означена обставина частково блокує роботу підприємства та значно унеможливлює погашення заборгованості.

Наголошує на тому, що якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язання та не визначили її розміру, то немає і підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку. Звертає увагу представник відповідача і на те, що ДП Закарпатський облавтодор та АК Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України за законодавством та їх статутами є юридичними особами приватного права. Філії дочірніх підприємств є їх відокремленими підрозділами, не мають статусу юридичної особи і наділені правом діяти від імені дочірнього підприємства виключно за дорученням директора останнього, а тому, норми закону, що наявні і регулюють штрафні санкції для державних підприємств, до відповідача застосовані бути не можуть.

На переконання представника відповідача, стягнення заявленої суми трьох процентів річних матиме вплив також і на третіх осіб, оскільки майновий тягар означених виплат може унеможливити виконання підприємством певних зобов`язань, у тому числі щодо виплати заробітної плати працівникам, тобто такий є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, а відтак, підлягає зменшенню судом.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

В надісланій на адресу суду відповіді на відзив б/н від 19.12.2022 (вх. №02.3.1-02/7124/22 від 23.12.2022) представник позивача наголошує на фактичному та повному визнанні представником відповідача позовних вимог у частині стягнення заборгованості за Договором про надання охоронних послуг №32 від 01.01.2018 та частковому визнанні решти позовних вимог із суб`єктивних причин.

Покликаючись на п. 2.2.5. укладеного між сторонами Договору, а також положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, представник позивача зазначає, що ним здійснено розрахунок пені за період із 16.11.2021 по 16.05.2022, і така підлягає стягненню з відповідача повністю.

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України представник позивача вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача також і суми 5453,98 грн трьох процентів річних.

В доповненні до відповіді на відзив б/н від 01.03.2023 (вх. №02.3.1-02/1544/23 від 02.03.2023) представником позивача конкретизовано заявлену до стягнення суму заборгованості та, зокрема, зазначено про те, що залишок заборгованості на кінець 2019 року складає 27 500 гривень; 25.03.2020 відповідачем було здійснено оплату в сумі 20 000 грн, котру зараховано в погашення іншого Договору про надання охоронних послуг №51 від 01.03.2019. 15.07.2020 оплата була здійснена відповідачем в розмірі 60 000 грн, яку так само розділено для погашення Договору №51 від 01.03.2019.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Приватним підприємством Варта І П (охоронною фірмою, позивачем у справі) та Дочірнім підприємством Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання охоронних послуг №32 від 01.01.2018 (далі Договір), пунктом 1 якого встановлено, що замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов`язання по забезпеченню комплексної безпеки на об`єктах замовника ДП Закарпатський облавтодор, філія Мукачівський райавтодор: 1) Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Дийда, провулок Арпада, 3; 2) Закарпатська обл., м. Берегово, вул. Мукачівська, 91, в тому числі: - організацію та забезпечення перепускного режиму (підп. 1.1.1.); - підтримання громадського порядку (підп. 1.1.2.); - охорону, при необхідності, окремих об`єктів (приміщень), що мають бути перераховані у переліку та плані об`єктів (приміщень), що охороняються, які додаються до даного Договору (підп. 1.1.3.); - організацію технічного, методичного, інформаційного та консультативного забезпечення безпеки функціонування об`єкту замовника (підп. 1.1.4.).

Охорона об`єктів (приміщень) здійснюється в дні і години, вказані в переліку приміщень, що охороняються (додаток №2) (п. 1.3. Договору).

За змістом п. 1.5. Договору, сума даного Договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору. В разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державної індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, сума Договору змінюється на основі наданого охоронною фірмою протоколу узгодження договірної ціни без переоформлення Договору за погодженням замовника.

Підпунктом 2.2.5. пункту 2.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за послуги охорони до 5 числа поточного місяця. В разі порушення терміну оплати за охорону замовник виплачує охоронній фірмі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (річної).

Відповідно до п. 4.1. Договору, вартість послуг охорони, за згодою сторін, встановлюється в сумі 36 500 грн в місяць.

Згідно із п. 4.2. 4.4. Договору, оплата послуг охорони проводиться замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата послуг охорони може проводитись філією Мукачівський райавтодор, так як вона має відкритий розрахунковий рахунок в банку. Підписувати Акти виконаних робіт, які завіряються щомісяця, має право начальник філії Мукачівський райавтодор.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року. Термін дії даного Договору по 31.12.2018 р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за 30 діб до закінчення терміну дії Договору не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд. Охоронна фірма може розірвати дію Договору достроково у випадку заборгованості за охорону (п. 7.1. 7.3. Договору).

Додатком №1 до Договору є підписаний сторонами протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого така з 01.01.2018 встановлена на рівні 36 500 грн за місяць.

В Додатку №2 до Договору передбачено назву об`єкта, що підлягав охороні (ДП Закарпатський облавтодор філія Мукачівський райавтодор), його адресу (1) Закарпатська область, Берегівський район, с. Дийда, провулок Арпада, 3; 2) Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська, 91), а також години охорони (цілодобово).

В подальшому, сторонами було досягнуто згоди щодо зміни договірної ціни на кожен наступний календарний рік, зокрема, згідно з протоколом узгодження договірної ціни від 01.01.2019, остання визначена на рівні 42 500 грн/міс.; відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 01.01.2020 така становила 47 900 грн/міс.; на підставі протоколу узгодження договірної ціни від 01.09.2020 розмір останньої склав 50 900 грн/міс.; згідно з протоколом узгодження договірної ціни від 01.01.2021, така встановлена на рівні 59 900 грн/міс., а відповідно до протоколу узгодження договірної ціни від 01.11.2021 29 950 грн/міс.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 2 111 361 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт б/н від 31.01.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 28.02.2018 на суму 11 000 грн, б/н від 31.03.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 30.04.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.05.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 30.06.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.07.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.08.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 30.09.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.10.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 30.11.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.12.2018 на суму 36 500 грн, б/н від 31.01.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 28.02.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.03.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 30.04.2019 на суму 31 584 грн, б/н від 31.05.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 30.06.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.07.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.08.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 30.09.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.10.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 30.11.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.12.2019 на суму 42 500 грн, б/н від 31.01.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 29.02.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 31.03.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 30.04.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 31.05.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 30.06.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 31.07.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 31.08.2020 на суму 47 900 грн, б/н від 30.09.2020 на суму 50 900 грн, б/н від 31.10.2020 на суму 50 900 грн, б/н від 30.11.2020 на суму 50 900 грн, б/н від 31.12.2020 на суму 50 900 грн, б/н від 31.01.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 28.02.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 31.03.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 30.04.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 31.05.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 30.06.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 31.07.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 31.08.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 30.09.2021 на суму 59 900 грн, б/н від 31.10.2021 на суму 59 900 грн та б/н від 15.11.2021 на суму 13 977 грн, підписаними та скріпленими печатками уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень.

Водночас відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих йому послуг виконав частково. Несплата відповідачем вартості наданих послуг в розмірі 278 810,98 грн зумовила підстави позивача для звернення останнього до суду з позовом про стягнення заборгованості в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26 612,99 грн пені та 5453,98 грн відсотків за користування грошовими коштами.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані відповідачу охоронні послуги на загальну суму 2 111 361 грн, свідченням чого є долучені до матеріалів справи акти виконаних робіт, підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що факт підписання відповідачем означених актів без будь-яких зауважень дозволяє дійти до висновку, що надані позивачем послуги на вказану суму є прийнятими відповідачем. Більше того, здійснення останнім часткових проплат на рахунок позивача за надані охоронні послуги є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати вартості вказаних послуг.

При цьому, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за надані послуги.

Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, саме акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, та, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, зокрема, не здійснив повну оплату вартості наданих позивачем послуг, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед останнім у розмірі 210 961 грн (2 111 361 грн (вартість наданих позивачем послуг) 1 900 400 грн (оплата відповідачем наданих послуг) = 210 961 грн), факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.

Водночас суд критично оцінює доводи представника позивача, викладені в доповненні до відповіді на відзив, щодо розподілу здійснених відповідачем часткових проплат вартості наданих послуг у рахунок погашення заборгованості за іншим договором, укладеним між сторонами, оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження існування у відповідача заборгованості за Договором про надання охоронних послуг №51 від 01.03.2019, а також документів (актів виконаних робіт, рахунків тощо), на підставі яких суд би мав змогу пересвідчитись у реальності доводів представника позивача.

За наведених обставин, суд вважає підставними й обґрунтованими, відповідачем у встановленому законом порядку не спростованими заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 210 961 грн заборгованості за надані послуги. В решті заявленої до стягнення суми основної заборгованості за надані послуги належить відмовити за її недоведеністю.

На підставі підп. 2.2.5. п. 2.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 26 612,99 грн пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 2.2.5. пункту 2.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за послуги охорони до 5 числа поточного місяця. В разі порушення терміну оплати за охорону замовник виплачує охоронній фірмі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (річної).

Наведеним, у свою чергу, спростовуються твердження представника відповідача про те, що сторонами в укладеному між ними Договорі не узгоджено можливості нарахування пені за прострочення виконання обов`язку з оплати вартості наданих охоронних послуг.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявленої до стягнення суми пені із врахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в межах конкретних боргових періодів відповідно до актів наданих послуг (починаючи з липня 2021 року) та з огляду на визначену позивачем дату початку строку нарахування пені (16.11.2021) (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи), суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 11 949,54 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 5453,98 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем трьох процентів річних в межах заявленого ним боргового періоду та з урахуванням присудженої до стягнення основної суми заборгованості, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума 4126,74 грн трьох процентів річних. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми трьох процентів річних належить відмовити.

Водночас суд критично оцінює доводи відповідача про наявність підстав для зменшення суми трьох процентів річних, що підлягають стягненню з останнього, із огляду на наступне.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Таким чином, із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено відсотки річних, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Викладене дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми відсотків річних пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення відсотків річних, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми трьох процентів річних, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже питання щодо зменшення розміру процентів річних судом вирішується відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих судом обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме, статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Позивач і відповідач у даній справі є господарюючими суб`єктами та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Водночас приймаючи рішення про зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому, надмірне зменшення розміру процентів річних фактично нівелює мету існування таких як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваних процентів річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Суд зауважує, що відповідач, обґрунтовуючи підстави для зменшення заявленої до стягнення суми трьох процентів річних, покликається на скрутне фінансове становище підприємства та можливі ризики, які можуть бути викликані покладенням на нього означеного майнового тягаря (зокрема, неможливість виплати працівникам заробітної плати).

Поряд із цим, долучений відповідачем до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 року не відображає в повній мірі інформації про господарську діяльність ДП Закарпатський облавтодор, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність відповідачем факту перебування у скрутному фінансовому становищі, наявність якого може виступати підставою для зменшення розміру трьох процентів річних.

У свою чергу, посилання відповідача на те, що задоволення позову може унеможливити, зокрема, виплату працівникам ДП Закарпатський облавтодор заробітної плати взагалі не підтверджене належними і допустимими доказами у розумінні ГПК України (документами щодо розміру фонду заробітної плати, кількості працівників, строків виконання інших грошових зобов`язань тощо).

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що стягуваний із відповідача розмір трьох процентів річних, еквівалентний 4126,74 грн, не є занадто великим порівняно із розміром основного зобов`язання, яке тривалий час не виконувалось боржником, та/або несправедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання є більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, у зв`язку з чим, ураховуючи інтереси обох сторін в справі, суд не вбачає підстав для зменшення нарахованої відповідачу суми трьох процентів річних.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 210 961 грн заборгованості за надані послуги, 11 949,54 грн пені та 4126,74 грн трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3405,56 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, вул. Собранецька, будинок 39, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31179046) на користь Приватного підприємства Варта І П, вул. Луначарського, будинок 17, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40679124) суму 227 037,28 грн (Двісті двадцять сім тисяч тридцять сім гривень 28 коп), у тому числі 210 961 грн (Двісті десять тисяч дев`ятсот шістдесят одна гривня) заборгованості за надані послуги, 11 949,54 грн (Одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень 54 коп) пені та 4126,74 грн (Чотири тисячі сто двадцять шість гривень 74 коп) трьох процентів річних, а також 3405,56 грн (Три тисячі чотириста п`ять гривень 56 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 15.11.2023.

Суддя Пригара Л.І.